Рішення № 76383488, 30.08.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1467/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_2 (далі - представник позивача) звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Херсонської міської ради, у якому просить зобов'язати відповідача, зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за заявою його представника ОСОБА_2; судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовну заяву представник позивача посилається на наступні обставини. Так, згідно свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_3 від 16 лютого 1999 року, ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (чоловік) та ОСОБА_1 (син подружжя) на праві спільної сумісної власності належить житло (квартира) за адресою: АДРЕСА_1. Згідно технічного паспорта квартири зазначені громадяни зареєстровані за вказаною адресою. У 2015 році позивач - ОСОБА_1 виїхав на постійне місце проживання до Російської Федерації та проживає на її території у м. Волгоград. 15 вересня 2017 року нотаріально засвідченою довіреністю серії 34АА2076484 (посвідчена приватним нотаріусом м. Волжського, Волгоградської обл.) позивач уповноважив ОСОБА_2 зняти його з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1, оскільки фактично за цією адресою позивач не проживає (підтверджується Актом від 31 травня 2018 року, затвердженого головою правління ОСББ «Ушакова 68») та не має змоги приїхати до України за сімейними обставинами. З урахуванням наведеного, представник позивача звернулася до відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради із заявою про знаття свого довірителя з реєстрації місця проживання в квартирі за відповідною адресою, однак отримала відмову, оскільки до заяви про зняття з місця реєстрації не додано паспорт ОСОБА_1 Позивач та його представник вважають такі дії протиправними, такими, що порушують права ОСОБА_1, передбачені Конституцією, законами України та міжнародними договорами, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою від 27 липня 2018 року провадження по справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та призначити судове засідання на 14 серпня 2018 року. Наведеною ухвалою відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву до суду. Відповідач отримав ухвалу 06 серпня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

13 серпня 2018 року відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням його представника у відпустці.

Протокольною ухвалою від 14 серпня 2018 року причину неявки відповідача у судове засідання визнано неповажною, проте на підставі приписів ст. 162 КАС України, прийнято рішення про відкладення розгляду справи на 22 серпня 2018 року, так як станом на момент розгляду справи п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву до суду не закінчився.

22 серпня 2018 року розгляду справи не відбулось, оскільки суддя перебував на лікарняному. Відтак, судове засідання було призначено на 30 серпня 2018 року.

28 серпня 2018 року відповідач повторно подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням його представника у відпустці. При цьому, наголосив на недостатній штатній наповненості Виконавчого комітету Херсонської міської ради, у зв'язку із чим, відповідач не має можливості забезпечити участь інших представників у розгляді даної справи.

30 серпня 2018 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд даної справи в письмовому провадженні. Позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши у письмовому провадженні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд доходить висновку про його необґрунтованість з огляду на те, що неможливість заміни представника (Зайцевої С.В.), що перебуває у відпустці не може впливати на розгляд даної справи, так як згідно абз. 2 п. 2 розпорядження міського голови Херсонської міської ради № 661-в від 24 липня 2018 року, доданого до клопотання, виконання обов'язків начальника відділу розвитку виробничих ресурсів та ринку управління економічного розвитку на період відпустки Зайцевої С.В. покладено на головного спеціаліста даного відділу цього управління - Шелестенко К.Г.

Таким чином, посилання відповідача на недостатню штатну наповненість Виконавчого комітету Херсонської міської ради, як на підставу неможливості забезпечення участі його представника в судовому засіданні для розгляду даної справи, судом не береться до уваги через безпідставність такого посилання. Відтак, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає неповажною причину неявки його представника до суду.

Станом на 30 серпня 2018 року відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву.

Враховуючи викладене, суд відповідно до положень ч. 6 ст. 162 КАС України, ч. 9 ст. 205 КАС України приймає рішення розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (позивач) на праві спільної сумісної власності належить житло (квартира) за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло НОМЕР_3 від 16 лютого 1999 року, виданим відділом приватизації Херсонського відділу Одеської залізниці на підставі розпорядження (наказу) від 20 січня 1999 року НОМЕР_3.

Право власності на житло зареєстровано в ХДБТІ 07 березня 2012 року за № 19678196.

У квартирі зареєстровані ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (дружина), ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (чоловік) та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (син подружжя), що підтверджується даними технічного паспорта на квартиру за вказаною адресою.

У 2015 році позивач виїхав на постійне місце проживання до Російської Федерації (далі - РФ).

Як вбачається з довіреності за № 34АА2076484 від 15 вересня 2017 року, яка завірена нотаріусом м. Волжського, Волгоградської обл. Адам І.В., ОСОБА_1 (довіритель) зареєстрований до 18 лютого 2019 року за адресою: АДРЕСА_2 (рнокпп НОМЕР_1). Наведеною довіреністю довіритель уповноважує ОСОБА_2 зняти його з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, та здійснити продаж частини означеної квартири (ціна та умови продажу залишено на розсуд ОСОБА_2), що йому належала.

Згідно змісту Акта від 31 травня 2018 року, затвердженого головою правління ОСББ «Ушакова 68» позивач з 2015 року фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1. Будь-які речі ОСОБА_1 у даній квартирі відсутні. Витрати по утриманню квартири несуть співвласники - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Представник позивача не надав до суду інформації про перетинання державного контролю України у період часу з 01 січня 2015 року по 01 січня 2018 року ОСОБА_1 за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України, оскільки дані відомості відносяться до інформації з обмеженим доступом згідно вимог Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про захист персональних даних», тому наведеним органом державної влади представнику позивача було відмовлено у наданні такої інформації, що підтверджується листом № 0.184-15754/0/15-18 від 04 квітня 2018 року.

18 липня 2018 року представник позивача звернулась до відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради із заявою про знаття позивача з реєстрації місця проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, однак отримала відмову, оскільки до заяви про зняття з місця реєстрації не додано паспорт ОСОБА_1

Вважаючи відмову відповідача протиправною, ОСОБА_2 звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 за захистом його прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 5 КАС України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ст. 33 Конституції України).

Питання реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання осіб врегульовано Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-VI (далі - Закон № 1382) та Постановою Кабміну «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» від 02 березня 2016 року № 207 (далі - Правила № 207).

Згідно ст. 2 Закону № 1382 громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації (ст. 7 Закону № 1382).

Орган реєстрації здійснює: формування та ведення Реєстру територіальних громад; реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці; передачу інформації та/або внесення у встановленому законом порядку відомостей про реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування до Єдиного державного демографічного реєстру (ч. 11 Закону № 1382).

Відповідно до п. 6 Правил № 207 у разі коли особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку.

Документи для здійснення реєстрації / зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративні послуги". Особа може доручити в установленому законодавством порядку подати заяву про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання відповідній посадовій особі виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителю багатоквартирного будинку за місцем її проживання (п. 8 Правил № 207).

Таким чином, законодавець передбачив можливість звернення осіб до відповідного суб'єкта владних повноважень для зняття з реєстрації місця проживання через своїх представників, за умови наявності довіреності, якою представники уповноважуються на здійснення відповідних дій.

Як вже встановлено судом, при зверненні до відповідача із заявою про зняття позивача з реєстрації місця проживання від 18 липня 2018 року, представник позивача надав органу державної влади належним чином завірену довіреність, якою підтвердив своє право на представлення його інтересів при вирішенні відповідного питання.

Згідно п. 26 Правил № 207 зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

1) заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11;

2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

3) свідоцтва про смерть;

4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

5) інших документів, які свідчать про припинення:

6) підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні);

7) підстав для проживання бездомної особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту);

8) підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Разом із заявою особа подає:

1) документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору;

2) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються:

1) документ, що посвідчує особу представника;

2) документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).

Наведене кореспондується із положеннями ст. 7 Закону № 1382.

Відомості про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1 (п. 9 Правил № 207).

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону (абз. 2 ст. 7 Закону № 1382).

Орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику (п. 11 Правил № 207). Зазначені приписи кореспондуються зі ст. 9(1) Закону № 1382.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що для зняття з реєстрації з місця проживання, крім паспорта можуть подаватися інші документи, передбачені п. 9 Правил № 207, до яких вносяться відповідні відомості.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що представнику позивача відмовлено у знятті позивача з реєстрації місця проживання, оскільки при подачі відповідної заяви не надано паспорт ОСОБА_1

Суд враховує посилання представника позивача на те, що він не має змоги надати відповідачу паспорт громадянина України довірителя, так як останній не проживає на території України, та доходить висновку про те, що право позивача на зняття з реєстрації місця проживання за відповідною адресою, яке визначене приписами ст. 7 Закону № 1382 та конституційне право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, не можуть обмежуватись відмовою суб'єкта владних повноважень у відповідному знятті з реєстрації із посиланням на неподання паспорта громадянина України, оскільки наведений документ лише входить до переліку документів, до яких можуть вноситись відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації, при цьому, його неподання не являється безумовною підставою для відмови у знятті з реєстрації місця проживання.

Таким чином, суд вважає відмову відповідача у знятті позивача з реєстрації місця проживання необґрунтованою.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

На підставі ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. Натомість, позивач довів протиправність оскаржуваного рішення.

Суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що згідно змісту ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 160, 245 КАС України, наявної правової позиції Верховного Суду України (справа № 21-87а13 від 21 травня 2013 року), обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, відповідає вимогам закону. Відсутність у суб'єкта владних повноважень вибору на вчинення декількох юридично допустимих для позивача позитивних рішень свідчить про те, що винесення в даному випадку судом конкретного змісту рішення, яке виключає подальші можливі протиправні рішення, дії чи бездіяльність такого суб'єкта, не можна вважати втручанням в його дискреційні повноваження.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що має бути задоволеним у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат здійснюється з урахуванням приписів ч. 1 ст. 139 КАС України.

Таким чином, керуючись статтями 2, 9, 12, 14, 139, 241 - 246, 205, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Виконавчий комітет Херсонської міської ради зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2, АДРЕСА_1) за адресою: АДРЕСА_1 за заявою його представника ОСОБА_2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Виконавчого комітету Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 04059958, 73000, м. Херсон, просп. Ушакова, 37) на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2, АДРЕСА_1) судовий збір за подання до суду позовної заяви в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні, вісімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 3.1.3