Рішення № 76384413, 21.08.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018р. Справа №914/819/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Палюх Г.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: IMEX BIOBODEN GbR, Baden-Wurttemberg, Deutschland (Німеччина)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Глянс», смт.Великий Любінь, Львівська область

про стягнення 14 050,24 євро

за участю представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: ОСОБА_1, директор (розпорядження №01-09 від 25.09.2017)

Обставини розгляду справи. 04.05.2018 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява IMEX BIOBODEN GbR, Baden-Wurttemberg, Deutschland (Німеччина) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глянс», смт.Великий Любінь, Львівська область про стягнення 16 050, 24 євро

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для Ухвалою від 05.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.05.2018 року.

21.05.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Глянс» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №17999/18 від 21.05.2018).

22.05.2018 через канцелярію суду від IMEX BIOBODEN GbR надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №18108/18 від 22.05.2018)

Ухвалою від 22.05.2018 у зв’язку із клопотанням представника відповідача про відкладення суд відклав підготовче засідання на 04.06.2018.

04.06.2018 через канцелярію суду від IMEX BIOBODEN GbR надійшла відповідь на відзив (вх. №19881/18 від 04.06.2018).

В підготовчому засіданні 04.06.2018 було оголошено перерву до 18.06.2018.

Ухвалою від 18.06.2018 у зв’язку із клопотанням представника відповідача про відкладення суд відклав підготовче засідання на 02.07.2018.

02.07.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Глянс» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №1754/18 від 02.07.2018).

Ухвалою від 02.07.2018 суд продовжив підготовче провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 09.07.2018.

06.07.2018 через канцелярію суду від IMEX BIOBODEN GbR надійшло заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх. №25180/18 від 06.07.2018).

Ухвалою від 09.07.2018 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, відклав підготовче засідання на 18.07.2018.

18.07.2018 через канцелярію суду від IMEX BIOBODEN GbR надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. №1911/18), в якій позивач просив стягнути з відповідача 14 050,24 євро.

17.07.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Глянс» надійшло клопотання про залучення ТзОВ «АНЕРУХОМІСТЬ» як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (вх. №1915/18 від 18.07.2018).

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами зазначено, що ними подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, суд ухвалою від 18.07.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20.08.2018, прийняв заяву про зменшення позовних вимог до розгляду, відмовив в задоволенні клопотання про залучення третьої особи.

В судовому засіданні 20.08.2018 було оголошено перерву до 21.08.2018.

Сторонам роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було 17.06.2013 укладено договір №1 купівлі-продажу деревообробного обладнання в кредит з розстроченням платежу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність чотирьохсторонній стругальний станок вартістю 9 000,00 євро. Крім того, 02.12.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір №2 купівлі-продажу деревообробного обладнання в кредит з розстроченням платежу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність шліфувальний верстат вартістю 2 700,00 євро. З огляду на те, що відповідач не виконував належним чином свої зобов’язання за вищевказаними договорами, 01.09.2016 між сторонами було укладено договір №2 купівлі-продажу деревообробного обладнання в кредит з розстроченням платежу, який є новацією щодо договорів №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013. Відповідно до договору №2 від 01.09.2016 предметом новації є чотирьохсторонній стругальний станок та шліфувальний верстат, вартість яких визначена у розмірі 12 700,00 євро. Оплата проводиться із розрахунку 48 місяців помножених на 334,38 євро, що відповідає 15% річних від суми вартості товару в рахунок погашення заборгованості та 7% річних по кредиту на період розстрочення 48 місяців з моменту підписання акту прийняття обладнання. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості обладнання виконав частково, заборгованість становить 14 050,24 євро основного боргу. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 14 050,24 євро та судові витрати.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В своїх запереченнях, зокрема, зазначив, що відповідачем було частково сплачено борг у розмірі 2 000,00 євро. Договір №2 від 01.09.2016 є недійсний з огляду на те, що такий укладений з порушенням вимог законодавства.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 17 червня 2013 між IMEX BIOBODEN GbR (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глянс» (покупець) було укладено договір №1 купівлі-продажу деревообробного обладнання (в кредит з відстрочкою платежу).

За цим договором продавець (позивач) зобов’язувався передати у власність покупця (відповідача) деревообробне обладнання Vierseitenhobelmashine Weinig (чотирьохсторонній стругальний станок) в кількості 1 шт. (марки Weinig-Vierseiten Hobelmaschine mit Werkzeug, заводський №2702/1101, тип PFA 22N), а покупець (відповідач) зобов’язувався прийняти товар та здійснити його післяоплату в повному обсязі.

Вартість товару становить 9 000,00 євро (п. 5.1. договору №1 від 17.06.2013).

Згідно п. 5.2. договору №1 від 17.06.2013 оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в перших числах кожного місяця.

Відповідно до акту прийому обладнання по договору №1 від 17.06.2013, відповідач прийняв деревообробне обладнання Vierseitenhobelmashine Weinig (чотирьохсторонній стругальний станок) в кількості 1 шт., укомплектований інструментом, заводський №2702/1101.

2 грудня 2013 між IMEX BIOBODEN GbR (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глянс» (покупець) було укладено договір №2 купівлі-продажу деревообробного обладнання (в кредит з відстрочкою платежу).

За цим договором продавець (позивач) зобов’язувався передати у власність покупця (відповідача) шліфувальний верстат Breitbandschleifmashine SCM Sandya Uno RCS 2000 в кількості 1 шт. (заводський №R 001401), а покупець (відповідач) зобов’язувався прийняти товар та здійснити його післяоплату в повному обсязі.

Вартість товару становить 2 700,00 євро (п. 5.1. договору №2 від 02.12.2013).

Згідно п. 5.2. договору №2 від 02.12.2013 оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в перших числах кожного місяця.

Відповідно до акту прийому обладнання по договору №2 від 02.12.2013, відповідач прийняв деревообробне обладнання шліфувальний верстат (машину) SCM Sandya Uno RCS 2000 в кількості 1 шт. (заводський №R 001401).

Також, 1 вересня 2016 між IMEX BIOBODEN GbR (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глянс» (покупець) було укладено договір №2 купівлі-продажу деревообробного обладнання (в кредит з відстрочкою платежу).

За цим договором продавець (позивач) зобов’язувався передати у власність покупця (відповідача) деревообробне обладнання:

- Vierseitenhobelmashine Weinig (чотирьохсторонній стругальний станок);

- Breitbandschleifmashine SCM (шліфувальна машина)

на суму 12 700,00 євро в кількості 2 шт. (Weinig-Vierseiten Hobelmaschine mit Werkzeug, Breitbandschleifmashine SCM Sandura Uno RCS 2000 R 001401 у відповідності із специфікацією, яка є невід’ємною частиною договору, а покупець (відповідач) зобов’язувався прийняти товар та здійснити його оплату в повному обсязі і строки, передбачені даним договором.

Згідно п. 1.2. договору №2 від 01.09.2016 продавець підтверджує, що товар, який ним продається, належить йому на праві власності, не знаходиться під забороною, арештом, не утримується третіми особами, не є предметом застави чи іншим способом забезпечення виконання зобов’язання перед будь-якими фізичними або юридичними особами чи державою.

Пунктом 2.1. договору №2 від 01.09.2016 встановлено, що продавець бере на себе зобов’язання після підписання даного договору передати покупцеві визначене в п. 1.1 даного договору обладнання.

Відповідно до п. 5.1. договору №2 від 01.09.2016 вартість товару складає 12 700,00 євро.

Оплата вартості товару проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в перших числах місяця (п. 5.2. договору №2 від 01.09.2016). Згідно п. 5.3. договору №2 від 01.09.2016 розрахунок проводиться за наступною формулою розрахунку: 48 місяців х 334,38 євро, що відповідає 15% річних від вартості товару в рахунок погашення боргу + 7% річних на період розстрочки 48 місяців з моменту підписання акту приймання обладнання.

Згідно п. 9.5. договору сторони домовились, що уклавши даний договір купівлі-продажу деревообробного обладнання №1 від 27.06.2013 вважається розірваним і сторони претензій одна до одної за вказаним договором не мають.

Відповідачем частково оплачено вартість обладнання у розмірі 2 000,00 євро, що підтверджується меморіальними валютними ордерами №108086 від 03.11.2016, №648886 від 17.11.2016, №271444 від 15.06.2017, №297471 від 16.06.2017.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати вартості товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 14 050,24 євро боргу.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов’язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною ОСОБА_1 України.

Згідно ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною ОСОБА_1 України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Доказів наявності підстав, передбачених ст. 77 Закону «Про міжнародне приватне право», при яких Господарський суд Львівської області не може приймати до свого провадження і розглядати справу, суду не подано, під час розгляду справи судом не встановлено.

Згідно ст. 7 Закону України «Про міжнародне приватне право», при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як встановлено судом, позивач на виконання умов договорів №1 від 17.06.2013 та договору №2 від 02.12.2013 передав відповідачу обладнання на загальну суму 11 700,00 євро, що підтверджується актами прийому обладнання, митними деклараціями, рахунками-фактурами, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт отримання вищевказаного товару відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

В подальшому, як зазначив позивач у позовній заяві, між сторонам було укладено договір №2 від 01.09.2016, який є новацією у зобов’язаннях за договором №1 від 17.06.2013 та за договором №2 від 02.12.2013. Новацією було змінено вартість обладнання, яка, після укладення договору №2 від 01.09.2016, становить 12 700,00 євро.

Однак, вказані висновки позивача про те, що договір №2 від 01.09.2016 виступає новацією у зобов’язаннях за договорами №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 604 ЦК України зобов’язання припиняється за домовленістю сторін.

Одним із способів такого припинення зобов’язання є домовленість сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація).

Проте, у договорі №2 від 01.09.2016 відсутнє посилання на первісні зобов’язання сторін (договори №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013), тобто, відсутнє чітке визначення, що даним договором встановлюється нове зобов’язання замість уже наявних (чітка ідентифікація за реквізитами договорів, предметом купівлі-продажу, умовами поставки, тощо).

Також у договорі №2 від 01.09.2016 відсутня умова про те, що укладенням даного договору (новації) припиняються первісні зобов’язання, а саме – договори №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013. Натомість, договором №2 від 01.09.2016 припинено зобов’язання за договором від 27.06.2013, належне виконання якого не є предметом розгляду даної справи.

Слід також зазначити, що предметом договору №2 від 01.09.2016 є деревообробне обладнання, а саме: чотирьохсторонній стругальний станок (Weinig-Vierseiten Hobelmaschine mit Werkzeug) та шліфувальна машина (Breitbandschleifmashine SCM Sandura Uno RCS 2000).

Натомість, предметом договору №1 від 17.06.2013 є чотирьохсторонній стругальний станок Weinig-Vierseiten Hobelmaschine mit Werkzeug, а предметом договору №2 від 02.12.2013 - шліфувальний верстат Breitbandschleifmashine SCM Sandya Uno RCS 2000. Тобто, наявними є розбіжності щодо найменування шліфувального верстату з огляду на те, що за договором №2 від 02.12.2013 відповідачу було поставлено Breitbandschleifmashine SCM Sandya Uno RCS 2000, а у договорі №2 від 01.09.2016 зазначено про Breitbandschleifmashine SCM Sandura Uno RCS 2000. Сторонами доказів на підтвердження того, що вказане обладнання є тотожним, не представлено, як і не надано доказів того, що в найменуванні обладнання допущено помилку (описку).

За умовами договору №2 від 01.09.2016 (п.п. 1.1., 1.2, 2.1., 2.3.) у позивача виникло зобов’язання щодо поставки обладнання у майбутньому після укладення такого договору. Тобто, таке визначення зобов’язання позивача у новації щодо поставки не відповідало фактичним обставинам з огляду на те, що обладнання, яке було предметом договорів №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013, на момент укладення договору №2 від 01.09.2016 вже було поставлено відповідачу та перебувало у його користуванні.

Таким чином, сукупність вказаних обставин вказує на те, що зобов’язання за договором №2 від 01.09.2016 є окремим самостійним зобов’язанням, а договори №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013 є дійсними та не припинили своєї чинності.

Вказана обставина також підтверджується тим, що після укладення договору №2 від 01.09.2016 відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого обладнання в сумі 2 000,00 євро. Зокрема, згідно меморіального валютного ордеру №108086 від 03.11.2016 – 500,00 євро, згідно меморіального валютного ордеру №648886 від 17.11.2016 – 500,00 євро, згідно меморіального валютного ордеру №271444 від 15.06.2017 – 500,00 євро, згідно меморіального валютного ордеру №297471 від 16.06.2017 – 500,00 євро Ці оплати здійснювались із призначення платежу як оплата за договором від 17.06.2013 (меморіальні валютні ордери №108086 від 03.11.2016 і №297471 від 16.06.2017) та оплата за договором від 02.12.2013 (меморіальні валютні ордери №648886 від 17.11.2016 і №271444 від 15.06.2017). Позивачем кошти у розмірі 2 000,00 євро було прийнято, жодних зауважень щодо призначення платежу не було висловлено.

Враховуючи те, що договір №2 від 01.09.2016 не є новацією щодо зобов’язань сторін, які виникли у них за договорами №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013, вказані договори станом на дату розгляду даної справи не є припиненими, зобов’язання за даними договорами підлягають виконанню сторонами у спосіб, який визначений ними та чинним законодавством.

Як зазначалося вище, поставлене позивачем за договорами №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013 обладнання вартістю 11 700,00 євро було оплачено відповідачем частково у розмірі 2 000,00 євро.

Таким чином, з урахуванням здійсненої відповідачем оплати, заборгованість відповідача перед позивачем за договорами №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013 станом на дату судового розгляду становить 9 700,00 євро.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення боржником виконання зобов’язання за договорами №1 від 17.06.2013 та №2 від 02.12.2013, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, яка виникла за вказаними договорами, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається. Водночас, позивачем не доведено, а матеріалами справи спростовується, що у відповідача виникли зобов’язання за договором №2 від 01.09.2016, зокрема, щодо оплати вартості обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 9 700,00 боргу. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 604, 612, 625, 626, 642, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 7, 76, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» та ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глянс», смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 192-E, Городоцький район, Львівська область (ідентифікаційний код 38246585) на користь IMEX BIOBODEN GbR, 88448, Krumpfhalde 20 Attenweiler, Baden-Wurttemberg, Deutschland, Nr.5401119789 UST-INDNR DE 288209505 - 9 700,00 євро боргу, 4 569 грн. 42 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

5. Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 21.08.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 31.08.2018.

Суддя Мазовіта А.Б.