Рішення № 76391756, 12.09.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3713/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача Леськів Б.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - ГТУЮ у Львівські області, відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області Леськіва Богдана Ярославовича про закінчення виконавчого провадження ВП №53188996 від 26.06.2018.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №53188996 від 26.06.2018 винесена передчасно та є протиправною, оскільки державним виконавцем не використано усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VІІІ) повноважень щодо виконання судового рішення, передбачених, зокрема статтями 18, 31, 33 щодо проведення перевірки виконання боржником рішення, звернення до суду з заявою про роз'яснення судового рішення та про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Зазначає про формальність вчинення державним виконавцем дій і рішень у виконавчому провадженні ВП №53188996. Це підтверджується тим, що постанови по накладенню штрафу не звернуті відповідачем до виконання, а внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно боржника за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України відбулося лише після оскарження стягувачем в судовому порядку бездіяльності органу досудового розслідування. Боржник на момент винесення оскаржуваної постанови не ліквідований, запис про припинення юридичної особи - боржника не внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Державним виконавцем проігноровано той факт що боржник, звертався до суду з заявою про роз'яснення судового рішення. За умови невиконання судового рішення постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП №53188996 від 26.06.2018 є протиправною і підлягає скасуванню.

Відповідач позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що Законом № 1404-VІІІ визначено дії, які повинен вчиняти і які вчиняв державний виконавець на виконання даної категорії справ. Єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності, інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру Законом № 1404-VІІІ не передбачено. Відповідно до статті 65 Закону № 1404-VІІІ рішення про поновлення на роботі неможливо виконати без участі боржника. Оскільки Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці перебуває в стані припинення без правонаступника, відсутні підстави для звернення до суду з заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні. Вважає постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №53188996 від 26.06.2018 законною, а позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою від 20.08.2018 у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено, клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору задоволено частково, відстрочено сплату судового збору до 05.09.2018.

Ухвалою від 21.08.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін та призначено справу до розгляду на 22.08.2018.

Позивач та його представник в судове засідання 22.08.2018 не з'явилися, причину неявки суду не повідомили.

03.09.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву.

05.09.2018 на виконання ухвали суду від 20.08.2018 позивачем сплачено судовий збір, на підтвердження чого долучено квитанцію №ПН397.

Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області Мельник Р.І. відкрито виконавче провадження ВП №53188996 з виконання виконавчого листа № 813/2949/16, виданого Львівським окружним адміністративним судом 16.12.2016, про поновлення майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці з 07 листопада 2015 року. Постанову суду в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання.

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем боржнику направлялись вимоги щодо виконання виконавчого листа № 813/2949/16, виданого Львівським окружним адміністративним судом 16.12.2016.

23.03.2017 старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУІО у Львівській області Мельник Р.І. за невиконання без поважних причин рішення суду винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5 100,00 грн.

Разом із вказаною постановою державним виконавцем повторно направлено вимогу про виконання судового рішення, яка відповідачем не виконана.

24.04.2017 старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Мельник Р.І. за невиконання без поважних причин рішення суду винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 10 200,00 грн.

17.05.2017 головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Мешко В.М. винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчою провадження в сумі 223,25 грн.

20.06.2017 головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Мешко В.М. винесено постанову про скасування процесуального документу, якою скасовано постанову державного виконавця про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 223,25 грн.

Окрім того, відповідачем направлено до Прокуратури Львівської області повідомлення про внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно боржника за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України.

29.06.2017 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Мешко В.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті40 Закону № 1404-VІІІ.

Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 53188996 від 29.06.2017 Луньо І.Б. оскаржено в судовому порядку

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 у справі №813/2697/17, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 №876/9511/17, позов ОСОБА_1 до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №53188996 від 29.06.2017 задоволено повністю.

04.12.2017 державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Леськівим Б.Я. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №53188996.

05.12.2017 ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області направлено лист № 15344 до Управління Міністерства внутрішніх справ на Львівській залізниці щодо зобов'язання виконати рішення суду та надати у відділ документи, що підтверджують виконання або пояснення причини невиконання рішення суду.

12.12.2017 Управлінням Міністерства внутрішніх справ на Львівській залізниці надано відповідь №4/360 про те, що для забезпечення виконання рішень судів про поновлення на посадах колишніх працівників, управління звернулося з проханням до Міністерства внутрішніх справ України розглянути питання про внесення змін до наказу від 22.06.2015 №741 в частині не скорочення посад-захищених працівниць. МВС надано відповідь про те, що після набрання чинності Закону України «Про національну поліцію» від 07.11.2015 органи внутрішніх справ в структурі Міністерства внутрішніх справ були ліквідовані та оскільки чинним законодавством не визначено їх правонаступництво, задовольнити таке клопотання не надається можливим.

06.04.2018 ВПВР УДВС ГТУІО у Львівській області до Прокуратури Львівської області направлено лист №4303 з проханням повідомити Відділ про результати розгляду подання від 21.06.2017 про внесення даних до Державного реєстру досудових розслідувань стосовно боржника за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України.

04.05.2018 Прокуратурою Львівської області направлено лист №17/1-4296-17 про те, що слідчим відділом прокуратури Львівської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017140000000216 від 27.06.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 382 Кримінального кодексу України.

22.06.2018 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області Леськівим Б.Я. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 53188996 на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону № 1404-VIII.

Постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 53188996 від 22.06.2018 є предметом оскарження у даній справі з підстав неповноти використання державним виконавцем повноважень, передбачених Законом № 1404-VІІІ, спрямованих на виконання судового рішення.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 124 Конституції України та статті 370 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх без винятку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ, посадових осіб, окремих громадян та їх об'єднань і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом № 1404-VІІІ.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), згідно зі ст. 1 Закону № 1404-VІІІ - це сукупність дій органів осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Статтею 39 Закону № 1404-VІІІ визначено підстави закінчення виконавчого провадження.

Так, відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ однією з підстав закінчення виконавчого провадження є надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Згідно з частиною другою цієї ж статті про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Статтею 63 Закону № 1404-VІІІ визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

За положеннями частини першої цієї статті після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно до частини другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 1404-VІІІ виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як встановлено судом, на виконанні у відповідача перебував виконавчий лист №813/2697/17 від 16.12.2016 про поновлення з 07.11.2015 Луньо І.Б. на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України на Львівській залізниці.

Порядок виконання рішення про поновлення на роботі передбачено статтею 65 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до частини першої якої рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, підтвердженням виконання судового рішення про поновлення особи на роботі є відповідний наказ та запис у трудовій книжці.

І лише сукупність таких умов є підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення про поновлення на роботі.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління МВС України на Львівській залізниці з 13.07.2015 перебуває в стані припинення, однак відомості про внесення запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи відсутні.

За вказаних обставин доводи відповідача про неможливість виконання рішення суду про поновлення на роботі Луньо І.Б. за відсутності боржника, який перебуває у стані припинення, але юридичну особу якого не припинено, є безпідставними і судом до уваги не беруться.

Щодо доводів відповідача про використання всіх, передбачених Законом № 1404-VІІІ повноважень, спрямованих на виконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП №53188996, то такі не відповідають фактичним обставинам, встановленим в ході розгляду справи, тому також судом до уваги не беруться.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів проведення таких перевірок.

Статтею 31 Закону № 1404-VІІІ виконавцю надано право звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення чи про роз'яснення змісту виконавчого документу.

Відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів звернення з такого роду заявами.

Частиною третьою статті 33 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Аналогічна норма міститься у частині першій статті 378 КАС України.

Відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів звернення державного виконавця до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Тому судом беруться до уваги доводи позивача про неповноту використання державним виконавцем у межах виконавчого провадження ВП №53188996 повноважень, передбачених Законом № 1404-VІІІ, спрямованих на виконання судового рішення № 813/2949/16.

Неповне використання державним виконавцем повноважень, передбачених Законом №1404-VІІІ, невиконання рішення про поновлення Луньо І.Б. на посаді унеможливлює прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №53188996, оскільки порушує право позивача на реальне відновлення її права на працю, захист якого здійснено судом у справі № 813/2949/16.

У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. Конституційний Суд України вважає, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.05.2002 у справі «Бурдов проти Росії» вказав, що пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року) надано кожному право звертатися до суду у разі будь-якого спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що являє право порушувати позовне провадження у судах з питань цивільно-правового характеру; проте таке право було б ілюзорним, якби правова система держави-учасника Європейської конвенції припускала, щоб судове рішення, яке набрало чинності та є обов'язковим до виконання, залишалося б недіючим. Визнав немислимим, що пункт 1 статті 6 Конвенції, детально визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд справи, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. При цьому, виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції. Невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в цьому разі не досягається кінцева мета правосуддя. Це призводить до ситуації, несумісної з принципом верховенства права.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що не виконання судового рішення та закінчення виконавчого провадження щодо виконання судового рішення про поновлення на роботі суперечить основним принципам національного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що ГТУЮ у Львівські області вказані вимоги щодо обов'язку довести правомірність свого рішення не виконало.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи оскаржувану постанову відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому таку слід визнати протиправною та скасувати, задовольнивши позов повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГТУЮ у Львівські області понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 704, 80 грн, сплаченого згідно до квитанції №ПН397 від 05.09.2018.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного територіального управління юстиції у Львівській області (пл. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 34942940) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Леськіва Богдана Ярославовича про закінчення виконавчого провадження ВП №53188996 від 26.06.2018.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: 79000, площа Шашкевича, 1, код ЄДРПОУ:34932940) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) 704 (сімсот чотири) грн 80 к. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома