Рішення № 76384581, 11.09.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1988/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива Трейд" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 92 А, кімн. 1611 Б) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (62472, Харківська обл., м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімн. 8-8) про стягнення 36.064,15 грн. без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

19.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернатива Трейд" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", згідно вимог якої з відповідача заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 28.652,23 грн., пеню у розмірі 3.718,52 грн., інфляційні втрати у розмірі 2.836,40 грн. та 3 % річних у розмірі 857,00 грн., всього заявлено до стягнення 36.064,15 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням ТОВ "Титан" своїх зобов'язань за договором поставки № ТИТ-23/05/16 від 23.05.2016 в частині повної та своєчасно оплати поставленого товару. В якості правових підстав посилається, зокрема, на норми ст.ст. 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231 ГК України. До стягнення також заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.07.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

13.08.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 23311), який досліджено та приєднано до матеріалів справи.

14.08.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про долучення оригіналів документів (вх. № 23439), копії яких подано разом з позовною заявою. Надані оригінали документів досліджено, приєднано до матеріалів справи та будуть повернуті позивачу після розгляду даної справи по суті.

22.08.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. 24136), який досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Сторони своєчасно та належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а саме, 07.08.2018 уповноважена особа позивача отримала копію ухвали господарського суду Харківської області від 31.07.2018, про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення (т.с. І а.с. 66), 06.08.2018 уповноважена особа відповідача отримала копію ухвали господарського суду Харківської області від 31.07.2018, про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення (т.с. І а.с. 68).

Таким чином, сторони правом для подання до суду заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, у встановлений судом строк, не скористались.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

23.05.2016 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернатива Трейд" (постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Титан" (покупець) було укладено Договір поставки № ТИТ-23/05/16 від 23.05.2016 (далі - Договір) (т.с. І а.с. 11-12) та протокол узгодження розбіжностей до вказаного договору (т.с. І а.с. 13-14).

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник (позивач) зобов'язується поставляти та передавати у власність відповідачу, як покупцю, визначений цим Договором товар, а відповідач зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно п.п. 10.1., 10.2. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє протягом одного року. Договір автоматично пролонгується на той самий строк, на який його було укладено, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії Договору письмово не заявить про бажання розірвати його. Термін дії права сторін на автоматичну пролонгацію дії дійсного Договору не обмежений.

Враховуючи відсутність з боку сторін заяв та пропозицій про припинення чи зміну умов вищезазначеного договору у передбачені строки, відповідний правочин був пролонгований на 2017-2018 роки.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № ТИТ-23/05/16 від 23.05.2016 позивач поставив, а відповідач прийняв у власність товар вартістю 45526,40 грн.

12.03.2018 відповідачем частково було здійснено повернення товару на загальну суму 1698,54 грн., що підтверджується видатковою накладною (повернення) № ЦС-Нв-0000237 на суму 544,95 грн. та видатковою накладною (повернення) № ЦС-Нв-0000234 на суму 1153,56 грн. (т.с. І а.с. 23-24).

Також, позивачем наголошено про те, що відповідачем 04.04.2018 було здійснено часткову оплату товару на загальну суму 15175,63 грн., про що посилається на банківську виписку з "Клієнт банку "АТ ОТП Банк" (т.с. І а.с. 25-26).

З урахуванням вищенаведеного, сума заборгованості склала 28 652,23 грн.

Факт виконання позивачем умов Договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, скріпленими підписами уповноважених особами сторін, підписи скріплено печатками підприємств за відповідний період, а саме: №АЛТ00224132 від 13.05.2017 на суму 229,12 грн.; №АЛТ00224134 від 13.05.2017 на суму 275,08 грн.; №АЛТ00224136 від 13.05.2017 на суму 1227,50 грн.; №АЛТ00224167 від 13.05.2017 на суму 1184,88 грн.; №АЛТ00224169 від 13.05.2017 на суму 1183,38 грн.; №АЛТ00224171 від 13.05.2017 на суму 271,85 грн.; №АЛТ00224187 від 13.05.2017 на суму 1319,08 грн.; №АЛТ00224190 від 13.05.2017 на суму 907,02 грн.; №АЛТ00224135 від 16.05.2017 на суму 818,78 грн.; №АЛТ00224188 від 16.05.2017 на суму 271,85 грн.; №АЛТ00224173 від 17.05.2017 на суму 363,32 грн.; №АЛТ00224175 від 17.05.2017 на суму 1089,96 грн.; №АЛТ00224176 від 17.05.2017 на суму 2839,16 грн.; №АЛТ00224178 від 17.05.2017 на суму 1089,96 грн.; №АЛТ00224162 від 18.05.2017 на суму 192,72 грн.; №АЛТ00224191 від 16.05.2017 на суму 821,56 грн.; №АЛТ00224131 від 17.05.2017 на суму 908,30 грн.; №АЛТ00224159 від 17.05.2017 на суму 275,08 грн.; №АЛТ00224160 від 17.05.2017 на суму 907,02 грн.; №АЛТ00224161 від 17.05.2017 на суму 2911,96 грн.; №АЛТ00224168 від 17.05.2017 на суму 1089,96 грн.; №АЛТ00224163 від 18.05.2017 на суму 1634,94 грн.; №АЛТ00224164 від 18.05.2017 на суму 458,24 грн.; №АЛТ00224165 від 18.05.2017 на суму 2659,00 грн.; №АЛТ00224166 від 18.05.2017 на суму 363,32 грн.; №АЛТ00224172 від 18.05.2017 на суму 1453,28 грн.; №АЛТ00224183 від 18.05.2017 на суму 275,08 грн.; №АЛТ00224180 від 20.05.2017 на суму 458,24 грн.; №АЛТ00224182 від 20.05.2017 на суму 458,24 грн.; №АЛТ00224185 від 20.05.2017 на суму 385,44 грн.; №АЛТ00224186 від 20.05.2017 на суму 458,24 грн. (т.с. І а.с. 27-42).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору, у тому числі відсутність заперечень щодо отримання товару за спірними накладними.

Більш того, заборгованість ТОВ "Титан" перед ТОВ "Альтернатива Трейд" підтверджується наявним в матеріалах справи Актом звірки взаєморозрахунків станом на 22.01.2018. Вказаний акт підписано уповноваженими особами сторін (т.с. І а.с. 20-22).

Відповідно до п. 5.1. Договору, оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем в міру реалізації, один раз в 14 (чотирнадцять) днів, після реалізації покупцем поставленого товару третім особам.

Згідно з умовами п.п. 5.2.-5.3. Договору, оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі або внесення грошових коштів у касу постачальника. Оплата здійснюється на підставі цього Договору та відповідної видатково-прибуткової накладної, за якою передавався товар. При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, номер та дату відповідної видатково-прибуткової накладної.

Умовами пункту 5.4. Договору визначено, що покупець (відповідач) надає постачальнику (відповідачу) звіт про реалізований товар кожні 14 (чотирнадцять) днів з моменту здійснення першої поставки за дійсним Договором факсом або електронною поштою.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує про те, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 28652,23 грн., а умова Договору, що зазначена у пункті 5.4. відповідачем (покупцем) не виконувалась, звіти про реалізований товар кожні чотирнадцять днів з моменту здійснення першої поставки за дійсним Договором відповідачем позивачу відповідачем не надавалися.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензії за вих. № 2/20/17 від 20.09.2017 та за вих. №4/03/18 від 04.05.2018 від 04.05.2018 з вимогою про оплату наявної заборгованості у строк, не пізніше ніж у п'ятиденний строк з дня отримання цього листа (т.с. І а.с.15-19).

Так, Претензію за вих. №4/03/18 від 04.05.2018, отримано уповноваженою особою відповідача 10.05.2018 за довіреністю (про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення).

Однак відповідач відповіді на претензію не надав та суму боргу не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищенаведені норми закону, а також враховуючи докази, які наявні у матеріалах справи, Суд констатує, що матеріали даної справи не містять доказів складання відповідачем звітів про реалізований товар кожні 14 (чотирнадцять) днів з моменту здійснення першої поставки за даним Договором на підставі п. 5.4. цього Договору. За таких обставин, даний товар має бути оплачений відповідачем на загальних підставах, у зв'язку із чим, доводи відповідача, які зазначені останнім у відзиві на позов, Суд відхиляє як необґрунтовані та такі, що ґрунтуються на довільному тлумаченні відповідачем умов Договору на свою користь.

Таким чином, з огляду на те, що відповідачем не надано доказів, які б спростовували заявлену до стягнення заборгованість за Договором поставки № ТИТ-23/05/16 від 23.05.2016, як і не надано доказів оплати товару, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині заявленої до стягнення заборгованості за отриманий товар та стягненню з відповідача на користь позивача 28652,23 грн. заборгованості за договором.

Щодо позовних вимог в частині заявлених до стягнення пені у розмірі 3718,52 грн., 3 % річних у розмірі 857,00грн. та інфляційних втрат у розмірі 2836,40 грн., суд зазначає про наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили та визначили що у разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Розрахунок пені здійснено позивачем у відповідності до вимог статті 232 ГК України та із врахуванням шестимісячного терміну.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого сума пені складає 3718,52 грн., 3 % річних у розмірі 857,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2836,40 грн. (т.с. І а.с. 10).

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи п. 7.2 спірного договору та приписи ст. 232 ГК України, ст. 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, у зв'язку з чим позов в цій частині є обґрунтований, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива Трейд" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (62472, Харківська обл., м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімн. 8-8, п/р 26008000071931 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 30588785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива Трейд" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 92 А, кімн. 1611 Б, п/р 26004052320139 в ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Харків, МФО 351533, код ЄДРПОУ 37878035) - 28652,23 грн. заборгованості; 3718,52 грн. пені; 857,00 грн. 3 % річних; 2836,40 грн. інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.09.2018 р.

Суддя ОСОБА_1