Постанова № 76385142, 10.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/99/18

м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Одеського апеляційного господарського суду №1

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Головея В.М.,

ОСОБА_1

секретар судового засідання – Селиверстова М.В.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_2, за витягом;

від прокуратури: ОСОБА_3, за посвідченням;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області

на рішення Господарського суду Херсонської області

від 05 червня 2018 року (повний текст складено 15.06.2018р.)

по справі № 923/99/18

за позовом Заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Херсонської міської ради

до відповідача ОСОБА_4 товариства “Херсонобленерго”

про стягнення 1219799,70 грн., -

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_5

час та місце прийняття рішення: 05.06.2018р., м. Херсон, вулиця Театральна, 18 Господарський суд Херсонської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 10.09.2018р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року Заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Херсонської міської ради звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_4 товариства “Херсонобленерго” 1219799,70 грн. упущеної вигоди, спричиненої невиконанням обов'язку з укладення договору про залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Херсона за реконструкцію будівлі виробничого корпусу з адміністративними приміщеннями з будівництвом складського приміщення на території бази ПАТ “ЕК “Херсонобленерго”, за адресою: м. Херсон, вул. Пестеля, 5.

Позивач зазначає, що відповідач як замовник будівництва до виконавчого комітету Херсонської міської ради не звертався, відповідний договір пайової участі не укладав, кошти пайової участі до місцевого бюджету не сплачував, що і стало підставою для стягнення цих коштів у судовому порядку, шляхом подання відповідного позову.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.06.2018р. по справі №923/99/18 (суддя Задорожна Н.О.) відмовлено Заступнику керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Херсонської міської ради у задоволенні позовних вимог.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що п. 22 Декларації про готовність об'єкта до експлуатації ХС № 142161660675 від 14.06.2016р. зазначено, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту не вимагаються відповідно до ст. 40 п. 4 пп. 9 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, де зазначено, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

У даному рішенні місцевий господарський суд вказав, що запроектований склад призначений для зберігання матеріалів і обладнання для монтажу та ремонту електричних мереж, а отже виконує функцію, пов’язану із розбудовую електричних мереж, тобто інфраструктури населеного пункту та відноситься до виробничих об’єктив енергетики.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що АТ “Херсонобленерго” не зобов’язане приймати пайову участь у розвитку інфраструктури міста під час будівництва виробничого об’єкту енергетики, відтак, несплата ним пайового внеску не може бути розцінена як неправомірна бездіяльність, яка позбавила позивача права на одержання пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, що в свою чергу виключає склад цивільного правопорушення, а отже і відповідальність суб’єкта у вигляді відшкодування збитків (упущеної вигоди).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Заступник прокурора Херсонської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 05.06.2018р. по справі №923/99/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Так, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що реконструйовані будівлі відносяться до об’єктів енергетики.

Скаржник вказує, що відповідно до положень статуту АТ “Херсонобленерго” метою діяльності товариства, зокрема, є задоволення потреб споживачів електричної енергії в умовах функціонування єдиної енергетичної системи України, а предметом діяльності – виробництво, розподілення та передача електроенергії.

Відтак, апелянт звертає увагу на те, що підприємство розподіляє саме електроенергію та не здійснює інші види діяльності у сфері енергетики.

Крім того, скаржник зазначає, що визначення об’єкту електроенергетики міститься в ст. 1 Закону України «Про електроенергетику», відповідно до якого у даному понятті відсутні такі складові як адміністративна будівля чи складські приміщення.

Отже, апелянт стверджує, що ані адміністративна будівля, ані складські приміщення, які входять до складу об’єкту будівництва, не приймають безпосередньої участі у процесі вироблення енергії, її транспортуванні та підключенні до об’єднаної енергетичної системи, відтак, не відносяться до об’єктів енергетики.

З огляду на що, скаржник зазначає, що відповідач не звільнений від обов’язку перерахувати до місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури м. Херсона.

Серед іншого, апелянт вказує, що так як АТ “Херсонобленерго” не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов’язкових дій щодо такого звернення та укладення договору, отже, з нього підлягають стягненню кошти у вигляді упущеної вигоди, які перебувають у безпосередньому причинному зв’язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.06.2018р. у справі №923/99/18, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2018р. справу №923/99/18 призначено до розгляду на 10.09.2018р.

07.09.2018р. від ОСОБА_4 товариства “Херсонобленерго” до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про день, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.07.2018р.

У судовому засіданні 10.09.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги Заступника прокурора Херсонської області, заслухавши представників відповідача та прокуратури, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними Нормами, державними стандартами і правилами.

За положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Херсонської міської ради № 916 від 25.12.2012р. затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Херсона, який діяв до та на час реєстрації відповідачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації (надалі Порядок).

Відповідно до п. 2.8 Порядку пайова участь замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Херсона розраховується у розмірі 10 % від вартості будівництва об'єкта містобудування - для нежитлових будівель або споруд.

Матеріали справи свідчать, що 14.06.2016р. Управлінням з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради зареєстровано декларацію серії ХС № 142161660675 про готовність об'єкта до експлуатації, в якій вказано, що замовник – ПАТ “ЕК “Херсонобленерго”, код ЄДРПОУ 05396638, здійснив реконструкцію будівлі виробничого корпусу з адміністративними приміщеннями з будівництвом складських приміщень на території бази ПАТ “ЕК “Херсонобленерго” по вул. Пестеля, 5 в м. Херсоні.

Відповідно до п. 20 Декларації вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 10043,30 тис. грн.

Пунктом 22. зазначеної Декларації встановлено, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до договору не вимагаються відповідно до ст.40 п. 4 пп. 9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За положеннями п. 9 ч. 4 ст. 40 вказаного Закону до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

Крім того, з витягу із проекту реконструкції будівлі виробничого корпуса з адміністративними приміщеннями з будівництвом складського приміщення на території бази ПрАТ “ЕК “Херсонобленерго” за адресою м. Херсон, вул. Пестеля, 5, декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 14.06.2016 р. та декларації про початок виконання будівельних робіт від 25.12.2015 р. номер ХС 082153581491 вбачається, що відповідачем проводилась реконструкція виробничого корпусу з адміністративними приміщеннями з будівництвом складських приміщень на території бази ПАТ “ЕК “Херсонобленерго”, тобто, фактично приводилась добудова складських приміщень площею 1051,49 кв. м.

Як вбачається з апеляційної скарги, основним доводом скаржника є те, що реконструйовані відповідачем будівлі не відносяться до об’єктів енергетики, з огляду на що відповідач не звільнений від обов’язку перерахувати до місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури м. Херсона.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне з’ясувати визначення поняття об’єкту енергетики.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів” об'єкт енергетики - електрична станція (крім ядерної частини атомної електричної станції), електрична підстанція, електрична мережа, підключені до об'єднаної енергетичної системи України, а також котельня, підключена до магістральної теплової мережі, магістральна теплова мережа, споруда альтернативної енергетики тощо. Отже зазначене визначення не дає виключеного переліку об’єктів, що є об’єктами енергетики та містить відсильне положення “тощо”.

Зазначеною правовою нормою також визначено, що землі енергетики - земельні ділянки, надані в установленому порядку для розміщення, будівництва та експлуатації енергогенеруючих підприємств, об'єктів альтернативної енергетики, об'єктів передачі електричної та теплової енергії, виробничих об'єктів, необхідних для експлуатації об'єктів енергетики, в тому числі баз та пунктів.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що до земель енергетики відносяться землі, надані в установленому законом порядку у власність та користування для розміщення, будівництва і експлуатації об'єктів з виробництва і передачі електричної та теплової енергії, об'єктів альтернативної енергетики, об'єктів технологічної інфраструктури об'єктів енергетики, в тому числі адміністративних та виробничих будівель підприємств, що здійснюють таку діяльність.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів” до земель під виробничими об'єктами енергетики відносяться земельні ділянки підприємств, установ і організацій, надані для розміщення, будівництва та експлуатації підприємств з виробництва електротехнічного обладнання, пристроїв, матеріалів, будівельних конструкцій, дільниць з ремонту електротехнічного обладнання, промислових і ремонтних баз, службових, адміністративних та виробничих будівель суб'єктів енергетики та інших підприємств, що забезпечують експлуатацію об'єктів енергетики.

Таким чином, можна зробити висновок, що об’єктами енергетики в розумінні чинного законодавства є також виробничі об’єкти енергетики, до яких відносяться адміністративні та виробничі будівлі суб’єктів енергетики, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, за цільовим призначенням земельна ділянка, на якій проводилось будівництво – це землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що відповідає функціональному призначенню об’єкту забудови.

Відповідно до підрозділу 3.2. проекту реконструкції “Характеристика діяльності об’єкту”, запроектований склад призначений для зберігання матеріалів і обладнання для монтажу та ремонту електричних мереж, відтак, виконує функцію, пов’язану із розбудовою електричних мереж, тобто інфраструктури населеного пункту та відповідно, відноситься до виробничих об’єктів енергетики, отже, у відповідності до вимог п. 9 ч. 4 ст. 40 Закону не долучається до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту під час будівництва вищезазначених об’єктів, про що, зокрема, зазначено 2 п. 22 Декларації.

За таких обставин, правомірним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що АТ “Херсонобленерго” не зобов’язане приймати пайову участь у розвитку інфраструктури міста під час будівництва виробничого об’єкту енергетики, а несплата ним пайового внеску не може бути розцінена як неправомірна бездіяльність, що, в свою чергу, виключає склад цивільного правопорушення, а отже і відповідальність суб’єкта у вигляді відшкодування збитків (упущеної вигоди).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що об'єкт реконструкції не відноситься до об'єктів енергетики, оскільки посилання позивача на визначення об’єкта електроенергетики, наведене у положеннях ст. 1 Закону України “Про електроенергетику”, є недоречним, так як за своєю сутністю об’єкт електроенергетики є складовою частиною об’єктів енергетики та співвідносяться між собою як частина (об’єкт електроенергетики) та ціле (об’єкт енергетики) і не є тотожними.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, повністю спростовуються матеріалами справи.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладені висновки, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції було проголошено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Херсонської області від 05.06.2018р. у справі №923/99/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 05.06.2018р. у справі №923/99/18 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений і підписаний 12.09.2018р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Головей В.М.

Суддя Діброва Г.І.