Постанова № 76390398, 11.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4525/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лисика А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Кухар Н.А.,

час ухвалення рішення: 15:16:00,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 02.05.2018,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якому просив визнати дії відповідача в частині зупинення застосування до нього, як пенсіонера МВС України, пільг у вигляді 50% знижки для нього та членів його сім'ї на плату за користування житлово-комунальними послугами та паливом - протиправними; зобов'язати відповідача поновити йому пільги у вигляді 50% знижки для нього та членів його сім'ї на плату за користування житлово-комунальними послугами та паливом, починаючи з 01.07.2015.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.

Таке рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у відповідача відсутні правові підстави для надання позивачу пільг на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки вказані пільги не передбачені чинним законодавством, зокрема Законом України «Про Національну поліцію».

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, покликаючись на норму ст. 22 Конституції України, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року та № 4-рп/2016 від 08.06.2016 року, зазначає, що вказані пільги призначені йому були довічно і відповідач протиправно позбавив його пільги на оплату жилої площі, комунальних послуг та палива.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін. Зазначає, що до його компетенції, як структурного підрозділу органу місцевого самоврядування, належить лише виконання вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про національну поліцію», а не визначення їх конституційності чи скасування. І оскільки зазначеним законом вказані пільги не передбачені, то відповідач діяв у межах повноважень та в спосіб, передбачених законом.

Позивач подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, мотиви якого зводяться до обґрунтувань, зазначених в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача на підтримання вимог апеляційної скарги та представника відповідача на її заперечення, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на неї та відповідь на відзив у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ. На даний час позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, що підтверджується відповідною копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с. 14).

25 квітня 2013 року ГУМВСУ у Львівській області Управління фінансового забезпечення та фінансового обліку видало довідку № 91/00934 (а.с. 15) для подання в житлово-комунальну контору про те, що ОСОБА_1 та члени його сім'ї мають право на довічну 50 % знижку по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива відповідно до Закону України «Про міліцію».

Позивач до липня 2015 року отримував пільги відповідно до ст. 22 Закону України «Про міліцію», а саме 50% знижку по оплаті житлової площі, комунальних послуг, що також не оспорюється сторонами у справі та підтверджено матеріалами справи. Проте з 01 липня 2015 року Личаківським відділом соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради було припинено нарахування позивачу пільг в розмірі 50% на плату за користування житлом та комунальними послугами, у зв'язку із зміною законодавства.

ОСОБА_1, вважаючи такі дії неправомірними, звернувся до суду з даним позовом

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався наступними мотивами, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

В силу дії норм частин першої та другої статті 22 Закону України «Про міліцію» держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. Працівники міліції користуються пільгами при розподілі житла, встановленні квартирних телефонів, влаштуванні дітей у дошкільні заклади, вирішенні інших питань соціально-побутового забезпечення у порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про міліцію», в редакції, чинній на час призначення позивачу пільги, що є предметом судового розгляду, працівникам міліції та членам їх сімей надавалась 50-відсоткова знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.

Згідно із ч. 6 ст. 22 Закону України «Про міліцію» за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 внесені зміни в Закон України «Про міліцію» і частина сьома статті 22 викладена у новій редакції, згідно якої пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вказаного Закону Кабінетом Міністрів України 04.06.2015 прийнято постанову № 389, яка набрала чинності 01.07.2015 та якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї. Вказаним Порядком визначено механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, а також послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами.

Згідно пункту 2 цього Порядку, дія останнього поширювалась на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України «Про міліцію».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у період з часу призначення позивачу пільги та до 01.07.2015 чинним законодавством встановлювалось право певного кола осіб відповідно до Закону України «Про міліцію» на отримання 50% знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.

Механізм реалізації вказаного права підзаконними нормативно-правовими актами не встановлювався. З набранням чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про міліцію», за змістом яких право на отримання працівниками міліції та членами їх сімей, а також працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, 50-відсоткової знижки плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо збережено, за змістом і колом осіб не звужено. Між тим, законодавцем встановлено умову, за наявності якої вказана пільга призначається, а саме: якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Кабінетом Міністрів України на виконання зазначеної норми закону затверджено механізм реалізації права на отримання зазначеного виду пільг, яким врегульовано в тому числі види доходів, які враховуються до складу сукупного доходу сім'ї пільговика.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2016 року № 36 до пункту 2 Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї було внесено зміни та слова «Про міліцію» (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні), виключено.

У зв'язку з набуттям 07.11.2015 чинності Законом України «Про Національну поліцію», відповідно втратив чинність Закон України «Про міліцію», в силу дії статті 22 якого позивач мав право на 50-відсоткову знижку по сплаті за користування житлом та комунальними послугами, за паливо.

Згідно абзаців 2 та 3 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Таким чином, наведеною нормою прямо закріплено застереження щодо можливості збереження за пенсіонерами МВС та членів їхніх сімей лише тих пільг, які наразі передбачені Законом України «Про Національну поліцію» для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Закон України «Про Національну поліцію» не містить норм, які б передбачали пільги, а саме 50-відсоткову знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг не тільки для колишніх міліціонерів, а й для тих, які виходять на пенсію після вступу цього закону в силу.

Враховуючи те, що останнім в часі є Закон України «Про Національну поліцію», то пріоритетними в даному випадку є положення саме цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, № 4-рп/2016 від 08.06.2016 року, на які посилається апелянт, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки ці рішення не стосуються питання втрати чинності Закону України «Про міліцію».

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача правових підстав для надання позивачу пільг на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки такі не передбачені чинним законодавством, зокрема і Законом України «Про Національну поліцію», відтак заявлені вимоги позивачем є безпідставними, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі № 813/460/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 11.09.2018