Постанова № 76385156, 06.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/1471/16Одеський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Принцевської Н.М.,

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Одеський апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Бендерук Є.О.;

Представники сторін:

Від прокуратури - ОСОБА_1, довіреність № 045056, від 29.11.16;

від ТОВ "КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ" - ОСОБА_2, довіреність № б/н, від 05.09.18;

від ТОВ "КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ" - ОСОБА_3, довіреність № б/н, від 11.09.17;

Керівник ТОВ "КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ" - ОСОБА_4, паспорт серія КЕ № 134367, дата видачі : 19.01.96;

від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області ОСОБА_5, довіреність № 5, від 15.01.18;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ”

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2018 року

по справі №916/1471/16

за позовом Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, м.Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ”, м.Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства інфраструктури України, м.Київ

про стягнення коштів, -

(суддя першої інстанції: Петренко Н.Д., дата та місце ухвалення рішення: 23.05.2018, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп. Шевченка, 29)

03.06.2016 року Перший заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ" (далі – ТОВ "КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ») про стягнення 1 466 703,86 грн., з яких: 1 120 310,02 грн. – основний борг, 346 393,84 грн. – пеня.

Позов мотивовано тим, що відповідач, всупереч договору оренди, у період з 12.03.2014 по 25.05.2016 не сплачував орендну плату за використання державного нерухомого майна, в результаті чого станом на 25.05.2016 виникла заборгованість у розмірі 1120310,02 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.05.2018 року (суддя – Петренко Н.Д.) позовні вимоги Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до ТОВ "КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ" задоволено, стягнуто з ТОВ "КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ" на користь Державного бюджету України заборгованість за договором оренди від 14.09.2007 року за період з 12.03.2014 року по 25.05.2016 року у розмірі 1 466 703,86 грн., з яких: 1 120 310,02 грн. – основний борг, 346 393,84 грн. – пеня.

Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення 561062,12 грн. - скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Заявник апеляційної скарги вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги висновок експерта по даній справі, чим порушив положення господарського процесуального кодексу України та принцип змагальності сторін.

Крім того, заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції в своєму рішенні не надав належної оцінки доводам щодо стягнення пені, зокрема, як вказується у висновку експерта відповідно до ст.258 Цивільного кодексу України визначено позовну давність для пені в один рік, що визначає розрахування до стягнення лише ту пеню, яка нарахована в перебігу попереднього року до звернення до суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №916/1471/16 за апеляційною скаргою ТОВ “КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ” на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2018.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 судове засідання по справі №916/1471/16 призначено на 13.08.2018.

23.07.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від Міністерства інфраструктури України надійшли письмові пояснення по справі, в яких третя особа заперечує проти доводів апеляційної скарги відповідача, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 судове засідання по справі №916/1471/16 відкладено на 05.09.2018.

18.08.2018 до Одеського апеляційного господарскього суду від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор заперечує проти доводів ТОВ “КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ” та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

03.09.2018 від Регіонального відділення Фонду державного майна України до Одеського апеляційного господарського суду також надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ “КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ”.

Разом з тим, враховуючи подання вказаного відзиву Регіональним відділенням Фонду державного майна України до суду апеляційної інстанції за межами строку, встановленого в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, а також відсутність клопотання про поновлення процесуального строку, судова колегія залишає даний відзив без розгляду.

В судовому засіданні 05.09.2018 оголошено перерву по справі до 06.09.2018.

В судове засідання 06.09.2018 з’явились представники прокуратури, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ “КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ”. Представники відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягали на її задоволенні та скасуванні рішення суду першої інстанції в частині стягнення 561062,12 грн.

Представники прокуратури та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області заперечували проти доводів апеляційної скарги, наполягали на залишенні рішення суду першої інстанції без змін, а скарги відповідача – без задоволення.

Представник Міністерства інфраструктури України в судове засідання не з’явився, не повідомивши суд завчасно про причини неявки. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що третя особа повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника Міністерства інфраструктури України.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 14.09.2007 Регіональним відділення Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ "КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ" укладено договір оренди цілісного майнового комплексу ДП “УКРСПЕЦОБЛАДНАННЯ” (т.1 а.с. 15-24).

27.09.2007 року Регіональним відділення Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та ТОВ "КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ" (Орендар) укладено договір про внесення змін до договору оренди від 14.09.2007. (т.1 а.с. 25-33).

Сторони у п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору погодили, що орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі підприємства. Передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником підприємства залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача підприємства в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеного за Методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України (КМУ).

Пунктами 3.1 та 3.3 договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі ОСОБА_4 розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786, зі змінами внесеними постановою КМУ від 18.05.1998 №699, постановою КМУ від 19.01.2000 №75 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (серпень 2007 року) 35 193,55 грн.

Пунктами 3.2, 3.4. договору визначено, що орендна плата за перший місяць оренди вересень 2007 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць серпень 2007 на індекс інфляції за липень вересень 2007 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. Одночасно копія платіжного доручення з відміткою банку, що обслуговує орендаря, надсилається орендодавцю.

Положеннями п. 3.5 договору сторони погодили, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахування індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Стягнення заборгованості з орендної плати вирішуються у судовому порядку.

Пунктом 3.8 договору сторони передбачили, що у разі виникнення заборгованості з орендної плати, що виникла у минулий період, встановлюється наступний порядок погашення заборгованості за договором оренди: поточні платежі, які сплачені за оренду державного нерухомого майна, насамперед, спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, а потім - у рахунок поточних платежів.

Наднормативна сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає у встановленому порядку поверненню орендарю або заліку в рахунок наступних платежів (п. 3.9 договору).

Згідно п. 3.10 договору зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечується у вигляді авансової сплати в розмірі орендної плати за один місяць (35 193,55 грн.), що здійснюється у щотижневий термін з моменту укладання цього договору.

Пунктом 3.11 договору сторони визначили, що при розірванні або припиненні договору оренди орендна плата сплачується орендарем до моменту підписання акта приймання-передачі (повернення) державного майна.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтями 626, 628, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Частиною 1 ст. 4 вказаного Закону об'єктами оренди за цим Законом є, зокрема, цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.

Згідно ч.3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.1-3 ст. 19 вказаного Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Статтею 29 Закону передбачено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Враховуючи вимоги діючого законодавства та фактичні обставини справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неналежного виконання відповідачем свого обов’язку по сплаті орендної плати за використання державного нерухомого майна, внаслідок чого за період з 12.03.2014 по 25.05.2016 за останнім утворилася заборгованість. Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з розміром цієї заборгованості, визначеним позивачем та задоволеним місцевим господарським судом, з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення про сплату ТОВ «КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ» орендної плати у наступних розмірах та за відповідні періоди, які зазначені в графі «призначення платежу»:

за березень 2014 року:

платіжне доручення №128 від 11.04.2014 на суму 20000 грн.;

платіжне доручення №160 від 08.05.2014 на суму 20000 грн;

платіжне доручення №185 від 28.05.2014 на суму 12523,77грн.;

платіжне доручення №167 від 14.05.2014 на суму 10000 грн.;

за квітень 2014 року:

платіжне доручення №206 від 16.06.2014 на суму 29424,88 грн.;

за травень 2014 року:

платіжне доручення №241 від 16.07.2014 на суму 9041,88 грн.;

платіжне доручення №235 від 11.07.2014 на суму 10000 грн.;

платіжне доручення №214 від 24.06.2014 на суму 8000 грн.;

платіжне доручення №224 від 01.07.2014 на суму 30000 грн.;

платіжне доручення №234 від 10.07.2014 на суму 10000 грн.;

за червень 2014 року:

платіжне доручення № 284 від 12.09.2014 на суму 30000 грн.;

платіжне доручення № 328 від 04.09.2014 на суму 22712,30 грн.;

платіжне доручення №295 від 14.09.2014 на суму 15000 грн.;

за липень 2014 року:

платіжне доручення №373 від 08.10.2014 на суму 10983,15 грн.;

платіжне доручення №332 від 09.09.2014 на суму 30000грн.;

платіжне доручення №374 від 09.10.2014 на суму 27000 грн.;

за серпень 2014 року:

платіжне доручення №399 від 24.10.2014 на суму 18254,00 грн.;

платіжне доручення №419 від 07.11.2014 на суму 10000 грн.;

платіжне доручення №422 від 11.11.2014 на суму 20000 грн.;

платіжне доручення №423 від 13.11.2014 на суму 20000 грн.;

платіжне доручення №430 від 18.11.2014 на суму 273,01 грн.;

за вересень 2014 року:

платіжне доручення №468 від 09.12.2014 на суму 35514,29 грн.;

платіжне доручення №10 від 14.01.2015 на суму 20000 грн.;

платіжне доручення №17 від 16.01.2015 на суму 15000 грн.;

за жовтень 2014 року:

платіжне доручення №57 від 11.02.2015 на суму 12000 грн.;

платіжне доручення №70 від 18.02.2015 на суму 20206,63 грн.;

платіжне доручення №68 від 13.02.2015 на суму 40000 грн.;

за листопад 2014 року:

платіжне доручення №104 від 11.03.2015 на суму 35000 грн.;

платіжне доручення №111 від 18.03.2015 на суму 25000 грн.;

платіжне доручення №117 від 18.03.2015 на 13578,56 грн.;

за грудень 2014 року:

платіжне доручення №152 від 10.04.2015 на суму 20000 грн. ;

платіжне доручення №118 від 18.03.2015 на суму 7000 грн.;

платіжне доручення №153 від 14.04.2015 на суму 10000 грн.;

платіжне доручення №161 від 15.04.2015 на суму 10000 грн.;

платіжне доручення №166 від 21.04.2015 на суму 7000 грн.;

платіжне доручення №164 від 17.04.2015 на суму 10000 грн.;

платіжне доручення №168 від 27.04.2015 на суму 1785,92 грн.;

платіжне доручення №163 від 16.04.2015 на суму 10000 грн.;

за січень 2015 року:

платіжне доручення №183 від 30.04.2015 на суму 10000 грн.;

платіжне доручення №199 від 13.05.2015 на суму 50000 грн.;

платіжне доручення №206 від 15.05.2015 на суму 12135,28 грн.;

платіжне доручення №207 від 18.05.2015 на суму 6000 грн.;

за лютий 2015 року:

платіжне доручення №208 від 18.05.2015 на суму 4000 грн.;

платіжне доручення №246 від 09.06.2015 на суму 10000 грн.;

платіжне доручення №253 від 16.06.2015 на суму 20000 грн.;

платіжне доручення №247 від 11.06.2015 на суму 20000 грн.;

платіжне доручення №291 від 17.07.2015 на суму 15276, 45 грн.;

платіжне доручення №258 від 19.06.2015 на суму 13000 грн.;

за березень 2015 року:

платіжне доручення №319 від 12.08.2015 на суму 56162,31 грн.;

платіжне доручення №292 від 17.06.2016 на суму 35000 грн.;

за квітень 2015 року:

платіжне доручення №590 від 11.03.2016 на суму 56925,03 грн.;

платіжне доручення №570 від 24.02.2016 на суму 17000 грн.;

платіжне доручення №358 від 11.09.2015 на суму 30000 грн.;

за травень 2015 року:

платіжне доручення №626 від 11.04.2016 на суму 79000 грн.;

платіжне доручення №591 від 11.03.2016 на суму 5000 грн.;

за червень 2015 року:

платіжне доручення №668 від 11.05.2016 на суму 50000 грн.;

платіжне доручення №702 від 10.06.2016 на суму 50000 грн.;

за липень 2015 року:

платіжне доручення №731 від 11.06.2016 на суму 70000 грн.;

платіжне доручення №735 від 13.06.2016 на суму 50000 грн.

Всього за період з березня 2014 року по червень 2015 року включно відповідачем сплачено орендну плату у сумі 1314797,46 грн.

Позивачем нараховано відповідачеві за період з березня 2014 року по квітень 2016 року орендну плату на загальну суму 2297726,81 грн. (т.3, а.с. 122-123)

Крім того, за лютий 2014 року за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі у сумі 35163,15 грн.

Враховуючи здійснені відповідачем оплати, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ» заборгованості з орендної плати в сумі 1120310,02 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 1018092,50 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені за період з 12.03.2014 по 25.05.2016 в сумі 346393,84 грн. судова колегія зазначає наступне.

У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено умовами договору.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як зазначалося раніше, пунктом 3.7 укладеного сторонами договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахування індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Стягнення заборгованості з орендної плати вирішуються у судовому порядку.

Таким чином, договором не передбачено іншого порядку нарахування пені, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

При цьому, в будь-якому випадку обчислення розміру пені за кожний день прострочення платежу має здійснюватися за правилами, закріпленими у частині 6 статті 232 Господарського кодексу України, яка надаючи сторонам право за згодою встановлювати певну тривалість періоду нарахування пені, не дозволяє їм змінювати початок перебігу вказаного періоду - з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Судова колегія зазначає, що даною статтею передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (пункт 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Тобто, з урахуванням прострочки виконання зобов’язання з 2014 року, нарахування позивачем пені за період з 12.03.2014 по 25.05.2016 є неправомірним відповідно до норм чинного законодавства, з огляду на що судова колегія вважає, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

У зв’язку з зазначеним, судовою колегією самостійно здійснено розрахунок пені за період з 13.11.2015 по 25.05.2016, розмір якої становить 240237,03 грн. При цьому, в матеріалах справи наявне платіжне доручення №669 від 11.05.2016 про сплату відповідачем 10000 грн. пені за договором оренди . (т.1 а.с.36)

З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 230237,03 грн., а доводи апеляційної скарги в цій частині є обгрунтованими.

Доводи апеляційної скарги частково не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи. Зокрема, відповідачем не доведено належними засобами доказування його посилання на наявність заборгованості по орендній платі саме в сумі 905641,74 грн., яку визначено експертом за наслідками проведення судової експертизи.

Також судовою колегією розглянуто та відхилено доводи апелянта щодо неприйняття до уваги судом першої інстанції експертного висновку від 30.05.2018 за №3829/3873, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З огляду на те, що висновок експерта від 30.05.2018 за №3829/3873 суперечить фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам в їх сукупності, судова колегія погоджується з відхиленням його судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Одеський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ” на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2018 року по справі №916/1471/16 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – частковому скасуванню, з викладенням резолютивної частини в редакції суду апеляційної інстанції.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, п.п. 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ” на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2018 року по справі №916/1471/16 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2018 року по справі №916/1471/16 скасувати частково.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2018 року по справі №916/1471/16 викласти в наступній редакції:

«Позовні вимоги Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ" (вул. Лиманська, 1, с. Малодолинське, м. Чорноморськ, Одеська область, 68000, ЄДРПОУ 35067226) на користь Державного бюджету України (р/р 311113092700015, код ЄДРПОУ 3791404, МФО 828011, одержувач УК у м. Іллічівськ/22080100) заборгованість за договором оренди від 14.09.2007 року за період з 12.03.2014 року по 25.05.2016 року у розмірі 1248329,53 грн., з яких: 1018092,50 грн. – основний борг, 230237,03 грн. – пеня.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ЮСЕКОМ" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області в частині стягнення 102217,52 грн. заборгованості по орендній платі та пені в розмірі 116156,81 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.»

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.09.2018 року.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

ОСОБА_6