Постанова № 76386806, 11.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1622/17 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Небраті Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Державного кадастрового реєстратора, адміністратору ЦНАП, уповноваженої посадової особи виконавчого органу місцевого самоврядування у Козелецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Золотаревського Володимира Олександровича, ОСОБА_4 про визнання протиправним наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Державного кадастрового реєстратора, адміністратору ЦНАП, уповноваженої посадової особи виконавчого органу місцевого самоврядування у Козелецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Золотаревського Володимира Олександровича, ОСОБА_4 про:

- визнання нечинним наказу Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 15.05.2015 № 25-3916/14-15-сг і пов'язаний з його виданням поділ земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1;

- визнання протиправними дій державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у Козелецькому районі від 13.07.2015 року щодо державної реєстрації факту здійсненого поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 і перенесенням відомостей про цю земельну ділянку в архів та факту державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2;

- зобов'язання державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Козелецькому районі Чернігівської області внести зміни в базі Державного земельного кадастру з відновленням з архіву відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 і перенесенням відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 до архіву Державного земельного кадастру.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого зазначено, що меті ралами справи підтверджуються вимоги адміністративного позову, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд за їх участю.

З огляду на відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд за їх участю, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 25.02.2014 надано ОСОБА_2 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 77,7886 для ведення фермерського господарства в оренду строком на 25 років.

Наказом відповідача від 28.02.2014 №ЧН 7422080200:73:020/00002876 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 77,7886 га для ведення фермерського господарства в оренду строком на 25 років.

Того ж дня між позивачем та відповідачем укладено договір оренди щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1.

09.09.2015 здійснено за позивачем державну реєстрацію речового права оренди на земельну ділянку площею 77,7886 га (кадастровий номер НОМЕР_1).

10.09.2015 між сторонами підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди.

16.09.2015 зазначений договір оренди зареєстровано в податковому органі.

Водночас, наказом відповідача від 15.05.2015 № 25-3916/14-15-сг ОСОБА_4 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 78 га для ведення фермерського господарства в оренду строком на 25 років.

13.07.2015 державним кадастровим реєстратором відділу Держземагентства у Козелецькому районі вчинено дії щодо державної реєстрації факту здійснення поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 і перенесенням відомостей про цю земельну ділянку в архів та проведено державну реєстрацію в ДЗК земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 загальною площею 75,7184 га.

Вважаючи незаконним наказ відповідача від 15.05.2015 № 25-3916/14-15-сг та подальші дії державного кадастрового реєстратора щодо державної реєстрації факту здійснення поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 15.04.2015 третя особа у справі - ОСОБА_4 звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй в оренду земельної ділянки орієнтовною площею78,0 га терміном на 25 років.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, ОСОБА_4 бажала отримати в користування земельну ділянку, яка станом на квітень 2015 року вже перебувала в оренді позивача. Зазначений факт підтверджується наявними в матеріалах справи схемами розміщення земельних ділянок та витягами з кадастрових планів.

Таким чином, надаючи громадянці ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 78,0 га терміном на 25 років, відповідачу було відомо, що спірна ділянка вже перебуває у в користуванні позивача, який у встановленому законом порядку отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо спірної ділянки, отримав рішення про затвердження зазначеного проекту та підписав договір оренди, предметом якого є спірна земельна ділянка.

Станом на день винесення оскаржуваного наказу відповідача були чинними попередні накази Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 25.02.2014 та від 28.02.2014, якими надано ОСОБА_2 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки та затверджено зазначений проект.

Крім того, договір оренди від 28.02.2014, укладений між позивачем та відповідачем також був чинним.

Фактично відповідачем надано третій особі дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо ділянки, яка вже перебувала у користуванні позивача.

Той факт, що станом на 15.05.2015 позивачем не було проведено державної реєстрації зазначеного договору оренди жодним чином не дає підстави вважати, що на той час позивач не набув права користування спірною ділянкою і що вона продовжувала залишатись вільною.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що відповідачем не було доведено правомірності свого рішення, а саме наказу від 15.05.2015 № 25-3916/14-15-сг, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності спірного наказу відповідача.

Водночас, відповідач вказує на законність дій державного кадастрового реєстратора щодо державної реєстрації факту здійсненого поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 і перенесенням відомостей про цю земельну ділянку в архів та факту державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, адже протягом року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки позивач не зареєстрував речове право на неї, у зв'язку з чим державний кадастровий реєстратор правомірно скасував державну реєстрацію спірної ділянки.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

- поділу чи об'єднання земельних ділянок;

- якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Тобто, обов'язковою умовою для скасування державної реєстрації земельної ділянки внаслідок відсутності факту реєстрації речового права на таку ділянку протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації є наявність вини заявника.

Втім, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження вини позивача щодо відсутності реєстрації протягом одного року речового права на спірну земельну ділянку.

Натомість, судом встановлено, що прокуратурою Чернігівського області протягом 2014-2015 років в судовому порядку оскаржувалась законність наказів Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, якими позивачу передано в користування ряд земельних ділянок, у тому числі і спірну земельну ділянку, що об'єктивно завадило позивачу вчасно зареєструвати речове право на спірну земельну ділянку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 13.07.2015 звернулась до державного кадастрового реєстратора із заявою з метою державної реєстрації земельної ділянки площею 75,71 га.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, зокрема, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Суд зазначає, що розглядаючи зазначену заяву ОСОБА_4, державний кадастровий реєстратор повинен був встановити, що в межах земельної ділянки, яку передбачалось зареєструвати, знаходиться інша земельна ділянка, втім незважаючи на те, що державному кадастровому реєстратору було відомо про знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачалося зареєструвати, земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 (перебувала в користуванні позивача), останній безпідставно вчинив поділ зазначеної ділянки з подальшою державною реєстрацією нової земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 та одночасно переніс відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 до архіву.

Водночас, суд звертає увагу, що спірна земельна ділянка площею 77,7886 на території Олексіївщинської сільської ради перебуває в оренді позивача, про що свідчить довідка за формою 6-зем від 27.01.2017 року.

Згідно з рішенням Козелецької районної ради від 20.10.2017 №11-15/VII затверджено технічну документацію з визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які перебуваються в користуванні позивача. Вказаним рішення затверджено технічну документацію з визначення нормативно грошової оцінки, у тому числі, спірної земельної ділянки площею 77,7886 на території Олексіївщинської сільської ради.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.03.2018 спірна земельна ділянка площею 77,7886 на території Олексіївщинської сільської ради перебуває в оренді ОСОБА_2 (номер запису про речове право 11123155, дата реєстрації 09.09.2015).

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку