Постанова № 76385070, 06.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2018 р. Справа№ 910/23061/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 06.09.2018.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутеніум»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 (повний текст складено 27.04.2018)

у справі №910/23061/17 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутеніум»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Азентікс»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Армет»

про визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рутеніум» (далі, позивач або ТОВ «Рутеніум») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азентікс» (далі, відповідач-1 або ТОВ «Азентікс») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Армет» (далі, відповідач-2 або ТОВ «НВП «Армет») про визнання недійсним договору від 19.04.2017 №19-04-01/17 відступлення права вимоги грошових зобов'язань (купівлі-продажу дебіторської заборгованості).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір відступлення прав вимоги грошових зобов'язань (купівлі-продажу дебіторської заборгованості) №19-04-01/17 від 19.04.2017 виконавчим директором позивача не укладався, а відтак він є підробленим, а також позивач не підписував акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 по 30.05.2017. Також позивач, як на підставу для визнання недійсним Договору відступлення прав вимоги грошових зобов'язань №19-04-01/17 від 19.04.2017, посилається на те, що ним не передавались оригінали документів, які були укладені на виконання умов договору купівлі-продажу №01/07-П від 01.07.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі №910/23061/17 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що позивачем не надано будь-яких допустимих доказів того, що підпис від імені виконавчого директора виконано іншою особою. Більше того, позивачем не виконано вимоги суду щодо надання зразків підписів для проведення судової почеркознавчої експертизи, що унеможливило вирішення клопотання про її призначення. Крім того, з приводу інших доводів позовної заяви, суд першої інстанції зазначив, що можливе порушення зобов'язання не належить до підстав недійсності Договору, а обставини підписання акту звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 по 30.05.2017 не впливають на дійсність Договору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Рутеніум» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі №910/23061/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- договір від 19.04.2017 №19-04-01/17 є підробленим, оскільки виконавчий директор ТОВ «Рутеніум» ОСОБА_2 не укладав та не підписував такого договору та акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 по 30.05.2017;

- якщо припустити факт укладення договору уступки права вимоги, то в порушення норм статті 517 Цивільного кодексу України ТОВ «Рутеніум» не передавало новому кредитору - ТОВ «Азентікс» оригінали документів, на підставі яких у первісного кредитора виникло право стягнення з боржника коштів; оригінали документів, які були укладені на виконання договору купівлі-продажу від 01.07.2016 №01/07-П знаходяться у ТОВ «Рутеніум»;

- представник ТОВ «НВП «Армет» у судовому засіданні 27.03.2018 надав черговий підроблений примірник Договору, а судом першої інстанції не враховано, що оригінал примірника такого договору, який належав ТОВ «Азентікс», був долучений представником ТОВ «НВП «Армет» до матеріалів судової справи №910/9945/17;

- вимога суду першої інстанції щодо забезпечення явки виконавчого директора ТОВ «Рутеніум» ОСОБА_2 свідчить про упереджене ставлення суду до позивача. Упередженість суду полягає у тому, що суд визначив виключний порядок надання експериментальних зразків підпису, при цьому обмежуючи право позивача надати такі документи засобом зв'язку (поштою), що фактично призвело до неможливості надати такі документи;

- судом першої інстанції протиправно не залишено позов без розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу позивача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/23061/17 та призначено справу до розгляду на 23.07.2018.

11.07.2018 представники відповідача-1 та відповідача-2 подали через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзиви на апеляційну скаргу, у яких останні просили суд у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Рутеніум» відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін. Відповідачі зазначили, що Господарський суд міста Києва належним чином оцінив усі наявні у справі докази, надав їм правову оцінку, забезпечив позивачу належні умови для реалізації його процесуальних прав та прийняв оскаржене рішення на підставі належних та достовірних доказів.

Крім того, у своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 просить долучити до матеріалів справи додаткові докази: копію листа ТОВ «Науково- виробниче підприємство «Армет» від 15.08.2017 №4-08/17; копію листа ТОВ «Азентікс» від 18.08.2017 № 23-00-17; копію листа TOB «Азентікс» від 07.03.2018 №16-00-18; копію листа ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Армет» від 16.03.2018 №2-03/18. Вказані докази подані відповідачем-1 на спростування доводів апелянта про те, що ТОВ «НВП «Армет» у судовому засіданні 27.03.2018 надав черговий підроблений примірник Договору.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач-1 зазначає, що вказані листи не було долучено до матеріалів справи у суді першої інстанції, оскільки питання щодо необхідності огляду оригіналу договору на стадії дослідження доказів у суді першої інстанції не стояло з огляду на те, що позивачем не було надано усіх необхідних документів для проведення судової експертизи, про призначення якої було заявлено клопотання позивачем. При цьому, до матеріалів справи було надано належним чином засвідчену копію вказаного договору.

20.07.2018 та 23.07.2018 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло два аналогічні клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку із перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 №09.1-08/1913/18 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутеніум» передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Станік С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутеніум» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі №910/23061/17 до провадження у визначеному складі суддів (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Станік С.Р.) та призначено розгляд справи на 06.09.2018.

31.08.2018 від позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення, в яких останній посилається на обставини досудового розслідування кримінального провадження № 12017100100014621, яке було порушено 07.12.2017 за заявою виконавчого директора ТОВ «Рутеніум» ОСОБА_2 від 07.12.2017, та проведеної у його межах судової почеркознавчої експертизи.

05.09.2018 від відповідача-2 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення щодо обставин, викладених позивачем у додаткових поясненнях ТОВ «Рутеніум» від 31.08.2018.

У зв'язку із перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, розпорядженням в.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 №09.1-08/2755/18 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутеніум» передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутеніум» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі №910/23061/17 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Отрюх Б.В., розгляд справи вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 06.09.2018.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві

на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Представники відповідачів у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги позивача, просили залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 01.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рутеніум» (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Армет» (як покупцем) укладено Договір №01/07-П купівлі-продажу (далі, Договір купівлі-продажу), за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю залізничні напіввагони моделі 12-9763 у кількості 25 одиниць, за цінами та в строки, які погоджуються сторонами та встановлюються в специфікаціях, які оформляються у вигляді додатків до договору та є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його.

Згідно пункту 4.2. Договору купівлі-продажу порядок оплати товару визначається у специфікації.

Положеннями пункту 5.4. Договору купівлі-продажу визначено, що покупець приймає товар відповідно до умов цього договору з відповідним підписанням уповноваженим представниками сторін актів приймання-передачі.

Згідно специфікації №1 від 07.07.2016 сторони погодити поставку товару на суму 13 625 000,00 грн., умови оплати: до 31.12.2016 з моменту постачання певної партії, постачання - партіями згідно з письмовими заявками покупця, умови постачання: станція Кагамликська, Південної залізниці, строк прийняття товару - 5 (п'ять) робочих днів з моменту його доставки на станцію.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно видаткової накладної №ВН-00200/1 від 11.07.2016, акту приймання-передачі від 11.07.2016 позивач передав, а відповідач-2 отримав залізничні напіввагони люкові для сипучих вантажів моделі 12-9763 у кількості 25 одиниць на загальну суму 13 625 000,00 грн.

За отриманий товар відповідач-2 розрахувався частково на суму 8 798 548,88 грн., що підтверджується банківськими виписками, в зв'язку з чим неоплаченою залишилася сума у розмірі 4 826 451,12 грн.

У подальшому, 19.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рутеніум» (як первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Азентікс» (як новим кредитором) укладено Договір №19-04-01/17 відступлення права вимоги грошових зобов'язань (купівлі-продажу дебіторської заборгованості) (далі, Договір відступлення права вимоги), за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові, та стає кредитором за зобов'язаннями ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Армет» за договором купівлі-продажу №01/07-П від 01.07.2016 у частковому обсязі в розмірі, що становить - 4 826 451,12 грн.

Згідно пункту 1.2. Договору відступлення права вимоги до нового кредитора переходить право вимоги первісного кредитора до боржника в обсязі та на умовах, визначених у пункті 1.1. Договору, що існують на момент укладення цього Договору та зазначені в пункті 1.1. Договору.

Відповідно до пункту 1.5. Договору відступлення права вимоги встановлено, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами і засвідчення печатками сторін цього договору та передачі усіх належних документів, що засвідчують право вимоги первісного кредитора.

Умовами пункту 3.1. Договору відступлення права вимоги сторони погодили, що в момент підписання цього Договору первісний кредитор передає новому кредитору наступні документи, що посвідчують право вимоги первісного кредитора до боржника:

- копії договорів, що зазначені в пункті 1.1. цього Договору та всі додаткові угоди, акти приймання-передачі, видаткові накладні тощо, але не виключно, які свідчать та/або можуть свідчити про хід виконання, обсяг виконаних зобов'язань сторонами;

- оригінали актів звіряння взаємних розрахунків між боржником та первісним кредитором за договорами, що зазначені в пункті 1.1. цього Договору.

Згідно пункту 4.4. Договору відступлення права вимоги встановлено, що новий кредитор має право вимагати від первісного кредитора надання усіх документів, що посвідчують право вимоги первісного кредитора до боржника.

За твердженнями позивача, Договір відступлення права вимоги має бути визнаний судом недійсним у зв'язку з підробленням підпису виконавчого директора ТОВ «Рутеніум» ОСОБА_2 та печатки підприємства.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на наступне.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До матеріалів справи представником ТОВ «Азентікс» долучено належним чином засвідчену копію Договору №19-04-01/17 від 19.04.2017 (том 1, а.с. 103-106), який підписаний уповноваженими представниками всіх сторін, у тому числі боржника, та скріплений відтисками печаток підприємств.

Договір №19-04-01/17 від 19.04.2017 вчинено у письмовій формі, як і Договір купівлі-продажу №01/07-П від 01.07.2016, а відтак спірний договір відповідає вимогам статті 513 Цивільного кодексу України щодо форми правочину про заміну кредитора.

Положеннями статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно положень статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, зі сторони позивача в Договорі вчинено підпис від імені виконавчого директора ОСОБА_2, договір скріплений печаткою позивача.

Зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зробленим місцевим господарським судом, станом на 19.04.2017 (дату укладення договору) ОСОБА_2 був керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутеніум», будь-яких обмежень щодо його повноважень в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців не міститься.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виконавчий директор ОСОБА_2 станом на 19.04.2017 мав достатній обсяг повноважень на укладення Договору від імені позивача.

В силу положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано будь-яких допустимих доказів того, що підпис від імені виконавчого директора позивача виконано іншою особою. Більше того, позивачем не виконано вимоги суду щодо надання зразків підписів для проведення судової почеркознавчої експертизи, що унеможливило вирішення клопотання про її призначення.

Доводи апеляційної скарги про те, що вимога суду першої інстанції щодо забезпечення явки у судове засідання виконавчого директора ТОВ «Рутеніум» ОСОБА_2 з метою відібрання експериментальних зразків підпису свідчить про упереджене ставлення суду до позивача, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 1.3. розділу «Почеркознавча експертиза» Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 №53/5 (далі, Рекомендації) для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (буквені та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження в справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов'язані з обставинами цієї справи, або виконані після відкриття провадження у справі, але не в зв'язку з її обставинами; експериментальні зразки почерку - це такі, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв'язку з призначенням даної експертизи.

У пункті 1.7. розділу «Почеркознавча експертиза» Рекомендацій зазначено, що експериментальні зразки посвідчуються органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). У посвідчувальному написі зазначаються прізвище, ім'я та по батькові виконавця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо).

За таких обставин, для відібрання експериментальних зразків підпису виконавчого директора ТОВ «Рутеніум» ОСОБА_2 обов'язковою була його явка до суду першої інстанції, оскільки у протилежному випадку суд, як орган, що призначає судову експертизу, позбавлений можливості посвідчити той факт, що вказані експериментальні зразки підпису вчинені саме тією особою, яка їх надає.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги надану позивачем до суду апеляційної інстанції в якості додатку до додаткових пояснень копію висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 06.07.2018 №8-4/1014, яка була проведена у рамках кримінального провадження №12017100100014621, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Із поданих позивачем до апеляційного господарського суду пояснень вбачається, що зазначеного експертного висновку не існувало на момент розгляду справи у суді першої інстанції та прийняття оскарженого рішення.

Як вбачається з наданих скаржником копій документів, кримінальне провадження №12017100100014621 було порушено 07.12.2017 за заявою виконавчого директора ТОВ «Рутеніум» ОСОБА_2 від 07.12.2017. Позовна заява у справі №910/23061/17 була подана позивачем 14.12.2018, рішення у даній справі було прийняте судом 24.04.2018, а висновок експерта №8-4/1014 датований 06.07.2018. При цьому, позивач під час розгляду судом першої інстанції справи №910/23061/17 не скористався своїм правом на проведення в межах цієї справи судової експертизи, не забезпечив надання належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Із наданих позивачем матеріалів вбачається, що кримінальне провадження №12017100100014621 знаходиться на стадії досудового розслідування, особи, яким повідомлено про підозру, відсутні.

Таким чином, обставини кримінального провадження, на які посилається позивач в силу положень частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не мають преюдиційного значення для вирішення даної справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції обмежений у праві приймати доводи апелянта, які подані за межами строку на апеляційне оскарження.

Так, відповідно до частини 1 статті 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2018 позивачу було поновлено строк на подання апеляційної скарги, оскільки вона була подана з пропущенням такого строку. Таким чином, додаткові пояснення ТОВ «Рутеніум» подані з порушенням встановлених частиною 1 статті 266 Господарського процесуального кодексу України строків.

Відповідно до приписів статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Стосовно доводів позивача про те, що ним в порушення статті 517 Цивільного кодексу України не були передані документи, що підтверджують право вимоги за договором купівлі-продажу, як підстави визнання недійсним Договору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Умовами пункту 3.1. Договору сторони погодили, що в момент підписання цього Договору первісний кредитор передає новому кредитору документи, що посвідчують право вимоги первісного кредитора до боржника.

Наведена у пункті 3.1. Договору умова щодо передання документів є зобов'язанням сторін за Договором.

Водночас, слід зауважити, що питання переходу права вимоги за Договором відступлення права вимоги №19-04-01/17 від 19.04.2017 та визначення моменту переходу такого права, як і встановлення порядку виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором не впливають на дійсність такого правочину, оскільки виконання або невиконання сторонами своїх зобов'язань за договором може свідчити лише про ступінь виконання ними такого договору, а також про наявність або відсутність порушення господарських зобов'язань, які виникли на підставі такого договору.

За таких обставин суд першої інстанції правильно зазначив, що можливе невиконання умов пункту 3.1. Договору може бути розцінене як порушення зобов'язання, правові наслідки якого встановлені, зокрема главою 51 Цивільного кодексу України.

При цьому, порушення зобов'язання не належить до підстав недійсності договору, а відтак місцевий господарський суд правомірно не взяв до уваги наведені позивачем доводи щодо непередання ним документів як підставу недійсності договору.

Так само правомірно місцевим господарським судом не взято до уваги доводи позивача про те, що ним не підписувався акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 по 30.05.2017.

Так, підстави недійсності правочину визначені у статті 215 Цивільного кодексу України. Вчинення чи не вчинення сторонами договору як різновиду правочину окремих дій протягом строку його виконання не належить до підстав недійсності правочину, а може розцінюватися лише в контексті належності виконання встановлених договором зобов'язань сторін.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обставини підписання акту звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 по 30.05.2017 не впливають на дійсність Договору.

У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів та в ході розгляду справи не надав суду жодних доказів існування підстав, в силу яких спірний договір має бути визнано недійсним.

Судом апеляційної інстанції надано оцінку доводам апеляційної скарги позивача про те, що відповідачем-2 у судовому засіданні 27.03.2018 було надано черговий підроблений примірник Договору, а судом першої інстанції не враховано, що оригінал примірника такого договору, який належав ТОВ «Азентікс», був долучений представником ТОВ «НВП «Армет» до матеріалів судової справи №910/9945/17.

Із метою дослідження вказаних доводів позивача колегією суддів приймаються до уваги докази, що надані відповідачем-1 до відзиву на апеляційну скаргу, а саме: копії листа ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Армет» від 15.08.2017 №4-08/17; копії листа ТОВ «Азентікс» від 18.08.2017 №23-00-17; копії листа ТОВ «Азентікс» від 07.03.2018 №16-00-18; копії листа ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Армет» від 16.03.2018 №2-03/18.

При цьому, колегія суддів зазначає, що вказані докази не стосуються предмету спору у даній справі та підтверджують лише обставини, що відбувалися у ході судових засідань суду першої інстанції, в яких позивач не приймав участь, однак про які зазначає у своїй апеляційній скарзі.

Так, із вказаних документів та матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 27.02.2018 у даній справі судом першої інстанції було зобов'язано відповідачів надати до наступного засідання оригінал Договору відступлення права вимоги від 19.04.2017 №19-04-01/17.

26.03.2018 представником ТОВ «Азентікс» було подано до Господарського суду міста Києва заперечення на клопотання про призначення експертизи, у якому йшлося про неможливість надати оригінал Договору.

Зокрема, у запереченні було зазначено, що під час розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/9945/17, а саме 15.08.2017 ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Армет» звернулося до ТОВ «Азентікс» з листом №4-08/17, у якому просило забезпечити участь представника ТОВ «Азентікс» для участі у судовому засіданні 04.09.2017 у справі №910/9945/17, або надати оригінал Договору відступлення права вимоги від 19.04.2017 №19-04-01/17 для забезпечення ознайомлення з ним суду.

18.08.2017 листом №23-00-17 TOB «Азентікс» надіслало для ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Армет» оригінал Договору відступлення права вимоги від 19.04.2017 №19-04-01/17, з проханням повернути його до ТОВ «Азентікс», проте ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Армет» цей договір не повернуло.

Оскільки у судовому засіданні 27.02.2018 у даній справі судом було зобов'язано відповідачів надати до наступного засідання оригінал Договору відступлення права вимоги від 19.04.2017 №19-04-01/17, 07.03.2018 ТОВ «Азентікс» звернулося до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Армет» з листом №16-00-18 від 07.03.2018, у якому просило у найкоротший термін повернути примірник вказаного договору, однак листом від 16.03.2018 №2-03/17 отримало відповідь про те, що на даний момент ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Армет» не може повернути примірник цього договору, оскільки під час судового засідання у справі №910/9945/17, яке відбулося 04.09.2017, його було долучено до матеріалів вказаної справи.

Під час судового засідання суду першої інстанції 27.03.2018 представник відповідача-2 повідомив, що оригінал Договору не може бути поданий для огляду, оскільки матеріали справи №910/9945/17 передано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Вказані обставини підтверджуються технічним звукозаписом судового засідання суду першої інстанції у даній справі.

Отже, у матеріалах справи міститься лише належним чином засвідчена копія спірного договору, а його оригінал суду для огляду не надавався.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Таким чином, у цій частині судом першої інстанції не допущено порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування судового рішення, а лише помилково зазначено в описовій частині оскарженого рішення про огляд оригіналу спірного договору відповідача-2.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції протиправно не залишено позов без розгляду також відхиляються апеляційним господарським судом з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Із наведеного вбачається, що експериментальні зразки підпису по своїй суті не є доказами в розумінні вищевказаної норми, а їх відібрання є необхідною процесуальною дією для проведення почеркознавчої експертизи, висновок якої є самостійним доказом у розумінні частини 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України.

У свою чергу, участь у судовому засіданні є правом сторони, зафіксованим у частині 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, а не її обов'язком.

Незабезпечення позивачем явки у судове засідання виконавчого директора ТОВ «Рутеніум» ОСОБА_2 для надання експериментальних зразків підпису свідчить про ухилення від виконання ухвали суду, внаслідок чого позивачем у відповідності до положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

При цьому, колегія суддів враховує, що у судовому засіданні 30.01.2018 позивачем було забезпечено участь його представника, а також до матеріалів справи було надано відповідь на відзив.

Колегія суддів зазначає, що оскільки у матеріалах справи містилися докази належного повідомлення позивача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду справи місцевим господарським судом та з огляду на відсутність передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, суд першої інстанції правомірно здійснив розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не було доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів наявності передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України підстав для визнання недійсним Договору відступлення права вимоги, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позову.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутеніум» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутеніум» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі №910/23061/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі №910/23061/17 залишити без змін.

Матеріали справи №910/23061/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.09.2018.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх