Постанова № 76390095, 11.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/455/17 Суддя першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Беспалова О.О. та Кузьмишиної О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

представника позивача: - ОСОБА_1,

представника відповідача: - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» Славкіна М.А. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» про зобов'язання вчинити дії, в якому просив:

- зобов'язання відповідача включити ОСОБА_6 до переліку вкладників ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладом за договором банківського вкладу «Гаманець» №349/2011-222 від 11 квітня 2011 року, сума вкладу, що підлягає відшкодуванню - 200 000,00 грн., за рахунок Фонду та повторно подати до Фонду перелік вкладників ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду;

- зобов'язання відповідача внести зміни до реєстру акцептованих кредиторів ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», включивши до нього грошові вимоги на суму 7 519 875,76 грн. за договорами банківського вкладу «Гаманець» №349/2011-222 від 11 квітня 2011 року та згідно суми 129 587,00 доларів США, безпідставно одержаної та не повернутої відповідачем, та внести пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду таких змін до реєстру акцептованих кредиторів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Крім того, ч.1 ст. 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року у справі №761/30154/15-ц підтверджено право ОСОБА_4 на суму вкладу в розмірі 149 646,00 дол. США, заборгованості по процентах в сумі 13 897,92 дол. США, 3% річних в сумі 100 045,37 грн., та безпідставно одержаних коштів, внесених на рахунок НОМЕР_2 в сумі 129 587,00 дол. США, з урахуванням чого позивач має право на отримання гарантованої суми вкладу у розмірі 200 000,00 грн. за рахунок коштів Фонду, а решту суми після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют заявити як кредиторські вимоги, крім того, з метою повного захисту порушеного права позивача необхідним є зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костенка Ігоря Івановича розглянути кредиторську вимогу ОСОБА_4 від 17 червня 2016 року та надати обґрунтовану відповідь за результати її розгляду.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, між ОСОБА_4 (клієнт) та ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» (банк) укладено договір №349/2011-222 банківського вкладу «Гаманець» (на вимогу) в доларах США від 11 квітня 2011 року (далі по тексту - договір банківського вкладу), банк приймає грошові кошти вкладника на вкладний (депозитний) рахунок в сумі 70 000,00 доларів США терміном з 12 квітня 2011 року.

Згідно з пунктом 1.3 договору вкладу з правом поповнення додатковими внесками протягом терміну вкладу, у зв'язку із чим сума вкладу може змінюватись.

Відповідно до розділу 2 договору банківського вкладу банк зобов'язався, у тому числі, нести повну відповідальність за збереження грошових коштів вкладника, нараховувати та виплачувати проценти, а також повернути вклад за письмовою вимогою вкладника.

Згідно з пунктом 3.3 договору банківського вкладу повернення вкладу здійснюється згідно із письмовою заявою вкладника шляхом видачі готівки через касу банку.

Пункт 5.2 договору банківського вкладу визначає, що договір втрачає силу за згодою сторін із моменту виплати банком вкладнику суми вкладу і процентів за вкладом, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно із квитанцією від 16 травня 2011 року №33 позивач вніс на свій вкладний рахунок суму у розмірі 148 000,00 доларів США; згідно з меморіальним валютним ордером від 08 травня 2012 року №33 на рахунок позивача внесено грошові кошти у розмірі 1 646,00 доларів США.

Відповідно до рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року у справі №761/30154/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" про стягнення боргу та за зустрічним позовом ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" до ОСОБА_4 про встановлення нікчемності правочинів, яке набрало законної сили, встановлено наступні обставини:

"… Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 11 квітня 2011 р. між сторонами був укладений договір банківського вкладу №349/2011-222 "Гаманець" в доларах США, за п. 1.1 якого банк прийняв від позивача грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_3 в сумі 149 646,00 дол. США на термін з 12 квітня 2014 р. до моменту повернення вкладу.

Процентна ставка на вклад встановлюється в розмірі 2% процентів річних (п. 1.2 договору).

Відповідно до положень п. 2.1.4 договору №349/2011-222 "Гаманець" відповідач зобов'язувався повернути вклад або частину вкладу за його письмовою заявою у порядку, встановленому ст. 3.3 та ст. 3.4 договору, згідно яких повернення вкладу здійснюється за письмовою заявою вкладника.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором та вніс на депозитний рахунок, зазначений у договорі, грошову суму коштів у розмірі 149 646,00 дол. США, що підтверджується квитанцією №33 від 16 травня 2011 р. на суму 148 000,00 дол. США, заявою про прийняття коштів від 16 травня 2011 р. на суму 148 000,00 дол. США, меморіальним ордером 33 від 08 травня 2012 р. та випискою з особового рахунку на суму 1 646,00 дол. США.

Списання грошових коштів відбулось на підставі заяви на видачу готівки №12 від 31 травня 2012 р. на суму 1 500,00 дол. США, заяви на видачу готівки №2 від 03 серпня 2012 р. на суму 150,00 дол. США, заяви на видачу готівки №34 від 24 січня 2013 р. на суму 500,00 дол. США, заяви на видачу готівки №95 від 21 березня 2013р. на суму 200,00 дол. США, заяви на видачу готівки №98 від 29 березня 2013р. на суму 200,00 дол. США

При цьому, висновком експерта від 23 липня 2015р. за №334/тдд, який було проведено в межах розслідування кримінального провадження встановлено, що підпис від імені позивача у зазначених вище заявах від 31 травня 2012 р. №12, від 03 серпня 2012 р. №2, від 24 січня 2013 р. №34, від 21 березня 2013 р. №95, від 29 березня 2013р. №98, виконаний не позивачем за первісним позовом, а іншою особою (п. 26, 28, 45, 46, 47 висновку №334/тдд).

В той же час, висновком експерта від 23 липня 2015р. за №334/тдд та висновком експерта від 12 липня 2016р. за №1940, який було складено у зв'язку з призначенням ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва почеркознавчої експертизи, якою встановлено, що підпис від імені позивача за первісним позовом в квитанції №33 від 16 травня 2011 р. та заяві про прийняття коштів від 16 травня 2011р. на суму 148 000,00 дол. США виконаний самим позивачем (п. 21, 51 висновку №334/тдд та п. 1 висновку №1940)…

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи роз'яснення, які наведені Верховним Судом України в п. 17 Постанови №5 від 12 червня 2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду", суд не вбачає підстав для неприйняття в якості доказу висновку експерта від 23 липня 2015р. за №334/тдд, щодо підпису від імені позивача за первісним позовом у зазначених вище заявах від 31 травня 2012 р. №12, на суму 1 500,00 дол. США. від 03 серпня 2012 р. №2 на суму 150,00 дол. США, від 24 січня 2013 р. №34 на суму 500,00 дол. США, від 21 березня 2013 р. №95 на суму 200,00 дол. США, від 29 березня 2013 р. №98 на суму 200,00 дол. США, враховуючи, що факти, встановлені в ньому мають важливе значення для вирішення справи по суті.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, стороною відповідача за первісним позовом не заперечується той факт, що підписи, виконані від імені позивача у заявах на видачу вкладу від 31 травня 2012 р. №12 на суму 1 500,00 дол. США, від 03 серпня 2012 р. №2 на суму 150,00 дол. США, від 24 січня 2013 р. №34 на суму 500,00 дол. США, від 21 березня 2013 р. №95 на суму 200,00 дол. США, від 29 березня 2013 р. №98, не відповідають зразку підпису позивача за первісним позовом.

Таким чином заборгованість відповідача за перед позивачем по виплаті процентів становить 13 897,92 дол. США…

…У зв'язку з порушенням строку повернення вкладу з відповідача за первісним позовом має бути стягнено 3% річних в сумі 8 755,61 дол. США, що за курсом НБУ станом на момент звернення до суду становить 100 045,37 грн.

В ході судового розгляду судом також встановлено, що у квітні 2010 р. сторони мали намір укласти договір банківського вкладу за існуючою на той час банківського продукту - пропозицією "Калита".

У зв'язку з цим, відповідач відкрив позивачеві рахунок НОМЕР_2, на який останній вніс грошові кошти в сумі 163 587,00 дол. США, що підтверджується квитанцією №169 від 09 квітня 2010 р. (12 500,00 дол. США), заявою на переказ готівки №220 від 15 липня 2010р. (1 500,00 дол. США), заявами про прийняття коштів від 03 вересня 2010 р., на переказ готівки №129 від 03 вересня 2010 р. та квитанцією №129 від 03 вересня 2010 р. (149 587,00 дол. США), банківськими виписками за 09 квітня 2010 р. (12 500,00 дол. США), 15 липня 2010 р. (1 500,00 дол. США), 03 вересня 2010 р. (149 587,00 дол. США).

Частину з внесених коштів в сумі 34 000,00 дол. США, як стверджує позивач за первісним позовом та не заперечує відповідач за первісним позовом, він отримав.

Судом встановлено, що 26 червня 2014 р. відповідач за первісним позовом направив позивачеві за первісним позовом лист, яким підтвердив надходження на рахунок позивача за первісним позовом коштів в сумі 163 587,00 дол. США, та вказав, що ці кошти були повернуті позивачеві за первісним позовом.

При цьому відповідач за первісним позовом надав позивачеві за первісним позовом копії касових документів про видачу коштів, але підпис на частині цих документів, на думку позивача за первісним позовом, належать не йому, зокрема на заявах про видачу готівки №63 від 05 серпня 2010 р. (700,00 дол. США), №206 від 16 серпня 2010 р. (800,00 дол. США), №172 від 30 вересня 2010 р. (5 000,00 дол. США), №17 від 17 березня 2011 р. (123 087,0 дол. США).

06 серпня 2014 р. позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом із заявою, в якій просив повернути кошти в сумі 123 087,00 дол. США, а 15 вересня 2014 р. направив відповідачеві за первісним позовом вимогу про повернення коштів в сумі 123 087,00 дол. США, проте кошти повернуті йому не були.

При цьому, висновком експерта від 23 липня 2015 р. за №334/тдд, який було проведено в межах розслідування кримінального провадження встановлено, що підпис від імені позивача за первісним позовом в заявах про видачу готівки №63 від 05 серпня 2010 р., №206 від 16 серпня 2010 р., №172 від 30 вересня 2010 р., №17 від 17 березня 2011 р. виконаний не позивачем за первісним позовом, а іншою особою (п. 4, 5, 9, 16 висновку №334/тдд).

В цьому у висновку від 23 липня 2015р. №334/тдд експерти встановили, що підпис на квитанції №169 від 09 квітня 2010 р., заявах на переказ готівки №220 від 15 липня 2010 р. №129 від 03 вересня 2010р., заяві про прийняття коштів від 03 вересня 2010 р. та квитанції №129 від 03 вересня 2010 р. виконаний позивачем за первісним позовом (п. 2, 3, 7, 8, 51 висновку №334/тдд).

Крім того, висновком експерта від 12 липня 2016 р. за №1940 встановлено, що підпис від імені позивача за первісним позовом на заявах про видачу готівки №206 від 16 серпня 2010 р., №172 від 30 вересня 2010 р., виконаний не позивачем за первісним позовом (п. 2 висновку №1940).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт існування боргу відповідача за первісним позовом перед позивачем в сумі 129 587,00 дол. США…

…Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає про наявність підстав для отримання позивачем за первісним позовом від відповідача за первісним позовом суми вкладу за договором банківського вкладу "Гаманець" №349/2011-222 від 11 квітня 2011 р. в розмірі 149 646,00 дол. США, заборгованості по процентах в сумі 13 897,92 дол. США, 3% річних в сумі 100 045,37 грн., безпідставно одержаних коштів, внесених на рахунок НОМЕР_2 в сумі 129 587,00 дол. США, однак враховуючи положення ст. ст. 36, 46, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2015 р. у справі №6-2001цс15, і з урахуванням того, що на час ухвалення рішення по справі у відповідача за первісним позовом розпочата процедура ліквідації, що унеможливлює задоволення первісних позовних вимог про стягнення коштів.

Проте у відповідності до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позивач за первісним позовом має право на звернення та отримання від відповідача за первісним позовом в порядку черговості суми вкладу за договором банківського вкладу "Гаманець" №349/2011-222 від 11 квітня 2011 р. в розмірі 149 646,00 дол. США, заборгованості по процентах в сумі 13 897,92 дол. США, 3% річних в сумі 100 045,37 грн., безпідставно одержаних коштів, внесених на рахунок НОМЕР_2 в сумі 129 587,00 дол. США".

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року №234 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 05 квітня 2016 року №463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку І.І. строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21 квітня 2016 року №560 продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно. У відповідності до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" Костенка І.І. з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року №46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03 червня 2016 року №913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" з 06 червня 2016 року по 05 червня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Костенку І.І.

На своєму сайті Фонд оприлюднив інформацію про те, що у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 03 червня 2016 року №913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" та делегування повноважень ліквідатора банку", Фонд з 09 червня 2016 року розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку. Для отримання коштів вкладники ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" з 09 червня 2016 року до 21 липня 2016 року включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду: АТ "ОЩАДБАНК", ПАТ "ПУМБ", АБ "ПІВДЕННИЙ" та АТ "УКРСИББАНК".

17.06.2016 року позивач звернувся до відповідача з кредиторською вимогою у якій просив визнати його кредитором ПАТ «КБ «Хрещатик».

07.07.2016 року позивач звернувся до АТ «Укрсиббанк» з метою отримання належної йому гарантованої суми відшкодування за вкладом «Гаманець» № 349/2011-222 від 11.04.2011 року, проте ОСОБА_4 було відмовлено з підстав відсутності прізвища останнього в реєстрі вкладників, яким здійснюється виплата гарантованих сум.

Зважаючи на викладене та вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулась з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача внести зміни до реєстру акцептованих кредиторів ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», включивши до нього грошові вимоги на суму 7 519 875,76 грн. за договорами банківського вкладу «Гаманець» №349/2011-222 від 11 квітня 2011 року та згідно суми 129 587,00 доларів США, безпідставно одержаної та не повернутої відповідачем, та внести пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду таких змін до реєстру акцептованих кредиторів, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Згідно частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріплених статтею 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У цій справі (в частині вищевказаної позовної вимоги) спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням Уповноваженою особою дій щодо складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, а саме не включення до цього реєстру кредиторських вимог Позивача, заявлених у зв'язку з виникненням у Банку під час його ліквідаційної процедури заборгованості перед ОСОБА_4 за укладеним з ним договором.

Закон України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон № 4452-VI) визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до частини п'ятої статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені пунктом 4 частини першої статті 48 Закону № 4452-VI.

Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

Зазначене дає підстави вважати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а заявлені позивачем вимоги випливають із зобов'язань Банку за укладеними між ними договорами, Уповноважена особа Фонду та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин.

Окрім того, враховуючи суб'єктний склад правовідносин, необхідно визначити предметну юрисдикцію даної справи.

Колегія суддів наголошує, що спірні правовідносини виникли між фізичною особою ОСОБА_4 та юридичною особою ПАТ «КБ «Хрещатик» в особі Уповноваженої особи Фонду.

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою, другою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Предметна підсудність, юрисдикція цивільних справ передбачена у частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Отже, беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня, 23 травня 2018 року, 13 червня 2018 року у справах № 826/7532/16, № 811/568/16, № 826/21368/15.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 1 статті 239 КАС України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Отже, беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Даний спір належить до підвідомчості судів цивільної юрисдикції.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідне задовольнити позовну вимогу ОСОБА_4 щодо зобов'язання відповідача включити інформацію про ОСОБА_4 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Хрещатик" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на гарантовану суму вкладу за договором №349/2011-222 банківського вкладу "Гаманець" (на вимогу) в доларах США від 11 квітня 2011 року, з огляду на наступне.

У спірних правовідносинах колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.

Вищевказаним Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Так, як правомірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року у справі №761/30154/15-ц підтверджено право ОСОБА_4 на суму вкладу в розмірі 149 646,00 дол. США, заборгованості по процентах в сумі 13 897,92 дол. США, 3% річних в сумі 100 045,37 грн., та безпідставно одержаних коштів, внесених на рахунок НОМЕР_2 в сумі 129 587,00 дол. США, з урахуванням чого позивач має право на отримання гарантованої суми вкладу у розмірі 200 000,00 грн. за рахунок коштів Фонду, а решту суми після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют заявити як кредиторські вимоги.

Водночас, відповідач не надав суду доказів включення інформації про позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" за рахунок коштів Фонду.

Більше того, відповідач заперечуючи проти позову та в апеляційній скарзі зазначає, що факт наявності рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року у справі №761/30154/15-ц не свідчить про облік коштів на поточному рахунку позивача, а тому після закінчення строку дії договору банківського вкладу банк не зберігає грошові кошти на вкладному рахунку.

Колегія суддів критично ставиться до вищевказаних доводів, адже відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними доказами факт закінчення строку дії договору №349/2011-222 банківського вкладу "Гаманець" (на вимогу) в доларах США від 11 квітня 2011 року та відсутності на вкладному рахунку позивача грошових коштів, внесених як вклад.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що такі дії Уповноваженої особи суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що є підставою для визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик» щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення ОСОБА_4 та необхідності зобов'язання відповідача включити інформацію про ОСОБА_6 до переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» Славкіна М.А. - задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Керуючись ст..ст. 238, 241, 242, 308, 310, 317, 319, 321, 322, 325, 329, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» Славкіна М.А. - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства « Комерційний Банк «Хрещатик» щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення ОСОБА_4 (04210, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» включити інформацію про ОСОБА_4 (04210, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Провадження у справі в частині позовної вимоги про зобов'язання відповідача внести зміни до реєстру акцептованих кредиторів ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», включивши до нього грошові вимоги на суму 7 519 875,76 грн. за договорами банківського вкладу «Гаманець» №349/2011-222 від 11 квітня 2011 року та згідно суми 129 587,00 доларів США, безпідставно одержаної та не повернутої відповідачем, та внести пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду таких змін до реєстру акцептованих кредиторів - закрити.

Роз'яснити ОСОБА_4, що спір з приводу включення особи до реєстру акцептованих кредиторів належить до підвідомчості судів цивільної юрисдикції.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: О.О.Беспалов

О.М.Кузьмишина

Повний текст виготовлено 11 вересня 2018 року.