Постанова № 76386119, 06.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/16908/17 Головуючий у 1 інстанції: Подзіров А.О. Провадження № 22-ц/773/878/18 Категорія: 27 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Грушицького А.І., Киці С.І.,

секретар с/з - Вергун Т.С.,

з участю:

представника позивача - Кузіна Є.В.,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляціцйною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося в суд із зазначеними позовними вимогами.

Позов обгрунтований тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 17 квітня 2013 року відповідач отримала кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позичальник ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, в зв'язку з чим станом на 24 жовтня 2016 року утворилась заборгованість в розмірі 99 857, 02 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 49 979, 42 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 6 137, 64 грн., пеня - 38 508, 67 грн, штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 4 731,29 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з ОСОБА_3 в користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 99 857, 02 грн. та понесені судові витрати по справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановлено стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» в користь ОСОБА_3 судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 700 грн.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог банку.

В судовому засіданні представник позивача Кузін Є.В. апеляційну скаргу підтримав і просив скаргу задоволити, відповідач ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_4 апеляційну скаргу заперечили та просили її залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову банку, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факт видачі кредитних коштів саме відповідачу ОСОБА_3 за додатковою карткою № НОМЕР_1.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

Із матеріалів справи убачається, що 17 квітня 2013 року ОСОБА_3, підписала анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, згідно якої вона надала на те, що ця анкета - заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку складає укладений між нею та банком договір про надання банківських послуг. За вказаним договором позичальнику встановлювався кредитний ліміт на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с. 7-23).

Згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім'я позичальника ОСОБА_3 видавались наступні кредитні картки: НОМЕР_2 - від 13 березня 2004 року, терміном дії до травня 2017 року; НОМЕР_1 - від 23 лютого 2016 року, терміном дії до лютого 2020 року; НОМЕР_1 - від 18 вересня 2016 року, терміном дії до лютого 2020 року (а.с.73).

Судом встановлено, що свої зобов'язання за кредитним договором відповідачка ОСОБА_3 належним чином виконувала до 18 вересня 2016 року, що стверджується розрахунком заборгованості по кредиту (а.с.6) та виписками банку по картці (а.с.41-51,74-78).

Як убачається з виписок банку від 03 жовтня 2016 року, від 21 жовтня 2016 року, від 23 листопада 2016 року, від 08 грудня 2016 року (а.с.41-51), починаючи з 18 вересня 2016 року саме за кредитною карткою № НОМЕР_1 були проведені операції по зняттю готівки в банкоматах у місті Черкасах, переказ з картки через систему Приват 24, купівля товару.

В результаті проведення цих операцій станом на 24 жовтня 2016 року за кредитним договором, укладеним з позичальником ОСОБА_3, за даними банку, утворилася заборгованість в розмірі 99 857, 02 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачки.

ОСОБА_3 та її представник не заперечують отримання нею кредитної картки номер НОМЕР_2.

Разом з тим, відповідачка вказує на те, що банком без її відому на її ім'я 18 вересня 2016 року виготовлено кредитну картку за номером НОМЕР_1, а 23 лютого 2016 року виготовлено дублікат цієї кредитної картки за номером НОМЕР_1, а також було змінено номер її телефону для отримання повідомлень про рух коштів по карті. Крім того, відповідачка стверджує, що гроші за цими кредитними картками були зняті шахрайським способом третіми особами, про що вона неодноразово повідомляла банк, проте, останній продовжував нараховувати проценти, комісію та штрафи за порушення умов договору.

24 жовтня 2016 року син відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_6 звернувся до правоохоронних органів із заявою, про те, що невстановлена особа з карткового рахунку його матері шахрайським способом заволоділа коштами, про що 25 жовтня було внесено відомості до ЄРДР (а.с.52).

02 грудня 2016 року ОСОБА_3 подала до ПАТ КБ «ПриватБанк» заяву, у якій повідомляла банк про протиправне зняття з її банківської картки грошових коштів (а.с.53).

08 грудня 2016 року ОСОБА_3 повторно подала до банку заяву, у якій повідомила банк про шахрайські дії щодо зняття з її кредитної картки грошових коштів, а також повідомила про те, що по факту шахрайських дій, вчинених третіми особами, відкрито кримінальне провадження. ОСОБА_3 також просила банк не нараховувати відсотки та штрафні санкції на кошти, які були зняті з її кредитної картки шахрайським способом третіми особами (а.с.54).

ПАТ КБ «ПриватБанк» своїм листом від 19 грудня 2016 року відмовив ОСОБА_3 у призупиненні нарахування відсотків за кредитом (а. с. 61).

Пунктом 13.1 статті 13 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно - правовими актами Національного банку України.

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Пункт 9 розділу I Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання (далі - Положення), затвердження постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» передбачає, що банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати клієнтів, які відкривають рахунки в банку, і користувачів електронних платіжних засобів, які здійснюють операції з їх використанням за цими рахунками, відповідно до порядку, установленого законодавством України, що регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У пункті 4 розділу ІІ цього Положення визначено, що банк має право передати електронний платіжний засіб у власність користувача або надати йому в користування в порядку, визначеному договором про використання електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), до яких приєдналася відповідач, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання картки, зазначена в заяві (а.с.17).

Пунктом 2.1.1.2.9 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що клієнт може отримати додаткову карту на своє ім'я, а також надати доступ до карткового рахунку довіреним особам. При наданні клієнтом в банк відповідної заяви і пам'ятки клієнта/довідки про умови кредитування, а також необхідного пакету документів банк приймає рішення про відкриття клієнту або довіреним особам додаткової картки (а.с.17 зворот).

Таким чином, при наданні платіжної картки банк зобов'язаний належним чином ідентифікувати та верифікувати клієнта, якому ця картка надається в тимчасове користування. Умови та правила надання банківських послуг передбачають, що перед отриманням карки клієнт підписує відповідну анкету - заяву, а для видачі додаткової картки - окрему заяву.

Проте позивачем на підтвердження своїх доводів щодо отримання саме відповідачкою додаткової платіжної картки та дублікату цієї платіжної картки будь-яких доказів не надано, хоча відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2017 року постановлено зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» надати письмові пояснення, в тому числі, з приводу того, з яких підстав був змінений фінансовий номер відповідачки і яким чином була видана нова картка на ім'я відповідачки та хто її отримав з наданням фото особи, яка отримала платіжну картку (а.с.64).

При цьому, банк на виконання ухвали надав суду лише довідку про зміну умов кредитування та довідку (а.с.73) про надання кредитних карток на ім'я відповідачки ОСОБА_3

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог банку з підстав недоведеності позивачем своїх вимог про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги позивача про те, що саме відповідачка, яка передала свою картку третій особі, повинна сплатити в користь банку заборгованість за договором.

Так, відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Таким чином, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідачка порушила Умови та правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді

Повне судове рішення складене 12 вересня 2018 року.