Рішення № 76385828, 06.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2018 року № 810/1236/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в місті Києві, у спрощеному позовному провадженні, в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фермерського господарства «Ященко А.М.» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ФГ «Ященко А.М.» звернулось до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області від 26.02.2018 р. № 3509/10/10-36-50-01 про відмову у прийнятті податкової звітності. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що станом на січень місяць 2018 року є платником єдиного податку четвертої групи, тому вважає рішення відповідача про відмову у прийнятті податкової звітності від 26.02.2018 р. № 3509/10/10-36-50-01 з підстав відсутності у нього такого права згідно пп.291.5-1.3 п.291.5-1 ст.291 ПКУ, протиправним. На підставі цього зазначає, що рішення прийнято з грубим порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням повноважень, наданих контролюючому органу ст.ст. 19-1, 20 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Ухвалою суду від 10.05.2018 р. було відкрито спрощене провадження у даній справі без проведення судового засідання.

Представником відповідача через канцелярію суду 20.06.2018 р. подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні заявлених вимог з мотивів наявності у платника податків станом на 01.01.2018 р. має непогашеної суми заборгованості з ПДВ в розмірі 8100, 00 грн., що в свою чергу позбавляє права на користування правами платника єдиного податку четвертої групи.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого:

ФГ «Ященко А.М.» зареєстроване як юридична особа 21.02.2002 р. (код ЄДРПОУ 31466357), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 19.02.2018 р. позивачем засобами електронного зв'язку подано до Сквирського відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області звітні податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2018 рік, до яких були додані додатки № 1 - відомості про наявність земельних ділянок та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2017 рік.

Згідно з квитанціями № 2, вказані податкові декларації разом з додатками були доставлені 19.02.2018 р. до податкового органу - Сквирського відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, прийняті та зареєстровані останнім.

В подальшому, 26.02.2018 р. відповідачем прийнято рішення № 3509/10/10-36-50-01 про відмову у прийнятті податкової звітності з підстав того, що ФГ «Ященко А.М.» не є платником єдиного податку четвертої групи та, згідно з базою даних Білоцерківського відділення ГУ ДФС України у Київській області, платником вказаного податку позивач не зареєстрований.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правової оцінки відносинам, які склалися між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з такого:

згідно зі ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПКУ).

В силу положень п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПКУ, платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Суд констатує, що своєчасне подання податкової декларації встановленої форми є одним із основних обов'язків платників податків, їх представників та податкових агентів.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПКУ, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 48.1, 48.2, 48.3, 48.4 ст. 48 ПКУ, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку; фізичною особою - платником податків або його законним представником; особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції (п. 48.5 ст. 48 ПКУ).

Згідно з п. 48.7 ст. 47 ПКУ, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4 ст. 46 цього Кодексу.

Пунктом 49.8 ст. 49 ПКУ передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених правових норм, перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, визначений положеннями ст. 48 і 49 ПКУ, є вичерпним, а відтак, неприйняття податкової декларації з інших підстав податковим законодавством не передбачено.

Згідно з п. 49.9 ст. 49 ПКУ, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та 48.4 ПКУ; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як передбачено п. 49.10 ст. 49 ПКУ, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

З матеріалів справи встановлено, що 19.02.2018 р. позивачем засобами електронного зв'язку подано до Сквирського відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (за місцем розташування земельних ділянок) звітні податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2018 рік, до яких були додані додатки № 1 - відомості про наявність земельних ділянок та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2017 рік.

Відповідно до квитанцій № 2, зазначені податкові декларації разом з додатками були доставлені 19.02.2018 р. о 8:39-8:41 год. до податкового органу - Сквирського відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, прийняті та зареєстровані останнім.

Однак, в порушення вищевказаних вимог ПКУ, відповідач не прийняв податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2018 рік, мотивуючи свою відмову не підтвердженням статусу позивача як платника єдиного податку четвертої групи.

Главою І «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПКУ, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 ст. 291 ПКУ встановлено право юридичної особи чи фізичної особи-підприємця самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПКУ на групи платників єдиного податку, зокрема, четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з довідками контролюючого органу від 20.08.2015 р. № 875/10/10-20-15-108, від 16.03.2016 р. № 192/10/10-20-15-108 та від 07.03.2017 р. № 2158/10/10-20, позивач є платником єдиного податку четвертої групи.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до п.п. 298.8.1-298.8.4 п. 298.8 ст. 298 ПКУ.

Відповідно до п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПКУ, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Як встановлено судом, контролюючим органом повідомлено позивача про те, що згідно з базою даних Білоцерківського відділення ГУ ДФС у Київській області, ФГ «Ященко А.М.» платником єдиного податку четвертої групи не зареєстрований, у зв'язку з чим позивачеві було відмовлено у прийнятті податкової звітності з підстав того, що звітність подана не платником вказаного податку.

Наведена обставина стала єдиною підставою для прийняття відповідачем рішенням про відмову у прийнятті податкової звітності за 2018 рік.

Доводи контролюючого органу про наявність податкового боргу у розмірі 8100, 00 грн. зі сплати податку на додану вартість, як підстава відмови у прийнятті податкової звітності та не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи з посиланням на норми п.п. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 ПКУ суд вважає помилковими, оскільки ці норми встановлюють умови, за якими суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Суд звертає увагу, що наявність боргу на перше січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку лише для тих, хто вперше набуває цей статус.

Так, згідно з п. 291.4 ст. 291 ПКУ, групу платників єдиного податку запроваджено для сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до п.п. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 ПКУ, не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З матеріалів справи встановлено, що за позивачем дійсно рахується сума податкового боргу з ПДВ в розмірі 8100, 00 грн., яка виникла внаслідок порушення господарством вимог, встановлених п. 201.10 ст. 201 ПКУ, а саме - перевищення 15-тиденного терміну реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику ПДВ, в ЄРПН в 2015 році. Зазначене підтверджено актом ГУ ДФС у Київській області від 26.09.2017 р. № 4100/12-02/331466357 камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ, на підставі якого ГУ ДФС у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.10.2017 р. № 0055141202, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 8100, 00 грн.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку шляхом направлення до ДФС України скарги від 20.10.2017 р. Про подання зазначеної скарги позивачем повідомлено ГУ ДФС у Київській області, також її копію отримано 21.10.2017 р. Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (Сквирське відділення), про що свідчить штамп вхідної кореспонденції податкового органу.

В свою чергу, у відповідності до вимог п. 56.15 ст. 56 ПКУ, скарга, подана із дотриманням строків, визначених п. 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Рішення ДФС України за результатами розгляду скарги позивача на вказане податкове повідомлення-рішення станом на день розгляду даної справи не винесено, отже, сума грошового зобов'язання в розмірі 8100, 00 грн. не є узгодженою як станом на день подання податкової звітності, так і станом на день розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 299 ПКУ, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Пунктом 299.6 ст. 299 ПКУ встановлено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим ст. 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 цього Кодексу.

Відповідно до п. 299.10 ст. 299 ПКУ, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.

Згідно з п. 299.11 ст. 299 ПКУ, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам п.п. 4 п. 291.4 та п. 291.5-1 ст. 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу ІІ цього Кодексу. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач лише під час проведення документальної перевірки позивача, встановивши обставини, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), повинен прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Проте, контролюючим органом не надано суду докази проведення документальної перевірки позивача, а також прийняття рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Суд зазначає, що для тих суб'єктів господарювання, які вже були платниками єдиного податку, відповідно до вимог ст. 298 ПКУ, податковий борг може бути підставою для втрати цього статусу лише у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. У разі наявності такого боргу платник може добровільно відмовитись від знаходження на спрощеній системі оподаткування. Або безстрокова реєстрація платником єдиного податку може бути анульована за рішенням відповідного контролюючого органу.

Проте, матеріали справи не містять рішень відповідача про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи.

Рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку може бути прийняте з вичерпних підстав, передбачених п. 299.10 ст. 299 ПКУ, до яких не належить заборона, передбачена пп. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 ПКУ, якою керувався відповідач.

Суд констатує, що є неприйнятними доводи контролюючого органу про наявність податкового боргу у розмірі 8100, 00 грн., як підставу відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми пп. 291.5-1.3. п. 291.5-1 ст. 291 ПКУ, оскільки ці норми встановлюють умови, за якими суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Крім того, позивач у даному випадку з 2015 року став платником єдиного податку четвертої групи, вимоги п.п. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 ПКУ щодо відмови у прийнятті податкової звітності та не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи (неможливості застосування спрощеної системи оподаткування) за наявності податкового боргу до спірних правовідносин не застосовуються.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висновки якої лягли в основу прийнятої 06.02.2018 р. постанови К/9901/2404/17 в адміністративній справі № 816/543/17, які в силу вимог ст. 242 КАСУ враховані судом під час ухвалення рішення у даній справі.

Таким чином, суд вважає протиправною відмову ГУ ДФС у Київській області у прийнятті податкової звітності позивача, що оформлена листом від 26.02.2018 р. за № 3509/10/10-36-50-01 та не підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік, у зв'язку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАСУ, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не виконав вимоги вищевказаного положення закону та не довів правомірність прийняття ним оскаржуваного рішення, про що свідчить відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів.

Відповідно до ст. 139 КАСУ, витрати по сплаті судового збору ФГ «Ященко А.М.» підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ДФС у Київській області.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАСУ, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області від 26.02.2018 р. № 3509/10/10-36-50-01 про відмову у прийнятті податкової звітності та не підтвердження фермерському господарству «Ященко А.М.» статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік.

Стягнути на користь фермерського господарства «Ященко А.М.» (09031, Київська обл., Сквирський район, с. Пищики, вул. Миру, буд. 100-А, код ЄДРПОУ 31466357) судові витрати у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Брагіна О.Є.