Ухвала суду № 76388392, 05.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

05 вересня 2018 р. Справа №805/114/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., при секретарі судового засідання Соколовій С.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень – Костянтинівсько-Дружківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області - на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі № 85/114/18-а, -

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з заявою про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень – відповідача на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі № 85/114/18-а та порушення прав позивача підтверджених рішенням суду.

Подана заява обґрунтована тим, що Відповідачем на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду, було винесено Рішення від 03 липня 2018 року, яким відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 08 квітня 1991 року по 04 квітня 1995 року на посаді “травильника травильного відділення», з 05 квітня 1995 року по 31 березня 1998 року на посаді “апаратника кристалізації купоросно - нейтралізаціонного відділення калібрувального цеху” та з 01 квітня 1998 року по 15 червня 1999 року на посаді «горнового доменного цеху» в Костянтинівському металургійному заводі ім. Фрунзе (після реорганізації Відкрите акціонерне товариство «Костянтинівський металургійний завод») на підставі того що архівна довідка та трудова книжка не підтверджують пільговий стаж та у зв'язку із чим відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до заяви від 27 листопада 2017 року.

Тобто, Відповідач відмовив у зарахуванні періодів роботи за Списком №1 з 08 квітня 1991 року по 04 квітня 1995 року на посаді «травильника травильного відділення», з 05 квітня 1995 року по 31 березня 1998 року на посаді «апаратника кристалізації купоросно - нейтралізаціонного відділення калібрувального цеху» таз 01 квітня 1998 року по 15 червня 1999 року на посаді «горнового доменного цеху» в Костянтинівському металургійному заводі ім. Фрунзе (після реорганізації Відкрите акціонерне товариство «Костянтинівський металургійний завод») та відмовив у призначенні пенсії з тих самих підстав що й раніше (рішення Відповідача від 05 грудня 2017 року). Фактично Відповідач навмисно не зарахував спірний стаж всупереч правової позиції, яка висловлена Донецьким окружним адміністративним судом у рішенні від 28 березня 2018 року по справі 805/114/18-а. Вважає зазначене рішення відповідача незаконним, таким, що порушує його конституційні права, передбачені статтями 19. 46 Конституції України, прийнято із порушенням норм матеріального права передбаченого Законами України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». «Про пенсійне забезпечення», а також не відповідає правовим висновкам, викладених у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі 805/114/18-а та підлягає скасуванню.

Крім, іншого заявник просив суд, поновити строк звернення до суду із відповідною заявою, як такий, що пропущений з поважних причин, обґрунтувавши пропущення строку отриманням оскаржуваного рішення від 03 липня 2018 року, тільки 31 липня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року заяву позивача залишено без руху, заявнику надано термін для усунення недоліків поданої заяви. У строк наданий судом недоліки визначені судом заявником усунено.

Розгляд заяви призначено на 05 вересня 2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги викладені у заяві позивача, просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Представник відповідача заперечила проти задоволення заяви про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, просила суд відмовити у її задоволенні.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як встановлено статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як визначено статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа Відкрите акціонерне товариство “Костянтинівський металургійний завод” про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії задоволено частково. Скасовано рішення Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 05.12.2017 року "Про відмову в призначенні пільгової пенсії" яким відмовлено у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 1. Зобов'язано Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 28.11.2017 року про призначення пенсії за віком Список 1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі №805/114/18-а повернуто апелянту.

Отже, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі №805/114/18-а набрало законної сили 29 травня 2018 року.

Відповідач, у порядку добровільного виконання судового рішення повторно переглянувши заяву позивача про призначення пенсії відповідно до п.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» 03 липня 2018 року ухвалив рішення про відмову призначенні пільгової пенсії у зв’язку із тим, що довідка надана архівною установою від 07.05.2015 року №103/902 не містить даних про зайнятість повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, а записи у трудовій книжці не містять необхідної інформації для зарахування періодів роботи до пільгового стажу.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (п.40 рішення від 19.03.97 у справі «Горнсбі проти Греції», п.43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» та ін.).

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» від 28 листопада 1999 року зазначено, що принцип правової визначеності вимагає, щоб судове рішення, в якому певне питання одержало остаточне вирішення, не ставилося під сумнів. Право на судовий розгляд включає законне сподівання, що остаточне судове рішення має поважатися національними органами влади і, отже, виконуватиметься.

Крім того, принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання, зокрема, учасники правовідносин повинні мати можливість у розумних межах передбачити наслідки своєї поведінки та бути впевненими у незмінності свого статусу, кола прав та обов'язків (Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 р. № 15рп/2004).

Отже, невиконання належним чином остаточного рішення суду, що набрало законної сили, порушує гарантії, надані особі статтею 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у справі "Лізанец проти України" від 31 травня 2007 року зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.

Оскільки заявами Позивача оскаржуються бездіяльність та дії Відповідача, пов'язані з виконанням судового рішення, подані заяви належить розглядати в порядку, визначеному ст.383 КАС України.

Судом досліджено рішення відповідача від 03 липня 2018 року про відмову у призначенні пільгової пенсії позивачу. З останнього вбачається що відповідачем при повторному розгляді заяви позивача про призначенні пенсії на пільгових умовах не враховано правову оцінку надану судом у рішенні від 28 березня 2018 року.

Відповідно, суд в мотивувальній частині судового рішення зазначив: «….суд окремо звертає увагу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на необхідність при розгляді заяви ОСОБА_3 про призначення пенсії вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Зокрема з урахуванням висновку про те, що стаж роботи позивача з 08.04.1991 року по 04.04.1995 року на посаді травильника травильного відділення працював в крупно-сортовому (прокатному) цеху на Костянтинівському металургійному заводі імені Фрунзе (запис №6 від 08.04.1991 Приказ №153 від 05.04.1991 року), з 05.04.1995 року по 31.03.1998 року на посаді апаратник кристалізації купоросно-нейтралізаційного відділення калібрувального цеху (запис №7 05.04.1995 приказ №206 від 14.04.1995 року), з 01.04.1998 року по 15.06.1999 року на посаді горновий доменого цеху у Костянтинівському металургійному заводі ім. Фрунзе (запис №9 01.04.1998 приказ №236 від 01.04.1998 року, запис №10, 15.06.1999 року Приказ №634 від 14.06.1999) підтверджено трудовою книжкою з усіма необхідними записами, архівною довідкою з даними про атестацію робочого місця».

Крім того, судом зазначено, що згідно з архівною довідкою №103/902 від 07.10.2017 року з питання підтвердження умов праці ОСОБА_3 архівний відділ Костянтинівської міської ради повідомив, що в документах Костянтинівського металургійного заводу ім. Фрунзе управління металургійної промисловості Міністерства чорної металургії, Відкритого акціонерного товариства “Костянтинівський металургійний завод”, які надійшли на державне зберігання по особовому складу Костянтинівського металургійного заводу ім. Фрунзе управління металургійної промисловості Міністерства чорної металургії, ВАТ “Костянтинвський металургійний завод” маються такі відомості:

«ОСОБА_3 зарахувати на роботу з 08 квітня 1991 року з випробувальним строком три місяці у калібрувальний цех уч-м травильн.відділу, травильник 2 розряду згідно наказу №153 від 05.04.1991;

ОСОБА_3 – травильника калібр. цеху трав. Відділення перевести постійно з 05 квітня 1995 року до калібрувального цеху апаратником крист. купор.відділ. згідно наказу №206 від 14.04. (так у документі, рік відсутній);

ОСОБА_3 апаратника калібрувального цеху перевести постійно з 01 квітня 1998 року горновим доменого цеху згідно наказу № 236 від 01.04.98.

В справі “Атестація робочих місць за умовами праці” мається наказ № 1034 від 09.11.94 р., яким затверджений перелік професій на підтвердження права на пенсію на пільгових умовах за Списком №1, домений цех горновий доменої печі код професії 10301100а-11699; калібрувальний цех травильно-купоросно-нейтралізаційне відділення апаратник кристаліз. Код професії 1030300а-10336; травильник код професії 1030300а-19182.»

Таким чином, суд прийшов до висновку що спірний період роботи позивача не зарахований відповідачем неправомірно, оскільки факт роботи позивача у шкідливих умовах за вказані періоди підтверджено трудовою книжкою з усіма необхідними записами та архівною довідкою з даними про атестацію робочого місця.

Та обставина, що довідка про пільговий характер роботи позивача надана архівною установою, а не ліквідатором підприємства Костянтинівський металургійний завод, не ставить під сумнів відповідні записи у трудовій книжці позивача та не може обмежувати право позивача на призначення йому пільгової пенсії за віком.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на необхідність надання позивачем для вирішення питання про призначення йому пенсії, довідки, що уточнює пільговий характер роботи підприємством Костянтинівський металургійний завод ім. Фрунзе є безпідставними, оскільки документи якими підтверджено стаж роботи позивачем були надані.

Надаючи оцінку наведеним доводам Відповідача щодо повторного розгляду заяви позивача на виконання судового рішення, суд зазначає, що органом пенсійного фонду взагалі не взято до уваги правові висновки суду, щодо врахування до пільгового стажу роботи періодів, які визнані судом, як належним чином підтверджені відповідними довідками та записами у трудовій книжці позивача.

Отже, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі №805/114/18-а не може вважатися виконаним належним чином, доки Відповідач не здійснить розгляд заяви позивача із врахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні від 28 березня 2018 року, а саме, стосовно належного підтвердження пільгового стажу роботи позивача.

Так, у судовому рішенні зазначено, що стаж роботи позивача з 08.04.1991 року по 04.04.1995 року на посаді травильника травильного відділення працював в крупно-сортовому (прокатному) цеху на Костянтинівському металургійному заводі імені Фрунзе (запис №6 від 08.04.1991 Приказ №153 від 05.04.1991 року), з 05.04.1995 року по 31.03.1998 року на посаді апаратник кристалізації купоросно-нейтралізаційного відділення калібрувального цеху (запис №7 05.04.1995 приказ №206 від 14.04.1995 року), з 01.04.1998 року по 15.06.1999 року на посаді горновий доменого цеху у Костянтинівському металургійному заводі ім. Фрунзе (запис №9 01.04.1998 приказ №236 від 01.04.1998 року, запис №10, 15.06.1999 року Приказ №634 від 14.06.1999) підтверджено трудовою книжкою з усіма необхідними записами, архівною довідкою з даними про атестацію робочого місця».

Суд зазначає, що частиною 2 ст.3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Як визначено ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на вказані приписи не виконання судового рішення у даній справі не відповідає меті наслідків судового захисту особи, позовні вимоги якої задоволено, оскільки призводить до порушення прав позивача на призначення пенсійних виплат, що свідчить про неналежне виконання судового рішення та його довільного трактування, а тому дії Відповідача щодо неврахування періодів роботи позивача до розрахунку пільгового стажу при виконанні судового рішення суд визнає протиправними.

Відтак, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки вказане рішення не є таким, що здійснено в результаті повторного розгляду заяви позивача від 28.11.2017 року з урахуванням правової оцінки суду, та не може тлумачитись, як постановлене на виконання судового рішення, яким зобов’язано повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки відповідач, при розгляді документів наданих ОСОБА_3, взагалі проігнорував висновки суду, щодо врахування до пільгового стажу періоди роботи позивача з 08.04.1991 року по 04.04.1995 року на посаді травильника травильного відділення, з 05.04.1995 року по 31.03.1998 року на посаді апаратник кристалізації купоросно-нейтралізаційного відділення калібрувального цеху, з 01.04.1998 року по 15.06.1999 року на посаді горновий доменого цеху у Костянтинівському металургійному заводі ім. Фрунзе.

Відповідно до статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Щодо строку звернення до суду в порядку ст. 383 КАС України, суд зазначає, що за приписом частини 4 зазначеної статті, заяву може бути подано протягом десяти днів з дня коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред’явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Так, під час вивчення матеріалів справи, судом встановлено, та не заперечується сторонами, що позивач із відповідною заявою звернувся 08.08.2018 року, про оскаржуване рішення дізнався з моменту його отримання, про що свідчить підпис представника позивача із проставлянням дати його отримання 31 липня 2018 року, отже суд дійшов висновку, що строк звернення позивачем не порушено.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Приписами статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладений на нього обов'язок доказування правомірності власних рішень, дій чи бездіяльності, визначений положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України.

З урахуванням встановлених обставин суд зазначає, що відповідачем допущено порушення вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частин 1, 2 статті 129-1 Конституції України, частин 2, 7 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.2 ст.14, ч.1 ст.370, ч.2 ст.372 Кодексу адміністративного судочинства України, яке полягає у невиконанні належним чином рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі № 805/114/18-а, а тому вважає що подана заява є обґрунтованою.

Щодо вимог заяви про зобов’язання призначити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає, що вказана вимога не входить до предмету питань які розглядаються в порядку ст. 383 КАС України, з огляду на що в цій частині підстави для задоволення відсутні.

Крім іншого, заявник просив суд постановити окрему ухвалу у відношенні посадових осіб Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідно до ст. 249 КАС України та направити матеріали до Костянтинівської місцевої прокуратури для порушення кримінальної справи за умисне невиконання рішення суду посадовою особою, проте суд зазначає, що повноваження суду в цій частині є дискреційними та пов'язані з наявністю достатності підстав для направлення відповідних матеріалів для порушення кримінальної справи, в даному випадку достатності підстав для вчинення судом відповідних дій не встановлено, у зв’язку із чим суд дійшов висновку про відмову у задоволені цієї вимоги.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.3 ст.129-1 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 243, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ

Заяву ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень – Костянтинівсько-Дружківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області - на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі №85/114/18-а- задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03 липня 2018 року про відмову у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 08 квітня 1991 року по 04 квітня 1995 року на посаді “травильника травильного відділення”, з 05 квітня 1995 року по 31 березня 1998 року на посаді апаратника кристалізації купоросно – нейтралізаційного відділення калібрувального цеху та з 01 квітня 1998 року по 15 червня 1999 року на посаді “горнового доменного цеху” в Костянтинівському металургійному заводі ім. Фрунзе (після реорганізації Відкрите акціонерне товариство “Костянтинівський металургійний завод”).

Зобов’язати Костянтинівсько-Дружківське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вчинити дії щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню у спосіб вказаний в резолютивній частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі №805/114/18-а.

Костянтинівсько-Дружківському об’єднаному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області в 20-денний строк з моменту отримання даної ухвали повідомити Донецький окружний адміністративний суд про результати вжитих заходів.

В іншій частині вимог заяви відмовити.

Копію даної ухвали направити позивачу до відома та Костянтинівсько-Дружківському об’єднаному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області - для виконання.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Буряк І. В.