Ухвала суду № 76380012, 10.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3799/17

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

10 вересня 2018 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Шелест С.Б., дослідивши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративно суду м. Києва від 30.04.18р. у справі №826/3799/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа: Головне управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

в с т а н о в и в:

рішенням Окружного адміністративно суду м. Києва від 30.04.18р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Третя особа вдруге подала апеляційну скаргу. Разом із апеляційною скаргою Апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Розглянувши зазначене клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Статтею 44 КАС України закріплено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для своєчасного звернення з належним чином оформленою апеляційною скаргою дії.

Як свідчать обставини справи, оскаржуване рішення прийнято у відкритому судовому засіданні - 30.04.18р. та отримане Апелянтом 12.05.18р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.132). Апеляційна скарга вдруге подана 25.07.18р.

Пропуск строків на апеляційне оскарження рішення суду, Апелянт мотивує відсутністю фінансування на сплату судового збору.

Втім, Апелянтом не надано жодних доказів в підтвердження наявності обставин зазначених у клопотанні про поновлення строку, а також доказів вжитих ним дій з метою вчасного подання апеляційної скарги.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 39 справи «Устименко проти України», принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні повинна бути надана можливість знати про зауваження або докази, надані іншою стороною, включаючи апеляційну скаргу, та надати власні зауваження з цього приводу.

У пунктах 46, 47 цього ж Рішення ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії". Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України").

Відсутність у податкового органу коштів, призначених для сплати судового збору, не може слугувати поважною підставою невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов'язків, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені в кошторисі такої установи своєчасно та у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228.

Державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами.

За таких обставин, вказані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними.

Частиною 3 ст. 298 КАС України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, недоліки апеляційної скарги мають бути усунуті Апелянтом у вказаний строк шляхом подання до суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду від 30.04.18р.

Керуючись ст. ст.169, 298, 325, 328 КАС України, суддя

у х в а л и в:

залишити апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративно суду м. Києва від 30.04.18р. у справі №826/3799/17 - без руху.

Встановити Апелянту десятиденний строк з дня вручення даної ухвали, протягом якого мають бути усунуті недоліки апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя Шелест С.Б.