Рішення № 76391222, 03.08.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 серпня 2018 року Справа № 808/2448/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-б, код ЄДРПОУ 41248629)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням положень частини 1 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя перерахувати та виплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням підвищення передбаченого частиною 1 статті 29 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 29 %, починаючи з 24 березня 2017 року, з дати призначення пенсії за віком.

Ухвалою судді від 25 червня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без відклику (повідомлення) сторін та призначено перше судове засідання на 17 липня 2018 року.

За вимогами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Таким чином останній день розгляду справи є 23 серпня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що отримує пенсію за вислугу років з 15 січня 2007 року у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 24 березня 2017 року позивачу призначено пенсію за віком, яку розраховано із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017 рік. Не погодившись з обчисленням та виплати пенсії звернулась до суду та Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2017 року по справі № 332/1135/17 адміністративний позов задоволено. В постанові зазначено, що позивач у розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» пенсіонером позивач не був та пенсія за віком призначена вперше. 20 грудня 2017 року звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням положень частини 1 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за більш пізніший вихід на пенсію. Однак станом на 21 травня 2018 року відповіді не отримано. Позивачка 21 травня 2018 року повторно звернулась до відповідача із відповідною заявою. Та листом відповідача № 328/Л-9 від 07 червня 2018 року надано відповідь, в якій вказано про відсутність права позивача на підвищення пенсії передбачене статтею 29 Закон, оскільки до призначення пенсій за віком виплачувалась пенсія за вислугою років. Вважає, що відповідачем було протиправно та необґрунтовано відмовлено у проведенні перерахунку. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що однією із обов'язкових умов для проведення підвищення розміру пенсії за віком, відповідно до статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є не одержання пенсіонером жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 зазначеного Закону.

Також зазначає, що позивач своїм правом на призначення пенсії за віком скористався, починаючи з 15 січня 2017 року. Оскільки до досягнення пенсійного віку позивач отримував пенсію за вислугу років, то з 23 квітня 2017 року пенсія позивачу не призначалась, а перераховувалась за нормами іншого Закону та іншого виду, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для підвищення розміру пенсії за віком відповідно до статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та отримує пенсію за вислугу років з 15 січня 2007 року у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Після призначення пенсії позивач продовжувала працювати.

З 31 травня 2011 року позивач набула право на пенсію за віком на загальних підставах у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачу виповнилося 55 років 6 місяців.

Після досягнення пенсійного віку, 24 березня 2017 року позивачка звернулася до відповідача з заявою встановленого зразка про перехід з пенсії за вислугою років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Але, Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Запоріжжя відмовило ОСОБА_1 в призначені пенсії у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вимог частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та повідомило, що у випадку призначення пенсії за віком буде застосовано показник середньої заробітна плата по України за 2007 рік.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивачка звернулась до суду, та постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2017 року по справі №332/1135/17 визнано протиправними дії Центрального ОУПФУ м. Запоріжжя та зобов'язати відповідача призначити позивачу, пенсію за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вимог частини 2 статті 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати, з якої сплачено страхові внески в Україні, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016 рр.) та провести відповідні виплати, з 24 березня 2017 року.

20 грудня 2018 року позивачка звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням положень частини 1 статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію. Однак станом на 21 травня 2018 року позивачка відповіді не отримала.

Та 21 травня 2018 року позивачка змушена була звернутись із повторно з відповідною заявою.

Листом від 328/Л-9 від 07 червня 2018 року відповідачем було відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії із застосуванням підвищення передбаченого статтею 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію.

Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).

Відповідно до приписів статті 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно статті 5 Закону №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за вислугу років з 15 січня 2007 року у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З 31 травня 2011 року позивач набула право на пенсію за віком на загальних підставах у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачу виповнилося 55 років 6 місяців.

При цьому, судом встановлено, що після призначення пенсії за вислугу років 15 січня 2007 року до часу призначення пенсії за віком 24 березня 2017 року позивачка продовжувала працювати та сплачувати страхові внески, що не заперечується сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону №1058 особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:

на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;

на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивачка набула права на вихід на пенсію за віком на загальних підставах з 31 травня 2011 року, а фактично скористалась таким правом лише з 24 березня 2017 року, при цьому продовжувала працювати та сплачувати страхові внески, то відповідно має право на отримання пенсії з підвищенням розміру на 0,5% за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Так, суд зазначає, що пенсію за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивачу призначено з 24 березня 2017 року, при цьому з 15 січня 2007 року позивачці призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Отже, доводи відповідача про те, що оскільки ОСОБА_1 у 2007 році скористалась правом виходу на пенсію за вислугу років та на час призначення пенсії за віком мав статус пенсіонера, підвищення розміру пенсії не застосовується, є необґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо дати, з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 45 Закону №1058-IV, якою встановлено, що перерахунок пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа.

Оскільки позивачка звернулась до відповідача з первинною заявою 20 грудня 2017 року, перерахунок призначеної йому пенсії за віком необхідно здійснити з 01 січня 2018 року.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача включити до розрахунку пенсії підвищення, передбачене частини 1 статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 29%, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону №1058 при цьому підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу не здійснюється.

Згідно частини 2 статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, визначення відсотка, на який має бути підвищено пенсію позивачеві, законом віднесено до компетенції органу Пенсійного фонду після перевірки відповідних даних, тобто до його дискреційних повноважень.

За таких обстави, враховуючи те, що відповідачем відповідний розрахунок не проводився, доказів протилежного суду не надано, суд приходить до висновку про передчасність заявлених позовних вимог в частині підвищення пенсії саме на 29 відсотків та відсутність підстав для їх задоволення у вказаній частині.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-б, код ЄДРПОУ 41248629) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням положень частини 1 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя перерахувати та виплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням підвищення передбаченого частиною 1 статті 29 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію починаючи з 01 січня 2018 року.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 03 серпня 2018 року.

Суддя Д. В. Татаринов