Рішення № 76390115, 09.08.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року Справа № 0440/4924/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат (далі - Дніпропетровський обласний військомат, третя особа), в якій просить:

- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразової грошової допомоги передбаченою ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 70- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня.

В обґрунтування позову зазначено наступне:

- позивачу з 15.11.2017 року встановлена ІІІ група інвалідності безстроково, причина якої є поранення, контузія, захворювання, пов'язане з участю у бойових діях на території іншої держави;

- позивач звернувся до третьої особи із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванням в країнах, де велися бойові дії;

- на засіданні комісії Міноборони України прийнято рішення, яким відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги, оскільки позивачу встановлена інвалідність у 2017 року, тобто понад тримісячний термін після звільнення зі служби;

- позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки він має право на одноразову грошову допомогу відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ухвалою суду від 09.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Вказаною ухвалою від 09.07.2018 року відповідачу було надано строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали та запропоновано третій особі подати пояснення щодо позову протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали суду.

31.07.2018 року представник відповідача надав до суду відзив, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог та в обґрунтування своєї позиції зазначив, що у позивача не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до пункту 6 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції на час встановлення позивачу інвалідності, зазначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає у разі встановлення військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Станом на 09.08.2018 року пояснення щодо позову від третьої особи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 31.03.1983 року по 05.08.1985 року.

З матеріалів справи встановлено, що позивачу з 03.10.2017 року первинно встановлена ІІІ група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується витягом із протоколу Центральної військово-лікарської комісії №871 від 16.03.2017 року та довідкою МСЕК від 15.11.2017 року.

З витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв вбачається, що захворювання рядового у відставці ОСОБА_1 ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Так, позивач звернувся до Дніпропетровського обласного військомату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності.

Листом від 11.04.2018 року №7/10964/7 Дніпропетровським обласним військоматом повідомлено позивача, що за результатами розгляду заяви позивача Міністерством оборони України відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.

Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII (в редакції чинній на час звернення позивача за отриманням грошової допомоги - березень 2018 року) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві. Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (в редакції, що діяла у березні 2018 року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в редакції, що діяла у березні 2018 року, далі - Порядок №975).

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

На час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності.

Так, пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII (в редакції, що діяла у жовтні 2017 року), було передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Важливою умовою для правильного тлумачення наведеної норми статті 16 Закону №2011-XII (в редакції чинній, що діяла у жовтні 2017 року) є розуміння видів військової служби, визначених Законом №2232-XII.

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-XII (в редакції чинній, що діяла у жовтні 2017 року) видами військової служби є:

строкова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

В контексті спірних правовідносин саме пункт 6 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності - період проходження строкової військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Тобто, пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній, що діяла у жовтні 2017 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Судової палати для розгляду справи щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.06.2018 року (справа №750/5074/17) до спірних правовідносин має застосовуватись закон в редакції, чинній на час встановлення інвалідності.

Оскільки, позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через 32 роки після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України від 10.03.2015 року у справі №21-563а14 є безпідставними, оскільки Верховний Суд України вирішував питання рівнозначності умов для виплати військовослужбовцям (не строкової військової служби) страхових сум, які були передбачені статтею 16 Закону №2011-ХІІ в редакції до 1 січня 2007 року, та одноразової грошової допомоги, яка була запроваджена з 1 січня 2007 року, та сформульовано висновок, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Тобто, в зазначеній справі фактичні обставини є іншими.

Враховуючи викладене, з системного аналізу чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку про правомірність відмови відповідача про призначення одноразової грошової допомоги.

З огляду на наведене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд.6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00034022), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат (адреса: 49006, м. Дніпро, вул. Шмідта, буд.16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 08353525) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар