Рішення № 76384494, 11.09.2018, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/530/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Оліфер С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Терра - Пак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич"

про стягнення заборгованості в сумі 31 077, 25 грн,

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Приватне підприємство "Терра - Пак" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" (далі - відповідача), в якому просить стягнути заборгованість за договором поставки, в розмірі 31 077, 25 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №ТП-051117 від 03.11.2017 року з оплати вартості поставлених товарів, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 26 823, 89 грн.

Також, у зв'язку із несвоєчасною сплатою відповідачем вартості поставлених товарів, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 3 355, 64 грн, інфляційні втрати в сумі 601, 26 грн та 3% річних в сумі 297, 00 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 526, 712, 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 10.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 05.09.2018 року.

05 вересня 2018 року відповідачем через відділ канцелярії та документального забезпечення суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення №2897 від 03.09.2018 року про сплату позивачу основного боргу в сумі 26 823, 89 грн.

Ухвалою суду від 05.09.2018 року розгляд справи відкладено на 11.09.2018 року.

11 вересня 2018 року представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, уповноважених представників у судове засідання не направили.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ст.252 ГПК України).

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст. 165 ГПК України.

Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

03 листопада 2017 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №ТП-051117 (далі - договір), згідно п. п 1.1, 1.2. якого продавець зобов'язався відповідно до умов цього договору передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти у власність та оплатити товар (пакувальні матеріали), визначений цим договором. Кількість, асортимент, ціна одиниці якого, що включає вартість упаковки та маркування, узгоджується сторонами при купівлі кожної партії товару окремо та зазначаються в накладних і рахунках на товар, представлених покупцю до оплати замовленого товару, які є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно з п. 2.2 договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством України відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. №П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р. №П-7.

Розділом 3 договору визначено порядок розрахунків за товар, згідно якого сторонами погоджено, що такий здійснюється на умовах протягом 21 календарного дня з моменту передачі товару покупцю, шляхом переказу належної до сплати суми у безготівковому порядку на рахунок продавця. Товар вважається оплаченим з дня надходження коштів на рахунок продавця. У випадках несплати покупцем вартості поставленого товару відповідно до умов цього договору продавець має право припинити подальшу поставку товару до повного розрахунку. При цьому покупець зобов'язується сплатити вартість поставленого товару або на вимогу продавця повернути несплачений товар. Повернення товару покупцем товару відбувається у строк і у кількості, вказаних продавцем.

Сторонами у розділі 4 договору обумовлено умови поставки товару, а саме: поставка товару покупцю здійснюється власними силами та засобами продавця на склад покупця за адресою: 35100, Рівненська обл., Млинівський р-н, смт. Млинів, вул Народна, 50. Моментом поставки зобов'язань по даному договору, тобто моментом поставки товару продавцем покупцю вважається дата відправки у пункт призначення та підписання товарно-супровідних документів уповноваженим представником покупця шляхом передачі товару представнику покупця або під відповідальність перевізника, зазначена у товаро-транспортній або видатковій накладній. Право власності на товар від продавця до покупця переходить в момент постави товару.

На виконання зобов'язань за договором позивачем здійснено поставку відповідачу товару за видатковими накладними №496 від 25.01.2018 року на суму 21 276, 00 грн та №3497 від 18.05.2018 року на суму 5 547, 89 грн. Загальна сума поставки становить 26 823, 89 грн.

Факт виконання поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем підтверджується підписом останнього у відповідній графі про отримання та скріпленням печаткою юридичної особи видаткових накладних №496 від 25.01.2018 року та №3497 від 18.05.2018 року.

У зв'язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за вказаними вище видатковими накладними на день подання позову до суду становить 26 823, 89 грн.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України). Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

За приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

З огляду на те, що позивачем належним чином підтверджено факт виконання взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару за договором, а відповідачем своїх зобов'язань за договором у строк та на умовах договору, не здійснено, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 26 823, 89 грн є обґрунтованою.

Разом з тим, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про закриття провадження у цій справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 26 823, 89 грн основного боргу з огляду на таке.

Пунктом 2 ч.1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Закриваючи провадження у справі, суд повинен чітко викласти застосовану ним норму процесуального закону з посиланням на підпункт, пункт, частину статті тощо, та встановити обставини справи, що підтверджують правомірність закриття провадження у справі.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача до суду з цим позовом відповідач оплатив заявлену до стягнення суму основного боргу в розмірі 26 823, 89 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2897 від 03.09.2018 року.

За таких обставин, враховуючи те, що заборгованість за поставлений товар в розмірі 26 823, 89 грн була погашена відповідачем після звернення позивача до суду з позовом, суд дійшов висновку, що на момент розгляду справи предмет спору в цій частині припинив своє існування в силу погашення заявленої до стягнення суми основного боргу після подачі позову до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 26 823, 89 грн. основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3 355, 64 грн, інфляційні втрати в сумі 601, 26 грн та 3% річних в сумі 297, 00 грн.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що в разі порушення покупцем грошового зобов'язання щодо строків оплати товару, встановлених в п. 1.3. договору, він сплачує продавцю пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен день прострочення оплати, за весь час користування коштами належними до оплати продавцеві.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми пені, суд встановив, що остання не перевищує обрахованого судом розміру, а відтак підлягає задоволенню в повному розмірі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 року № 62-97 року.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи те, що прострочення виконання зобов'язання відповідачем за поставлений товар згідно видаткової накладної від 25.01.2018 року №496 виникло з 16.02.2018 року, розрахунок інфляційних втрат повинен здійснюватися з наступного місяця - з 01.03.2018 року. Всупереч наведеному позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат на суму боргу по вказаній видатковій накладній з 16.02.2018 року.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, встановив, що розмір перших складає 254, 34 грн (при заявлених 601, 26 грн), других - 296, 97 грн (при заявлених - 297, 00 грн), а тому позов в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Відтак, вказаний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 26 823, 89 грн. основного боргу.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" (35100, Рівненська область, Млинівський район, смт. Млинів, вул. Народна, 50, код ЄДРПОУ 36921849) на користь Приватного підприємства "Терра - Пак" (80561, Львівська область, Буський район, с. Утішків, вул. Головна, буд. 1 В, код ЄДРПОУ 35400640) пеню в сумі 3 355, 64 грн, 3 % річних в сумі 296, 97 грн, інфляційні втрати в сумі 254, 34 грн та судовий збір в сумі 1 762, 00 грн.

4. У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 346, 92 грн інфляційних втрат, 0, 03 грн 3 % річних відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області (п.17.5 ч.1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення підписано 12 вересня 2018 року.

Суддя Церковна Н. Ф.