Рішення № 76388226, 11.09.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року

Луцьк

Справа № 803/1211/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинського про стягнення податкового бору,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області) звернулось з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський (далі – КЕВ м. Володимир-Волинський) про стягнення податкового боргу в розмірі 1 956 701 грн 92 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є платником загальнодержавних та місцевих податків і зборів, передбачених статтями 9, 10 Податкового кодексу України (далі – ПК України), однак всупереч вимогам статей 36, 38 ПК України не виконує свого обов’язку щодо своєчасності та повноти сплати податків та зборів в порядку і строки, визначені цим Кодексом, в зв’язку з чим у відповідача виник податковий борг по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 1 956 701 грн 92 коп. Позивачем в установлені законом строки вживались заходи щодо стягнення заборгованості шляхом надіслання податкової вимоги, однак дані заходи не призвели до повного погашення податкового боргу відповідачем. У зв’язку із наведеним позивач просить стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 1 956 701 грн 92 коп. з рахунків у банку, що обслуговують платника податків.

У відзиві на позов № 21/1391 від 20 липня 2018 року (а.с. 69-75) відповідач його вимог не визнав, посилаючись на те, що КЕВ м. Володимир-Волинський є структурним органом військового управління в системі ЗСУ, неприбутковою установою, яка утримується за рахунок державного бюджету. Накопичення суми податкової заборгованості зумовлено ненаданням коштів розпорядником вищого рівня, що виключає вину відповідача, а податковий борг повинен стягуватись із Міністерства оборони України, як із користувача земель оборони, до сфери управління якого належить позивач. Також, позивачем не дотримано вимог статті 96 ПК України в частині необхідності звернення до Західного територіального квартирно-експлуатаційного Управління з відповідним поданням. Також, відповідно до пункту 2 статті 14 Закону України “Про Збройні Сили України” земля, води, інші природні ресурси, закріплені, зокрема, за установами Збройних Сил України належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати всіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування. Крім того позивач зазначив, що податкова вимога на заявлену суму податкового боргу до відповідача не надходила, відтак у контролюючого органу не виникало право на стягнення вказаної суми боргу. Зазначає, що позивачем не було враховано основоположний принцип податкового законодавства України, а саме: презумпція правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 статті 4 ПК України).

На підставі наведеного відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив від 30 липня 2018 року (а.с. 100-101) позивач зазначив, що КЕВ м. Володимир-Волинський є юридичною особою (окремим суб’єктом господарювання), здійснює самостійну діяльність, а тому, в силу підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України зобов’язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених ПК України. Оскільки відповідач є землекористувачем, тому зобов’язаний сплачувати відповідний податок. Зазначив, що посилання відповідача на порушення позивачем вимог статті 96 ПК України є безпідставним, оскільки вказана норма підлягає застосуванню у випадку недостатності коштів від реалізації майна державного підприємства, або відсутність такого майна, яке може бути внесене в податкову заставу і реалізоване. Звертаючись з даним позовом, контролюючий орган просить стягнути заборгованість із рахунків у банку, що обслуговують платника податків. Крім того, відповідача не віднесено в категорію платників, які звільняються від сплати земельного податку, відповідно до статті 282 ПК України. Податкова вимога відповідачу була надіслана відповідно до вимог 59, 95 ПК України. Не звільняє платника податків від сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання і відсутність бюджетного призначення та фінансування установи.

Керуючись вказаним, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 02 липня 2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1).

Ухвалою від 09 серпня 2018 року (а.с. 104) судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у межах строку розгляду справи, передбаченого частиною першою статті 258 КАС України.

В судове засідання представник позивача не прибув, в письмовому клопотанні від 11 вересня 2018 року просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини неприбуття суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності суду не подав.

Відповідно до частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно із частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, у зв’язку із неприбуттям представників сторін в судове засідання, розгляд справи здійснено в письмовому провадженні без його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв’язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

КЕВ м. Володимир-Волинський зареєстрований як суб’єкт господарювання з 16 вересня 1997 року, перебуває на обліку як платник податків в контролюючих органах, місцезнаходження юридичної особи: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця академіка Глушкова, 1 (а.с. 8).

За відповідачем рахується податковий борг по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 1 956 701 грн 92 коп., що зазначено у довідці про наявність боргу по платежах до бюджету КЕВ м. Володимир-Волинський та підтверджується розрахунком сум податкового боргу, зворотнім боком облікової картки платника по вказаному податку (а.с. 12, 13-14, 47-66).

Податковий борг по земельному податку з юридичних осіб виник: 1) за користування земельною ділянкою в м. Володимир-Волинський в сумі 953 628 грн 38 коп. (самостійно визначене грошове зобов’язання в податкових та уточнюючих деклараціях від 10 лютого 2017 року, від 11 вересня 2017 року, від 07 лютого 2018 року; визначене податкове зобов’язання в податковому повідомленні-рішенні від 01 березня 2018 року; пеня за порушення строків сплати грошового зобов’язання); 2) за користування земельною ділянкою в отг Овадне (Білин) Володимир-Волинського району в сумі 96 993 грн 11 коп. (самостійно визначене грошове зобов’язання в уточнюючій декларації від 06 червня 2017 року; визначене податкове зобов’язання в податкових повідомленнях-рішеннях від 01 березня 2018 року); 3) за користування земельною ділянкою в отг Овадне (Овадне) Володимир-Волинського району в сумі 658 322 грн 61 коп. (самостійно визначене грошове зобов’язання в податкових та уточнюючих деклараціях від 09 лютого 2017 року, від 15 лютого 2018 року; визначене податкове зобов’язання в податкових повідомленнях-рішеннях від 01 березня 2018 року; пеня за порушення строків сплати грошового зобов’язання); 4) за користування земельною ділянкою в отг Заріччя Володимир-Волинського району в сумі 1 042 грн 92 коп. (визначене податкове зобов’язання в податковому повідомленні-рішенні від 14 вересня 2017 року, від 01 березня 2018 року, пеня за порушення строків сплати грошового зобов’язання); 5) за користування земельною ділянкою в м. Устилуг (Зоря) Володимир-Волинського району в сумі 29 908 грн 44 коп. (визначене податкове зобов’язання в податковому повідомленні-рішенні від 07 листопада 2017 року, пеня за порушення строків сплати грошового зобов’язання); 6) за користування земельною ділянкою в м. Устилуг (П’ятидні) Володимир-Волинського району в сумі 192 914 грн 51 коп. (визначене податкове зобов’язання в податковому повідомленні-рішенні від 07 листопада 2017 року, від 01 березня 2018 року, пеня за порушення строків сплати грошового зобов’язання); 7) за користування земельною ділянкою в м. Устилуг Володимир-Волинського району в сумі 23 891 грн 95 коп. (самостійно визначене грошове зобов’язання в податкових деклараціях від 08 лютого 2017 року, 15 лютого 2018 року; визначене податкове зобов’язання в податковому повідомленні-рішенні від 01 березня 2018 року).

Отже, загальна сума заборгованості відповідача за грошовим зобов’язанням по земельному податку становить 1 956 701 грн 92 коп. (а.с. 15-45).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що платники податків зобов’язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Підпунктами 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання; грошове зобов’язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до статті 59 ПК України відповідачу була надіслана податкова вимога форми “Ю” від 17 березня 2015 року № 522-23 (а.с. 46), однак залишилась без належного реагування. При цьому, згідно відомостей зворотного боку облікової картки платника по земельному податку з юридичних осіб податковий борг не переривався.

Доказів оскарження вказаних вимог сторонами не надано.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пунктів 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що КЕВ м. Володимир-Волинський звільнений від сплати земельного податку відповідно до статті 14 Закону України “Про Збройні Сили України”, з огляду на таке.

Основним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та який є спеціальним законом, при цьому ПК України прийнятий пізніше ніж Закон України “Про Збройні Сили України” від 06 грудня 1991 року № 1934-XII, яким передбачені пільги для сплати податків.

Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” № 71-VIII від 28 грудня 2014 року (який набрав чинності з 01 січня 2015 року) внесено зміни до статті 282 ПК України, згідно з якими підпункт 282.1.3 пункту 282.1 статті 282 викладено в такій редакції: від сплати податку звільняються бази олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

На даний час норми Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” № 71-VIII від 28 грудня 2014 року, яким внесено зміни до статті 282 ПК України діють та у встановленому порядку неконституційними вони не визнані.

Відповідно до статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Як встановлено судом, КЕВ м. Володимир-Волинський є землекористувачем земельних ділянок, а тому в розумінні ПК України є платником земельного податку.

Відповідно до Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483 землі (земельні ділянки) надаються військовим частинам, військово-навчальним закладам, установам, підприємствам та організаціям Збройних Сил України для їх розміщення та постійної діяльності.

Як стверджує сам відповідач відповідно до Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський від 28 листопада 2016 року, установа користується закріпленою за нею землею, а також іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

Крім того, відповідно до вимог статті 284 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

Відповідачем не надано суду рішення органу місцевого самоврядування щодо надання КЕВ м. Володимир-Волинський пільг зі сплати земельного податку.

Також, суд не погоджується з посиланням КЕВ м. Володимир-Волинський про те, що саме Міністерство оборони України несе відповідальність за податковими зобов’язаннями відповідача, оскільки КЕВ м. Володимир-Волинський є окремою юридичною особою, користувачем земельних ділянок, а тому і платником цього податку, який і подавав відповідні декларації з плати за землю.

Суд вважає також безпідставним твердження представника відповідача щодо відсутності у позивача підстав стягнення податкового боргу в зв’язку з не надісланням податкової вимоги на заявлену до стягнення суму заборгованості, оскільки право на стягнення з платника податків суми узгодженого податкового боргу виникає у податкового органу після спливу 60-ти календарних днів після направлення боржнику такої податкової вимоги. Відповідно до вимог статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається тільки один раз після виявлення заборгованості, в разі збільшення податкового боргу податкова вимога додатково не надсилається (не вручається), що не виключає права контролюючого органу стягнути з такого платника податку суму заборгованості, яка існує на день стягнення.

Відтак, відповідно до вимог ПК України відповідач не є звільненим від обов’язку сплати земельного податку, не має відповідних пільг щодо його сплати, самостійно подавав податковому органу декларації з земельного податку, а тому зобов’язаний виконувати взяті на себе податкові зобов’язання.

Інші твердження представника відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в ході судового розгляду справи.

З врахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу в розмірі 1 956 701 грн 92 коп. з рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 205, 229, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинського (44700, Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Академіка Глушкова, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 07516184) про стягнення податкового бору задовольнити повністю.

Стягнути з банківських рахунків, обслуговуючих платника податків, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинського, в дохід місцевого бюджету податковий борг по сплаті земельного податку з юридичних осіб в розмірі 1 956 701 грн 92 коп. (один мільйон дев’ятсот п’ятдесят шість тисяч сімсот одна гривня 92 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом в порядку та у строки, визначені статтею 295 КАС України. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Повне судове рішення складене 11 вересня 2018 року.

Суддя О.А. Лозовський