Постанова № 76380181, 06.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5365/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Богаченка С. І.,

суддів - Курильця А. Р., Рибачука А. І.,

з участю секретаря судового засідання - Пильо І. І.,

представника позивача - Гордія В. О.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі № 813/833/18 (рішення ухвалене судом у складі головуючого судді Сакалоша В. М. о 12:23 год у м. Львові, повний текст якого виготовлено 14 червня 2018 року) за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства - акціонерної страхової компанії "Скарбниця" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправною і скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2018 року Приватне акціонерне товариство - акціонерна страхова компанія "Скарбниця" звернулося в суд з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 22 листопада 2017 року № 1191/1972/13-4/14/П, якою до нього застосовано штрафну санкцію за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг.

В обгрунтування позовних вимог зазначило, що до нього безпідставно застосовано штрафну санкцію у розмірі 6800 грн оскаржуваною постановою, оскільки розпорядження відповідача, щодо невиконання вимог якого така постанова винесена, скасоване в судовому порядку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Нацкомфінпослуг подала апеляційну скаргу на нього, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та залишити позовну заяву без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що станом на момент прийняття оскаржуваної постанови розпорядження від 25 травня 2017 року було чинним, а тому з огляду на невиконання його вимог до позивача правомірно застосовано штрафні санкції оскаржуваною постановою.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує щодо її змісту і вимог, посилається на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, що і підтримано у судовому засіданні представником позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши головуючого суддю, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 березня 2017 року громадянин ОСОБА_2 звернувся до Нацкомфінпослуг щодо невиконання Приватним акціонерним товариством - акціонерною страховою компанією "Скарбниця" зобов'язань за договором страхування медичних витрат від 28 лютого 2016 року серії АР № 002724.

25 травня 2017 року Нацкомфінпослуг винесено розпорядження № 2005 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства - акціонерної страхової компанії «Скарбниця», яким постановлено зобов'язати Приватне акціонерне товариство - акціонерну страхову компанію "Скарбниця" усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити відповідача про усунення порушення, шляхом надання підтверджуючих документів до 16 червня 2017 року.

Вказане розпорядження мотивовано тим, що позивачем порушено вимоги законодавства у сфері надання фінансових послуг, а саме пункт 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування», відповідно до якого при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк; пункт 35 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року, щодо обов'язку фінансової установи виконувати укладені нею договори з надання фінансових послуг і під час укладання, виконання та припинення дії таких договорів дотримуватися вимог, визначених книгою п'ятою Цивільного кодексу України та законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Листами від 26 червня 2017 року та від 11 липня 2017 року позивач надав Нацкомфінпослуг пояснення з запереченнями щодо обставин, викладених у розпорядженні, з огляду на невідповідність інформації наданої страхувальником при оформленні поліса, де було зазначено мету поїздки - для звичайного відвідування країни, а не робоче відрядження далекобійника, що мало місце під час настання страхового випадку

02 листопада 2017 року Нацкомфінпослуг складено акт про правопорушення, вчинені Приватним акціонерним товариством - акціонерною страховою компанією «Скарбниця», № 1972/13-4/14, в якому зафіксовано факт невиконання позивачем вимог розпорядження від 25 травня 2017 року № 2005.

22 листопада 2017 року на підставі акта про правопорушення Нацкомфінпослуг винесено постанову № 1191/1972/13-4/14/П, якою застосовано до позивача штраф у розмірі 6800 гривень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафної санкції оскаржуваною постановою за невиконання розпорядження від 25 травня 2017 року № 2005.

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлені Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Нацкомфінпослуг у межах своєї компетенції, зокрема, у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Нацкомфінпослуг застосовує заходи впливу відповідно до закону. Нацкомфінпослуг обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Згідно із пунктами 1, 3 частини першої статті 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Нацкомфінпослуг може застосовувати заходи впливу, зокрема, зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 41 вказаного Закону Нацкомфінпослуг застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції, зокрема, за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про усунення порушення щодо надання фінансових послуг - у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною другою цієї статті рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про застосування штрафних санкцій може бути оскаржено в суді.

Порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, механізм прийняття рішень Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу та їх оскарження визначається Положенням про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженим розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20 листопада 2012 року № 2319 (далі - Положення № 2319).

Відповідно до пункту 1.5 розділу І Положення № 2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.

Дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися в: матеріалах, отриманих за результатами перевірок, проведених Нацкомфінпослуг; звітності, що подається до Нацкомфінпослуг; повідомленнях, отриманих від органів державної влади; повідомленнях, отриманих від міжнародних організацій, іноземних органів державної влади, неурядових організацій іноземних держав; зверненнях громадян; повідомленнях, отриманих від юридичних осіб; повідомленнях, опублікованих у засобах масової інформації; матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.

Згідно із пунктом 1.6 розділу І Положення № 2319 Нацкомфінпослуг, уповноважені та посадові особи Нацкомфінпослуг в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення порушення законодавства про фінансові послуги вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту такого порушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи про правопорушення, а також своєчасно прийняти рішення за справою про правопорушення та застосувати передбачені законодавством заходи впливу.

Відповідно до пункту 1.8 розділу І Положення № 2319 розгляд справ про правопорушення здійснюється виключно Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень.

Пунктом 2.1 розділу II вказаного Положення передбачено, що Нацкомфінпослуг може зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення, а також накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Нацкомфінпослуг застосовує до порушника заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно вказаних порушень, які належним чином зафіксовані.

Як підтверджується матеріалами справи, правомірність винесення Нацкомфінпослуг розпорядження від 25 травня 2017 року № 2005 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства - акціонерної страхової компанії «Скарбниця», за невиконання вимог якого застосовано до позивача штрафну санкцію, була предметом судового оскарження в справі № 813/4249/17.

Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року в справі № 813/4249/17, яке набрало законної сили 21 травня 2018 року, зокрема, визнано протиправним та скасовано розпорядження Нацкомфінпослуг від 25 травня 2017 року № 2005 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства акціонерної страхової компанії Скарбниця».

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням суду, що набрало законної сили, у справі, учасниками якої були сторони даної справі, встановлено відсутність в діях Приватного акціонерного товариства - акціонерної страхової компанії "Скарбниця" складу правопорушення та незаконність застосування до нього заходів впливу розпорядженням від 25 травня 2017 року № 2005.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що невиконання вимог незаконного та скасованого надалі у судовому порядку розпорядження від 25 травня 2017 року № 2005 не може бути підставою для застосування до позивача штрафної санкції.

Отже, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність застосування до позивача штрафної санкції оскаржуваною постановою та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі № 813/833/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. І. Богаченко судді А. Р. Курилець А. І. Рибачук Повне судове рішення складено 10 вересня 2018 року.