Рішення № 76383700, 13.07.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.07.2018 Справа № 905/916/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Паніній Я.М.,

розглянувши справу № 905/916/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К»

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод»

про стягнення 4 780 053,58 грн.,-

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ТОВ «Мединський і К» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» 4 780 053,58 грн., з яких: 4 769 977,47 грн. – основний борг, 10 076,11 грн. – 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором на виконання робіт № 1400091 від 01.01.2015р. щодо повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на те, що, по – перше, акти виконаних робіт підписані з боку відповідача неуповноваженою особою, по – друге, у матеріалах справи відсутній графік робіт, а отже не визначений перелік робіт, по – третє, відповідач не отримував рахунків на оплату виконаних робіт.

Також під час розгляду справи відповідачем подано до суду клопотання про відстрочення виконання рішення на 3 роки з дня його прийняття.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.06.2017р., яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2017р. у справі № 905/916/17, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» на користь ТОВ «Мединський і К» 4 769 977,47 грн. заборгованості за надані послуги, 10 015,93 грн. 3 % річних, 71 699,90 грн. відшкодування витрат по оплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

При цьому, клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду залишено судом без задоволення з огляду на недоведеність відповідачем наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2017р. у справі № 905/916/17 касаційну скаргу ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» задоволено частково, постанову від 04.09.2017р. Донецького апеляційного господарського суду у справі № 905/916/17 господарського суду Донецької області та рішення господарського суду Донецької області скасовано, справу № 905/916/17 направлено на новий розгляд.

При цьому, згідно з вказівками, які містяться у постанові ВГСУ від 30.11.2017р. та які в силу вимог ч.1 ст.111-12 ГПК України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017р.) є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, судами не надано оцінки строку дії довіреності від 01.01.2016р. № 73/5-15, з урахуванням дат підписання актів здавання – приймання виконаних робіт та, відповідно, правовідносинам сторін з огляду на результати такої оцінки. Крім того, при розгляді клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суди не дали оцінки обставинам, зазначеним у клопотанні в якості підстав такого відстрочення.

Ухвалою суду від 24.05.2018р. справу прийнято до провадження господарським судом Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В., визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.06.2018р.

У письмових поясненнях за вх. № 13930/18 від 04.07.2018р. позивач посилається на те, що у додатку № 2 до договору сторони погодили можливість підписання актів здачі - приймання виконаних робіт зі сторони відповідача директором виробництва, відповідні акти підписувались такою особою за весь період дії договору, крім того відповідачем здійснювалась часткова оплата виконаних позивачем робіт. Поряд з цим, факт виконання позивачем робіт під час розгляду справи під сумнів не ставиться. Також позивач зазначає, що відповідач не надав до суду жодних доказів на підтвердження скрутного фінансового становища, а тому клопотання про відстрочення виконання рішення суду обґрунтовано залишено судом без задоволення.

У додаткових письмових поясненнях за вх. № 13931/18 від 04.07.2018р. позивач посилається в т.ч. на те, що, по – перше, вимоги ст. 207 ЦК України щодо підписання правочинів особами, уповноваженими на це установчими документами юридичної особи, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, не можуть бути застосовані до актів здачі - приймання виконаних робіт, оскільки останні є первинними документами бухгалтерського обліку, а не правочинами, по – друге, між сторонами відсутній спір про недотримання повноважень щодо видачі довіреностей або про їх недійсність, спірні акти здачі - приймання виконаних робіт засвідчені печаткою відповідача та додатково засвідчені підписом начальника УППМШ і МЛ ПАТ «ЄМЗ», при цьому жодних доказів стосовно обмежень повноважень директора виробництва на підписання актів, встановлених додатком № 2 до договору, відповідачем не надано, по – третє, рахунки – фактури на оплату робіт отримані працівником відповідача, про що свідчать відповідні відмітки на них, відповідні рахунки були вручені відповідачу разом з актами здачі - приймання виконаних робіт, крім того ненадання рахунків не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунків не звільняє відповідача від обов’язку здійснити оплату, по – четверте, позивач направляв відповідачу претензію з вимогою щодо оплати основної заборгованості за договором, а тому обов’язок щодо її сплати у будь-якому випадку настав.

У судових засіданнях 14.06.2018р., 04.07.2018р. за участю представників сторін господарським судом оголошувались перерви до 04.07.2018р., до 11.07.2018р. відповідно.

Ухвалою суду від 11.07.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.07.2018р.

У судове засідання 13.07.2018р. представник позивача не з'явився, але подав до суду заяву за вх. № 14724/18 від 13.07.2018р., в якій в т.ч. просить суд слухати справу без участі позивача, яка задоволена господарським судом.

У судове засідання 13.07.2018р. представник відповідача не з’явився, при цьому про дату, час та місце судового засідання останній повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис його представника на розписці від 11.07.2018р. про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, а також приписи ч. 1 ст. 202 ГПК України суд визнав за можливе вирішити справу за відсутності представників сторін у судовому засіданні.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 13.07.2018р. господарським судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено:

01.01.2015р. між ТОВ «Мединський і К» (виконавець, позивач) та ПАТ «Єнакієвський металургійний завод» (у подальшому – ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» (замовник, відповідач) укладений договір на виконання робіт №14000916.

Відповідно до п.1.1 договору, в порядку та на умовах, передбачених цим договором, виконавець зобов'язується на свій ризик виконати роботи:-з перевезення шлаків металургійного виробництва, металевого брухту, товарно-матеріальних цінностей замовника; - з розроблення і планування шлаків на складах і відвалах замовника, навантаженню шлаків і їх відходів в транспортні засоби; - з очищення території замовника, у тому числі під'їзних шляхів, від шлаку та іншого сміття; - робіт з використанням автокрана виконавця; - з розробки і планування матеріалів високої щільності на території замовника спеціалізованою технікою виконавця, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Пунктом 2.1.2 договору (в редакції додаткової угоди №12 від 31.01.2017р.), початком виконання робіт виконавцем є 01.01.2015, закінченням - 28.02.2017р.

Вимогами п.4.1 договору встановлено, що здавання-приймання виконаних робіт оформлюється 4 рази на місяць - 8, 16, 24 та останнього числа звітного місяця актом здавання-приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

Вартість робіт, виконаних за цим договором, оплачується замовником протягом 60 календарних днів з моменту підписання сторонами акту здавання-приймання виконаних робіт (додаток №2 до цього договору) і отримання від виконавця рахунку на оплату (п.5.3 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 28.02.2017р. (п.8.1 договору в редакції додаткової угоди №12 від 31.01.2017р.).

На виконання умов договору протягом грудня 2016 року і січня 2017 року позивачем здійснені автоперевезення вантажів і виконані обумовлені договором роботи на загальну суму 5 128 656,99грн., що підтверджується актами здавання-приймання виконаних робіт № 8377 від 12.12.2016р. за період з 01.12.2016р. по 11.12.2016р. на загальну суму 968 679,52грн. з ПДВ; № 8538 від 19.12.2016р. за період з 12.12.2016р. по 18.12.2016р. на загальну суму 628 251,44грн. з ПДВ; № 8760 від 26.12.2016р. за період з 19.12.2016р. по 25.12.2016р. на загальну суму 511 243,91грн. з ПДВ; № 8834 від 31.12.2016р. за період з 26.12.2016р. по 31.12.2016р. на загальну суму 343 760,82грн. з ПДВ; № 427 від 09.01.2017р. за період з 01.01.2017р. по 08.01.2017р. на загальну суму 578 182,96грн. з ПДВ; № 579 від 16.01.2017р. за період з 09.01.2017р. по 15.01.2017р. на загальну суму 684 657,34грн. з ПДВ; № 646 від 23.01.2017р. за період з 16.01.2017р. по 22.01.2017р. на загальну суму 681 429,67грн. з ПДВ; №866 від 01.02.2017р. за період з 23.01.2017р. по 31.01.2017р. на загальну суму 732 451,33грн. з ПДВ.

Акти здавання-приймання виконаних робіт № 8377 від 12.12.2016р.; № 8538 від 19.12.2016р.; № 8760 від 26.12.2016р.; № 8834 від 31.12.2016р.; № 427 від 09.01.2017р.; № 579 від 16.01.2017р.; № 646 від 23.01.2017р. підписані з боку позивача генеральним директором ОСОБА_2, з боку відповідача – директором з виробництва ОСОБА_3 ОСОБА_2 №866 від 01.02.2017р. підписаний з боку позивача генеральним директором ОСОБА_2, з боку відповідача – директором з виробництва ОСОБА_4

Директор з виробництва ОСОБА_3 діяв на підставі виданої відповідачем довіреності № 73/5-15 від 01.01.2016р., зі строком дії з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.

Також вказані акти засвідчені печатками обох підприємств. Оригінали актів оглянуто господарським судом у судовому засіданні 1107.2018р. та встановлено відповідність наявних у справі копій цим оригіналам, а також наявність печатки підприємства відповідача на них.

Поряд з цим, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату № ГОМК0008377 від 12.12.2016р. на суму 968 679,52грн. з ПДВ; № ГОМК0008538 від 19.12.2016р. на суму 628 251,44грн. з ПДВ; № ГОМК0008760 від 26.12.2016р. на суму 511 243,91грн. з ПДВ; № ГОМК0008834 від 31.12.2016р. на суму 343 760,82грн. з ПДВ; № ГОМК0000427 від 09.01.2017р. на суму 578 182,96грн. з ПДВ; № ГОМК0000579 від 16.01.2017р. на суму 684 657,34грн. з ПДВ; № ГОМК0000646 від 23.01.2017р. на суму 681 429,67грн. з ПДВ; № ГОМК0000866 від 01.02.2017р. на суму 732 451,33грн. з ПДВ, які отримані представником відповідача ОСОБА_5, про що свідчать відповідні відмітки на рахунках.

З огляду на умови п. 5.3 договору оплата виконаних позивачем робіт згідно акту здавання-приймання виконаних робіт № 8377 від 12.12.2016р. мала бути здійснена відповідачем до 10.02.2017р., згідно акту здавання – приймання робіт № 8538 від 19.12.2016р. – до 17.02.2017р.; згідно акту здавання – приймання робіт № 8760 від 26.12.2016р. – до 24.02.2017р.; згідно акту здавання – приймання робіт № 8834 від 31.12.2016р. – до 01.03.2017р.; згідно акту здавання – приймання робіт № 427 від 09.01.2017р. – до 10.03.2017р.; згідно акту здавання – приймання робіт № 579 від 16.01.2017р. – до 17.03.2017р.; згідно акту здавання – приймання робіт № 646 від 23.01.2017р. – до 24.03.2017р.; згідно акту здавання – приймання робіт №866 від 01.02.2017р. – до 02.04.2017р.

В свою чергу, оплата виконаних позивачем робіт здійснена відповідачем частково в розмірі 358 679,52 грн., що підтверджується випискою АТ «ОСОБА_6 ОСОБА_2» у м. Києві за 13.02.2017р. Вказана оплата зарахована в рахунок погашення боргу за роботи, які виконані згідно акту здавання-приймання виконаних робіт № 8377 від 12.12.2016р.

Решта виконаних позивачем робіт залишилась відповідачем несплаченою, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 4 769 977,47 грн., 3 % річних в розмірі 10 076,11 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір на виконання робіт №14000916 від 01.01.2015р., за умовами якого позивач зобов’язаний виконати роботи, а відповідач прийняти та оплатити виконані роботи у встановлений цим договором строк.

В силу вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, як вище встановлено господарським судом, відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати виконаних позивачем робіт в сумі 4 769 977,47 грн. як у встановлений договором строк, так і в подальшому.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу, а отже і про їх задоволення.

При цьому, суд також виходив з того, що:

-по – перше, факт одержання відповідачем рахунків на оплату № ГОМК0008377 від 12.12.2016р., № ГОМК0008538 від 19.12.2016р., № ГОМК0008760 від 26.12.2016р., № ГОМК0008834 від 31.12.2016р., № ГОМК0000427 від 09.01.2017р., № ГОМК0000579 від 16.01.2017р., № ГОМК0000646 від 23.01.2017р., № ГОМК0000866 від 01.02.2017р. в порядку ст. ст. 74, 76 – 79 ГПК України останнім не спростовано. Крім того, про направлення відповідачу вказаних рахунків свідчить і витяг з комп’ютерної програми позивача реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції, наявний у матеріалах справи. При цьому, довідка відповідача про кількість працюючих, згідно з якою така кількість станом на 09.07.2018р. складає одну особу – в.о. генерального директора ОСОБА_7 не свідчить про те, що ОСОБА_5, яким отримано рахунки, не був працівником відповідача у спірний період. Разом з тим, при дослідженні цього питання, судом враховано правову позицію, викладену у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 29.09.2009р. №37/405, та у постанові Верховного суду України від 07.02.2018р. у справі № 910/49/17, згідно з якою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК, а отже, наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов’язку сплатити борг.

-по-друге, обставини щодо закінчення строку дії довіреності від 01.01.2016р. № 73/5-15, якою відповідач уповноважив директора з виробництва ОСОБА_3 на підписання актів приймання – здачі виконаних робіт (акти № 8377 від 12.12.2016р.; № 8538 від 19.12.2016р.; № 8760 від 26.12.2016р.; № 8834 від 31.12.2016р.; № 427 від 09.01.2017р.; № 579 від 16.01.2017р.; № 646 від 23.01.2017р.), та щодо відсутності довіреності, якою відповідач уповноважив директора з виробництва ОСОБА_4 на підписання актів приймання – здачі виконаних робіт (акт №866 від 01.02.2017р.), не можуть заперечувати саму господарську операцію, тобто не спростовують факт виконання позивачем робіт та їх прийняття відповідачем на підставі вказаних актів, які оформлені відповідно до вимог ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є первинними документами, які підтверджують здійснення господарської операції в розумінні цього Закону. Більш того, сам відповідач не заперечує такі обставини. На актах міститься печатка підприємства відповідача; доказів втрати, викрадення чи її підроблення (звернення до правоохоронних органів, матеріали службового розслідування тощо) до 01.02.2017р. відповідачем до суду не надано. При цьому, посилання відповідача на внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за ст. 341 КК України за фактом захоплення невідомими особами адміністративної будівлі відповідача не прийняті господарським судом до уваги, з огляду на те, що таке захоплення відбулось 15.03.2018р., тобто після підписання актів та засвідчення їх печаткою, а також на те, що ані з повідомлення відповідача від 28.03.2017р., ані з витягу з кримінального провадження № 12017050150000803 не вбачається, що втрачено (викрадено) саме печатку підприємства відповідача. Водночас, жодні докази, що підтверджують розміщення оголошення про втрату печатки відповідача в газеті «Голос України», про що представник відповідача посилався у судовому засіданні 11.07.2018р., до суду не надано.

Крім того, в матеріалах справи наявні податкові накладні в т.ч. від 09.01.2017р. № 35, від 16.01.2017р. № 238, від 23.01.2017р. № 418, від 01.02.2017р. № 5, які складені та зареєстровані позивачем у встановленому законом порядку в день підписання актів за наслідками проведення відповідних господарських операцій.

Посилання відповідача на те, що уповноваженою особою на підписання актів з боку відповідача є виключно генеральний директор є жодним чином недоведеними. При цьому, у додатку № 2 до договору, оригінал якого оглянуто судом у судовому засіданні 11.07.2018р. та встановлено відповідність наявної у справі копії цьому оригіналу, а також наявність печатки підприємства відповідача на ньому, сторони узгодили зразок акта здавання – приймання виконаних робіт, згідно з яким акти з боку відповідача має підписувати саме директор з виробництва. До того ж, в матеріалах справи наявні акти здавання – приймання виконаних робіт за минулі періоди (№ 679 від 15.02.2016р., № 6049 від 19.09.2016р.), які підписані з боку відповідача директором з виробництва ОСОБА_3 та директором з виробництва ОСОБА_4 відповідно та які повністю оплачені відповідачем. Тобто, фактично питання щодо відсутності повноважень на підписання актів директором з виробництва у минулих періодах не ставилося та виникло лише після звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача боргу за виконані роботи.

-по –третє, відповідно до умов п. 2.3 договору складання графіку робіт не є обов’язковим. Перелік робіт узгоджений сторонами у самому договорі, а їх виконання підтверджується відповідними актами здавання – приймання виконаних робіт. Крім того, відсутність або наявність графіку робіт не спростовує факт виконання позивачем робіт з огляду на сукупність наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір 3% річних за загальний період з 13.02.2017р. по 03.04.2017р. становить 10 076,11 грн., перевірений господарським судом, та встановлено невідповідність цього розрахунку (в частині визначення періоду прострочення за актом від 01.02.2017р.) вимогам ч.5 ст.254 ЦК України, якою встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Тому, господарський судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, здійснено розрахунок 3% річних та встановлено, що загальний розмір 3% річних за загальний період з 13.02.2017р. по 03.04.2017р. становить 10 015,93 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення на 3 роки залишено господарським судом без задоволення з огляду на наступне.

Відстрочка виконання судового рішення в розумінні ч.3 ст.331 ГПК України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч.4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сімї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття відстрочення виконання рішення норми процесуального законодавства не вимагають. Проте, при вирішенні даного питання господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що останній перебуває в дуже скрутному фінансовому становищі, на його рахунках відсутні грошові кошти в розмірі, достатньому для негайного виконання рішення суду. Відповідач зазначає, що з 15.03.2017р. майно відповідача перебуває у незаконному володінні та під контролем представників так званої «ДНР», підприємство фактично втратило можливість здійснювати господарську діяльність та отримувати прибутки. Водночас, залучити кредитні кошти відповідач не має змоги, оскільки кредитування української промисловості на даний час українськими та іноземними банками не здійснюється, а розмір реальних відсотків за користування кредитними коштами на українському банківському ринку становить майже 50%. Негайне виконання рішення суду є критичним для відповідача та може призвести до непоправних наслідків. Водночас, надання відстрочки у виконанні рішення суду буде сприяти забезпеченню захисту майнових інтересів позивача щодо реального отримання грошових коштів.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано повідомлення про початок досудового розслідування вих.№6979/201/06-2017 від 10.04.2017р., витяг з кримінального провадження №12017050150000803 від 10.04.2017р., баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.03.2017р., звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за січень – березень 2017р.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, в порушення наведених положень процесуального законодавства відповідачем не доведено наявність обставин, на які останній посилається, як на підставу відстрочення виконання рішення, зокрема, відповідачем на надано до суду довідку ДФС України про наявність всіх відкритих банківських рахунків відповідача та докази відсутності грошових коштів на них в розмірі, достатньому для виконання рішення суду. Також відповідачем на надано до суду докази відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

При цьому, баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.03.2017р., звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за січень – березень 2017р. не прийняті до уваги господарським судом, оскільки останні не відображають дійсний фінансовий стан відповідача станом на момент ухвалення рішення у даній справі.

Водночас, відповідачем не обґрунтовано заявлений термін відстрочення виконання рішення та не надано докази, які б підтверджували можливість виконання рішення у такий термін.

До того ж, ГПК України, в редакції, яка діє з 15.12.2017р., взагалі не передбачена можливість відстрочення виконання рішення суду саме на 3 роки (ч. 5 ст. 331 ГПК України), уточнення клопотання в цій частині з обґрунтуванням іншого строку до суду не надано.

Господарський суд враховує, що згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відсутність в даному випадку виключних обставин, які ускладнюють виконання відповідачем рішення або роблять його неможливим, а отже і про відмову у задоволенні відповідного клопотання відповідача.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Ілліча, 54, корп. 4; р/р 26009962482881 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851; код ЄДРПОУ 00191193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» (86400, Донецька обл., м.Дружківка, вул. Енгельса, 110; п/р 26002421351 в АТ «ОСОБА_6 ОСОБА_2», м. Київ, МФО 380805; код ЄДРПОУ 32276975) 4 769 977 (чотири мільйони сімсот шістдесят дев’ять тисяч дев’ятсот сімдесят сім) грн. 47 коп. основного боргу, 10 015 (десять тисяч п’ятнадцять) грн. 93 коп. 3 % річних, 71 699 (сімдесят одна тисяча шістсот дев’яносто дев’ять) грн. 90 коп. судового збору.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 13 липня 2018 р.

Суддя Л.В. Ніколаєва