Рішення № 76383685, 11.09.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018

Справа № 904/3137/18

За позовом : Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради, м. Дніпро

До: Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне підприємство №25» Дніпровської міської ради, м. Дніпро

Про : стягнення 4 766, 72 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ :

КП «Теплоенерго» ДМР (позивач) з урахуванням уточнень (зменшення) розміру позовних вимог звернувся з позовом до КП «ЖЕП №25» ДМР (відповідач) про стягнення 4 766, 72 грн. ( в т.ч.: 3 705, 82 грн. – пеня; 732, 41 грн. – інфляційні втрати та 328, 49 грн. – 3% річних) заборгованості за поставлену теплову енергію, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії №050704 від 01.01.12р. за період з 01.01.18 р. по 30.04.18 р. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обов’язків в частині здійснення своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг з постачання теплової енергії.

Ухвалою від 30.07.2018р. було відкрите провадження у справі №904/3137/18 в порядку спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України , без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

КП «ЖЕП №25» ДМР (відповідач) проти задоволення позовнихвимог заперечувало . посилаючись на сплату заборгованості перед позивачем.

КП «Теплоенерго» ДМР (позивач) у відповіді на відзив зазначив, що право нарахування відповідачу пені передбачено умовами договору та ст.550 ЦК України. Також позивач визнав погашення основної заборгованості відповідачем.

Суд наголошує на тому, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

При цьому, стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Нормами статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов’язків щодо доказів. Тож, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень. Частиною першою статті 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ :

01.01.12р. між КП «Теплоенерго» ДМР (теплопостачальна організація) та КП «ЖЕП №25» ДМР ( споживач) укладено договір №050704 про постачання теплової енергії; відповідно до умов якого енергопостачальна організація прийняла на себе зобов’язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов’язався оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. (п.1.1. договору).

Згідно з п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб); гаряче водопостачання – протягом року; технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою; кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Споживач теплової енергії зобов'язується: додержуватися кількості споживання-теплової енергії за кожним параметром в обсягам які визначені в додатку 1 не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. На кінець опалювального сезону проводити звіряння розрахунків з Енергопостачальною організацією, у разі заборгованості на початок опалювального сезону споживач до мереж теплопостачання підключений не буде.; своєчасно повідомляти Енергопостачальну організацію про всі об`єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж споживача (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги тепло споживання, займана площа орендарів тощо) (п. 3.2.1 - 3.2.3 договору).

Обов'язки енергопостачальної організації: забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором (п. 4.2.1 договору). Згідно правил користування тепловою енергією, споживачі зобов'язується встановити прилади обліку теплової енергії (п. 5.1 договору). Відповідно до п. 5.1 договору, облік споживання теплової енергії проводиться приладом обліку, встановленого на вводах опалення. Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку 2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п. 5.4 договору).

Тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором встановлюється Дніпропетровською міською радою (п. 6.1 договору). Тариф для розрахунків по цьому договору складає: теплова енергія - 1Гкал 1008, 34 грн. (п. 6.2 договору).

Згідно з п. 7.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4. (п.7.2 договору). Споживач зобов`язаний не пізніше ніж за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачувати Енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду за який він сплачує (п. 7.3. договору). Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачеві не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (п. 7. 4. Договору).

В п.8.2.3. договору сторони погодили , що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію – нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення (а.с.37-38)

На виконання умов договору позивач у період : 01.01.18р. – 30.04.18 р. поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 57 186, 93 грн. (а.с.11). За твердженням позивача, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов’язань надані ним послуги не оплатив ; у зв’язку з чим , станом на 02.07.18р. за відповідачем рахувалась заборгованість за вищезазначеним договором у загальному розмірі 18 486, 21 грн. Окрім того - позивач відповідно до п. 8.4.3. договору та приписів ст.625 ЦК України нарахував відповідачу: 3 705, 82 грн. – пені; 732, 41 грн. – інфляційних втрат та 328, 49 грн. грн. – 3% річних (а.с.14-25) .

В подальшому, 07.08.18р. позивач уточнив (зменшив) розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача лише пеню , інфляційні втрати та 3% річних, посилаючись на ту обставину , що після подання позовної заяви до суду відповідачем було погашення основну заборгованість за договором.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що згідно платіжних доручень (№1149 від 27.06.18р. на суму 9000, 00 грн. , №3064 від 01.08.18р. на суму 3000, 00 грн. та №3065 від 03.08.18р. на суму 6 486, 21 грн. ) відповідачем було погашено основну заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 18 486, 21 грн.; з якої 9 000, 00 грн. було погашено відповідачем 27.06.18р. ( тобто ще до часу звернення позивача з позовом до суду - 16.07.18р.) Враховуючи вищевикладене , в задоволенні цієї частини позовних вимог слід було б відмовити.

Однак позивач 07.08.18р. уточнив (зменшив позовні вимоги) та просив стягнути з відповідача лише 3 705, 82 грн. – пені; 732, 41 грн. – інфляційних втрат та 328, 49 грн. – 3% річних (за період січень 2018р. – квітень 2018р.), тобто за період часу , коли основана заборгованість в розмірі 18 486, 21 грн. ще не була погашена відповідачем. Також позивачем було нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних за період часу з 27.06.18р. по 02.07.18р. ( без врахування часткової оплати відповідачем 27.06.18р. заборгованості за договором в розмірі 9000, 00 грн.).

У зв’язку з чим судом здійснено перерахунок розміру пені, інфляційних втрата та 3% річних. Внаслідок здійсненого судом перерахунку, розмір пені , який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача , склав 3 655, 51 грн. , розмір інфляційних втрат - 731, 60 грн. та розмір 3 % річних - 324, 05 грн. Отже, саме ці суми пені , інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача; в задоволенні іншої частини уточнених позовних вимог ( щодо пені , інфляційних втрат та 3% річних ) суд вважає за необхідне відмовити, як необґрунтованих.

На час прийняття рішення у справі відповідачем доказів сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних перед позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України).

Відповідно до ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п.1.12 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» від 17.12.13р. №14 (поміж-іншим): з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Враховуючи вищевикладене , суд приходить до висновку про обґрунтованість уточнених позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача: 3655, 51 грн. - пені; 731, 69 грн. – інфляційних втрат та 324, 05 грн. - 3% річних. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити з вищенаведених підстав.

Відповідно до приписів п. 4.1. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.13р. №7, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача; такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру. Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача - Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне підприємство №25» Дніпровської міської ради, (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, буд. 91-б, код ЄДРПОУ 32616672) на користь позивача - Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 37; код ЄДРПОУ 32688148): 3655, 51 грн. - пені; 731, 69 грн. – інфляційних втрат та 324, 05 грн. - 3% річних та 1 741, 49 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 11.09.2018р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя Васильєв О.Ю.