Рішення № 76385770, 06.09.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 вересня 2018 року Справа № 0840/3180/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_1 (71701, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71701, Запорізька область, м.Токмак, вул.Центральна, 42/10, код ЄДРПОУ 37830810)

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06.08.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.4-4 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії");

зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.4-4 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії") із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016-2017 роки, починаючи з 29 травня 2018 року, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою суду від 10.08.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 06.09.2018 з повідомленням (викликом) сторін.

Від позивача надійшла заява від 06.09.2018 про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі. Позиція позивача викладена в позовній заяві від 31.07.2018 та відповіді на відзив від 29.08.2018. Зокрема зазначено, що з липня 2010 року перебуває на обліку в Токмацькому ОУПФУ в Запорізькій області та їй призначена пенсія за вислугу років, у відповідності до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". З 16.08.2010 ОСОБА_1 почала працювати на посаді вчителя ЗНЗ №6 Токмацької міської ради. З 29.05.2018 ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на загальних підставах у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з чим вона звернулася з заявою та необхідними документами для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але при цьому розмір пенсії фахівцями був розрахований із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Не погоджуючись з розрахунком пенсії, 27.06.2018 ОСОБА_1 подала заяву відповідачу з проханням призначити їй пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.4-4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Відповідач листом від 09.07.2018 за №30/П-7 відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на загальних підставах. Позивач вважає, що відповідач протиправно не призначив їй пенсію за віком та не розрахував її з урахуванням ч.1 ст.29, ч.2 ст.40, п.4-4 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому, позивач зазначає, що у зв'язку з призначенням пенсії за віком вперше позивач має право на виплату одноразової грошового допомоги, що не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином. Позиція відповідача викладена у відзиві на адміністративний позов від 22.08.2018. Зокрема зазначено, що з 12.07.2010 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до поданої нею заяви. З 19.08.2010 виплату пенсії за вислугу років припинено у зв'язку з працевлаштуванням ОСОБА_1 на посаду вчителя ЗНЗ №6 Токмацької міської ради. З 29.05.2018 ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням норм Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VІІІ. Отже, прохання позивача про призначення йому пенсії із застосуванням середнього показника заробітної плати за 2016-2017 роки є протиправними, адже ОСОБА_1 був здійснений перерахунок пенсії із застосуванням середнього показника заробітної плати за 2014, 2015 та 2016 роки у розмірі 3764,00 грн. у відповідності до норм чинного законодавства. Оскільки, при досягненні пенсійного віку позивачеві вже було призначено пенсію за вислугу років, право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій у ОСОБА_1 відсутнє. Крім того, позивачеві не лише була призначена пенсія за вислугу років, а по ній була здійснена пенсійна виплата, яку позивач отримав. З огляду на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Токмацькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

12 липня 2010 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років як "працівнику освіти" відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-ХІ1 (зі змінами) та розділу 1 "Освіта" Постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ від 26.09.2002 р. № 1436), що підтверджується протоколом № 4267 від 18.08.2010 (а.с.29), розрахунком стажу п/с № 4267 (а.с.30), розрахунком пенсії від 12.07.2010 (а.с. 31-34).

З 16 серпня 2010 року ОСОБА_1 працевлаштувалася на посаду вчителя ЗНЗ № 6 Токмацької міської ради, на підставі наказу про прийняття від 16.08.2010 № 232-к, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2 (а.с. 17-22).

29 травня 2018 року ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09 липня 2003 року, у зв'язку з чим звернулася до відповідача з заявою та необхідними документами для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 28, 51).

Як слідує з розпорядження №134929 від 05.06.2018 (а.с.35), розрахунку стажу п/с №134929 (а.с.36) та розрахунку пенсії від 29.05.2018 (а.с.37-41), розмір пенсії відповідачем був розрахований із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

27 червня 2018 року, ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09 липня 2003 року та п.4-4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" № 2148-VШ від 03 жовтня 2017 року, із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, а також просила виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.23-23).

Листом від 09 липня 2018 року за № 30/П-7 відповідач повідомив позивача, що її було фактично переведено з пенсії по вислузі років на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням норм Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148, а саме, за період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1% та середньомісячний заробіток розраховано із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки (за 2014, 2015 та 2016 роки) - у розмірі 3764,40 грн.

Крім того, відповідач листом від 09 липня 2018 року за № 30/П-7 вказав, що у позивача відсутнє право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій (а.с.25-27).

Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.4-4 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії") та виплаті позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, звернувся до суду із вказаним позовом.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка діяла на час призначення позивачу пенсії, передбачено види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно ст.52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

За приписами п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з положеннями абзацу 3 частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09 липня 2003 року (який діяв на час призначення пенсії за віком) до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Відповідно до положень частини 1 статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09 липня 2003 року (який діяв на час призначення пенсії за віком) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

У статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09 липня 2003 року (який діяв на час призначення пенсії за віком) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09 липня 2003 року передбачено право вибору пенсійних виплат, а саме особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058- ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Позивач кожні 2 роки користувався правом на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер.

Суд вважає, що оскільки позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (який передбачає особливі підстави та порядок призначення пенсії), а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернувся вперше 29.05.2018, то відповідач протиправно не призначив позивачу пенсію за віком та не розрахував її з урахуванням ч.2 ст.40, п.4-4 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 29.11.2016 року (справа №133/476/15-а).

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до пункту 7 Порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

З аналізу наведених норм права можливо зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Як встановлено судом з матеріалів справи, наявність спеціального стажу роботи та страхового стажу у позивача відповідачем не заперечується. Відтак, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, зокрема, копія платіжної відомості на зарахування пенсій, соціальних допомог за період з 04.09.2010 по 25.09.2010, позивачеві не лише була призначена пенсія за вислугу років, а по ній була здійснена пенсійна виплата, яку позивач отримав (а.с.50).

Звідси, доводи позивача, що пенсія їй була лише призначена, але він її не отримував, суд не приймає.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач вже отримував фактично пенсію за вислугу років, підстави для виплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відсутні, а, відтак, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 1409,60 грн., що підтверджується квитанцією від 31.07.2018 №П541/6768920/1 (а.с.3).

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 139, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 263, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (71701, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71701, Запорізька область, м.Токмак, вул.Центральна, 42/10, код ЄДРПОУ 37830810) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.4-4 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії").

Зобов'язати Токмацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.4-4 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії") із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016-2017 роки, починаючи з 29 травня 2018 року, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (71701, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71701, Запорізька область, м.Токмак, вул.Центральна, 42/10, код ЄДРПОУ 37830810).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10.09.2018.

Суддя І.В.Садовий