Рішення № 76383986, 11.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2018Справа № 910/7331/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул.Саксаганського, 70-А)

до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців 37-41)

про відшкодування шкоди у розмірі 72 771,94 грн.

Представники: без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про відшкодування шкоди у розмірі 72 771,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" на підставі договору добровільного страхування № 827001/4100/0000007 від 02.02.2017 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Ford", державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "БАЗ", державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ПрАТ "Київський страховий дім", позивач просить суд стягнути з останнього 68 960,32 грн. в якості виплати страхового відшкодування. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано до стягнення 3012,44 грн. - інфляційних втрат та 799,18 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/7331/18 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

03.07.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання ПрАТ "Київський страховий дім" про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача власника транспортного засобу "БАЗ", державний номер НОМЕР_2 - Приватне підприємство "Схід-Транс Алчевськ" та особу визнану винною у вчиненні ДТП - ОСОБА_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 суд відмовив у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.06.2018 суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103046947448 вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 13.06.2018, проте, у визначений судом строк відзив на позовну заяву останнім не подано.

Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

02 лютого 2017 року за договором добровільного страхування №827001/4100/0000007 ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" (далі - позивач, страховик) було застраховано автомобіль марки "Ford", державний номер НОМЕР_1, страхувальником та вигодонабувачем за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрія-Фарм".

З довідки №3017258503949921 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 11.09.2017 у м. Києві по вул. Народного Ополчення, 14 мала місце дорожньо-транспортна пригода зіткнення за участю автомобілів "Ford", державний номер НОМЕР_1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Юрія-Фарм", під керуванням ОСОБА_2, та "БАЗ", державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_1.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.11.2017 у справі № 760/19021/17 (провадження 3-7211/17).

12 вересня 2017 року страхувальник звертався до позивача з поясненнями щодо події, яка має ознаки страхового випадку, та із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до Звіту про оцінку №02-18/09 від 18.09.2017, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 (сертифікат №16665/14 від 08.07.2014), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Ford", державний номер НОМЕР_1, склала 84 716,26 грн., матеріальний збиток - 68 960,32 грн.

В матеріалах справи містяться рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогарант Маркет" №КЗЗ0001370/КСС00001924 від 13.09.2017, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу "Ford", державний номер АА, склав 84 619,64 грн.

За страховим випадком - ДТП що сталась 11.09.2017 за участю застрахованого автомобіля "Ford", державний номер АА, згідно складеного страхового акту № 00236256 від 22.09.2017 позивачем було визначено суму страхового відшкодування у розмірі 76 472,15 грн., виплата якої підтверджується платіжним дорученням № 039894 від 25.09.2017.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_1, який керував автомобілем "БАЗ", державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.11.2017 у справі № 760/19021/17 (провадження 3-7211/17).

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем як страховиком, та Приватним підприємством "Схід-Транс Алчевськ" як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АМ/0418740), який діяв на момент вчинення ДТП та відповідно до якого був забезпечений транспортний засіб - автомобіль "БАЗ", державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Ford", державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування №827001/4100/0000007 від 02.02.2017, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "Ford", державний номер АА160.

В розумінні положень Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АМ/0418740) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн., таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у заявленому позивачем розмірі, а саме 68 960,32 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з заявою №20573 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою (вих. № 7274 від 06.10.2017). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0100154581060 вбачається, що відповідач отримав вищевказану заяву 12.09.2017, проте, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, залишив її без відповіді та задоволення.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 68 960,32 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимог позивача про стягнення 3% річних у розмірі 799,18 грн. та інфляційних втрат у розмірі 71 972,76 грн., нарахованих за період з 12.01.2018 по 01.06.2018, суд зазначає наступне.

Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, як і правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається.

Відповідно до статті 509 ЦК зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК.

Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 та постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/18319/16.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування позивачу, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 799,18 грн. та інфляційних втрат у розмірі 71 972,76 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку відшкодувати шкоду в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 72 771,94 грн. страхового відшкодування підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців 37-41, ідентифікаційний код 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул.Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування у розмірі 68 960 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 32 коп., 3% річних у розмірі 799 (сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 18 коп., інфляційні втрати у розмірі 3012 (три тисячі дванадцять) грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.09.2018

Суддя Пукшин Л.Г.