Рішення № 7638323, 19.01.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.01.10р.Справа № 33/412-09 За позовом Приватного підприємства "Мікс", м. Дніпродзержинськ

до Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськводоканал", м. Дніпродзержинськ

про стягнення 19 039 грн. 19 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Солодовник Ю.С. (юрист), довіреність № 01 від 23.11.2009 року

Від відповідача: не з'явився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Мікс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськводоканал" про стягнення 17 300 грн. 70 коп. - основного боргу за договором поставки № 01/0329 від 04.03.2009 року, 847 грн. 52 коп. - пені, 22 грн. 08 коп. - штрафу, 626 грн. 94 коп. - інфляційних втрат, 241 грн. 95 коп. - 3% річних та витрати по справі.

          В судове засідання 19.01.2010 року з'явився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

          Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання 17.12.2009 року, 19.01.2010 року, відзив та документи, витребувані ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2009 р., 17.12.2009 р., суду не надав. Про слухання справи відповідача було належним чином повідомлено, доказом чого є повідомлення про вручення поштового відправлення № 4993318345167, яке знаходиться в матеріалах справи (а.с. 28).

У судовому засіданні 19.01.2010 р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів, наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача , суд, -

ВСТАНОВИВ :

          04.03.2009 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 01/0329 (далі –Договір).

          Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити бензин та дизельне пальне (в талонах) (далі –товар). Асортимент, обсяги та ціна за одиницю визначаються у специфікаціях, які після підписання сторонами є невід'ємною частиною договору.

          Відповідно до пункту 2.3. Договору ціни на товар, вказані у специфікації, після її підписання сторонами змінюватися не можуть.

          Відповідно до пункту 2.4. Договору після підписання сторонами специфікації , покупець може перерахувати постачальнику передоплату у розмірі не більш, ніж 30% від суми даної специфікації. Кінцевий розрахунок за поставлену партію товару покупець перераховує постачальнику не пізніше, ніж через 30 банківських днів з моменту отримання товару.

          Згідно з пунктом 3.2. Договору постачальник не пізніше, ніж через 3 календарних дні після отримання заявки від покупця, повинен передати покупцеві товар.

          Згідно з пунктом 3.4. Договору моментом отримання товару вважається дата його передачі уповноваженій особі покупця та підписання накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей.

          26.05.2009 року (вих. № 01-09/665) відповідач звернувся з листом до позивача про поставку товару за Договором (а.с. 10).

Позивач, на виконання своїх договірних зобов’язань, поставив відповідачу товар на загальну суму 24 876 грн. 00 коп., що підтверджується накладною № 309 від 26.05.2009 року та довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯПО № 992375 від 25.05.2009 року, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 11-12).

Відповідач, свої зобов’язання за Договором виконав частково, сплативши позивачу 2 800 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с. 18) та поверну товару на загальну суму 4 775 грн. 30 коп., що підтверджується накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 0001 від 07.09.2009 року (а.с. 17).

          01.11.2009 року між позивачем та відповідачем проведено акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого відповідачем фактично підтверджено існуючу заборгованість в розмірі 17 300 грн. 70 коп. (а.с. 19).

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На момент розгляду справи відповідачем не виконані свої зобов’язання за Договором в частині оплати товару, сума основного боргу за Договором становить 17 300 грн. 70 коп. та підлягає до стягнення з відповідача.

Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.1. Договору за прострочення терміну оплати за фактично поставлений товар, покупець повинен сплатити постачальнику штрафу розмірі 0,1% від суми прострочення, але не більше, ніж подвійна ставка НБУ, що діяла на момент поставки, штраф складає 22 грн. 08 коп. та підлягає до стягнення з відповідача.

Позивач просить суд стягнути звідповідача пеню в розмірі 847 грн. 52 коп. на підставі ст. 231 ГК України.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки умовами, укладеного між сторонами договору поставки № № 01/0329 від 04.03.2009 року сплата покупцем вказаної пені як вид забезпечення виконання останнім зобов’язання не передбачений, підстави для стягнення з відповідача пені відсутні.

Згідно до ч.2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, інфляційні втрати в розмірі 626 грн. 94 коп. та 3% річні –241 грн. 95 коп. підлягають задоволенню.

Позивач просить накласти арешт на рахунки та майно Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськводоканал" з метою забезпечення виконання зобов’язання з боку відповідача. Суд, вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні даної вимоги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Як зазначено в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позивач не навів жодного обґрунтування тому, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 17 300 грн. 70 коп. - основного боргу за договором поставки № 01/0329 від 04.03.2009 року, 22 грн. 08 коп. - штрафу, 626 грн. 94 коп. - інфляційних втрат, 241 грн. 95 коп. - 3% річних.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайного або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськводоканал" (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 16, код ЄДРПОУ 03341322) на користь Приватного підприємства "Мікс" (51931, м. Дніпродзержинськ, вул. Садова, 87 "А", код ЄДРПОУ 25016083) 17 300 (сімнадцять тисяч триста) грн. 70 коп. - основного боргу, 22 (двадцять дві) грн. 08 коп. - штрафу, 626 (шістсот двадцять шість) грн. 94 коп. - інфляційних втрат, 241 (двісті сорок одна) грн. 95 коп. - 3% річних,181 (сто вісімдесят одна) грн. 89 коп. –державного мита та 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 47 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення.

СуддяІ.А. Рудовська Рішення підписано 25.01.2010 року