Постанова № 76380909, 05.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1112/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2018р. (суддя Павлічек В.О.; м. Суми; повний текст рішення складено19.06.2018) по справі № 818/1112/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача при розгляді заяви позивача від 21.12.2117 року, від 01.02.2018 року; зобов'язати відповідача направити на адресу позивача короткий виклад Рішення "FFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE (Requetes nos 46852/13 et ai.), і Перелік документів, необхідних для виконання Рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE (Requetes nos 46852/13 et ai.) у Департаменті державної виконавчої служби України.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) при розгляді заяв ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 41600, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від 21.12.2017 року та від 01.02.2018 року.

Зобов'язано Міністерство юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) направити на адресу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 41600, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) короткий виклад Рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE (Requetes nos 46852/13 et ai.), і перелік документів, необхідних для виконання Рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE (Requetes nos 46852/13 et ai.).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 242 КАС України, Закону України "Про звернення громадян", Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

29.08.2018 Міністерством юстиції України подано до Харківського апеляційного адміністративного суду заяву, в якій посилаючись на те, що на сьогоднішній день актуальність справ, предметом розгляду яких є невиконання остаточного рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України" зростає, просить суд звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд справи № 818/1112/18 як зразкової.

Розглянувши заявлене клопотання відповідача суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з таких підстав.

Особливості розгляду типових та зразкових справ встановлені Розділом 3 КАС України.

Частиною першою ст. 290 КАС України визначено, що якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції.

Зі змісту викладеної норми слідує, що із відповідним поданням про розгляд типової адміністративної справи як зразкової до Верховного Суду може звернутися виключно суд першої інстанції, який розглядає одну чи більше таких справ, та у разі відкриття провадження у зразковій справі, Верховний Суд розглядає її як суд першої інстанції.

На стадії апеляційного перегляду справи звернення до Верховного Суду із відповідним поданням є неможливим, оскільки за результатами розгляду даної справи судом першої інстанції вже прийнято рішення по суті заявлених позовних вимог ОСОБА_1.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про направлення до Верховного Суду подання для розгляду даної адміністративної справи як зразкової.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що 21.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України із заявою про надання йому короткого викладу Рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requеtes nos 46852/13 et al.) та переліку документів, необхідних для виконання цього Рішення (а.с. 6).

Не отримавши відповіді на вказану заяву, позивач 01.02.2018 повторно звернувся до відповідача із заявою про надання вказаної інформації (а.с. 6 (зворотній бік).

Листом від 24.01.2018 № 2704/Х-32048/5.2.1 Міністерство юстиції України повідомило ОСОБА_1 про те, що 12.10.2017 Великою Палатою Європейського суду було ухвалено остаточне рішення у справі "Бурмич та інші проти України" (заяви №№ 46852/13 та інші), згідно якого суд постановив вилучити зі свого реєстру 12148 заяв, у тому числі заяву ОСОБА_1, які стосуються системної проблеми невиконання рішень національних судів в Україні, та передати їх Комітету Міністрів Ради Європи, який здійснюватиме подальший нагляд за їх виконанням в контексті вжиття заходів загального характеру. Зазначеним рішенням Європейський суд не присуджував справедливу сатисфакцію жодному із заявників, у зв'язку з чим воно не підлягає встановленій процедурі виконання. Україна у співпраці з Комітетом Міністрів Ради Європи веде активну роботу щодо розроблення відповідної стратегії вирішення вказаної проблеми та запровадження механізму надання відповідного і достатнього відшкодування за порушення прав, гарантованих Конвенцією (а.с. 7).

Вважаючи такі дії/бездіяльність відповідача протиправними, а свої права на отримання інформації порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що листи позивача від 21.12.2017 та від 01.02.2018 є запитами на отримання публічної інформації, однак всупереч вимогам ст. 20, ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", однак відповідачем в 5-ти денний строк ні запитуваної інформації, ні вмотивованої відмови не надано.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР) регулюються питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ст. 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону № 393/96-ВР встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозицією (зауваженням) є звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заявою (клопотанням) є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі по тексту - Закон № 2939-VI).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2939-VI публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 19 Закону № 2939-VI запитом на інформацію є прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що листи ОСОБА_1 від 21.12.2017 та 01.02.2018 з проханням надати стислий виклад рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et. al.) і перелік документів, необхідних для виконання цього рішення, за своєю правовою природою не є заявами (клопотаннями), що передбачені Законом України "Про звернення громадян", а їх слідує вважати запитами на отримання публічної інформацію, порядок розгляду яких визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що останній правомірно розглянув заяву позивача відповідно до Закону України "Про звернення громадян", колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими.

Так, частинами 4, 5 ст. 19 Закону № 2939-VI встановлено, що письмовий запит подається в довільній формі та має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату.

Відповідно до ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з частинами 1-5 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі та в ній має бути зазначено: прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; дату відмови; мотивовану підставу відмови; порядок оскарження відмови; підпис.

Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 395/2011 (далі по тексту - Положення про Мін'юст України), в чинній редакції, Мін'юст України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Основними завданнями Мін'юсту України є, зокрема: забезпечення представництва інтересів держави у судах України, здійснення захисту інтересів України у Європейському суді з прав людини, під час урегулювання спорів і розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземних суб'єктів та України.

Мін'юст України відповідно до покладених на нього завдань: здійснює науково-експертне, аналітичне, інформаційне та методологічне забезпечення виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, переклад актів acquis communautaire українською мовою, оновлення глосарія термінів acquis communautaire; здійснює офіційне опублікування нормативно-правових актів, чинних міжнародних договорів України, рішень Європейського суду з прав людини щодо України в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України"; забезпечує підготовку документів та представництво інтересів держави в Європейському суді з прав людини під час розгляду справ про порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та звітує перед Комітетом міністрів Ради Європи про стан виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України; забезпечує виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм Положення про Мін'юст України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Мін'юст є розпорядником публічної інформації - стислого викладу рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et. al.), яка була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, тому ненадання цієї інформації на запит позивача суперечить Закону № 2939-VI.

В ході розгляду справи судом встановлено, що листи ОСОБА_1 від 21.12.2017 та 01.02.2018 відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації", та містять прохання надати рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et. al.) з переліком документів, необхідних для його виконання.

У своєму листі від 24.01.2018 № 2704/Х-32048/5.2.1 Міністерство юстиції України надало відповідь не на всі питання, що ставилися позивачем, а саме: не було відповіді щодо надання стислого викладу рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et. al.), що відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" вважається неправомірною відмовою у наданні інформації.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, будь-яких доказів на підтвердження правомірності відмови у наданні запитуваної позивачем інформації щодо стислого викладу рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES с. UKRAINE" (Requеtes nos 46852/13 et al.) Міністерство юстиції України суду не надало.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправної бездіяльності Міністерства юстиції України в частині надання стислого викладу рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES с. UKRAINE" (Requеtes nos 46852/13 et al.) та необхідності зобов'язати відповідача направити на адресу ОСОБА_1 стислий виклад рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et. al.).

З приводу вимог позивача щодо зобов'язання Міністерства юстиції України надати йому перелік документів, необхідних для виконання рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES с. UKRAINE", колегія суддів зазначає наступне.

В листі відповідача від 24.01.2018 № 2704/Х-32048/5.2.1 міститься роз'яснення на запит позивача щодо переліку документів, необхідних для виконання рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES с. UKRAINE" (Requеtes nos 46852/13 et al.) y Департаменті державної виконавчої служби України, а саме - відповідач повідомив, що 12.10.2017 Великою Палатою Європейського суду з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) було ухвалено остаточне рішення у справі "Бурмич та інші проти України" (заяви №№ 46852/13 та інші), згідно з яким суд постановив вилучити зі свого реєстру 12148 заяв, що стосуються системної проблеми невиконання рішень національних судів в Україні та передати їх Комітету Міністрів Ради Європи, який здійснюватиме подальший нагляд за їх виконанням в контексті вжиття заходів загального характеру. До списку цих заяв були приєднані й справи позивача за заявами № 38143/14 та № 24601/14. Вказаним рішенням Європейський суд не присуджував справедливу сатисфакцію жодному із заявників, у зв'язку з чим воно не підлягає встановленій законодавством процедурі виконання. Також відповідач зазначив, що Україна у співпраці з Комітетом Міністрів Ради Європи веде активну роботу щодо розроблення відповідної стратегії вирішення цієї проблеми та запровадження механізму надання відповідного і достатнього відшкодування за порушення прав, гарантованих Конвенцією.

З аналізу даної відповіді відповідача вбачається, що позивачу в цій частині надана відповідь по суті поставленого у запиті питання. При цьому, незгода позивача з такою відповіддю на його запит і вимога щодо надання переліку таких документів позивачем жодними доказами не обґрунтована, протиправність такої відповіді Міністерства юстиції України не доведена.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів вважає вимогу позивача щодо зобов'язання Міністерства юстиції України направити на адресу позивача перелік документів, необхідних для виконання рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES с. UKRAINE" (Requеtes nos 46852/13 et al.) y Департаменті державної виконавчої служби України, безпідставною.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи допущені судом першої інстанції норм матеріального права, про які зазначено вище, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Міністерства юстиції України направити на адресу ОСОБА_1 переліку документів, необхідних для виконання Рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et ai.), з прийняттям в цій частині постанови про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

В іншій частині рішення доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для його скасування колегією суддів не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково .

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 по справі № 818/1112/18 скасувати в частині зобов'язання Міністерства юстиції України направити на адресу ОСОБА_1 переліку документів, необхідних для виконання Рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et ai.).

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Міністерства юстиції України направити на його адресу перелік документів, необхідних для виконання Рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et ai.) - відмовити.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року по справі № 818/1112/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 10.09.2018.