Рішення № 76383382, 04.09.2018, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/822/17

Номер провадження 2/699/131/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2018 року м.Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Свитки С.Л.,

за участю секретаря судового засідання Таран О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Корсуні-Шевченківському Черкаської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 (ОСОБА_6) Миколаївни, ОСОБА_7 селищної ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, ДП « Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем,

ВСТАНОВИВ:

28.11.2017 року представник позивача ОСОБА_1, повноваження якої підтверджуються довіреністю від 01.09.2017 року, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 (ОСОБА_6) Миколаївни, ОСОБА_7 селищної ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, ОСОБА_8 районного виробничого відділу державного підприємства «Центр ДЗК» у якому просить:

-визнати неправомірною відмову ОСОБА_6 у підписанні акту погодження меж земельної ділянки;

-визнати за позивачем право на приватизацію без підпису суміжного користувача;

-зобов’язати ОСОБА_7 селищну раду погодити документи без погодження суміжного власника ОСОБА_6;

-зобов’язати ОСОБА_8 районний виробничий відділ Державного підприємства «Центр ДЗК» виготовити та видати позивачу державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: вул. Анатолія Міцерука, 7 літера Б, смт. Стеблів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області;

-судові витрати покласти на відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 селищну раду Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

Позов мотивовано тим, що у 2016 році позивач виділив господарські споруди свого будинковолодіння за окремою адресою: вул. Анатолія Міцерука, 7 літера Б, смт. Стеблів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області та звернувся до ОСОБА_7 селищної ради із заявою про надання дозволу на приватизацію вказаної земельної ділянки. Але його сусідка ОСОБА_6, яка є власником суміжної земельної ділянки відмовилась підписувати акт узгодження в натурі зовнішніх меж землекористування. Для врегулювання даного спору позивач звернувся до ОСОБА_7 селищної ради, водночас йому рекомендовано звернутися до суду. А тому враховуючи бездіяльність селищної ради у вирішенні спору стосовно земельної межі та відмову Черкаської регіональної філії ДП «Цент ДЗК» у видачі державного акту просить зобов’язати їх видати позивачу державний акт про приватизацію вказаної земельної ділянки.

06.12.2018 року представником позивача подано заяву про зміну предмету позову у якій просить зобов’язати ОСОБА_7 селищну раду погодити документи без погодження сумісного власника ОСОБА_6, а ОСОБА_8 районний виробничий відділ Державного підприємства «Цент ДЗК» виготовити та видати позивачу державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: вул. Анатолія Міцерука, 7 літера Б, смт. Стеблів Корсунь-Шевченківського району. Судові витрати просить покласти на відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 селищну раду Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

Відповідачем ОСОБА_6 подано до суду відзив на позов, надано докази його надсилання іншим сторонам, у якому вона позов не визнає повністю та просить відмовити в його задоволенні. В обґрунтування вказаного наголошує на тому, що згідно паспортних даних її вірне ім’я ОСОБА_6, а тому позов пред’явлено не до тієї особи. Крім того починаючи з 01.01.2013 року відмінені державні акти на право власності на земельну ділянку, водночас результатом реєстрації права власності на земельну ділянку є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно чи свідоцтво про право власності на нерухоме майно. При цьому спеціальним суб’єктом на якого покладаються функції державного реєстратора прав на земельну ділянку є нотаріус, який проводить державну реєстрацію прав на земельну ділянку одночасно з учиненням нотаріальної дії, а тому з вказаною заявою слід звертатися до нотаріуса, а не до суду.

Ухвалою суду від 15.06.2018 року замінено первісного відповідача ОСОБА_8 районний виробничий відділ державного підприємства «Центр ДЗК»на належного відповідача – ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Представник позивача ОСОБА_1 у судове засідання з’явилася, змінений позов підтримала з підстав викладених у ньому та просила його задовольнити. Крім того пояснила, що проект землеустрою ніким не розроблявся, договір з проектними організаціями не укладався. Вказане мотивує тим, що суміжний землекористувач не погоджує межі.

Представник відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_2, повноваження якого підтверджуються довіреністю від 12.02.2018 року, у судове засідання з’явився, проти задоволення позову заперечував із підстав викладених у відзиві. Разом з тим зазначив, що земельна ділянка не сформована оскільки не створено об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, а виділення ділянки позивачу порушить права інших співвласників будинку.

Представник відповідача ОСОБА_7 селищної ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області ОСОБА_3, повноваження якої підтверджуються довіреністю від 31.08.2018 року, в судове засідання з’явилася, вирішення даного спору поклала на розсуд суду та пояснила, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією багатоквартирного будинку тому для вирішення питання її можливого поділу необхідно створити ОСББ.

Представник відповідачаДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1940202072689, в судове засідання не з’явився, відповідно до раніше поданого клопотання просив відмовити в задоволенні позову оскільки ОСОБА_8 районний відділ ДП «Центр ДЗК» не входить до складу ДП «Черкаський інститут землеустрою» не є його ні виробничим ні відокремленим підрозділом, тобто не є належним відповідачем. Розгляд справи просили проводити без їх участі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

У судовому засіданні встановлено, щорішенням ОСОБА_7 селищної ради № 7-6/УІІ від 07.06.2016 року ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1253 га по вулиці Анатолія Міцерука, 7, літера Б, (колишня назва – Калініна) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (без врахування прибудинкової території) (а.с.8).

Позивач 24.06.2016 року виготовив технічний паспорт на господарчі будівлі, що знаходяться за адресою: вул. Анатолія Міцерука, 7, літера Б, смт. Стеблів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області (а.с.5).

Відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та будівництва ОСОБА_8 районної державної адміністрації Черкаської області висновок № 95 від 29.06.2016 року про наявність обтяжень та обмежень прав на використання земельної ділянки за адресою: вул. Анатолія Міцерука, 7, смт. Стеблів Корсунь-Шевченківського району (а.с.10-11).

Згідно акта встановлення, узгодження в натурі (на місцевості) зовнішніх меж землекористування від 04.07.2016 року земельна ділянка, що знаходиться за адресою: вул. ОСОБА_9 (колишня назва – Калініна), 7 Б, смт. Стеблів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області межує із багатоквартирним будинком по вул. Калініна, 7, земельною ділянкою, що належить ОСОБА_10, землями селищної ради, земельною ділянкою, що належить ОСОБА_6 Суміжний землекористувач ОСОБА_10 погодила межі спірної земельної ділянки.

ОСОБА_1, не будучи уповноваженою позивачем, звернулась із заявою від 14.11.2016 року до виконкому ОСОБА_7 селищної ради з проханням створити комісію та скласти акт вказавши причини відмови ОСОБА_6 від підписання вказаного акту встановлення, узгодження в натурі (на місцевості) зовнішніх меж землекористування від 04.07.2016 року. Дана заява зареєстрована за вх № 129/01-06 від 14.11.2016 (а.с.6).

ОСОБА_1 направила ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 письмове звернення щодо необхідності погодити і підписати вказаний акт. Дане звернення ОСОБА_6 отримала, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1940201827775 (а.с.7).

Водночас доказів того, що позивач розробив проект землеустрою та звертався про його затвердження до ОСОБА_7 селищної ради надані суду матеріали не містять.

Разом з тим надані представником позивача копії відповіді управління містобудування та архітектури Черкаської обласної державної адміністрації № Ко-6/01-04-01 від 30.03.2015 року (а.с.79); витягу з рішення ОСОБА_7 селищної ради № 13-10 від 21.12.2007 року (а.с.79); квитанції № 36 від 05.03.2008 року; будівельного паспорта погодженого 07.09.2007 року на будівлі, які збудовані самочинно та знаходяться за адресою АДРЕСА_2 (а.с.81); пояснювальної записки до вказаної самочинної забудови (а.с.82); рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 селищної ради № 58 від 03.08.2007 року (а.с.83);плану самочинної забудови за вказаною адресою (а.с.84) суд не приймає до уваги так як вони не містять інформації щодо предмету та суті спору.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 193 ЗК України та Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр – єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно вимог ст. 50 Закону України «Про землеустрій» включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної ОСОБА_11 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна для об’єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно до змісту ч.ч. 1-3, 9 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної ОСОБА_11 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності – органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); є) копію правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об’єкти зареєстровані); ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

ОСОБА_7 селищною радою 07.06.2016 року надано ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки, що підтверджується відповідним рішенням.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб’єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_11 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_11 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно ч.ч. 9-11 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом – після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов’язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною 8 ст. 186-1 ЗК України передбачено, що органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

-додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»;

-надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

-проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій – третій цієї статті, у визначений законом строк.

Згідно ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до змісту ст. 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Із акта встановлення, узгодження в натурі (на місцевості) зовнішніх меж землекористування від 04.07.2016 року вбачається, що суміжним землекористувачем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: вул. Анатолія Міцерука, 7, смт. Стеблів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області в тому числі є співвідповідач по справі ОСОБА_6, водночас згідно змісту вищевказаних норм Земельного кодексу України погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов’язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа – акта погодження меж – слід вважати, що погодження меж не відбулося. Видається, що погодження полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки – правового значення вони не мають.

Вказане також узгоджується із висновком Верховного Суд викладеним у постанові від 21.02.2018 року у справі 199/9374/15-ц.

Таким чином відмова суміжного землекористувача ОСОБА_6 в погодженні меж спірної земельної ділянки та підписанні відповідного акта не чинить перешкоди у розробці, поданні такого проекту землеустрою та у подальшому його затвердженні відповідним органом місцевого самоврядування. Водночас у разі незгоди позивача з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Надані стороною позивача докази свідчать про те, що ОСОБА_4 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою, ОСОБА_1 звернулася із заявою до виконкому ОСОБА_7 селищної ради від 14.11.2016 року з проханням створити комісію та скласти акт вказавши причини відмови ОСОБА_6 від підписання акту встановлення, узгодження в натурі (на місцевості) зовнішніх меж землекористування від 04.07.2016 року. Водночас доказів того, що позивач виготовив та доручив ОСОБА_1 чи самостійно надав на затвердження до ОСОБА_7 селищної ради будь – який проект землеустрою спірної земельної ділянки, без погодження з відповідачами, позивачем не надано, а тому суд вважає даний позов безпідставним та відмовляє у його задоволенні.

Щодо вимоги позивача зобов’язати ОСОБА_8 районний виробничий відділ Державного підприємства «Цент ДЗК» виготовити та видати йому державний акт на право власності на спірну земельну ділянку суд звертає увагу на те, що з набранням чинності з 01.01.2013 року Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року № 3613-УІ та Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 посвідчення права власності на земельну ділянку здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без оформлення державних актів.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволені позовних вимог, відсутні підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача, понесених ним витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України,

суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні зміненого позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 (ОСОБА_6) Миколаївни, ОСОБА_7 селищної ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя ОСОБА_12.