Вирок № 76389427, 11.09.2018, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Кримінальне провадження № 194/1323/17

Номер провадження № 1-кп/194/28/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Корягіна В.О.

секретаря судового засідання Шеймухової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 серпня 2017 року за № 12017040400000519 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Донське Задонського району Ліпецької області Російської Федерації, росіянина, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю: прокурора Муха Я.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника адвоката Сліпець С.М.,

потерпілої ОСОБА_3,

представника потерпілої ОСОБА_4,

цивільного позивача ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 17 серпня 2017 року приблизно о 12-20 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи технічно справним автомобілем марки «ЗАЗ» модель «TF699P» (ДЕО Ланос), реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10, рухався по автомобільній дорозі, що має для кожного напрямку руху окремі проїзні частини, відокремлені одна від іншої розділювальною смугою, по вул. Лермонтова в м. Тернівка Дніпропетровської області зі сторони вул. Дніпровська у напрямку вул. Курська зі швидкістю до 60 км/год. У ході руху по проїзній частині автомобільної дороги в районі буд. № 6 по вул. Лермонтова в м. Тернівка Дніпропетровської області, після здійснення обгону допустив наїзд на бордюр, смуги руху по якій рухався, після чого, порушуючи вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, не обрав таку швидкість руху транспортного засобу, при якій він не втратив контроль над керуванням автомобіля марки «ЗАЗ» модель «TF699P» (ДЕО Ланос), реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті чого виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з зустрічним автомобілем марки «ЗАЗ» модель «110377» (ЗАЗ Славута), реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5

Отже, ОСОБА_1 своїми діями грубо порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, а саме під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Порушення п.12.1 Правил дорожнього руху України допущені водієм ОСОБА_1, з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, порушення п.12.1 Правил дорожнього руху України призвело до дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пасажир автомобіля «ЗАЗ» модель «110377» (ЗАЗ Славута), реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини з двосторонніми переломами ребер без зміщення уламків по середній пахвинній лініям зліва: 1, 4, 5, 6, 7, 8, 9 та справа: 9, 10; перелому носових кісток без зміщення уламків; забійних та різаних ран обличчя, забійної рани лівої гомілки у верхній третині; розриву зв'язки, синовіїту правового колінного суглобу та часткового розриву латерального утримувача наколінника лівого колінного суглобу, слабо вираженого синовіїту, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я на термін понад три тижні (більш ніж як 21 день).

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні винним себе визнав повністю та вибачився перед потерпілою та цивільним позивачем. Відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився давати показання. В скоєнні злочину розкаюється. Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі КЗ «Павлоградська міська лікарня №4» ДОР» визнає повністю, цивільний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не визнає в повному обсязі, матеріальну шкоду повинна відшкодувати страхова компанія. Страхову компанію про ДТП він не повідомляв, ліки, які не підтверджуються доказами він не визнає. Просить врахувати, що він є пенсіонером та на даний час також ще лікується. Просив звільнити його від відбування тільки основного покарання на підставі п. «г'» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», у разі призначення додаткового покарання, просив суд не звільняти його за амністією.

Винність обвинуваченого в скоєнні інкримінованого йому діяння знайшла своє підтвердження та підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні доказами:

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 суду показала, що 17 серпня 2018 року на початку першої половини дня вона з чоловіком ОСОБА_5 на своєму автомобілі рухались зі швидкістю 20-30 км/год. біля автомагазину "Автомирок" на своїй полосі руху зі сторони заправки в бік відділу поліції, як раптово, обігнавши інший автомобіль, в їх бік почав рухатися інший автомобіль, при цьому не подавав будь-яких сигналів. Внаслідок чого інший автомобіль врізався в їх автомобіль, при цьому їх автомобіль отримав механічні пошкодження, а вони разом з чоловіком отримали тілесні пошкодження. Після ДТП вона 5 днів провела в реанімації, потім було хірургічне втручання - операція. Внаслідок чого вона неодноразово лікувалась у лікарнях, на придбання ліків та лікування вони витратили усі кошти, а також допомагали її батьки. Обвинувачений не надав жодних коштів на лікування. Так, частину ліків вона придбавала у юридичної особи, оскільки ліків не було в аптеках. На теперішній час потребує лікування, втрачає зір, однак у них недостатньо коштів на лікування. Так, у зв'язку з ДТП у неї виник стрес, боязнь автомобілів, нервові зриви, болі, не можливість пересуватися, оскільки автомобіль був пошкоджений. Просила суд позов задовольнити в повному обсязі. Стаття 81 ЦПК України їй зрозуміла, вона подала усі докази по цивільному позову та наполягає на його розгляді у тому обсязі та з тими доказами, які нею подані.

Допитаний в судовому засіданні свідок (цивільний позивач) ОСОБА_5 суду показав, що 17 серпня 2018 року близько о дванадцятій годині він разом зі своєю дружиною рухались на своєму автомобілі зі швидкістю 30-40 км/год., біля автомагазину "Автомирок" на своїй полосі руху в бік відділу поліції, як раптово, інший автомобіль ДЕУ ЛАНОС, який рухався приблизно зі швидкістю 60-70 км/год., обігнавши інший автомобіль наїхав на бордюру та врізався в їх автомобіль, при цьому автомобіль не подавав будь-яких сигналів. Внаслідок чого їх автомобіль отримав механічні пошкодження, а він та дружина отримали тілесні пошкодження. При ДТП він втратив свідомість. Після ДТП він лікувався в лікарні біля двох тижнів, спочатку стаціонарно потім амбулаторно. Так, у зв'язку з ДТП у нього виникли хвилювання, не можливість пересуватися, оскільки автомобіль був пошкоджений. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі. Пошкоджений автомобіль не ремонтував, здав на металобрухт. Експертизу щодо залишку автомобіля не проводив. Страхову компанію про ДТП він не повідомляв. Стаття 81 ЦПК України йому зрозуміла, він подав усі докази по цивільному позову та наполягає на його розгляді у тому обсязі та з тими доказами, які ним подані.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що в цей день він біля поліції поставив свій автомобіль. Потім приблизно десь о 12.40 год. почав виїжджати зі стоянки. Так, його автомобіль обігнав інший автомобіль ДЕУ ЛАНОС червоного кольору, який проїхав по бордюру приблизно 10 метрів, та виїхав на зустрічну смугу руху і врізався в інший автомобіль. Він зупинив свій автомобіль, викликав швидку допомогу, та підійшов до автомобіля потерпілої, де жінка була у свідомості, а чоловік не рухався. Через деякий час він підійшов до автомобіля обвинуваченого, де лікар зазначив, що останній п'яний. Потім швидка забрала постраждалих у тому числі і обвинуваченого. Так, при цьому у його автомобілі проводилась відеофіксація, яка зафіксувала момент дорожньо-транспортної пригоди. Про це він повідомив працівників поліції, яким і надав СД диск з записом.

Із протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17 серпня 2017 року вбачається, що автомобіль ДЕО «Ланос» д/н НОМЕР_1 червоного кольору має пошкодження кузова у передній частині, передній бампер, праве бокове крило, капот; автомобіль ЗАЗ «Славута» д/н НОМЕР_2 білого кольору має пошкодження кузова у передній частині, передній бампер, праве бокове крило, ліве бокове крило, капот (а.с. 3-11 т.2).

Із протоколу огляду від 13 вересня 2017 року вбачається, що було оглянуто диск з відеозаписом на якому видно як автомобіль червоного кольору, що зовні схожий на автомобіль «ДЕО Ланос», здійснює маневр обгону у попутному напрямку з автомобілем, на якому встановлено відеореєстратор, після чого вищевказаний автомобіль, завершуючи маневр обгону, здійснює наїзд на бордюрний камінь, розташований праворуч від нього, після чого виїжджає на смугу зустрічного руху та здійснює лобове зіткнення з автомобілем, що рухається у зустрічному напрямку по полосі зустрічного руху (а.с. 17 т.2).

Із протоколу проведення слідчого експерименту від 05 жовтня 2017 року, який був проведений у присутності понятих, слідує що ОСОБА_5 вказав. що він рухався на автомобілі "ЗАЗ Славута" на відстані 0,83 м від правого краю проїзної частини зі швидкістю 20,-30, км/год. В момент зміни напрямку руху в на зустрічну смугу автомобіль «ДЕО Ланос» розташовувався на відстані від передньої частини його автомобіля за зустрічним напрямком його руху. Під час слідчого експерименту була складена схема (а.с. 20-21 т.2).

Із висновку судового експерта-автотоварознавця № 109/17 від 02 листопада 2017 року вбачається, що вартість матеріального збитку, нанесена власнику автомобіля ЗАЗ-110377 Славута, державний реєстраційний № НОМЕР_2 складає 43402,50 грн.; вартість відновлюваного ремонту автомобіля ЗАЗ-110377 Славута, державний реєстраційний № НОМЕР_2 складає 44741,41 грн. (а.с. 22-42 т.2).

Із висновку судової автотехнічної експертизи № 12/10.1/90 від 07 листопада 2017 року вбачається, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ДЕО Ланос» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «ЗАЗ Славута» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_5 повинен був діяти згідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України; технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем «ЗАЗ Славута» д/н НОМЕР_2 для водія автомобіля «ДЕО Ланос» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлювалася виконанням ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху та для чого не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволяли би йому їх виконати. При заданих вихідних даних водій автомобіля «ЗАЗ Славута» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_5 не мав технічної можливості зупинити автомобіль, яким він керував, до місця зіткнення та уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди; у даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ДЕО Ланос» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням події даної ДТП. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «ЗАЗ Славута» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_5 не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору могли б знаходитись в причинному зв'язку з настанням даної ДТП (а.с. 43-46 т.2).

Як вбачається з листа в.о. головного лікаря КЗ "Павлоградська міська лікарня №4" ДОР" за вих.№2583 від 07 листопада 2017 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, перебував на лікуванні в травматологічному відділенні КЗ "ПМЛ№4"ДОР", хіміко-токсикологічний аналіз крові на вміст алкоголю №1723 від 17.08.2017 року - 1,06%, хіміко-токсикологічний аналіз сечі на вміст алкоголю №1723 від 17.08.2017 року - 1,17% (а.с. 47 т.2).

Із протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 27 листопада 2017 року вбачається, що були тимчасово вилучені історії хвороб ОСОБА_5 та ОСОБА_3 для проведення експертизи (а.с. 51 т.2).

Із висновку судово-медичної експертизи № 288 від 28 листопада 2018 року вбачається, що згідно наданої медичної документації у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку та забійною раною лобної області, множинних саден кінцівок. Виявлені тілесні ушкодження, враховуючи їх характер, утворилися від дії твердих предметів, які діяли за ударним механізмом та по дотичній, з місцем прикладання діючої сили у вищезазначені області, або при ударі об такі, та такими предметами могли бути виступаючи частини в середині салону автомобіля та лобове скло при зіткненні, можливо при обставинах зазначених в постанові про призначення судово-медичної експертизи. Вищезазначені тілесні ушкодження за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я впродовж більше шести днів, але не більше як три тижні (21 день). Враховуючи морфологічні ознаки виявлених тілесних ушкоджень (ступінь загоєння рубців), давність їх утворення може відповідати 17 серпня 2017 року (а.с. 51-53 т.2).

Із висновку судово-медичної експертизи № 289 від 28 листопада 2018 року вбачається, що згідно наданої медичної документації у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини з двосторонніми переломами ребер без зміщення уламків по середній пахвинній лініям зліва: 1,4,5,6,7,8,9 та справа: 9,10; перелому носових кісток без зміщення уламків; забійних та різаних ран обличчя, забійної рани лівої гомілки у верхній третині; розриву зв'язки, синовіїту правого колінного суглобу та часткового розриву латерального утримувача наколінника лівого колінного суглобу, слабо вираженого синовіїту. Вищезазначені тілесні ушкодження, враховуючи їх характер, утворилися від дії твердих предметів, які діяли за ударним механізмом з місцем прикладання діючої сили у вищезазначені області, або при ударі об такі, та такими предметами могли бути виступаючи частини в середині салону автомобіля та лобове скло при зіткненні, можливо при обставинах зазначених в постанові про призначення судово-медичної експертизи. Виявлені тілесні ушкодження за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я на термін понад три тижні (більш ніж як 21 день). Враховуючи морфологічні ознаки виявлених тілесних ушкоджень (ступінь загоєння рубців), давність їх утворення може відповідати 17 серпня 2017 року (а.с. 54-56 т.2).

Речовими доказами по справі, якими визнано: автомобіль марки «ЗАЗ» модель «TF699Р» (ДЕО Ланос) реєстраційний номер НОМЕР_1, який зберігається в Тернівському ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області; автомобіль марки «ЗАЗ» модель «110377» (ЗАЗ Славута) реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_11 на ім'я ОСОБА_1, посвідчення водія № НОМЕР_13 на ім'я ОСОБА_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_14 на ім'я ОСОБА_5, посвідчення водія № НОМЕР_12 ім'я ОСОБА_5, які передані під зберігальну розписку власникам; диск з відеозаписом з відеореєстратора, який зберігається в матеріалах кримінального провадження (а.с. 15-16, 18-19 т.2).

Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази, суд визнає їх достатніми та допустимими, та приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєному злочині.

Даючи юридичну оцінку діям обвинуваченого у сукупності, суд приходить до висновку, що він винний в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, та його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України.

Призначаючи покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також обставини злочину, тяжкість його наслідків, думку потерпілої.

Як роз'яснено в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм участі, і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, щиро розкаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки, тощо.

У п. 3 вищезазначеної постанови вказано про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

При призначенні покарання суд враховує, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, а також особи обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується посередньо, раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, є пенсіонером.

Крім того, із досудової доповіді про обвинуваченого, підготовленої 07 лютого 2018 року Павлоградським міськрайонним відділом з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злочин у віці 65 років, раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно. Орган пробації вважає можливим виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України, обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст.ст. 69-1, 69 КК України.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступень тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, який характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, є пенсіонером, якому виповнилось на час скоєння злочину 65 років, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, обставин, які пом'якшують покарання: щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, обставин, які обтяжують покарання: вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, шкода не відшкодована, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, з урахуванням висновку органу пробації, який вважає можливим виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, думки потерпілої, якій шкода не відшкодована взагалі, та яка згодна з покаранням, яке просив призначити прокурор, а також не заперечує проти застосування амністії щодо тільки основного покарання, суд вважає, що для його виправлення та попередження нових злочинів йому необхідно призначити покарання у вигляді арешту в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд бере до уваги положення п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» , відповідно до якого позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку.

Враховуючи особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, є пенсіонером, однак спричинену шкоду не відшкодував взагалі, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, та з урахуванням того, що злочин вчинено у стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи вимоги правил дорожнього руху, суд вважає, що йому необхідно призначити додаткове покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався, тому підстав для обрання запобіжного заходу суд не вбачає.

У справі заявлений цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Комунального закладу «Павлоградська міська лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради» про стягнення на користь Комунального закладу «Павлоградська міська лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради» з обвинуваченого ОСОБА_1 грошових коштів, витрачених на стаціонарне лікування свідка ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_3 за рахунок бюджетних коштів в загальній сумі 7334,94 грн., а саме: 2423,27 грн. за лікування свідка ОСОБА_5 в період з 17.08.2017 року по 23.08.2017 року, 2094,27 грн. за лікування потерпілої ОСОБА_3 в період з 17.08.2017 року по 20.08.2017 року, 2820,40 грн. за лікування потерпілої ОСОБА_3 в період з 21.08.2017 року по 28.08.2017 року. Зазначені суми підтверджуються довідками про витрати на стаціонарне лікування, виданими Комунальним закладом «Павлоградська міська лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради» від 14 листопада 2017 року №2664, №2663, №2665 (а.с. 57-59 т.2).

Як передбачено ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана злочином може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ст.ст. 128,129 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє повністю або частково чи відмовляє в ньому. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються в порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, не врегульовані КПК України, до них застосовуються норми ЦПК України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ст. 91 КПК України доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майновий збиток, заподіяний неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об'ємі особою, що заподіяла його.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат" від 07.07.95 року N 11, питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року. Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

З урахуванням зазначеного, заявлений цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Комунального закладу «Павлоградська міська лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради» про стягнення на користь Комунального закладу «Павлоградська міська лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради» з обвинуваченого ОСОБА_1 грошових коштів, витрачених на стаціонарне лікування свідка ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_3 за рахунок бюджетних коштів в загальній сумі 7334,94 грн., підлягає задоволенню, оскільки матеріальна шкода доведена належними та допустимими доказами по справі, а також з урахування того, що ОСОБА_1 визнав даний позов в повному обсязі.

Крім того, у справі заявлений цивільний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 30882,30 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, спричиненої ОСОБА_3 внаслідок вчинення 17 серпня 2017 року ОСОБА_1 кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 286 КК України; стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 70000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спричиненої ОСОБА_3 внаслідок вчинення 17 серпня 2017 року ОСОБА_1 кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 286 КК України; стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_5 48085,34 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, спричиненої ОСОБА_5 внаслідок вчинення 17 серпня 2017 року ОСОБА_1 кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 286 КК України; стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 50000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спричиненої ОСОБА_5 внаслідок вчинення 17 серпня 2017 року ОСОБА_1 кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 286 КК України.

До позову додані копії наступних документів, звірених судом з оригіналами: квитанцію до прибуткового касового ордеру №78 про проведення експертизи № 109/17 у сумі 1500 грн.; висновок судового експерта-автотоварознавця № 109/17 від 02 листопада 2017 року з якого вбачається, що вартість матеріального збитку, нанесена власнику автомобіля ЗАЗ-110377 Славута, державний реєстраційний № НОМЕР_2 складає 43402,50 грн.; вартість відновлюваного ремонту автомобіля ЗАЗ-110377 Славута, державний реєстраційний № НОМЕР_2 складає 44741,41 грн.; поліс №АК/3788957 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_1 (а.с.129-150 т.1). Також до даного позову додані копії наступних документів, звірених судом з оригіналами: квитанції про придбання ліків, квитанції про проведення операції, квитанції про проведення МРТ, розрахунок на оплату ліків "ViscoPlus" №28 від 26.12.2017 року на суму 3870 грн., розрахунок на оплату ліків "ViscoPlus" №2 від 12.01.2018 року на суму 3870 грн., товарний чек про придбання ліків "Оpmes" від 11.10.2017 року на суму 870 грн. (а.с.102-110 т.1), лікарняні ОСОБА_3, епікриз стаціонарного хворого ОСОБА_3 з висновками про призначене лікування та з зазначенням медичних препаратів, висновки МРТ колінного суглобу від 04.10.2017 року, 17.10.2017 року; медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_3 з висновками про призначене лікування та з зазначенням медичних препаратів; висновок спеціаліста №289 (а.с.121-122 т.1); лікарняний на ОСОБА_5, два епікризи на хворого ОСОБА_5 з висновками про призначене лікування та з зазначенням медичних препаратів, висновок спеціаліста №288 (а.с. 125-127 т.1);

ОСОБА_1 надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити у задоволені позову, оскільки позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 надали до позовної заяви копії чеків, в яких зазначені ліки, що не мають відношення до лікування спричинених ран, переломів, травм головного мозку, а в рахунках на оплату №28 від 26 грудня 2017 року та №2 від 12 січня 2018 року зазначений лише постачальник ліків, при цьому даних щодо покупця чи на користь кого поступають указані ліки - не вказано. Крім того, він виконав законні вимоги держави щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом № АК/3788957, страхової суми достатньо для відшкодування завданої шкоди в результаті ДТП, тому вважає, що саме ПАТ «УПСК» має відшкодовувати завдані збитки. (а.с.173-176 т.1).

Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» надала суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить відмовити у задоволені позову, оскільки положення ст. 128 КПК України не передбачають пред'явлення цивільного позову в кримінальному провадженні до юридичної особи, яка саме за договором а не за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого. Позивачі не зверталися до ПрАТ «УПСК» із заявою про страхове відшкодування, а тому відсутній предмет спору. До відзиву додано розрахунок №372 визначення ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу ЗАЗ-110377 державний номер НОМЕР_2, відповідно до якого ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу ЗАЗ-110377 державний номер НОМЕР_2 після ДТП складає 6676,56 грн. (а.с.198-216 т.1).

Згідно положень ст. 91 КПК України доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Як передбачено ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана злочином може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ст.ст. 128,129 КПК України цивільний позов особи, якій злочином завдано майнової та/або моральної шкоди, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє повністю або частково чи відмовляє в ньому. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються в порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, не врегульовані КПК України, до них застосовуються норми ЦПК України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч. 1ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ст. 1.8 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

За змістом пунктів 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, ПрАТ «УПСК», уклавши з ОСОБА_1 договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов'язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Отже, законодавство України не передбачає солідарного обов'язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого.

За змістом пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та примітки до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення для отримання страхової виплати за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року по справі № 308/3162/15-ц.

Отже, саме страховою компанією на користь ОСОБА_5, ОСОБА_3 підлягає відшкодуванню шкода спричинена їх здоров'ю.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі

обов'язкові реквізити: дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, суд вважає доведеною матеріальну шкоду спричинену ушкодженням здоров'ю ОСОБА_3 у розмірі 24076,75 грн., що підтверджується чеками про придбання ліків та які зазначені у відповідних виписках з медичних карт про призначення ліків, і назви яких містяться у копіях чеків на придбання (чек від 19.08.2017 року на суму 31,51 грн. - підгузки "Seni"; чек від 18.08.2017 року на суму 63,66 грн. - шприци, ємність для здачі аналізів; пристрій для переливання крові, чек від 17.08.2017 року на суму 87,65 грн. - новакаїн, бинти, шприци, спирт, рукавички; чек від 20.08.2017 року на суму 15,58 грн. - пристрій для переливання крові; чек від 22.08.2017 року на суму 141,18 грн. - емсеф; чек від 19.10.2017 року у сумі 1,85 грн.; чек від 03.12.2017 року на суму 46,90 грн. - шприци, лейкопластир; чек від 05.12.2017 року на суму 123,70 грн. - флостерон; чек від 02.12.2017 року на суму 1104,51 грн. - клексан, роталфен, пемозар, новоксикам, шприци, септик, вата, рукавички; чек від 17.08.2017 року на суму 284,13 грн. - кейвер, вакутест, емнкість для аналізів, пелюшки, рукавички, голку для підключічного катетору, пристрій для вливання, шприци, підгузки; чек від 21.08.2017 року на суму 209,08 грн. - кейвер, емсеф, новокаїн, борна кислота, шприци; чек від 21.08.2017 року на суму 44,15 грн. - лактовіт; чеки від 17.10.2017 року та 04.10.2017 року про сплату за проведення МРТ у розмірі 779 грн. та 728 грн.; чек від 01.12.2017 року за проведення операції у розмірі 11850 грн., розрахунок на оплату ліків "ViscoPlus" №28 від 26.12.2017 року у розмірі 3870 грн.(ендопротез), розрахунок на оплату ліків "ViscoPlus" №2 від 12.01.2018 року у розмірі 3870 грн.(ендопротез), товарний чек про придбання ліків "Оpmes" від 11.10.2017 року у розмірі 870 грн.). Отже, є усі підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Однак суд вважає не доведеною матеріальну шкоду спричинену ушкодженням здоров'ю ОСОБА_3 щодо придбання ліків, на підтвердження яких надані тільки чеки, оскільки вони є неналежними та недопустимими доказами щодо позовних вимог відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Окрім того, суду не надано відповідних виписок з медичних карт про призначення ліків, назви яких містяться у копіях чеків на придбання, що унеможливлює встановлення судом необхідності використання їх саме під час лікування травм та ушкоджень, які були завдані внаслідок ДТП (чек від 19.08.2017 року на суму 16,20 грн., чек від 19.08.2017 року на суму 44,69 грн., чек від 18.08.2017 року на суму 237,40 грн., чек від 17.08.2017 року на суму 0,80 грн., чек від 18.08.2017 року на суму 67,35 грн., чек від 20.08.2017 року на суму 470,42 грн., чек від 06.09.2017 року на суму 359,42 грн., чек від 21.08.2017 року на суму 287,10 грн., чек від 19.10.2017 року на суму 2728,12 грн., чек від 19.10.2017 року на суму 20,50 грн., чек від 12.10.2017 року на суму 479,50 грн., чек від 29.12.2017 року на суму 130.95 грн., чек від 03.12.2017 року на суму 24,35 грн., чек від 02.12.2017 року на суму 0,55 грн., чек від 10.01.2018 року на суму 685,14 грн. (в позовних вимогах зазначена сума 658,14 грн.), чек від 25.10.2017 року на суму 564,22 грн., чек від 17.08.2017 року на суму 364,75 грн., чек від 21.08.2017 року на суму 16,20 грн.). Також суд вважає не доведеною матеріальну шкоду спричинену ушкодженням здоров'ю ОСОБА_3 щодо придбання ліків, на підтвердження яких надані тільки чеки в яких, як в оригіналах так і в копіях, не можливо розібрати назву медичних препаратів та їх вартість (чек від 20.08.2017 року на суму 192 грн.). Крім того, суд вважає, що інші не медичні препарати: мінеральна вода, пакети, бахіли, гель-мило не відносяться до матеріальної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'ю ОСОБА_3 Отже, підстав для задоволення позовних вимог в цій частині на суму 6470,66 грн. не має.

Також, суд вважає доведеною матеріальну шкоду спричинену ушкодженням здоров'ю ОСОБА_5 у розмірі 1061,46 грн., що підтверджується чеками про придбання ліків та які зазначені у відповідних виписках з медичних карт про призначення ліків, і назви яких містяться у копіях чеків на придбання (чек від 17.08.2017 року на суму 241,90 грн. - актовегін, натрія хлорид, розчин для ін'єкцій, спирт, вата, пластир; чек від 21.08.2017 року на суму 130,63 грн. - актовегін; чек від 21.08.2017 року на суму 33,69 грн. - шприц, глицин; чек від 25.08.2017 року на суму 132,31 грн. - лизина есцинат, актовегін, розчин натрію хлориду, системи; чек від 25.08.2017 року на суму 40,25 грн. - шприц, система; чек від 25.08.2017 року на суму 257,26 грн. - розчин натрію хлориду, лизина есцинат, актовегін, диклофенак, кетонал; чек від 20.08.2017 року на суму 53,51 грн. - диклофенак; чек від 31.08.2017 року на суму 50 грн. - ренгенплівка; чек від 26.08.2017 року у сумі 121,91 грн. - лизина есцинат, актовегін, розчин натрію хлориду, система). Тому є усі підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Однак суд вважає не доведеною матеріальну шкоду спричинену ушкодженням здоров'ю ОСОБА_5 щодо придбання ліків, на підтвердження яких надані тільки чеки, оскільки вони є неналежними та недопустимими доказами щодо позовних вимог відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Окрім того, суду не надано відповідних виписок з медичних карт про призначення ліків, назви яких містяться у копіях чеків на придбання, що унеможливлює встановлення судом необхідності використання їх саме під час лікування травм та ушкоджень, які були завдані внаслідок ДТП (чек від 25.08.2017 року на суму 0,15 грн., чек від 25.08.2017 року на суму 0,15 грн., чек від 25.08.2017 року на суму 0,15 грн., чек від 26.08.2017 року на суму 0,15 грн., чек від 17.08.2017 року у сумі 67,80 грн.). Також суд вважає не доведеною матеріальну шкоду спричинену ушкодженням здоров'ю ОСОБА_5 щодо придбання ліків, на підтвердження яких надані тільки чеки в яких, як в оригіналах так і в копіях, не можливо розібрати назву медичних препаратів та їх вартість (не читаємий чек від серпня 2017 року(а.с. 109 т.1), чек від 17.10.2017 року на суму 193,78 грн.). Отже, підстав для задоволення позовних вимог в цій частині на суму 262,18 грн. грн. не має.

До матеріалів справи доданий чек від 25.10.2017 року на суму 863,60 грн., чек від 15.12.2017 року на суму 610,37 грн., не читаємий чек від 10.08.2017 року, однак цивільними позивачами вимог щодо стягнення даних витрат на придбання ліків не заявлено, тому відповідно до ст. 13 ЦПК України підстав для стягнення даних витрат у суду не має. Також спільний чек від 19.08.2017 року на суму зазначену в позові 603,46 грн. та 251,72 грн., яка дорівнює 855,18 грн. в матеріалах справи відсутній, тому підстав для задоволення позовних вимог в цій частині у суду не має у зв'язку з недоведеністю.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 07 червня 2018 року по справі № 523/15933/15.

Статтею 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІУ від 01.07.2004 р., транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на

відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його

власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, саме страховою компанією на користь ОСОБА_5 підлягає відшкодуванню різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, оскільки ОСОБА_5 пошкоджений автомобіль залишив у себе, а в наступному розпорядився ним на свій розсуд. Тому розмір матеріальної шкоди, спричинений ОСОБА_5 складає: 43402,50 - 6676,56 - 500 = 36725,94 грн., а також витрати, сплачені ОСОБА_5 за проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 1500 грн. Загальна сума матеріальної шкоди складає 37725,94 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року по справі № 462/257/16-ц.

Згідно з ст. 12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІУ від 01.07.2004 р., розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

На підставі зазначеного, підстави для задоволення клопотання ПрАТ «УПСК» про залишення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 без розгляду відсутні.

Також, з урахуванням зазначеного суд не приймає до уваги і доводи, зазначені ПрАТ «УПСК» у відзиві як підстави для відмови у задоволенні позову, а також суд враховує той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не мали можливості звернутися до страхової компанії, так як вони тривалий строк лікувалися та у них не було документів підтверджуючих винуватість ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди, однак вони звернулись з позовом до суду 16.02.2018 року.

Таким чином страховою компанією повинна бути відшкодована шкода без урахуванням безумовної франшизи, а тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 слід стягнути суму франшизи у розмірі 500 грн.

Таким чином, оскільки полісом №АК/3788957 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_1 передбачено страхове відшкодування на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю у розмірі 200000 грн., а за шкоду заподіяну майну у розмірі 100000 грн., що не перевищує сум, зазначених у позовній заяві, винуватцем якої був ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність як власника наземних транспортних засобів на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована, а ПрАТ «УПСК» несе відповідальність за дії ОСОБА_1 за страховим полісом (що за своєю природою є договором), а не за законом, а чинне законодавство не передбачає солідарного стягнення з цивільних відповідачів, тому позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, та на користь ОСОБА_3 з ПрАТ «УПСК» підлягає стягненню сума матеріальної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'ю у розмірі 24076,75 грн., та на користь ОСОБА_5 з ПрАТ «УПСК» підлягає стягненню сума матеріальної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'ю у розмірі 1061,46 грн., а також матеріальна шкода, спричинена пошкодженням автомобіля у розмірі 37725,94 грн. Крім того, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 розмір франшизи у сумі 500 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'ю ОСОБА_3 на суму 7074,12 грн. та ОСОБА_5 на суму 513,19 грн. слід відмовити у зв'язку з недоведеністю. Також, слід відмовити і в іншій частині позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля ОСОБА_5 на суму 8015,47 грн., як такою що протирічить чинному законодавству.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 на користь цивільних позивачів суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю відшкодовується особою, яка їх спричинила у разі її винуватості.

Частина 3 ст. 23 ЦК України передбачає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 у пункті 9 Постанови, орієнтує суди, що розмір відшкодування моральної шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, психічних та інших), яких зазнав позивач, характер немайнових витрат, їх тривалість, можливість відновлення тощо та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого. Пунктом 3 зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми та при настанні інших негативних наслідків.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 цивільному позивачу спричинено моральну шкоду, так як мало місце ушкодження її здоров'я, що потягло за собою досить складне та тривале лікування, на досить тривалий час було змінено звичний уклад її життя, внаслідок чого вона переносила певні моральні страждання: стрес, боязнь автомобілів, нервові зриви, болі, не можливість пересуватися. Так, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про відчуття фізичного болю та стан стресу, оскільки такі явища є природними наслідками дорожньо-транспортної пригоди і зазвичай самі по собі викликають певні моральні страждання. Тому, з урахуванням обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких вона зазнала, характеру немайнових втрат, ступеня тяжкості змін в життєвих стосунках та звичному життєвому укладі, пов'язаних з обмеженням у пересуванні та з необхідністю витрачати час на лікування, та з врахуванням принципів розумності та справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 в розмірі 50000 грн.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди цивільному позивачу ОСОБА_5, суд приходить до висновку, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 йому спричинено моральну шкоду, так як мало місце ушкодження його здоров'я, що потягло за собою лікування, було змінено звичний уклад його життя та пошкоджено його транспортний засіб, внаслідок чого він переніс певні моральні страждання: стрес, болі, не можливість користуватися автомобілем, оскільки його автомобіль був пошкоджений. Так, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про відчуття фізичного болю та стан стресу, оскільки такі явища є природними наслідками дорожньо-транспортної пригоди і зазвичай самі по собі викликають певні моральні страждання. Тому, з урахуванням обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких він зазнав, характеру немайнових втрат, ступеня тяжкості змін в життєвих стосунках та звичному життєвому укладі, пов'язаних з втратою можливості використовувати автомобіль для роботи та потреб родини, а також з обмеженням у пересуванні та з необхідністю витрачати час на лікування, та з врахуванням принципів розумності та справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_5 в розмірі 20000 грн.

Таким чином, з урахуванням ст.13 ЦПК України, цивільний позов ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, вчиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в кримінальному провадженні - задовольнити частково, стягнути з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'ю у сумі 24076,75 грн., стягнути з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'ю у сумі 1061,46 грн., стягнути з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду, спричинену пошкодженням автомобіля у сумі 37725,94 грн., а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 50000 грн., стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 20000 грн. та розмір франшизи у сумі 500 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'ю ОСОБА_3 на суму 7074,12 грн., ОСОБА_5 на суму 513,19 грн. слід відмовити. Також, слід відмовити і в іншій частині позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля ОСОБА_5 на суму 8015,47 грн.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Сліпець С.М. про звільнення ОСОБА_1 від відбування основного покарання на підставі п. «г'» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні", амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності законом про амністію.

07 вересня 2017 року набрав чинності ЗУ "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 №1810-VIII.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав законної сили 07 вересня 2017 року, дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

Згідно п. "ґ" ст. 1 ЗУ "Про амністію у 2016 році" звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 амністії, передбачених ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та ст. 9 Закону України "Про амністію у 2016 році", судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась, проти застосування до нього вказаного Закону обвинувачений не заперечує.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 на день набрання чинності цим Законом досяг пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд приходить до висновку про можливість застосування до обвинуваченого вимог п. "ґ" ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст.ст. 118, 122 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст. 100 КПК України.

Судом не приймається до уваги посилання захисника, що протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.08.2017 року є неналежним доказом по справі, оскільки він складений до внесення в ЄРДР від 04.09.2017 року з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 214 КПК України, здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.

Отже, огляд місця дорожньо-транспортної пригоди 17.08.2017 року був проведений відповідно до вимог ч.3 ст. 214 КПК України.

Також судом не приймаються до уваги посилання захисника щодо позовних вимог ОСОБА_5 в частині не підтвердження стягнення вартості відновлювального ремонту належними та допустимими доказами по справі - оскільки автотоварознавча експертиза була проведена з порушенням, так як в протоколі огляду не зазначені усі пошкодження. які зазначені в автотоварознавчій експертизі (висновок експерта автотоварознавця від 02.11.2017 року), а вартість залишку автомобіля взагалі не можливо перевірити, так як пошкоджений автомобіль на даний час відсутній з наступних підстав.

В протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17 серпня 2017 року зазначено, що автомобіль ЗАЗ «Славута» д/н НОМЕР_2 білого кольору має пошкодження кузова у передній частині, передній бампер, праве бокове крило, ліве бокове крило, капот.

У висновку експерта-автотоварознавця № 109/17 від 02 листопада 2017 року також зазначені дані пошкодження, вартість матеріального збитку, нанесена власнику автомобіля ЗАЗ-110377 Славута, державний реєстраційний № НОМЕР_2 складає 43402,50 грн.; а вартість відновлюваного ремонту автомобіля ЗАЗ-110377 Славута, державний реєстраційний № НОМЕР_2 складає 44741,41 грн.

У розрахунку №372 визначення ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу ЗАЗ-110377 державний номер НОМЕР_2, відповідно до якого ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу ЗАЗ-110377 державний номер НОМЕР_2 після ДТП складає 6676,56 грн.

Отже, суд вважає що відшкодуванню підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, оскільки автомобіль ЗАЗ-110377 Славута, державний реєстраційний № НОМЕР_2 вважається фактично знищеним.

Однак суд приймає до уваги посилання захисника щодо позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_5 в частині не підтвердження деяких ліків належними та допустимими доказами по справі.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді арешту строком на три місяці з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Сліпець С.М. про звільнення ОСОБА_1 від відбування основного покарання на підставі п. "ґ" ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від основного покарання, призначеного вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 11.09.2018 року за ч.1 ст.286 КК України у вигляді арешту строком на три місяці, на підставі п. "ґ" ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році".

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Комунального закладу «Павлоградська міська лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради» про стягнення на користь Комунального закладу «Павлоградська міська лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради» з обвинуваченого ОСОБА_1 грошових коштів, витрачених на стаціонарне лікування свідка та потерпілої за рахунок бюджетних коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Комунального закладу «Павлоградська міська лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради», р/р 35419062036032 ГУДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпро, МФО 805012, код ОКПО 01984174, грошові кошти, витрачені на стаціонарне лікування свідка та потерпілої за рахунок бюджетних коштів в розмірі 7337 (сім тисяч триста тридцять сім) грн. 94 коп.

Цивільний позов ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, вчиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в кримінальному провадженні - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20602681), на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2), матеріальну шкоду, спричинену пошкодженням автомобіля у сумі 37725 (тридцять сім тисяч сімсот двадцять п'ять) грн. 94 коп., матеріальну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'ю у сумі 1061 (одна тисяча шістдесят одну) грн. 46 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20602681), на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3), матеріальну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'ю у сумі 24076 (двадцять чотири тисячі сімдесят шість) грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1), на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2), розмір франшизи у сумі 500 (п'ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1), на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3), моральну шкоду в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1), на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2), моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, вчиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в кримінальному провадженні щодо стягнення матеріальної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'ю ОСОБА_3 на суму 7074,12 грн. та ОСОБА_5 на суму 513,19 грн., відмовити.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, вчиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в кримінальному провадженні щодо стягнення матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля ОСОБА_5 на суму 8015,47 грн., відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1), на користь держави (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра, номер рахунку 31118115700004, МФО 805012, код ЄДРПОУ 37989274, банк ГУДКСУ у Дніпропетровській області) витрати, пов'язані з проведенням експертизи № 12/10.1/90 від 07.11.2017 року у розмірі 790 (сімсот дев'яносто) грн. 96 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню: автомобіль марки «ЗАЗ» модель «TF699Р» (ДЕО Ланос) реєстраційний номер НОМЕР_1, який зберігається в Тернівському ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області, після набрання вироком законної сили - повернути законному володільцеві ОСОБА_1; свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_11 на ім'я ОСОБА_1, посвідчення водія № НОМЕР_13 на ім'я ОСОБА_1, які передані на зберігання під розписку ОСОБА_1, після набрання вироком законної сили - залишити законному володільцеві ОСОБА_1; автомобіль марки «ЗАЗ» модель «110377» (ЗАЗ Славута) реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_14 на ім'я ОСОБА_5, посвідчення водія № НОМЕР_12 ім'я ОСОБА_5, які передані на зберігання під розписку ОСОБА_5, після набрання вироком законної сили - залишити законному володільцеві ОСОБА_5; диск з відеозаписом з відео реєстратора, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: В.О. Корягін