Постанова № 76380286, 03.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1660/16 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Літвіної Н.М., Сорочка Є.О., секретаря Антоненко К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Росава» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Тимчасової адміністрації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про скасування податкового повідомлення-рішення форми «У» в частині, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову повністю.

Згідно з частиною першою ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з підстав дотримання вимог валютного законодавства за період з 13.11.2013 року по 20.10.2015 року, про що складено відповідний Акт від 16 листопада 2015 року №1586/10-02-22-03/30253385/77 (надалі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1., а.с.7-36).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем статтей 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та відповідно до вимог ст. 4 даного Закону нараховано пеню; п. 1 Постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 01 грудня 2014 року №758; п. 1 Постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03 березня 2015 року №160; п. 1 Постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 12 травня 2014 року №270.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «У» від 04 грудня 2015 року №0007082203/1270, яким Позивачу на 28503577,59 грн. нараховано суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов'язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатами якого Рішенням Головного управління ДФС у Київській області «Про результати розгляду скарги» від 09.02.2016 року 307/10/10-36-10-01-04 (Т.1, а.с. 59-61) зазначене податкове повідомлення-рішення Відповідача залишено без змін, а скаргу - без задоволення; Рішенням ДФС України «Про результати розгляду скарги» від 18.04.2016 року №8621/9/99-99-10-01-04-25 (Т.1, а.с. 62-64) Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги та зазначене податкове повідомлення-рішення Відповідача залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Як зазначено Відповідачем у запереченнях на адміністративний позов, Позивачем перераховано нерезидентам грошові кошти, які повернуто на його рахунок з порушенням терміну, визначеного ст. 2 Закону №185/94-ВР.

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (надалі - Закон №185/94-ВР), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з частиною першою ст. 2 Закону №185/94-ВР, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до частин четвертих ст.ст. 1, 2 Закону №185/94-ВР, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частинами першими цих статтей.

Згідно з п. 3.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за №338/3631 (надалі - Інструкція), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують одержання висновку.

Відповідно до п. 3.2 Інструкції, відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення операцій, вказаних у п. 3.1 цієї Інструкції; при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива моментом здійснення платежу на користь нерезидента вважається дата списання коштів з рахунку банку. При цьому банк повинен надати клієнту належним чином оформлене письмове повідомлення про списання коштів з рахунку банку на користь нерезидента, яке зобов'язане містити таку інформацію: назва нерезидента та банк нерезидента, № договору та № акредитива, валюта платежу та сума списаних коштів, дата списання коштів з рахунку банку.

Згідно з частиною першою ст. 4 Закону №185/94-ВР, порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання; учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з Листа Третьої особи від 03.12.2015 року №1-001/2239, з початку грудня 2014 року в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» виникла складна фінансова ситуація, у зв'язку з чим платежі Позивача в іноземній валюті було списано з поточних рахунків підприємства та знаходились на транзитних рахунках Банку, тобто фактично не були відправлені за призначенням по зовнішньоекономічним контрактам контрагентам Позивача за межі України. В подальшому Третя особа змогла частково виконати платіжні доручення Позивача, але після введення в банк Тимчасової адміністрації всі невідправлені валютні кошти було повернуто на розподільчі рахунки Позивача з подальшим обов'язковим продажем.

Отже, Позивачем не було порушено вимоги ст. 2 Закону №185/94-ВР, тому як кошти за наявними в матеріалах справи Платіжними дорученнями знаходились на рахунках Банку та не були перераховані нерезидентам.

Щодо строку здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно з абз. 14 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ (надалі - Закон № 959-ХІІ) та абз. 2 п. 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Національного банку України від 24.03.1999 року №136, імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні ст. 2 Закону №185/94-ВР передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

Відповідно до абз. 38 ст. 1 Закону № 959-ХІІ, моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Отже, моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону №185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності нарахування Позивачу пені за порушення термінів розрахунків на загальну суму 20017186,70 грн., у зв'язку з чим оскаржене Позивачем податкове повідомлення-рішення Відповідача в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в його Постановах 01.07.2009 року №21-890во09, від 22.12.2009 року №21- 1411во09, від 04.07.2011 року №21-136а11, від 04.07.2011 року №21-108а11 та від 16.01.2012 року №21-412а11.

Відповідно до частини першої ст. 244-2, в чинній на час прийняття судового рішення суду першої інстанції Кодексу адміністративного судочинства України редакції, зокрема висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно зі ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Постанову складено в повному обсязі 11.09.2018 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Літвіна Н.М.

Сорочко Є.О.