Постанова № 76381648, 03.09.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/1228/18

ПОСТАНОВА

іменем України

"03" вересня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря Кошиль О.Ю.,

позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "12" квітня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив визнати протиправними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області при нарахуванні пенсійного забезпечення, особі, яка отримала ядерну шкоду здоров'ю, відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та статей 13, 49, 50, 51, 56, 57 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області довести пенсійне забезпечення відповідно до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме дорахувати 9% зарплати за понаднормовий стаж, починаючи із 01 жовтня 2017 року, та провести його виплату із врахуванням отриманих сум,

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду 12.04.2018 у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Встановлено, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1.

Позивач перебуває на обліку у Житомирському об'єднаному Пенсійному фонді України в Житомирській області, та отримує пенсію по 2 групі інвалідності згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 в розмірі 60% середньомісячного заробітку.

22.01.2018 позивач звернувся із заявою до Житомирського об'єднаного Пенсійному фонді України в Житомирській області про перегляд розміру призначеної йому пенсії з врахуванням положень частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991.

Листом №Г-48 від 08.02.2018, в проведенні такого перерахунку, було відмовлено.

Не погоджуючись із такими діями відповідача ОСОБА_2 звернувся із вказаним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія за віком в солідарній системі позивачу не призначалась, а тому жодних підстав для проведення перерахунку пенсії, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991, йому немає.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким в задоволені позову відмовлено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 55 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Також цією статтею передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85% заробітку.

11.10.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" №2148-VIII від 03.10.2017, згідно із пунктом 3 частини 2 розділу І якого пункт 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991, доповнено словами і цифрами: "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з частиною другою статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно абзацу другого частини першої статті 28 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону України №796-XII від 28.02.1991 року "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

Враховуючи зазначене, особам, яким призначена пенсія на підставі Закону України №1058-IV від 09.07.2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років для жінок і 20 років для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.

Разом з тим, пенсія позивачу була призначена до 11.10.2017 року і до цієї дати право на отримання надбавки за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж не пов'язувалася з обов'язковим призначенням пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відтак до цієї дати слід вважати, що для позивача порядок обчислення стажу та розміру пенсії мав пільговий характер і визначався виключно у пункті 2 статті 56 Закону №796-ХІІ.

Таким чином, слід прийти до висновку, що позивачу за кожен повний рік роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку.

З пояснень представника відповідача слідує, що ним не оспорюється наявність у позивача стажу роботи в розмірі повних 28 років. Відтак розмір його пенсії мав бути збільшений на 8 відсотків у порівнянні з тим, розміром, що йому виплачується в даний час.

Матеріли справи свідчать, що відповідний стаж роботи позивач мав на момент призначення пенсії, а тому його право на отримання пенсії у повному розмірі є порушеним з цього моменту.

Разом з тим, процесуальним законодавством встановлені строки звернення до суду, які складають 6 місяців з моменту, коли особа дізналась чи могла дізнатися про порушення свого права.

Вирішуючи питання про те, з якого моменту слід провести перерахунок пенсії колегія суддів враховує, що виплата пенсії носить регулярний характер, а тому позивач мав можливість дізнаватися про її розмір з моменту її призначення.

До суду з позовом позивач 07.03.2018 року, а тому позовні вимоги суд вважає за можливим задовольнити в межах 6 місячного строку, тобто з 07.09.2017 року.

При цьому суд враховує, що сам позивач просив визнати відповіді дії протиправними з 01.10.2017 року, а під час розгляду справи просив змінити цей період та здійснити перерахунок пенсії з 01.04.2010 року.

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Цією ж нормою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи тривалість порушення прав позивача збоку відповідача як суб'єкта владних повноважень, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі позовних вимог позивача та захистити його порушене право в межах строку звернення до суду.

Статтею 317 КАС України визначено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наявність підстав для скасування судового рішення суду приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та прийняття рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "12" квітня 2018 р. скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_2 надбавки, пов'язаної зі збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи, як особі, яка має понад 20 років стажу роботи, встановленої ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_2 пенсію, зі збільшенням на вісім відсотків заробітку, як особі, яка має 28 років стажу роботи, відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 07.09.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: М.М. Капустинський

І.Г. Охрімчук

Повне судове рішення складено "11" вересня 2018 р.