Рішення № 76390365, 24.07.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року Справа № 804/2676/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Букіна Л.Є.,

за участю: секретаря судового засідання Бутенко П.В.,

представника позивача - Ковальчук Д.Ю.представника відповідача - Шахова І.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС БІЛД СЕРВІС» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС БІЛД СЕРВІС» (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2017 року №№ 0023421418, 0023431418, 0023351410, 0023441418.

В обґрунтування позову Товариство посилається на свою добросовісність як платника податку, оскільки ним сформовано податковий кредит і визначені фінансові показники, у періоді який перевірявся, на підставі відповідних документів бухгалтерського обліку. При цьому, усі учасники господарських операцій на момент укладання відповідних договорів, відповідали ознакам та поняттю юридичних осіб та виступали правоздатними учасниками господарського обороту, а самі правочини опосередковувалися реальним настанням правових наслідків та мали на меті отримання прибутку, у зв'язку з чим, здійснюючи оспорюванні донарахування (податкові повідомлення-рішення від 19.12.2017 року №№ 0023421418, 0023431418) податковий орган діяв не на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Окрім того зазначає про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 50% за відсутності повторного правопорушення. Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.12.2017 року № 0023351410 вказує також на відсутність порушень з боку Товариства, оскільки сплачені до каси Банківської установи кошти у розмірі 56000 грн. (внесені 24.02.2016 року) і у розмірі 80000 (внесені 17.03.2017 року), а тому є безготівковими та відповідно не підлягають оприбуткуванню до каси підприємства. Також зазначає про наявність в оригіналах касових ордерів підпису їх одержувачів (29.07.2016 року № 26 ТОВ «Дніпроспецліфтсервіс» у сумі 430000 грн., 06.12.2016 року № 36 у сумі 85000 грн., 06.01.2017 року ТОВ «Дніпроспецліфтсервіс» у сумі 430000 грн.), а у зв'язку зі збоєм у роботі програмних комплексів під час перевірки перевіряючим помилково надані копії не підписаних ордерів. Окрім цього, звертає увагу, що застосування у розрахунку штрафних санкцій Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436 є безпідставними, оскільки відповідальність порушення законодавства може бути встановлено виключно законами України, при цьому, сам штраф, передбачений таким Указом у розумінні ст. 250 Господарського кодексу України є адміністративно-господарською санкцією і підлягає застосуванню протягом одного року з дня вчинення порушення, який (строк) на дату прийняття оскарженого рішення сплинув. Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.12.2017 року № 0023441418 позивач посилається на додаткову постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 року, якою вищевказане рішення скасовано. Посилаючись на вищевикладені обставини, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2018 року відкрито провадження у справі.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що оскаржені рішення прийняті ним у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки надані Товариством до перевірки документи та сукупність фактів свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, а самі операції спрямовані виключно на подальшу мінімізацію податкових зобов'язань усіх учасників «паперово-транзитного» переміщення товару по ланцюгу постачання, у зв'язку з чим, у задоволенні позову просить відмовити.

У судовому засіданні представники учасників справи підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення аналогічні тим, що викладені у з'явах по суті.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що у період з 03.10.2017 р. по 24.10.2017 року (термін перевірки продовжувався з 18.10.2017 року по 24.10.2017 року) посадовими особами податкового органу здійснювалась документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.03.2017 року, валютного - за період з 01.01.2016 року по 31.03.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.03.2017 року, під час проведення якої, з урахуванням рішення про результати розгляду заперечень від 14.12.2017 року № 38655/10/04-36-14-18, встановлено порушення позивачем у тому числі: п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135; п. 44.1 ст. 44, п. 193.1 ст. 193, п. 198.3 ст. 198 та ст. 126 Податкового кодексу, в результаті чого останнім занижено податок на прибуток на загальну суму 3761561 грн., податок на додану вартість на загальну суму 4152482 грн. та порушено строки сплати ПДВ відповідно, а також п. 2.6, п.2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 року № 637, ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» на 136000 грн. та 610664,19 відповідно.

Зазначені висновки викладені в акті перевірки від 31.10.2018 року № 19142/04-36-14-18/33667932, на підставі якого відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.12.2017 року № 0023421418, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АВС БІЛД СЕРВІС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4552954,50 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 3035303 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1517651,50 грн.;

від 19.12.2017 року № 0023431418, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АВС БІЛД СЕРВІС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4272912,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 2848608 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1424304 грн.;

від 19.12.2017 року № 0023351410 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС БІЛД СЕРВІС» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1901288,38 грн.;

від 19.12.2017 року № 0023441418, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС БІЛД СЕРВІС» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 24,90 грн. за платежем: «податок на додану вартість».

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС від 13.03.2018 року № 8618/6/99-99-11-01-01-25 скарга Товариства залишена без задоволення.

Правомірність та підстави проведення перевірок позивачем не оскаржуються, останній фактично не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятими за наслідками перевірки податковими повідомленнями-рішеннями.

Вирішуючи по суті спірні позовні вимоги суд виходить з такого.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу 3 ПКУ.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Податкового кодексу України.

Статтями 138-140 Податкового кодексу України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов'язані з господарської діяльністю платника податків, та по операціях, що не містять ділової мети.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, які безспірно підтверджують існування обставин, що виключає право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення порушень з боку позивача та донарахування йому спірних грошових зобов'язань (податкові повідомлення-рішення від 19.12.2017 року №№ 0023421418, 0023431418) стало посилання податкового органу на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині придбання, зберігання, реалізації товару, наміру отримання доходу та здійснення лише документального оформлення господарських операцій. Також посилається на відсутність у позивача товаро-транспортних накладних та документів, що підтверджують походження товару. Крім того, стосовно ТОВ «Салус групп» 14.03.2017 року ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та ТОВ «Сайленс прайм» 06.02.2017 року ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві відповідно до бази СФП внесено відомості про наявні ознаки фіктивності підприємств. Окрім цього, відповідно до листа СБУ від 03.08.2017 року № 14/1/3-3021, ОСОБА_3 (директор ТОВ «Жордон») з початку 2016 року перебувала на підконтрольній території України протягом 4 годин 1 хвилини 34 секунд, а тому, на думку відповідача, укласти договір 11.03.2016 року з позивачем їй не вистачило б часу.

В той же час судом, з аналізу суті та наслідків господарських операцій позивача, які мали місце у періоді, що перевірявся, встановлено, зокрема таке.

Так, у періоді, що перевірявся, Товариство мало взаємовідносини, зокрема: з ТОВ «Салус групп», ТОВ «Сайленс прайм», ТОВ «Люкс Індастрі», ТОВ «Фонд Проекшен», ТОВ «Інкам Інвест», ТОВ «Транс-Авто груп», ТОВ «Мерлін Фінанс», ТОВ «Інтер опт торг», ТОВ «Торгівельний альянс «Меридіан», ТОВ «Жордон», ТОВ «Нью фінанси», ТОВ «Буд строй ЛТД».

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «АВС БІЛД СЕРВІС» та ТОВ «Фонд проекшен» укладено договір № 604 від 01.09.2016 року, за умовами якого Товариство придбало будівельні матеріали, запчастини та ліфтове обладнання.

На виконання умов договору ТОВ «Фонд Проекшен» поставлено ліфтове обладнання та будівельні матеріали згідно видаткових накладних № 445 від 18.11.2016 року, № 324 від 15.11.2016 року, № 325 від 15.11.2016 року, .№ 41 від 01.11.2016 року, №40 від 01.11.2016 року, № 46 від 02.11.2016 року, № 49 від 02.11.2016 року, №335 від 15.11.2016 року, № 336 від 15.11.2016 року, № 337 від 15.11.2016 року, №521 від 24.10.2016 року, № 498 від 24.10.2016 року, № 500 від 24.10.2016 року, № 501 від 24.10.2016 року, № 502 від 24.10.2016 року, № 499 від 24.10.2016 року, № 503 від 24.10.2016 року, № 132 від 07.10.2016 року, №425 від 20.10.2016 року, № 186 від 10.10.2016 року, № 279 від 29.09.2016 року, № 228 від 26.09.2016 року, № 278 від 29.09.2016 року, № 159 від 16.09.2016 року.

У зв'язку з здійсненням господарської діяльності, ТОВ «Фонд Проекшен» зареєстровані податкові накладні № 501 від 24.10.2016 року,№498 від 24.10.2016 року, № 503 від 24.10.2016 року, № 499 від 24.10.2016 року, №521 від 25.10.2016 року, № 40 від 01.11.2016 року, № 41 від 01.11.2016 року, № 46 від 02.11.2016 року, №49 від 02.11.2016 року, № 337 від 15.11.2016 року, № 336 від 15.11. 2016 року, №335 від 15.11.2016 року, № 325 від 15.11.2016 року, № 445 від 18.11.2016 року, №228 від 26.09.2016 року, № 278 від 29.09.2016 року, № 279 від 29.09.2016 року, № 132 від 07.11,2016 року, № 159 від 16.09.2016 року, № 186 від 10.10.2016 року, №425 від 20.10.2016 року, № 502 від 24.10.2016 року, № 324 від 15.11.2016 року, № 500 від 24.10.2016 року.

На виконання умов договору, ТОВ «АВС СЕРВІС» оплатило вартість поставленого товару на суму 6433972,00 грн.

Крім того, між Товариством та ТОВ «Мерлін Фінанс» укладено договір поставки №50Т від 01.12.2016 року, за умовами якого Товариство придбало будівельні матеріали, запчастини та ліфтове обладнання.

На виконання умов цього договору ТОВ «Мерлін Фінанс» поставлено ліфтове обладнання та будівельні матеріали згідно видаткових накладних № 336 від 26.12.2016 року, № 27 від 26.12.2016 року, № 227 від 26.12.2016 року.

У зв'язку з поставкою товару зареєстровані податкові накладні № 336 від 26.12.2016 року, № 227 від 26.12.2016 року, № 227 від 21.12.2016 року.

На виконання умов договору, ТОВ «ABC БІЛД СЕРВІС» оплатило вартість поставленого товару на суму 2102859,00 грн.

Окрім цього, між ТОВ «АВС БІЛД СЕРВІС» та ТОВ «Люкс Індастрі» укладено договір поставки № 11/07/16 від 11.07.2016 року, за умовами якого ТОВ «АВС БІЛД СЕРВІС» придбано будівельні матеріали, запчастини та ліфтове обладнання.

На виконання умов цього договору ТОВ «Люкс Індастрі» поставлено ліфтове обладнання та будівельні матеріали згідно видаткових накладних № 1355 від 28.07.2016 року, № 1409 від 29.07.2016 року, № 1352 від 28.07.2016 року, № 1353 від 28.07.2016 року, № 1410 від 29.07.2016 року, № 1354 від 28.07.2016 року.

У зв'язку з здійсненням господарської діяльності, ТОВ «ЛЮКС ІНДАСТРІ» зареєстровані податкові накладні № 1409 від 29.07.2016 року, № 1410 від 29.07.2016 року, № 1354 від 28.07.2016 року, № 1353 від 28.07.2016 року, № 1352 від 28.07.2016 року, № 1355 від 28.07.2016 року,

На виконання умов договору, ТОВ «АВС БІЛД СЕРВІС» оплатило вартість поставленого товару на суму 1883639,59 грн.

Також, між ТОВ «АВС БІЛД СЕРВІС» та ТОВ «ІНКАМ ІНВЕСТ» укладено договір поставки № 751Т від 01.11.2016 року, за умовами якого Товариство придбало будівельні матеріали, запчастини та ліфтове обладнання.

На виконання умов цього договору ТОВ «ІНКАМ ІНВЕСТ» поставлено ліфтове обладнання та будівельні матеріали згідно видаткових накладних № 313 від 22.11.2016 року, №314 від 22.11.2016 року, № 278 від 21.11.2016 року, № 293 від 21.11.2016 року, № 294 від 21.11.2016 року.

У зв'язку з поставкою товару зареєстровані податкові накладні № 278 від 21.11.2016 року, № 294 від 21.11.2016 року,. № 293 від 21.11.2016 року. № 31 від 22.11.2016 року, № 314 від 22.11.2016 року.

На виконання умов договору, ТОВ «АВС БІЛД СЕРВІС» оплатило вартість поставленого товару на суму 1660715,19 грн.

Окрім того, між TOB «АВС БІЛД СЕРВІС» та ТОВ «ТРАНС-АВТО ГРУП» укладено договір поставки № 106 від 01.11.2016 року, за умовами якого позивачем придбано будівельні матеріали, запчастини та ліфтове обладнання.

На виконання умов договору ТОВ «ТРАНС-АВТО ГРУП» поставлено ліфтове обладнання та будівельні матеріали згідно видаткових накладних № 1161 від 24.11.2016 року, № 1356 від 28.11.2016 року, № 1355 від 28.11.2016 року, № 1357 від 28.11.2016 року.

У зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, продавцем зареєстровані податкові накладні № 1357 від 28.11.2016 року, № 1356 від 28.11.2016 року, № 1161 від 24.11.2016, № 1355 від 28.11.2016 року.

На виконання умов договору, ТОВ «АВС БІЛД СЕРВІС» оплатило вартість поставленого товару на суму 1163330,05 грн.

Окрім цього, між Товариством та ТОВ «САЛУС ГРУП» укладено договір поставки № 550 від 01.10.2016 року, за умовами якого позивачем придбано будівельні матеріали, запчастини та ліфтове обладнання.

На виконання умов договору ТОВ «САЛУС ГРУП» постановлено ліфтове обладнання та будівельні матеріали згідно видаткових накладних № 6 від 01.11.2016 року, № 43 від 02.11.2016 року, № 35 від 31.10.2016 року, № 034 від 31.10.2016 року, № 33 від 31.10.2016 року.

У зв'язку з здійсненням господарської діяльності із цим контрагентом зареєстровані податкові накладні № 6 від 01.11.2016 року, № 43 від 02.11.2016 року, № 35 від 31.10.2016 року, № 034 від 31.10.2016 року, № 33 від 31.10.2016 року.

На виконання умов договору, Товариство оплатило вартість поставленого товару на суму 1524000,00грн.

Також, у періоді, що перевірявся, між ТОВ «АВС БІЛД СЕРВІС» та ТОВ «ЖОРДОН» укладено договір поставки № 113 від 11.03.2016 року, за умовами якого Товариством придбано будівельні матеріали, запчастини та ліфтове обладнання.

На виконання умов даного Договору ТОВ «ЖОРДОН» поставлено ліфтове обладнання та будівельні матеріали згідно видаткових накладних № 498 від 16.06 2016 року, № 106 від 03.06.2016 року, № 765 від 24.06.2016 року, № 604 від 30.05.2016 року, №518 від 26.05.2016 року, № 356 від 20.05.2016 року, № 434 від 24.05.2016 року, № 660 від 31.05.2016 року, № 641 від 29.04.2016 року, №630 від 29.04.2016 року, №345 від 29.03.2016 року.

У зв'язку з здійсненням господарської діяльності складені податкові накладні №345 від 29.03.2016 року, № 630 від 29.04.2016 року, № 641 від 29.04.2016 року, № 356 від 20.05.2016 року, № 434 від 24.05.2016 року, № 518 від 26.05.2016 року, № 604 від 30.05.2016 року, № 660 від 31.05.2016 року, № 106 від 03.06.2016 року, № 498 від 16.06.2016 року, № 765 від 24.06.2016 року.

На виконання умов договору, ТОВ «АВС БІЛД СЕРВІС» оплатило вартість поставленого товару на суму 1329585,00грн.

Окрім цього, між ТОВ «АВС БІЛД СЕРВІС» та ТОВ «ІНТЕР ОПТ ТОРГ» укладено договір поставки № 3/01-17 від 03.01.2017 року, за умовами якого ТОВ «АВС БІЛД СЕРВІС» придбало будівельні матеріали, запчастини та ліфтове обладнання.

Фактичне виконання умов договору підтверджується видатковою накладною № 287 від 23.01.2017 року та податковою накладною №287 від 23.01.2017 року.

Разом з тим, між позивачем та ТОВ «САЙЛЕНС ПРАЙМ» укладено договір поставки № 2/08-16 від 01.08.2016 року, за умовами якого Товариством придбано будівельні матеріали, запчастини та ліфтове обладнання.

Фактичне виконання умов договору підтверджується видатковими накладними № 12 від 26.08.2016 року, № 11 від 25.08.2016 року, № 10 від 23.08.2016 року та податковими накладними № 15 від 23.08.2016 року, № 22 від 25.08.2016 року, № 34 від 26.08.2016 року.

На виконання умов договору, ТОВ «АВС БІЛД СЕРВІС» оплатило вартість поставленого товару на суму 107035,19 грн.

Суд зазначає, що згідно укладеними договорами, Товариство придбавало різноманітні будівельні матеріали та ліфтове обладнання та використовувало їх у власній господарській діяльності для виконання підрядних договорів щодо ремонту ліфтів, зокрема: на виконання умов договору № 213 від 25.07.2016 року на проведення капітального ремонту з заміни пасажирського ліфта, що є складовою частиною житлового будинку за адресою: вул. Свердлова, буд. 10Б (ліфт 2) в м. Дніпропетровську, укладеного з Департаментом житлового господарства Дніпропетровської міської ради; договору № 204 від 22.07.2016 року на проведення капітального ремонту з заміни пасажирського ліфта, що є складовою частиною житлового будинку за адресою: пр. Карла Маркса, буд. 113, п. З в м. Дніпропетровську, укладеного з Департаментом житлового господарства Дніпропетровської міської ради; договору № 214 від 25.07.2016 року на проведення капітального ремонту з заміни пасажирського ліфта, що є складовою частиною житлового будинку за адресою: пр. Кірова 18 в м. Дніпропетровську, укладеного з Департаментом житлового господарства Дніпропетровської міської ради; договору № 430 від 29.07.2016 року на проведення капітального ремонту з заміни пасажирського ліфта, що є складовою частиною житлового будинку за адресою: пр. Кірова 44В, п. 1 (ліфт 2) в м. Дніпропетровську, укладеного з Департаментом житлового господарства Дніпропетровської міської ради; договору № 429 від 29.07.2016 року на проведення капітального ремонту з заміни пасажирського ліфта, що є складовою частиною житлового будинку за адресою: пл. Островського, буд. 1, п. З в м. Дніпропетровську, укладеного з Департаментом житлового господарства Дніпропетровської міської ради; договору № 206 від 25.07.2016 року на проведення капітального ремонту по заміні пасажирського ліфта, що є складовою частиною житлового будинку за адресою: вул. Свердлова, буд. 30, п. 1 в м. Дніпропетровську з Департаментом житлового господарства Дніпропетровської міської ради та інших договорів, укладених з Департаментом житлового господарства Дніпропетровської міської ради, на підтвердження чого матеріали справи містять відповідні документи бухгалтерського обліку.

Отже, факт реальності придбання позивачем товарів (послуг) за вказаними договорами, підтверджується вищенаведеними первинними документами, які розцінені судом як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 року у справі № 804/1669/17 також було встановлено реальність господарських операцій Товариства з ТОВ «Сайленс Прайм» та скасовані податкові повідомлення-рішення стосовно аналогічних взаємовідносин з цим контрагентом.

При цьому, суд наголошує, що чинне законодавство не ставить умовою для включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплачених за товар, по якому у покупця відсутні сертифікати походження ТМЦ, або інші документи, що підтверджують його виробництво.

Щодо посилання податкового органу на наявну інформацію стосовно контрагентів позивача, відносно яких в реєстрі облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва ІС «Податковий блок» внесено запис про їх фіктивність, а також на пояснення посадових осіб контрагентів позивача, поданих в рамках кримінального провадження, суд зазначає, що такі дані не є належними доказами відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо Товариством, а сама лише наявність такого запису у внутрішніх програмних забезпеченнях податкового органу та в поясненнях посадових осіб контрагента, таких фактів не встановлює. При цьому відповідачем, на момент розгляду справи, відповідних вироків суду, за якими можливо було б встановити факт «безтоварності» господарських операцій, суду не надано.

Безпідставними є і посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних за вказаними операціями, оскільки наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договором саме перевезення. Крім того, товарно-транспорті накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (Постанова Верховного Суду від 27.02.2018 року, справа №813/1974/17).

Крім того, чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Крім того, суд виходить з того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстрованими в установленому законом порядку, відповідали ознакам і поняттю юридичної особи та виступали правоздатними учасниками господарського обороту.

Окрім цього, суд зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту та фінансових показників не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них.

При цьому, відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг). В обґрунтування висновків в акті перевірки податковим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише відсутності у контрагента позивача достатньої кількості кваліфікованих працівників та складських приміщень для надання послуг позивачу.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1,54.3.2,54.3.4,54.3.5,54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до приписів п. 54.3 ст. 54 Податкового Кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема: 54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; {Підпункт 54.3.4 пункту 54.3 статті 54 виключено на підставі Закону № 655- VIII від 17.07.2015}; 54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; 54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях. При цьому, за п. 54.3.3. контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Всупереч вищенаведеним нормам, податковий орган не надав до суду доказів, які б свідчили про повторне протягом 1095 днів порушення позивачем вимог податкового законодавства, а тому безпідставно застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 50%.

Підсумовуючи вищевикладене, а також враховуючи недоведеність застосування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 50%, суд дійшов висновку про дотримання позивачем у справі необхідних умов для формування податкового кредиту і фінансових показників та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оскаржених донарахувань, у зв'язку з чим, податкові повідомлення-рішення від 19.12.2017 року № 0023421418 і №0023431418 підлягають скасуванню.

Щодо взаємовідносин Товариства з ТОВ «Торгівельний альянс «Меридіан», ТОВ «Нью фінанси» і ТОВ «Буд строй ЛТД» суд зазначає, що вказані взаємовідносини вже були предметом перевірки та відображені в актах від 04.11.2016 року № 197/04-17-140/33667932 та від 07.09.2016 року № 179/04-17-140/33667932 відповідно, а тому висновки перевіряючих щодо встановлених правопорушень спростовані податковим органом, про що зазначено у рішенні про результати розгляду заперечень до акту перевірки від 14.12.2017 року № 38655/10/04-36-14-18.

Відповідно до приписів Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (п.134.1.1).

Відповідно до п. 14.1.257 Податкового кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

За позицією відповідача, в порушення вищевказаним норм, Товариством занижено дохід від будь-якої діяльності на загальну суму 760897 грн., у результаті не списання простроченої кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з АК «Верум», ТОВ «Компанія Ексімсервіс», ТОВ «Мілленіум Білд», ТОВ «Регіональний центр «Єлітак», ТОВ «РИВС» та ПАТ «Родос».

З цього приводу суд зазначає, що у рішенні (про результати розгляду заперечень) податковим органом вищого рівня спростовано висновки акту перевірки стосовно порушень щодо списання кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» у лютому 2016 року на суму 545436,40 грн. та зазначено, що кредиторська заборгованість ТОВ «Ривс» по векселю від 28.09.2012 року (граничний термін позовної давності по векселю - 28.09.2016 року) підлягає включенню до складу доходів у 3 кварталі 2016 року. При цьому, вказаний вексель у подальшому був переданий на користь ПП «ТАІР-Д» та між сторонами укладено угоду про розстрочення боргу за цим векселем до 30.06.2017 року, а тому висновки податкового органу про заниження доходу внаслідок несписання простроченої кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Також позивачем долучено до матеріалів справи докази оплати кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з адвокатською компанією «Верум» та ТОВ «Мілленіум Білд», що підтверджується відповідними банківськими виписками за 05.12.2017 року.

Щодо взаємовідносин з ПАТ «Родос», то з вказаним підприємством підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.2015 року, за яким позивач визнав заборгованість у сумі 14700 грн. При цьому, відповідно на період проведення перевірки, трирічний строк позовної давності не сплинув, і відповідно позивач у перевіряє мий період не зобов'язаний був списувати вказану заборгованість. Окрім цього, посадові особи відповідача безпідставно здійснили перевірку дотримання вимог податкового законодавства за травень-серпень 2017 року, вийшовши за межі періоду перевірки, визначеного наказом.

За таких обставин, доводи податкового органу про заниження доходу Товариства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.12.2017 року № 0023351410 суд зазначає про таке.

Як вже встановлено судом, підставою для прийняття вищевказаного рішення слугували висновки податкового органу про порушення позивачем п. 2.6, п.2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 року № 637, ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за перевищення ліміту каси на суму 610664,19 грн. та за не оприбуткування у касі готівки у розмірі 136000 грн.

Суд частково погоджується з такими висновками податкового органу та з цього приводу зазначає, що порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637 (чинним на час проведення перевірки з 17.10.2017 по 18.10.2017, далі - Положення №637).

Під оприбуткуванням готівки згідно з пунктом 1.2. глави 1 Положення №637 розуміється проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій;

Пунктом 2.7 Положення № 637 передбачено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

Банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.

Відповідно до пункту 2.8 Положення №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Згідно з пунктом 5.2 Положення №637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Пунктом 3.4 Положення №637 визначено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

Згідно з пунктом 3.5 Положення №637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Відповідно до пункту 3.6 Положення №637 видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості. Якщо видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, у тому числі й особи, що не має змоги у зв'язку з хворобою або з інших поважних причин поставити підпис власноручно, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку. У разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис «За довіреністю». Видача готівки за довіреністю проводиться відповідно до вимог, передбачених у пункті 3.5 цієї глави. Довіреність залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.

Пунктом 3.7 Положення №637 визначено, що приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача.

Відповідно до п.3.10 Положення №637 прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну.

У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється.

Приймання і видача готівки за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання.

Пунктом 3.12 Положення №637 передбачено, що під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов'язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків.

У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення.

Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис «Оплачено» із зазначенням дати (число, місяць, рік).

Відповідно до вимог п. 7.24 Положення № 637, у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Абзацом 2 пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах до юридичних осіб всіх форм власності застосовуються фінансові санкції штрафу - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу від 03.01.2012 року № 1/1, ліміт залишку готівки в касі Товариства становить 140000 грн.

Судом також встановлено, що позивачем оформлені наступні документи на видачу готівки:

- видатковий касовий ордер від 29.07.2016 року № 26 про видачу готівки ТОВ «Дніпроспецліфтсервіс» у сумі 430000 грн.;

- видатковий касовий ордер від 06.12.2016 року № 36 у сумі 85000 грн. про видачу готівки ТОВ «Дніпроспецліфтсервіс» у сумі 85000 грн.;

- видатковий касовий ордер від 06.01.2017 року № 3 про видачу готівки ТОВ «Комунальник» у сумі 430000 грн.

Із наданих представником позивача до суду копій видаткових касових ордерів від 29.07.2016 року № 26, від 06.12.2016 року № 36 та від 06.01.2017 року № 3, згідно яких видавались кошти з каси позивача, вбачається, що вони містять підписи керівника та головного бухгалтера підприємства, а також одержувачів готівки (т.7 , арк. 26-28).

Проте, із долучених до матеріалів справи разом із відзивом на позов відповідача копій (не завірених позивачем) вказаних видаткових касових ордерів, слідує, що в касових ордерах від 29.07.2016 року № 26 та від 06.01.2017 року № 3 відсутній підпис одержувача (т. 6, а.с.12-13).

З приводу вказаних обставин, в судовому засіданні 12.07.2018 допитані як свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були директорами відповідно ТОВ «Дніпроспецліфтсервіс» та ТОВ «Комунальник» на момент виникнення спірних правовідносин. Свідки повідомили суду, що дійсно брали кошти для фінансово-грошових допомог та підтвердили, що розписувались у оригіналах касових ордерів.

Щодо встановлених перевіркою обставин про надання позивачем під час перевірки вказаних видаткових касових ордерів без підпису одержувачів, допитана як свідок ОСОБА_6, яка на теперішній час працює головним бухгалтером на Товаристві, пояснила, що під час переїзду Товариства була втрачена частина документів, у тому числі вказані касові ордери, а тому, оскільки перевірка вже тривала, перевіряючим були надані копії ордерів, які повторно підписати у керівників ТОВ «Дніпроспецліфтсервіс» та ТОВ «Комунальник» не вважалося можливим. При цьому, у подальшому вказані касові ордери знайшлися та їх копії були долучені до заперечень на акт перевірки.

Твердження представника відповідача у судовому засіданні на суперечливі показання свідків, зокрема: щодо місця видачі готівки, судом не беруться до уваги, оскільки, по-перше, свідок ОСОБА_4 (який спочатку пояснив, що отримав кошти в касі банку, а потім зауважив, що не пам'ятає де саме), проте ОСОБА_6 пояснила про отримання коштів у касі підприємства; по-друге, навіть якщо допустити, що готівка була видана у касі банку, це може бути доказом порушення правил видачі готівки, а не перевищення ліміту у касі підприємства, за що і було притягнуто відповідача до відповідальності.

Підсумовуючи вищевикладене, твердження відповідача щодо перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства у зв'язку з тим, що у видаткових касових ордерах від 29.07.2016 року № 26, від 06.12.2016 року № 36 та від 06.01.2017 року № 3 відсутній підпис одержувачів суд вважає безпідставними.

Разом з тим суд знаходить обґрунтованими доводи податкового органу з приводу не оприбуткування позивачем у касі готівки у розмірі 136000 грн. та з цього приводу зазначає про таке.

24.02.2016 року та 13.03.2017 року через касу банка на р/р Товариства надійшли готівкові кошти у сумах 56000 та 80000 грн. відповідно, та в касовій книзі підприємства за вказані дати відсутні записи про оприбуткування вказаних коштів.

З цього приводу позивач зазначив, застосування штрафу за не оприбуткування вказаної готівки на загальну суму 136000 грн. відбулось з порушенням статті 250 Господарського кодексу України, зокрема: з пропущення річного строку застосування.

Проте, вказана позиція Товариства є необґрунтованою, оскільки дія цієї статті не поширюються на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотримання яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Абзацом 2 пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до юридичних осіб всіх форм власності застосовуються фінансові санкції штрафу - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність оскарженого рішення від 19.12.2017 року № 0023351410 в частині застосування до Товариства штрафних санкцій у розмірі 680000 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.12.2017 року № 0023441418 суд зазначає, що підставою для його прийняття слугували висновки податкового органу про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Разом з тим, зазначаючи про порушення позивачем самостійно визначеного грошового зобов'язання відповідач посилається на порушення Товариством термінів сплати податкове повідомлення-рішення від 29.09.2016 року № 0000521400 (сума боргу - 249 грн., кількість днів затримки - 4, 10%=24.90).

З цього приводу суд зазначає, що платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру його оскарження.

Судом встановлено, що додатковою постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 року у справі 804/1669/17, яка набрало законної сили, податкове повідомлення-рішення від 29.09.2016 року № 0000521400 скасовано, що виключає обов'язок Товариства з його спати, а тому податкове повідомлення-рішення від 19.12.2017 року № 0023441418 є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставин, відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплату судового збору у відповідності до пропорційності задоволених позовних вимог, у розмірі 150707 грн. 69 коп. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС БІЛД СЕРВІС» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області:

від 19.12.2017 року № 0023421418, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АВС БІЛД СЕРВІС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4552954,50 грн., у тому числі а податковими зобов'язаннями - 3035303 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1517651,50 грн.

від 19.12.2017 року № 0023431418, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АВС БІЛД СЕРВІС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4272919,00 грн., у тому числі а податковими зобов'язаннями - 2848608 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1424304 грн.

від 19.12.2017 року № 0023351410 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС БІЛД СЕРВІС» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1221288,38 грн.

від 19.12.2017 року № 0023441418, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС БІЛД СЕРВІС» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 24,90 грн. за платежем: «податок на додану вартість».

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС БІЛД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 33667932, місцезнаходження: 51900, Дніпропетровська обл., м.Кам'янське, пр.Перемоги, 10 а) судові витрати у розмірі 150707 грн. 69 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: 49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 03.08.2018 року.

Суддя Л.Є. Букіна