Рішення № 76383979, 21.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2018Справа № 910/4598/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія

«Київводоканал»

до житлово-будівельного кооперативу «Алмаз-5»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача публічне акціонерне товариство «Київенерго»

про стягнення 179 576,59 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Шевченко О.М. - представник (довіреність № 529 від 02.04.2018),

Дяченко В.Є. - представник (довіреність № 590 від 10.04.2018), відповідача Панасенко О.М. - представник (довіреність № 004 від 05.06.2018),

Сенчило В.В. - представник (довіреність № 008 від 08.06.2018),

від третьої особи не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2018 року приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал», позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу «Алмаз-5» (далі - ЖБК «Алмаз-5», відповідач) про стягнення 179 576,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань з оплати послуг, наданих позивачем на підставі договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 11557/4-08 від 18.09.2013.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 179 576,59 грн., з яких: 132 433,58 грн. - основний борг, 18 635,54 грн. - інфляційна складова боргу, 4 019,70 грн. - 3% річних, 11 244,41 грн. - пеня, 13 243,36 грн. - штраф.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2018 відкрито провадження у справі № 910/4598/18 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.05.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2018 підготовче засідання відкладено на 12.06.2018. Крім того, судом було задоволено подане одночасно з позовною заявою клопотання позивача про витребування доказів у публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго»), витребувано у вказаного товариства довідку, яка містить дані щодо місячних обсягів гарячої води, поставленої ПАТ «Київенерго» споживачу(-ам) до будинків, що знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Булгакова,15 та пр-т Академіка Корольова, 12 за період 01.03.2015 по 31.12.2017.

07.06.2018 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована подана ПАТ «Київенерго» відповідь на вищевказаний запит суду.

11.06.2018 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому останній вказав, що позивач не надав доказів на підтвердження покладення на відповідача обов'язку оплачувати послуги з постачання холодної води на підігрів (за кодом абонента 8-51449), та вважав, що оплата таких послуг є обов'язком ПАТ «Київенерго», як постачальника теплової енергії у гарячій воді, для виготовлення якої ПАТ «Київенерго» і повинен придбавати холодну воду у позивача. Крім того, відповідач вказав, що з урахуванням змін, внесених Законом України № 1198-VІІ від 10.04.2014 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», ЖБК «Алмаз-5» не є організацією/ліцензіатом, що здійснює господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або водовідведення, не є підприємством питного водопостачання у розумінні Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», а тому будь-які його зобов'язання перед позивачем припиняються неможливістю їх виконання, у зв'язку з обставинами, за які жодна зі сторін не відповідає, на підставі ст. 607 Цивільного кодексу України.

Також 11.06.2018 до суду були подані додаткові пояснення позивача, в яких останній вказав, що нарахування за спожиті відповідачем послуги проводилось за двома кодами абонентів 8-1449 - для здійснення розрахунків за питну воду (для потреб холодного водопостачання) та відповідний об'єм стоків, а також 8-51449 - для здійснення розрахунків за стоки гарячої води. Таким чином, позивачем не зараховувалась до розміру заборгованості відповідача вартість послуг з постачання холодної води на підігрів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2018 задоволено подане відповідачем клопотання про продовження строку підготовчого провадження. У підготовчому засіданні оголошено перерву до 26.06.2018.

22.06.2018 відділом автоматизованого діловодства суду був зареєстрований поданий позивачем новий розрахунок позовних вимог, виконаний з урахуванням відомостей, наданих ПАТ «Київенерго», щодо обсягів гарячої води. Так, згідно з вказаним розрахунком розмір основного боргу становить 89 604,31 грн., інфляційної складової боргу - 13 088,84 грн., 3% річних - 2 984,92 грн., пені - 8 571,75 грн. Разом з тим, заяв про зменшення позовних вимог позивач не подавав.

Крім того, позивачем була подана відповідь на відзив, у якій останній вказав, що йому, як підприємству питного водопостачання, на підставі ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» надано право надавати відповідні послуги не лише кінцевим споживачам, але в тому числі й житлово-будівельним кооперативам, як об'єднанням власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів. За приписами ст. 4 вказаного Закону суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання серед інших є також і споживачі питної води. А відповідно до ст. 1 вказаного Закону споживачами питної води є юридичні або фізичні особи, які використовують питну воду для забезпечення питних фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб. Таким чином, за приписами чинного законодавства юридична особа, яка уклала договір на водопостачання та водовідведення, не обов'язково є безпосереднім споживачем відповідних послуг. Такими споживачами можуть бути мешканці будинку, що перебуває на балансі у такої юридичної особи, однак в контексті ст.ст. 1, 4, 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», саме вказана юридична особа, що уклала договір з ПрАТ «АК «Київводоканал», є споживачем за таким договором, а тому зобов'язана виконувати його умови, в тому числі щодо оплати спожитих послуг.

25.06.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані подані відповідачем заперечення, в яких останній навів судову практику на підтвердження власної правової позиції у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2018 задоволено усне клопотання представників відповідача та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго», третя особа), підготовче засідання відкладено на 12.07.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2018 підготовче засідання відкладено на 26.07.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.08.2018.

30.07.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані подані третьою особою письмові пояснення щодо обставин справи.

У судовому засіданні 21.08.2018 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав його необґрунтованим та безпідставним, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу по суті.

У судовому засіданні 21.08.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

18.09.2013 між публічним акціонерним товариством «Київводоканал», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал», постачальник) та житлово-будівельним кооперативом «Алмаз-5» (далі - ЖБК «Алмаз-5», абонент) був укладений договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 11557/4-08 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, він укладається відповідно до Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід'ємною частиною цього договору) та на підставі пред'явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (надалі - Умови), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (в подальшому - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому - Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за № 1879, зареєстрованими в головному управлінні юстиції у м. Києві 17.10.2011 за № 44/903 (в подальшому - Місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно з дислокацією об'єктів житлового фонду, яка є невід'ємною частиною договору № 11557/4-08 від 18.09.2013, об'єкти водоспоживання та водовідведення, яким надаються відповідні послуги за вказаним договором, розташовані за адресами: м. Київ, вул. Булгакова, буд. 15 та м. Київ, пр-т Академіка Корольова, 12.

Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента кількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх засобів обліку, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показами засобів обліку. В разі технічної неможливості встановлення засобу обліку, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Зняття показань засобу(-ів) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки, згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента зі стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показників з засобів обліку може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Покази засобу обліку за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показів, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (п. 2.1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1.4 договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування.

Згідно з п. 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення, тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами, відповідно до чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. У разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах, без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що у разі не отримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі абонент зобов'язаний у десятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (п. 2.2.4 договору).

Положеннями п. 3.3.5 договору на абонента покладений обов'язок сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором в частині надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.06.2016 по 31.12.2017 за кодом абонента 8-1449 на загальну суму 326 725,81 грн., та у період з 01.03.2015 по 31.12.2017 за кодом абонента 8-51449 на загальну суму 79 968,90 грн. (відповідно до розрахунку, здійсненого з урахуванням показників, наданих ПАТ «Київенерго»). Проте, як зазначив позивач, вартість наданих відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у вказаний період була оплачена відповідачем лише частково, а саме в розмірі 269 701,61 грн. за кодом абонента 8-1449 та в розмірі 47 388,79 грн. за кодом абонента 8-51449. Таким чином, за розрахунком позивача заборгованість відповідача за спожиті ним послуги протягом вказаних періодів становить 57 024,20 грн. за кодом абонента 8-1449 та 32 580,11 грн. за кодом абонента 8-51449, а всього 89 604,31 грн.

На підтвердження вищевикладеного позивач долучив до матеріалів справи акти зняття показань з приладу обліку за період з березня 2015 року по грудень 2017 року, розшифровки рахунків абонента за 2015- 2017 роки, зведені відомості розщеплення сплат за період з березня 2015 року по грудень 2017 року, реєстр надходжень грошових коштів за період з 01.06.2016 по 31.12.2017 та витяги з банківських виписок до нього, реєстри погашення поточної заборгованості субвенціями по субсидіях за спожите населенням водопостачання та водовідведення за червень 2015 року, червень-вересень та листопад-грудень 2016 року, січень, квітень, серпень, листопад та грудень 2017 року, довідку № 51112-641 від 22.02.2018, видану ПАТ «Банк Кредит Дніпро», з долученням реєстру дебетових повідомлень, що надсилались на адресу ЖБК «Алмаз-5» за період з 17.06.2016 по 31.12.2017, довідку № 9-1/710 від 23.02.2018, видану ПАТ «КБ «Хрещатик», долученням реєстру дебетових повідомлень, що надсилались на адресу ЖБК «Алмаз-5» за період з 11.07.2015 по 05.04.2017, довідку № 195 від 02.03.2018, видану ПАТ «Радикал Банк», з долученням реєстру платіжних повідомлень за період з 01.03.2015 по 10.07.2015, платіжні вимоги-доручення за період з березня 2015 року по грудень 2017 року.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що укладеним сторонами договором не регулюються відносини з постачання холодної води на підігрів, а відтак включення до розміру заборгованості вартості холодної води, поставленої для виготовлення гарячої, є неправомірним.

Разом з тим, з розрахунку позовних вимог вбачається, що розмір основної заборгованості за спожиті відповідачем послуги за кодом абонента 8-51449 розрахований позивачем з використанням тарифу, встановленого Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, № 756 від 18.06.2014, № 969 від 31.03.2015, № 1141 від 16.06.2016, № 551 від 26.04.2017, № 1343 від 02.11.2017 за послугу з водовідведення гарячої води та не включає вартість послуг гарячого водопостачання.

Таким чином, твердження відповідача про неправомірність здійснених позивачем нарахувань спростовується, а відповідні заперечення відповідача не беруться судом до уваги, як безпідставні.

Щодо посилань відповідача на зміни законодавства, внесені Законом України № 1198-VІІ від 10.04.2014 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», у зв'язку з якими, на думку відповідача, зобов'язання з оплати послуг, спожитих протягом спірного періоду, мають бути припинені на підставі ст. 607 Цивільного кодексу України через неможливість їх виконання, пов'язану з обставинами, за які жодна із сторін не відповідає, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VІІ (далі - Закон № 1198-VІІ) позивача визнано виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів всіх форм власності.

У зв'язку з прийняттям вказаного Закону № 1198-VІІ, статтю 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» доповнено частиною сьомою, в якій зазначається, що договір на надання послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) укладається виконавцем зі споживачем - фізичною особою, який не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.

Проте, Законом № 1198-VІІ позивачу було лише надано право укладати договори безпосередньо з фізичними особами-мешканцями багатоквартирних будинків та залишено можливість споживачам (юридичним особам) отримувати послуги на підставі уже укладених договорів (як колективний споживач), тому внесення змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» автоматично не змінює та не припиняє ті договори (без відповідного волевиявлення самих сторін договору у передбаченому законами України порядку), що були укладені позивачем як виробником-ліцензіатом з юридичними особами.

Відтак, укладений між сторонами спору договір № 11557/4-08 від 18.09.2013 в повному обсязі відповідає нормам Закону № 1198-VІІ і не суперечить приписам Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а послуги, спожиті відповідачем - ОСББ «Алмаз-5» протягом спірного періоду на підставі вказаного договору підлягають оплаті на загальних підставах і таке зобов'язання не підлягає припиненню на підставі ст. 607 Цивільного кодексу України.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

За п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування № 190) договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 1.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (далі - Правила користування № 190) встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за № 403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Відповідно до п. 1.2 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1879 від 12.10.2011 (які є місцевими правилами приймання стічних вод):

- Водоканалом є ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»;

- стічними водами є усі види стічних вод, що утворилися внаслідок діяльності абонента (з урахуванням субабонентів) після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території абонента (з урахуванням субабонентів).

Отже, чинним законодавством стічні води, що потрапляють до каналізаційних систем, не розподіляють в залежності від їх походження на стоки холодної води та стоки гарячої води, а послуги з їх відведення здійснює лише позивач, як єдине підприємство, що має технічну можливість приймати каналізаційні стоки. Тому вимоги позивача про оплату послуг з водовідведення (стоки холодної та гарячої води) заявлені позивачем правомірно.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу заявлені правомірно, проте, з огляду на здійснений перерахунок з урахуванням відомостей, наданих ПАТ «Київенерго», підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в загальному розмірі 89 604,31 грн. (57 024,20 грн. - по коду 8-1449; 32 580,11 грн. - по коду 8-51449).

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 11 244,41 грн. та штраф у сумі 13 243,36 грн.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідач спожиті ним послуги оплатив частково, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі.

За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника (п. 4.6 договору).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши власний розрахунок пені за визначені позивачем періоди з 28.02.2017 по 31.12.2017 - для коду абонента 8-1449 та з 31.01.2017 по 31.12.2017 - для коду абонента 8-51449, суд встановив, що загальний розмір пені становить 6 365,87 грн. (5 319,46 грн. - по коду 8-1449; 1 046,41 грн. - по коду 8-51449), а загальний розмір штрафу становить 8 960,43 грн. (5 702,42 грн. - по коду 8-1449; 3 258,01 грн. - по коду 8-51449).

Таким чином, з урахуванням встановленого судом порушення виконання грошового зобов'язання, допущеного відповідачем, вимоги про стягнення з останнього пені та штрафу заявлені позивачем правомірно, проте підлягають задоволенню у менших розмірах, визначених судом, а саме: пеня - в розмірі 6 365,87 грн., штраф - в розмірі 8 960,43 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складова боргу в розмірі 18 635,54 грн. та 3% річних в сумі 4 019,70 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу за визначені позивачем періоди з 28.06.2016 по 31.12.2017 - для коду абонента 8-1449 та з 30.03.2015 по 31.12.2017 - для коду абонента 8-51449, суд встановив, що загальний розмір 3% річних становить 2 984,92 грн. (1 410,50 грн. - по коду 8-1449; 1 574,41 грн. - по коду 8-51449), а загальний розмір інфляційної складової боргу становить 12 992,00 грн. (5 854,37 грн. - по коду 8-1449; 7 137,63 грн. - по коду 8-51449).

Таким чином, з урахуванням встановленого судом порушення виконання грошового зобов'язання допущеного відповідачем, вимоги про стягнення з останнього 3% річних та інфляційної складової боргу заявлені позивачем правомірно, проте підлягають задоволенню у менших розмірах, визначених судом, а саме: 3% річних - в розмірі 2 984,92 грн., інфляційна складова боргу - в розмірі 12 992,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 89 604,31 грн. (у стягненні частини основного боргу в розмірі 42 829,27 грн. судом відмовлено), пені в розмірі 6 365,87 грн. (у стягненні частини пені в розмірі 4 878,54 грн. судом відмовлено), штрафу в розмірі 8 960,43 грн. (у стягненні частини штрафу в розмірі 4 282,93 грн. судом відмовлено), 3% річних у розмірі 2 984,92 грн. (у стягненні частини 3% річних в розмірі 1 034,78 грн. судом відмовлено) та інфляційної складової боргу в розмірі 12 992,00 грн. (у стягненні частини інфляційної складової боргу в розмірі 5 643,54 грн. судом відмовлено).

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Алмаз-5» (03134, м. Київ, вул. Булгакова, буд. 15, кімната 3А, ідентифікаційний код 24257011) на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) основний борг в розмірі 89 604,31 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот чотири грн. 31 коп.), пеню в розмірі 6 365,87 грн. (шість тисяч триста шістдесят п'ять грн. 87 коп.), штраф у розмірі 8 960,43 грн. (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят грн. 43 коп.), 3% річних у розмірі 2 984,92 грн. (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири грн. 92 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 12 992,00 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві грн. 00 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 813,61 грн. (одна тисяча вісімсот тринадцять грн. 61 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.09.2018.

Суддя О.Г. Удалова