Рішення № 76382388, 29.08.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 серпня 2018 року Справа № 808/292/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представників відповідача: ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор»,

про визнання протиправними наказів, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Державної установи “Запорізький слідчий ізолятор” (надалі – відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи “Запорізький слідчий ізолятор” від 26 грудня 2017 року № 254/ОС-17 “Про особовий склад”;

визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи “Запорізький слідчий ізолятор” від 26 грудня 2017 року № 116/ос/сб-17 “Про притягнення персоналу ДУ “Запорізький слідчий ізолятор” до відповідальності” в частині пункту 1; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника чергового помічника начальника слідчого ізолятора - чергової служби Державної установи “Запорізький слідчий ізолятор”; стягнути з Державної установи “Запорізький слідчий ізолятор” на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу; звернути постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника чергового помічника начальника слідчого ізолятора - чергової служби Державної установи “Запорізький слідчий ізолятор” та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Позов обґрунтовує тим, що наказ Державної установи “Запорізький слідчий ізолятор” від 26 грудня 2017 року № 254/ОС-17 “Про особовий склад”, яким позивача звільнено зі служби на підставі висновку зробленого за результатами матеріалів службового розслідування за фактом втечі засудженого з під-варти, а також наказ Державної установи “Запорізький слідчий ізолятор” від 26 грудня 2017 року № 116/ос/сб-17 “Про притягнення персоналу ДУ “Запорізький слідчий ізолятор” до відповідальності” в частині пункту 1, є необґрунтованими, оскільки, на його думку, підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відсутні. До того ж, стверджує, що його не було ознайомлено із вказаними наказами у встановленому порядку, а також з висновком службового розслідування. Вважає, що службове розслідування було проведене неповно та не об'єктивно, зокрема, особи, які проводили службове розслідування, дійшли невірного висновку про наявність у позивача посадового обов'язку щодо здійснення перевірки ув'язненого, який звільняється з-під варти з довідкою про звільнення. Оскільки в трудовій книжці не зазначено формулювання причини звільнення, про підстави звільнення позивачу стало відомо лише 19.01.2018 після отримання відповіді на адвокатський запит. Крім того, позивач посилається на допущені порушення з боку інших співробітників слідчого ізолятору при звільненні ув’язненого; на неврахування відповідачем тривалості його служби; відсутність діючих стягнень та численні нагородження за сумліну працю. А також стверджує, що його звільнення не було погоджено з первинною профспілкою ЗСІЗО.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх. №6267 від 23.02.2018), в якому зазначено, що згідно п.1.4 посадової інструкції заступника чергового помічника начальника слідчого ізолятора (далі заступник ЧПНСІ) - заступник ЧПНСІ безпосередньо підпорядковується ЧПНСІ, про що ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис. Згідно пункту 12 глави 5 розділу VI наказу Міністерства юстиції України від 17.03.2015 року №21/5-ДСК «Про затвердження Інструкції із забезпечення режиму, хорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України» - ув'язнених (засуджених), які підлягають звільненню, пропускають через КПП за вказівкою ЧПНСІ у присутності працівника відділу з контролю за виконанням судових рішень тільки після перевірки правильності оформлення довідки про звільнення та особи ув'язненого (засудженого). Так, 18.12.2017 в ході виконання вказівки чергового помічника начальника СІЗО чергової служби наданої капітану внутрішньої служби ОСОБА_5 займатися звільненням засудженого, позивач внаслідок неякісного виконання своїх службових обов’язків звільнив ув’язненого, провів через КПП за документами іншої особи, внаслідок чого було скоєно втечу ув’язненого. За даним фактом було призначено службове розслідування згідно наказу начальника СІЗО від 19.12.2017 №369/ОД-17 з яким ознайомлено під підпис позивача, також при проведенні службового розслідування ОСОБА_1 особисто надав письмові пояснення та був ознайомлений з висновком службового розслідування під підпис. Також, стверджує, що посилання позивача на не ознайомлення його з наказами №116/ОС/СТ-17 від 26.12.2017 та №254/ОС-17 від 26.12.2017 не відповідають дійсності, а запис у трудовій книжці повністю відповідає вимогам наказу Міністерства юстиції України від 30.08.2017 №2771/5 «Про затвердження Інструкції з організації обліку кадрів у Державній кримінально-виконавчій службі України». При визначенні виду тяжкості проступку позивача враховано те, що при виконанні своїх обов’язків останній створив умови для допущення втечі ув’язненого з під-варти- що є надзвичайною подією, крім того звертає увагу, що крім заохочень під час служби до ОСОБА_1 неодноразово застосовувалися і дисциплінарні стягнення. Також звертає увагу, що звільнення ОСОБА_1 було погоджено з Первинною профспілкою ЗСІЗО.

Ухвалою суду від 30.01.2018 відкрито провадження у справі у спрощеному позовному провадженні та призначено судове засідання без виклику сторін на 01.03.2018.

Ухвалою від 01.03.2018 витребувано додаткові докази від відповідача та відкладено розгляд справи на 02.04.2018 з викликом сторін.

02.04.2018 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.05.2018, в якому було оголошено перерву до 04.05.2018.

Ухвалою суду від 04.05.2018 за клопотанням представника позивача застосовано до відповідача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу та відкладено підготовче засідання на 30.05.2018.

30.05.2018 витребувано додаткові докази від Міністерства юстиції України, а саме Інструкцію із забезпечення режиму охорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджену наказом Міністерства юстиції України №21/5 ДСК від 17.03.2015 та згоду на ознайомлення та/або виготовлення витягів і копій із зазначеного документу учасниками справи та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 27.06.2018.

27.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.07.2018.

02.07.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 30.07.2018. Також, 02.07.2018 (вх. 13) до суду надійшла від Міністерства юстиції України Інструкція №21/5 ДСК від 17.03.2015.

30.07.2018 судове засідання не відбулось у зв’язку з перебуванням головуючого судді у відпустці та було перенесено на 29.08.2018.

У судовому засіданні позивач та його представник на задоволенні позову наполягають.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечують, просять у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

Згідно наказу УВП УМВС в Запорізькій області №47 о/с від 13.07.2018 ОСОБА_1 з 08.07.1998 року проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі України, про що свідчить запис в трудовій книжці позивача (а.с. 15-17).

Наказом Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області №470 від 04.04.2014 року «По особовому складу» капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника чергового помічника начальника СІЗО чергової служби Запорізького слідчого ізолятора управління ДПтС України в Запорізькій області (а.с. 31).

26 грудня 2017 року наказом Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» №116/ос/ст-17 «Про притягнення персоналу ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» до відповідальності», а саме пунктом першим було наказано: за порушення вимог пункту 12 глави 5 розділу «Інструкції із забезпечення режиму, охорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України» затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 21/5 від 17.03.2015 року, капітана внутрішньої служби ОСОБА_1, заступника чергового помічника начальника СІЗО-чергової служби - звільнити з Державної кримінально-виконавчої служби Україні.

26 грудня 2017 року наказом Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» № 254/ОС-17 «Про особовий склад» капітана внутрішньої служби ОСОБА_1, заступника чергового помічника начальника СІЗО-чергової служби було звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Не погоджуючись із прийнятими наказами та звільненням позивача зі служби, останній звернувся до суду із цим позовом.

Згідно ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до ч. 8 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.

Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету ОСОБА_6 України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (ч.1 ст.1 "Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України", затвердженого 22.02.2006 Законом України №3460-IV (надалі - "Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України")).

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст.2 "Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України").

Відповідно до ч.1 ст.5 "Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України" за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з ч.2 ст.5 "Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України" особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Як зазначено у ч.1 ст.7 "Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України", службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; (…).

У відповідності до ч. 6, 8 ст. 14 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Як свідчать матеріали справи, за фактом втечі з-під варти 18.12.2017 ув’язненим ОСОБА_7, начальником установи було призначено службове розслідування згідно наказу від 19.12.2017 №369/ОД-17, з яким ознайомлено під підпис позивача (а.с. 32).

26.12.2017 складено висновок №739 службової перевірки по факту допущення грубих порушень при виконанні своїх службових обов’язків персоналом ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», що призвели до скоєння втечі з-під варти 18.12.2017 ув’язненим ОСОБА_7, пунктом 2 якого вирішено за неналежної перевірки ув’язненого, який звільняється з-під варти з довідкою про звільнення, капітана внутрішньої служби – ОСОБА_1 – притягнути до відповідальності.

Як свідчать пояснення наданні позивачем в ході службового розслідування, 18 грудня 2017 року близько о 14-40 годині ОСОБА_8, черговий помічник начальника СІЗО чергової служби, надав вказівку позивачу про необхідність вивести ув’язненого ОСОБА_9 для звільнення під заставу (а.с.75).

Ув’язненого було доставлено на збірне відділення молодшим інспектором Савченко Р.В. при цьому позивач вважає, що саме ОСОБА_10 повинен був звірити особу ув’язненого з камерною карткою, чого не було зроблено і про що не міг знати позивач.

Таке твердження суд не бере до уваги, оскільки суд не може досліджувати факти, що не входять до предмету спору. Більш, того, як свідчать надані матеріали справи ОСОБА_10 також звільнений зі служби за фактом цієї події.

Твердження позивача про те, що він не займався звільненням з під варти ув’язненого оскільки це не входить до його компетенції суд вважає необґрунтованими у зв’язку з наступним.

Згідно п.1.4 посадової інструкції заступника чергового помічника начальника слідчого ізолятора - заступник ЧПНСІ безпосередньо підпорядковується ЧПНСІ, про що ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис (а.с. 69-73).

Відповідно до п.4 статті 202 Кримінально процесуального кодексу України після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа місця ув'язнення, під вартою, в якому знаходиться підозрюваний, обвинувачений, негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це прокурора та слідчого суддю.

Згідно пункту 12 глави 5 розділу VI наказу Міністерства юстиції України від 17.03.2015 року №21/5-ДСК «Про затвердження Інструкції із забезпечення режиму, хорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України» - ув'язнених (засуджених), які підлягають звільненню, пропускають через КПП за вказівкою ЧПНСІ у присутності працівника відділу з контролю за виконанням судових рішень тільки після перевірки правильності оформлення довідки про звільнення та особи ув'язненого (засудженого).

Отже, рішення про звільнення ув'язненого ОСОБА_9 приймав начальник слідчого ізолятора на підставі відповідних документів, а ОСОБА_1 було надано вказівку здійснити процедуру звільнення згідно із вказівкою ЧПНСІ у присутності працівника відділу з контролю за виконанням судових рішень тільки після перевірки правильності оформлення довідки про звільнення та особи ув'язненого.

Як свідчать письмові пояснення ОСОБА_1, саме позивач: надав ув’язненому зразок заяви, яку необхідно було заповнити; виявив відсутність особової картки ОСОБА_9 у черговій частині про що повідомив ОСОБА_8; виявив, що на перепустці форми «Б» відсутня гербова печатка та вирушив до спецвідділу де її було проставлено; викликав медичного працівника для огляду ув’язненого ОСОБА_9, звірив особисті данні ув’язненого згідно перепустки форми «Б» та доповів ОСОБА_8 про готовність ув’язненого до звільнення; провів його до КПП для звірки даних та в подальшому за межі КПП (а.с.75).

З урахуванням вищезазначеного, посилання позивача на те, що він не займався звільненням спростовується його письмовими поясненнями.

В подальшому, близько 16-20 год. 18.12.2017 під час проведення перевірки ув’язнених було виявлено, що в камері відсутній ув’язнений ОСОБА_7, але знаходиться ув’язнений ОСОБА_9

Посилання позивача стосовно не ознайомлення його із висновком службового розслідування спростовується його підписом на листі про ознайомлення з висновком №739 від 26.12.2017 (а.с.68).

Отже у суду відсутні зауваження щодо змісту Висновку службового розслідування та порядку проведення службового розслідування.

26 грудня 2017 року наказом Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» №116/ос/ст-17 «Про притягнення персоналу ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» до відповідальності», а саме пунктом першим наказано: за порушення вимог пункту 12 глави 5 розділу «Інструкції із забезпечення режиму, охорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України» затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 21/5 від 17.03.2015 року, капітана внутрішньої служби ОСОБА_1, заступника чергового помічника начальника СІЗО-чергової служби - звільнити з Державної кримінально-виконавчої служби Україні.

Матеріалами справи також підтверджено, що з вказаним наказом позивача ознайомлено особисто під підпис (а.с. 63), що спростовує твердження позивача та його представника щодо відсутності такого ознайомлення.

26 грудня 2017 року наказом Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» №254/ОС-17 «Про особовий склад» капітана внутрішньої служби ОСОБА_1, заступника чергового помічника начальника СІЗО-чергової служби було звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Відповідно до п.5 розділу VII наказу Міністерства юстиції України від 30.08.2017 №2771/5 «Про затвердження Інструкції з організації обліку кадрів у Державній кримінально-виконавчій службі України» особам, звільненим зі служби в ДКВС, крім трудової книжки, видаються військовий квиток, припис».

Як свідчить запис зроблений позивачем особисто 26.12.2017 у послужному списку (особовій справі №М-101866) «трудову книжку, військовий квиток, припис отримав, претензій щодо звільнення до відділу по роботі з персоналом не маю, під час звільнення на лікарняному не знаходився» (а.с. 64).

Надаючи правову оцінку обраному ОСОБА_1 дисциплінарному покаранню суд бере до уваги, що згідно зі ст.12 “Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України” на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч.1 - ч.2 ст.13 “Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України” Міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу. Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах прав, наданих їм міністром внутрішніх справ України.

Правом накладання дисциплінарних стягнень користуються тільки прямі начальники (ч.4 ст.13 “Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України”).

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо (ч.10 ст.14 “Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України”).

На думку суду, з урахуванням явного проступку позивача, що призвело до створення умов для допущення втечі ув’язненого, що в свою чергу є надзвичайною подією, відповідачем вірно надана оцінка виконання ОСОБА_1 своїх функціональних обов’язків.

Відтак, відповідачем при обранні дисциплінарного стягнення додержано критеріїв, встановлених ч.10 ст.14 “Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України”, принципу пропорційності обраного ОСОБА_1 покарання тим негативним наслідкам, які зазначені у Наказі начальника СІЗО від 26.12.2017 №116/ос/сб-17.

Термін “дискреційне повноваження” відповідно до Рекомендації Комітету ОСОБА_6 Європи №R(80)2, прийнятої 11.03.1980 на 316-му засіданні заступників міністрів означає повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 14.03.2017 по справі №21-3063а16 висловило правову позицію про те, що: “… суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), …”.

На думку суду, обрання позивачу виду дисциплінарного заходу є дискреційною функцією (повноваженням) його начальника, відповідно і визначення ступеню суворості покарання покладається саме на суб’єкта владних повноважень, якому “Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України” надано таке право.

До того ж суд бере до уваги, те протягом служби позивачу неодноразово було оголошено догану, сувору догану та неповну посадову відповідність (а.с.61-62).

Крім того, суд звертає увагу на безпідставне твердження позивача щодо не погодження наказу про його звільнення з профспілковою організацією, вказане спростовується підписом голови профспілки у списку розсилки наказу начальника установи від 26.12.2017 №254/ос-17 (а.с. 82 зворотній бік).

Позивачем нормативно і документально не доведено протиправність Наказів начальника СІЗО від 26.12.2017 №116/ос/ст-17 та від 26.12.2017 №254/ОС-17 в частині п.1.

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що Наказ начальника СІЗО №116/ос/ст-17 від 26.12.2017 та Наказ начальника СІЗО №254/ОС-17 від 26.12.2017 в частині п.1 прийняті обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливо, а отже є правомірними і не підлягають скасуванню.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: 70450, Запорізька область, с-ще Кушугум, вул. Дніпровська, б. 11, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» (місцезнаходження: 69002, м. Запоріжжя, вул. Перша ливарна, 36, код ЄДРПОУ 08563553) про визнання протиправними наказів, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення вигтовлено 07.09.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова