Ухвала суду № 76385120, 12.09.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

12.09.2018 м.Дніпро Справа № 904/8558/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1

перевіривши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Швейне об`єднання "Авітекс" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 року (суддя – Татарчук В.О., м. Дніпро), за результатами розгляду матеріалів зустрічної позовної заяви Приватного підприємства "Швейне об`єднання "Авітекс", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроспецодяг", смт. Солоне Солонянського району Дніпропетровської області та приватного підприємства "Денім Делюкс", м.Кременчук Полтавської області про визнання недійсним договору

у справі № 904/8558/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроспецодяг", смт.Солоне Дніпропетровської області

до Приватного підприємства "Швейне об`єднання "Авітекс", м.Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Приватне підприємство "Денім Делюкс", м.Кременчук Полтавської області

про стягнення 3 727 220,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 у справі №904/8558/17 (суддя Татарчук В.О.) повернуто без розгляду на підставі п.п.2, 4, 6 ст.63 ОСОБА_2 процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Швейне об`єднання "Авітекс", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроспецодяг", смт. Солоне Солонянського району Дніпропетровської області та Приватного підприємства "Денім Делюкс", м.Кременчук Полтавської області про визнання недійсним договору, у зв`язку з несплатою заявником судового збору у встановленому порядку та розмірі, незадоволенням клопотання про відстрочення сплати судового збору з підстав відсутності доказів на його обґрунтування (а.с.85-86).

Не погодившись із вказаною ухвалою, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального (ст.124, 129 Конституції України) та процесуального (ст.ст.2, 7, 13, 42, 73, 74, 76, 77 ГПК України) права, неповне з`ясування всіх обставин справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 та прийняту нову, якою зустрічну позовну заяву направити до Господарського суду Дніпропетровської області для сумісного розгляду з первісним позовом.

Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на наступне.

За змістом частини 3 статті 260 ОСОБА_2 процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані неповажними.

В апеляційній скарзі скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, крім того, ним подане окреме клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

В обґрунтування поважності причин пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 скаржник, зокрема, зазначив, що, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, скаржником була подана апеляційна скарга; ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2018 провадження у справі № 904/8558/17 – зупинено, справу направлено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду; звернувшись 31.08.2018 із запитом до Єдиного державного реєстру судових рішень, представник апелянта дізнався про існування ухвали суду апеляційної інстанції від 16.07.2018, якою скаргу залишено без руху з підстав недоплати судового збору, та про ухвалу від 22.08.2018, якою скаргу повернуто апелянту без розгляду, в зв"язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги. При цьому, скаржник вказує на те, що ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 не відповідає вимогам ч.2 ст.174 ГПК України, оскільки судом не вказана точна сума недоплаченого судового збору, а жодну із ухвал суду апеляційної інстанції він не отримував, отже, про існування недоліків апеляційної скарги та про її повернення дізнався лише 31.08.2018. Також скаржник посилається на практику Європейського суду з прав людини стосовно строків оскарження, зокрема правила регулювання строків в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту; крім того, національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Розглянувши вказане клопотання, апеляційний господарський суд визнає підстави, наведені скаржником в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, неповажними, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроспецодяг" позовну заяву подано до господарського суду 22.09.2017 (а.с.3), при цьому в якості доказу направлення копії позову відповідачу (ПП "Швейне об`єднання "Авітекс") надано фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист від 21.09.2017 (а.с.7, 8); ухвалою суду першої інстанції від 25.09.2017 порушено провадження у цій справі (а.с.1), копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2017 про порушення провадження у даній справі скаржник отримав 29.09.2017 (а. с. 84). Але до цієї дати, 27.09.2017 представник скаржника знайомився з матеріалами справи (а.с.80), що підтверджується підписом про ознайомлення. Сімнадцятого жовтня 2017 року скаржником подана зустрічна позовна заява (а.с.160-167), яку ухвалою суду від 17.10.2017 (а.с.85-86) повернуто без розгляду (яка, в свою чергу, і є оскаржуваним процесуальним документом). Вже 18.10.2017 скаржником вперше подана апеляційна скарга на ухвалу господарського суду від 17.10.2017 (а.с.151-155), яку повернуто Дніпропетровським апеляційним господарським судом ухвалою від 30.10.2017 з підстав несплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, та відсутності належних доказів в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору (а.с.99-100). Вказану ухвалу суду апеляційної інстанції скаржником оскаржено в касаційному порядку (а.с.139-150) та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2018 касаційну скаргу ПП "Швейне об`єднання "Авітекс" залишено без задоволення, ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 – залишено без змін (а.с.181-183). Слід зазначити, що про прийняття касаційної скарги до провадження скаржник був повідомлений ухвалою Верховного Суду від 02.03.2018, яку отримав 13.03.2018 (а.са.175), а постанову Верховного Суду скаржником отримано 13.04.2018 (а.с.190).

Вдруге апеляційна скарга на ухвалу господарського суду від 17.10.2017 Приватним підприємством "Швейне об`єднання "Авітекс" подана 26.06.2018 (а.с.225-230). При цьому, скаржником у змісті апеляційної скарги викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, яке обґрунтовано загальними нормами процесуального права та посиланням на практику Європейського суду з прав людини, зазначенням обставин оскарження ухвали від 17.10.2017 та існуванням постанови Верховного Суду від 28.03.2018; конкретних обставин, що перешкоджали скаржнику подати скаргу в період з 28.03.2018 (дата прийняття постанови Верховним Судом) до 26.06.2018 (дата подання апеляційної скарги вдруге) скаржником не наводилось.

Вдруге подану апеляційну скаргу судом апеляційної інстанції залишено без руху ухвалою від 16.07.2018 з підстав недоплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (а.с.222) та ухвалою від 22.08.2018 повернуто без розгляду в зв"язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не розглядала, з підстав наявності обставин, що зумовили залишення апеляційної скарги без руху.

Дана апеляційна скарга, що подана скаржником через господарський суд 04.09.2018, є втретє поданою апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017.

При цьому у даній апеляційній скарзі та в окремому клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження, скаржником також не наводяться причини пропуску строку на оскарження ухвали господарського суду з 28.03.2018 по 26.06.2018 (не зазначені взагалі) та не подаються докази на їх обґрунтування, а наводяться обставини результатів вдруге поданої скарги.

Тобто, причини звернення скаржника з другою апеляційною скаргою 26.06.2018, майже через три місяці з дати прийняття постанови Верховним Судом стосовно результатів вперше поданої апеляційної скарги, Відповідачем не наведено.

Таким чином, скаржником не наведено та судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що унеможливило б скаржнику звернутись із апеляційною скаргою у строки, встановленні статтею 256 ОСОБА_2 процесуального кодексу України. Таким чином, відповідна можливість залежала виключно від волевиявлення скаржника (мала суб'єктивний характер).

ОСОБА_2 процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, в кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин такого пропуску.

ОСОБА_2 процесуального кодексу України, встановлюючи строки на апеляційне оскарження, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне провадження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню та обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ОСОБА_2 процесуальним кодексом України.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підстави, вказані скаржником, на поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не є поважними.

Відповідно до частини 3 статті 260 ОСОБА_2 процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 256 цього Кодексу, а підстави, вказані нею в заяві визнані апеляційним господарським судом неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою та вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом частини 2 статті 260 ОСОБА_2 процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 174 ОСОБА_2 процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід залишити без руху для надання скаржнику можливості усунути недоліки: подати заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин такого пропуску.

Слід звернути увагу, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 ОСОБА_2 процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.

Стосовно доводів апелянта про неотримання ухвал суду апеляційної інстанції від 16.07.2018, від 22.08.2018 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу суду апеляційної інстанції від 16.07.2018 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75320957) надіслано судом 16.07.2018, зареєстровано 17.07.2018 та оприлюднено 19.07.2018, а ухвалу від 22.08.2018 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76025530), надіслано судом 23.08.2018, зареєстровано 23.08.2018 та оприлюднено 28.08.2018. Отже, Відповідач, як заявник апеляційної скарги (вдруге), мав цікавитись результатом та ходом розгляду поданої ним скарги.

Керуючись статтями 234, 235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Швейне об`єднання "Авітекс" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 року у справі № 904/8558/17 залишити без руху.

Приватному підприємству "Швейне об`єднання "Авітекс" надати суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху: заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин такого пропуску.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ОСОБА_3 Іванов