Постанова № 7638819, 25.01.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25.01.10р.Справа № А8/270 За позовом          Нікопольського міськрайонного центру зайнятості (м. Нікополь)

3-тя особа:          Дніпропетровський обласний центр зайнятості (м. Дніпропетровськ)

до           Приватного підприємства "Пектораль" (с. Менжинське Дніпропетровської області)

про           стягнення 68 995,68 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:          Новицький Р.В. - гол. спец./юр. (дов. № 1272 від 01.04.09 р.)

від 3-тьої особи:          не з"явився

від відповідача          Шваб О.В. –представник (дов. б/№ від 10.11.09 р.)

Суть спору:

Позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, звернувся до відповідача з позовом про стягнення з останнього 68 995,68 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за період з березня 2004 р. по березень 2005 р., які були нараховані на підставі акту перевірки № 31 від 21.03.05 р.

Ціна позову складається з суми основного боргу 65 154,43 грн. та пені в сумі 3 841,25 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що він є платником фіксованого сільськогосподарського податку, до складу якого входить і збір (страхові внески) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Крім того, позивачем здійснено донарахування внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у період, коли у відповідача існували форс-мажорні обставини, що є підставою для списання податкового боргу згідно з п.п. "г" п. 18.2. ст. 18 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

3-тя особа позов, з урахуванням його уточнення позивачем, підтримала в повному обсязі, зазначаючи, що господарським судом Дніпропетровської області була розглянута справа №А25/343 за позовом приватного підприємства "Пектораль" до Нікопольського міськрайонного центру зайнятості про зобов'язання останнього списати заборгованість по страховим внескам, яка виникла внаслідок обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), з посиланням на Закон України "Про порядок погашення забов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Судами першої та апеляційної інстанції було відмовлено в задоволенні позовних вимог ПП "Пектораль", оскільки з 01.01.01 р. набрав чинності спеціальний Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", який регулює відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і передбачає, що внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття мають сплачувати всі роботодавці (підприємства. установи, організації та фізичні особи, які використовують найману працю). Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим фондом, а страхові внески за своєю суттю не є податками та зборами та не передбачені у переліку податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування". Тому правових підстав застосування до спірних правовідносин Закону України "Про порядок погашення забов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" немає.

Ухвалою голови господарського суду від 21.07.05 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 02.09.05 року включно.

Ухвалою господарського суду від 10.08.05 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 05.11.05 р. включно за клопотанням сторін.

Ухвалою господарського суду від 01.11.05 р. провадження у справі було зупинене.

Ухвалою господарського суду від 05.06.06 р. провадження у справі було поновлене, строк вирішення спору по справі був продовжений по 07.08.06 р. включно за клопотанням сторін.

По справі оголошувались перерви з 10.08.05 р. по 26.09.05 р. та з 04.07.06 р. по 07.08.06р.

Ухвалою господарського суду від 07.08.06 р. провадження у справі було зупинене.

Ухвалою господарського суду від 22.12.09 р. провадження у справі було поновлене та зупинене за клопотанням відповідача до 25.01.10 р. включно.

У судове засідання 25.01.10 р. 3-тя особа не з"явилась, надіслала клопотання про розгляд справи за відсутністю свого представника.

Господарський суд вважає за можливе задовольнити вказане клопотання.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.05 р. по справі №А25/343, яка залишена в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.06 р., було відмовлено в позові ПП "Пектораль" до Нікопольського міськрайонного центру зайнятості про зобов'язання останнього списати заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття на суму 60 114,51 грн.

Вказана постанова набрала законної сили, на момент розгляду цієї справи не змінена та не скасована у встановленому законом порядку.

Як вбачається з вказаного рішення суду, у справі № А25/343 приймали участь ті самі особи, що і у цій справі.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи наведене, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі №А25/343 від 21.11.05 р., не підлягають доведенню в цій справі.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.05 р. по справі №А25/343 було встановлено:

Приватне підприємство "Пектораль" (далі-відповідач) є платником страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття та знаходиться на обліку у Нікопольському міськрайонному центрі зайнятості (далі-позивач).

Позивачем була проведена перевірка правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття за період з 01.01.02 р. по 01.03.05 р., за наслідками якої складено акт перевірки - № 31 від 21.03.05 р. та прийнято розпорядження № 37 від 31.03.05 р. про донарахування відповідачу страхових внесків у сумі 152 917,49 грн. і нарахування фінансових санкцій у сумі 12 904,74 грн.

Відповідач вважає неправомірним донарахування страхових внесків у сумі 60 114,51 грн, які підлягають списанню, оскільки за висновками Торгово-промислової палати України у відповідача існували на протязі 2003 р. форс-мажорні обставини на наступні дати - 15.04.03 р., 15.05.03 р., 29.06.03 р., які спричинили загибель сільськогосподарських культур, що підтверджується відповідними висновками ТПП України від 27.11.03 р. №№ 15198/05-4 та 15199/05-4.

Порядок сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття визначений Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", який набув чинності 01.01.01 р.

Згідно з п. 1 ст. 3 вказаного Закону, законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За п.п. 1, 2, 5 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Джерелами формування коштів Фонду, зокрема є: страхові внески страхувальників роботодавців, застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами (п. 1 ст. 16 Закону України "Про загальнообов'язков державне соціальне страхування на випадок безробіття").

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в силу ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" не віднесені до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування", під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.

Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Пенсійного фонду України.

Отже, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим фондом та є некомерційною самоврядною організацією.

Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Разом з тим, в силу вишевказаних норм Закону України "Про систему оподаткування" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", який є спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки він регулює виключно правовідносини щодо сплати податків та зборів до бюджету та держаних цільових фондів, які входять до системи оподаткування, а внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття не є податковим боргом в розумінні п. 1.3. ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно є безпідставними позовні вимоги позивача, які ґрунтуються на вимогах п.п. "г" п. 18.2. ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який встановлює порядок списання саме податкового боргу.

Закон же України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не передбачає випадків, підстав та умов списання нарахованих страхових внесків, зокрема - внаслідок виникнення форс-мажорних обставин та взагалі не встановлює такого способу захисту порушеного права платника страхових внесків, як зобов'язання виконавчого органу Фонду вчинити дії щодо списання донарахованих страхових внесків. Не встановлено таких підстав і у Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.12.00 р. № 339.

У цьому випадку, позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про визнання недійсним розпорядження відповідача про донарахування страхових внесків та нарахування фінансових санкцій або заперечувати проти задоволення позовних вимог відповідача про стягнення заборгованості по страховим внескам та санкціям при наявності відповідної справи в суді.

Господарським судом також встановлено:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.06 р. по справі №А23/209/06, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.01.09 р., було частково задоволено позов ПП "Пектораль" до Нікопольського міськрайонного центру зайнятості, скасувано акт перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Нікопольського міськрайонного центру зайнятості Дніпропетровської області № 31 від 21.03.05 р. в частині нарахування страхових внесків на суму 70 847 грн. 10 коп. та нарахування пені на суму 9 063 грн. 49 коп. В решті позову провадження в адміністративній справі було закрите.

Як вбачається з вказаного рішення суду, у справі № А23/209/06 приймали участь ті самі особи, що і у цій справі.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи наведене, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі №А23/209/06 від 14.11.06 р., не підлягають доведенню в цій справі.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.06 р. по справі №А23/209/06 було встановлено:

21.03.05 Нікопольським міськрайонним центром зайнятості був складений акт № 31 перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття позивачем до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

В результаті перевірки встановлено, що за період з 01.01.02 по 01.03.05 страхові внески до зазначеного Фонду нараховувались з порушенням Інструкції "Про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття", затвердженої наказом Міністерства праці тасоціальної політики України від 18.12.00 № 339, а саме: в розрахунок нарахування внесків брались суми заробітної плати працюючих пенсіонерів.

Виявлено зайвих утримань в сумі 1 147,77 грн. – для застрахованих осіб, та донараховано страхових внесків на фонд заробітної плати в сумі 152 917,49 грн. (недоїмка).

Крім того, встановлений факт несвоєчасного погашення заборгованості по внесках, у зв’язку з чим за період з грудня 2002 р. по грудень 2005 р. за несвоєчасну сплату страхових внесків (0,5%) нарахована пеня в сумі 2 640,94 грн., за несплату внесків на фонд заробітної плати (1,9%) – в сумі 10 263,80 грн.

Даним актом зобов’язано позивача перерахувати до Фонду у 10-денний строк прострочену заборгованість в сумі 152 917,49 грн., пеню – в сумі 12 904,74 грн.

Акт № 31 від 21.03.05 підписаний позивачем з запереченнями 29.03.05, але виявлені в акті факти порушення наявними в матеріалах справи документами не спростовані.

Посилання позивача на наявність форс-мажорних обставин суд не приймає в якості підстави для визнання нечиннним оскаржуваного акту. За вимогами ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Докази в підтвердження викладених позивачем фактів щодо наявності форс-мажорних обставин матеріалами справи не підтверджені, позивачем, в тому числі на вимогу суду, не подані.

Разом з тим суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Приймаючи до уваги правовий характер спірних правовідносин, та їх суб’єктний склад, суд вважає, що на спірні відносини розповсюджуються норми Господарського кодексу України, який визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

До числа учасників відносин у сфері господарювання статтею 2 Господарського кодексу України віднесені, в тому числі, організації, які здійснюють щодо суб'єктів господарювання організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю (ч. 6 ст. 3 Кодексу).

Посилання відповідача на положення ст. 4 Господарського кодексу України, яким встановлено розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин, суд вважає помилковим, оскільки, в даному випадку між сторонами відсутні фінансові відносини, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів. Предметом даного спору є відносини, що випливають з неналежного виконання позивачем Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" і ніяким чином не стосуються бюджетних відносин.

Стаття 238 Господарського кодексу України встановлює відповідальність за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, під якими розуміються заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій визначені в статті 239 цього Кодексу. До їх числа законодавець відносить, зокрема, адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, сума страхових внесків в розмірі 152 917,49 грн. та фінансові санкції в розмірі 12904,74 грн., нараховані відповідачем щодо позивача, є адміністративно-господарськими санкціями.

Строки для застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до зазначеної статті адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушень, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", на яку посилається відповідач, визначено, що строк позовної давності у разі стягнення страхових внесків, пені, та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, вбачається, що стаття 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не обмежує строк стягнення страхових внесків за адміністративно-господарськими санкціями у випадку, коли вони вже нараховані, тоді як стаття 250 Господарського України визначає строк, протягом якого можуть бути нараховані такі санкції (страхові внески і фінансові санкції), і не пов'язує та не ототожнює цей строк зі строком давності, тобто строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права

Виходячи з фактичних обставин справи, приймаючи до уваги, що адміністративно-господарські санкції в сумі 152 917,49 грн. страхових внесків та 12 904,74 грн. пені відповідачем нараховані за період з 01.01.02 р. по 01.03.05 р., відповідачем порушені норми ст. 250 ГК України.

Враховуючи те, що відповідач дізнався про порушення правильності нарахування страхових внесків в момент складання акту перевірки – 21.03.05, відповідно до ст. 250 ГК України господарські санкції у вигляді донарахованих страхових внесків та пені можуть бути застосовані до позивача лише за період, що не перевищує один рік з моменту порушення позивачем вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Таким чином правомірним є нараховування страхових внесків та пені за період з березня 2004 року по березень 2005 року.

У зв’язку з викладеним суд вважає, що оскаржуваний акт № 31 від 21.03.05 підлягає визнанню нечинним та підлягає скасуванню в частині нарахування страхових внесків та пені за період, що передує березню 2004 року, а саме: в частині нарахування страхових внесків на суму 70 847,10 грн. та нарахування пені на суму 9 063,49 грн.

Приймаючи до уваги, що первісно позивач просив скасувати акт № 31 від 21.03.05 в повному обсязі, фактично поданою заявою від 13.11.06, підписаною повноважним представником позивача, позивач відмовився від позову про скасування акту № 31 від 21.03.05 в частині нарахування страхових внесків в сумі 82 070,39 грн., пені – в сумі 3 841,25 грн., суд за встановлених обставин справи, приймаючи до уваги, що такі дії позивача не суперечать закону, не порушують прав, свобод та інтересів будь-яких осіб, вважає можливим прийняту таку відмову від позову, провадженні у справі в цій частині підлягає закриттю.

Господарським судом також встановлено:

Сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття здiйснюється вiдповiдно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування на випадок безробiття".

Згідно ст. 17 вказаного Закону, роботодавцi та застрахованi особи сплачують страховi внески один раз на мiсяць в день одержання роботодавцями в установах банкiв коштiв на оплату працi. У разi нестачi у роботодавцiв коштiв на виплату заробiтної плати та сплату страхових внескiв у повному обсязi нарахування їх на заробiтну плату i перерахування страхових внескiв до Фонду провадиться у пропорцiйних сумах. Якщо роботодавцi несвоєчасно чи не в повному обсязi сплачують страховi внески, до них застосовуються санкцiї, передбаченi статтею 38 цього Закону.

За п. 2 ст. 35 Закону, роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмiрi сплачувати страховi внески.

Відповідачем вказані вимоги законодавства не виконувалися, що призвело до утворення заборгованості в сумі 65 154,43 грн. по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за період з березня 2004 р. по березень 2005 р. та пені в сумі 3 841,25 грн.

Згідно ст.ст. 38, 39 названого Закону, у разi несвоєчасної сплати страхових внескiв страхувальниками, у тому числi через ухилення вiд реєстрацiї як платника страхових внескiв, або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внескiв (недоїмки), штраф та пеню. Не сплаченi в строк страховi внески, пеня i штраф стягуються в доход Фонду iз страхувальника у безспiрному порядку. Строк давностi у разi стягнення страхових внескiв, пенi, та фiнансових санкцiй, передбачених цiєю статтею, не застосовується. Спори, що виникають iз правовiдносин за цим Законом, вирiшуються в судовому порядку.

Вина відповідача підтверджується матеріалами справи, заборгованість в сумі 65 154,43 грн. по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за період з березня 2004 р. по березень 2005 р. та пені в сумі 3 841,25 грн. на момент розгляду справи відповідачем не погашена.

Заперечення відповідача спростовуються вищенаведеним, об"єктивними обставинами і матеріалами справи, а також наступним:

Стаття 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки – 21.03.05 р.), не включає до переліку податків і зборів (обов'язкових платежів), в рахунок яких сплачується фіксований сільськогосподарський податок, страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Відповідно є безпідставними посилання відповідача на вказаний Закон.

Викладене є підставою для задоволення позову.

Керуючись Законом України "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування на випадок безробiття", ст.ст. 17, 87, 89, 94, 98, 158, 160-163, 186, 264 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Пектораль" (53270, с. Менжинське Нікопольського району Дніпропетровської області, вул. Степова, 12, код 30648429, п/р 2600730132970 у ВДВ "Промінвестбанку" м. Дніпропетровськ, МФО 305437) на користь Нікопольського міськрайонного центру зайнятості (53210, м. Нікополь, вул. Дибенка, 54, код 23929796, р/р 37173301900174 в ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012) –65 154,43 грн. недоїмки, 3 841,25 грн. пені.

Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя                                                                                                     І.Ю. Дубінін