Постанова № 76389642, 11.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 182/4070/17

22-ц/774/1189/К/18

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони справи :

позивач - Нікопольська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року, ухваленого суддею Багровою А.Г. у м. Нікополі,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Нікопольська міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва.

В мотивування заявлених вимог зазначила, що відповідач в межах земель водоохоронної зони Каховського водосховища (від зовнішнього бордюрного каменю захисної дамби (інженерно-технічної гідротехнічної споруди штучного походження) до схилу захисної дамби, який є межею прибережної захисної дамби організовано виконання робіт з нового будівництва горизонтального майданчику довжиною 60м. за допомогою залізобетонних плит і бутового каменю для подальшого розташування на ньому та літнього (сезонного) використання групи одноповерхових стаціонарних споруд тимчасового характеру для провадження підприємницької діяльності без дозвільних документів, що надає право на користування земельною ділянкою, без документів на проведення будівельних робіт та без оформлення проектної документації. Відповідач неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, не виконує приписи про усунення порушення шляхом знесення та приведення земельної ділянки у первісний стан.

Оскільки відповідач продовжує самовільне використання земельної ділянки в межах земель водоохоронної зони Каховського водосховища без документу, що надає право на користування земельною ділянкою, без документів на проведення будівельних робіт та без оформлення проектної документації, чим порушує порядок в сфері землекористування й містобудування та права територіальної громади міста Нікополя здійсненням самовільної забудови земельної ділянки, що може створити небезпеку для довкілля та становити загрозу життю та здоров'ю людей, так як відсутні дані про безпеку експлуатації вказаних споруд, позивач просить суд: знести самочинно забудовані стаціонарні споруди тимчасового характеру для провадження підприємницької діяльності у кількості 5 штук зовнішніми розмірами 10,5*5,1м,6,0м*3,9м, 6,0*4,0м та 16,0м*5,0м, що розташовані на схилі захисної дамби Каховського водосховища навпроти АДРЕСА_1, привести земельну ділянку у первісний стан, відновити інженерні гідротехнічні споруди - захисної дамби Каховського водосховища комплексного призначення, за власний рахунок відповідача або за рахунок коштів місцевого бюджету.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 за свій рахунок знести самочинно забудовані стаціонарні споруди тимчасового характеру для провадження підприємницької діяльності у кількості 5 штук зовнішніми розмірами 10,5*5,1м,6,0м*3,9м, 6,0*4,0м та 16,0м*5,0м, що розташовані на схилі захисної дамби Каховського водосховища навпроти АДРЕСА_1, привести земельну ділянку у первісний стан, відновити інженерні гідротехнічні споруди - захисної дамби Каховського водосховища комплексного призначення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати у розмірі 1600 гривень.

Не погоджуючись із рішенням суду відповідач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального законодавства, ставить питання про його скасування та ухвалення нового. В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не було надіслано на її адресу ані позовної заяви із додатками, ані ухвали про відкритті провадження у справі. Після надсилання клопотання про відкладення розгляд справи, що було призначено на 17 січня 2018 року об 11.00 год, судової повістки не отримувала, вважає що розгляд справи за її відсутності та відсутності її представника проведено упереджено.

У відзиву на апеляційну скаргу представник позивача, просить рішення суду, як законне та обґрунтоване залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В мотивування відзиву зазначає, що судові повідомлення надсилались судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Позивач була обізнана про судовий розгляд, що підтверджується її клопотанням про відкладення.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідача в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Згідно зворотного поштового повідомлення ухвалу суду про відкриття провадження у справі та повідомлення про час та місце розгляду справи на 11 вересня 2018 року відповідач отримала 02 травня 2018 року ( а.с.172).

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, з мотивів викладених у письмовому відзиву, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником садиби, розташованої за адресом Дніпропетровська область, АДРЕСА_1 (а.с. 36).

Відповідач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно відомостей у реєстрі актів цивільного стану від 15.03.2013 року після розірвання шлюбу змінила прізвище на „Печена" (а.с. 86)

Напроти належного ОСОБА_1 АДРЕСА_1 в межах земель водоохоронної зони Каховського водосховища (від зовнішнього бордюрного каменю захисної дамби (інженерно-технічної гідротехнічної споруди штучного походження) до схилу захисної дамби, який є межею прибережної захисної дамби було організовано виконано роботи з нового будівництва горизонтального майданчику загальною довжиною 60,00 метрів за допомогою з\б плит і бутового каменю для в подальшому розташовано на ній одноповерхові стаціонарні споруди тимчасового характеру для провадження підприємницької діяльності, пункти продажу без документу, що надає право на користування земельною ділянкою, без документів на проведення будівельних робіт та без оформлення проектної документації (а.с.9-77,112-122).

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово отримувала приписи держархдубконтролю щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил шляхом знесення та приведення земельної ділянки у первісний стан (а.с.21-24,46-47, 57-58).

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених абз.5 ч.6 ст.96 КУпАП, абз.5 ч.11 ст.96 КУпАП, ч.1 ст. 188-42 КУпАП (а.с. 25-35,54-56, 59-61).

Спір між сторонами виник з приводу правомірності заняття відповідачем земельної ділянки водоохоронної зони Каховського водосховища, її подальше використання під забудову без дозвільних документів та дозволів.

Задовольняючи позовні вимоги Нікопольської міської ради про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про доведення неправомірних дій відповідача, щодо самовільного зайняття земельної ділянки водоохоронної зони Каховського водосховища та розташування на ній тимчасових об'єктів для ведення підприємницької діяльності, без наявності дозвільних документів, тому зобов'язав відповідача усунути порушення та відновити стан земельної ділянки, який існував до забудови.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, вважає їх вірними, вмотивованими, такими, що відповідають законодавству.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відсутні доводи апеляційної скарги відповідача, щодо незгоди із прийнятим рішенням суду по суті заявлених вимог щодо незаконної забудови, використання земельної ділянки без дозвільних документів та зобов'язання за власний рахунок знести самочинно збудовані споруди та відновити стан земельної ділянки, відновити гідротехнічні споруди захисної дамби. У зв'язку із чим, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем рішення суду в цій частині не оскаржується, тому не переглядає його.

Що стосується посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом вимог процесуального законодавства, щодо належного сповіщення та надіслання на її адресу судових повідомлень, то колегія суддів вважає, що вони не доведені та спростовуються матеріалами справи.

Відповідач, будучи обізнаною про наявність у судовій установі справи, щодо неї не скористалась правом ознайомитися із заявленими проти неї позовними вимогами. Обізнаність відповідача, свідчить її клопотання про відкладення розгляду справи. В якому відповідач зазначає, що не може бути присутньою в судовому засіданні 17 січня 2018 року. Не зазначаючи поважних причин її відсутності, не надаючи докази в їх підтвердження відповідач посилається на тимчасове проживання за іншою адресою, ніж АДРЕСА_1, проте адресу місця перебування для надіслання кореспонденції, в порушення ст. 131 ЦПК України відповідач не зазначає ( а.с.95).

Згідно положення ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання ( перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причину неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

У зв'язку із тим, що відповідач не повідомила іншої адреси свого місця перебування, за її адресом реєстрації АДРЕСА_1 19 січня 2018 року надіслано копію ухвали суду від 17 січня 2018 року та копії документів у справі на 70 арк. ( а.с.101).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

Відповідач ОСОБА_1 будучи достеменно обізнаною наявність на розгляді в судовій установі цивільної прави протягом тривалого часу не виявила належної зацікавленості у розгляді її справи, що вказує на відсутність у неї зацікавленості у вирішенні спору по суті та надання заперечення проти заявленого позову.

Судом першої інстанції двічі за адресом реєстрації та місця проживання відповідача, який вона особисто зазначає у поданому суду клопотанні, надсилалась судова кореспонденція, яка поверталась на адресу суду без вручення адресату за закінченням терміну зберігання (а.с.89,134,136). Що свідчить про свідому відмову відповідача в отриманні кореспонденції.

Рішення, винесені Європейським судом з прав людини проти України у справах «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, стосуються порушення права особи на розгляд її справи судом упродовж розумного строку.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Відповідач не виявляла зацікавленості у розгляді справи, тому посилання на порушення її прав, шляхом не сповіщення та не надіслання на її адресу кореспонденції, спростовуються наявними у матеріалах справи зворотними поштовими повідомленнями.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Судом першої інстанції не допущено порушення вимог процесуального законодавства, що стало би підставою для скасування законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України Апеляційний суд Дніпропетровської області,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 12 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: