Постанова № 76379895, 11.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року справа №419/1719/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєв Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, як представника ОСОБА_3 на рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 27 квітня 2018 р. у справі № 419/1719/16-а (головуючий І інстанції Іванов О.М.) за позовом ОСОБА_3 до Новоайдарської районної державної адміністрації Луганської області, Чабанівської сільської ради, третя особа Новоайдарське районне комунальне підприємство технічної інвентаризації Луганської області про скасування рішення виконавчого комітету Чабанівської сільської Ради від 17.05.1989 року за №31 та рішення виконавчого комітету Новоайдарської районної Ради за №125 від 23 травня 1989 року в частині визнання права власності на житловий будинок мешканця с. Олександрівка Чабанівської сільської Ради, розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Новоайдарського районного суду Луганської області з позовом до Новоайдарської районної державної адміністрації Луганської області, Чабанівської сільської ради, третя особа Новоайдарське районне комунальне підприємство технічної інвентаризації Луганської області, в якому з урахуванням уточнень просив: скасувати рішення виконавчого комітету Чабанівської сільської Ради від 17.05.1989 року за №31 та рішення виконавчого комітету Новоайдарської районної Ради за №125 від 23 травня 1989 року в частині визнання права власності на житловий будинок мешканця с. Олександрівка Чабанівської сільської Ради, розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1; скасувати державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 (а.с.3-5, 158-161)

Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 27 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.167-169).

Не погоджуючись з цим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що ОСОБА_5 господарем будинку АДРЕСА_1 не міг бути. Апелянт зазначає, що дана справа повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства і питання ставиться не про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, а про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, як незаконне, тобто самого рішення про державну реєстрацію вищевказаного будинку. Позивач не заявляв вимоги про скасування рішення суб'єкта владних повноважень - Новоайдарської районної ради, не тому суд першої інстанції їх не розглядав. Рішенням суду від 06.12.2011 року не було відмовлено у вимогах про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, отже, зазначене рішення не стосується заявлених вимог (а.с.176-181).

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Згідно архівного витягу Державного архіву Луганської області з рішення виконавчого комітету Чабанівської сільської Ради народних депутатів №31 від 17.05.1989 року, було вирішено просити виконком Новоайдарської районної Ради оформити право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 (а.с.8).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Новоайдарської районної ради народних депутатів № 125 від 13.05.1989 року «Про визнання права власності на житлові будинки жителів сіл Смолянинівська, муратовський, Спеваковского, Чабановськая, Райгородскаого, Бахмутовского сільських Рад народних депутатів», за результатми розгляду рішення, зокрема, виконавчого комітету Чабанівської сільської Ради народних депутатів №31 від 17.05.1989 року, виконавчий комітет районної ради вирішив оформити право власності на житлові будинки у тому числі АДРЕСА_1 та видати свідоцтво на належний на праві власності житловий будинок (а.с.9).

Згідно відповіді директора Новоайдарського РКПТІ, реєстрація права власності на будинок АДРЕСА_1, проводилася згідно рішення виконкому Новоайдарскої Ради.

З приводу викладеного суд зазначає наступне.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &?с;...&?н; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?с;...&?а;». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Відповідно до п. 1 ,2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частинами 1 та 2 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень (органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства), предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. При цьому, обов'язковою умовою віднесення такого спору до категорії публічно-правових.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваними рішеннями було оформлено право власності на житловий будинок та видано відповідне свідоцтво. У подальшому, на підставі зазначених рішень, це право було зареєстровано в реєстрі прав на нерухоме майно.

Позивач просив скасувати рішення виконавчого комітету Чабанівської сільської Ради від 17.05.1989 року за №31 та рішення виконавчого комітету Новоайдарської районної Ради за №125 від 23 травня 1989 року в частині визнання права власності на житловий будинок мешканця с. Олександрівка Чабанівської сільської Ради, розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1; скасувати державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5.

Отже, метою звернення позивача до суду є скасування документів, що підтверджують право власності на житловий будинок та оскарженням записів про державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомого майна. За позицією позивача, рішення та реєстрація права власності на будинок підлягають скасуванню, оскільки особа, яка на підставі зазначених документів є власником такого будинку, фактично ним не була, тобто, йдеться про порушення майнового права.

Таким чином, змістом позовних вимог є не оскарження рішення органу місцевого самоврядування, яке стосується публічно-правового спору, а захист майнового права на житловий будинок.

Згідно з положеннями ст.380 Цивільного кодексу України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 4 статті 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Так, визнання протиправними (незаконними) та скасування рішень органів місцевого самоврядування є окремим способом захисту цивільних прав та інтересів, порушених зазначеними органами під час реалізації ними своїх повноважень. Наведення цього способу захисту в Цивільному кодексі України свідчить про те, що рішення суб'єкта владних повноважень можуть не лише призводити до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, але й порушувати цивільні права особи, що виникли з інших підстав.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Пунктом 2 постанови пленуму ВСС «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7.02.2014 №5 передбачено, що спори, пов'язані із захистом права власності та інших речових прав, розглядаються судами відповідно до визначеної процесуальним законом юрисдикції.

Відповідно до п.2 постанови пленуму ВСС «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 №3 цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (ст.15 ЦПК).

Суди мають керуватися тим, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про цивільне право та суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Справи про право власності на житловий будинок є житловими (цивільними) спорами підлягають розгляду судами загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства, незалежно від участі у справі, як відповідача суб'єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Зазначене підтверджується рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 06 грудня 2011 року по справі № 1218/2-399/11.

Відповідно до рішення ОСОБА_3 звертався до Новоайдарського районного суду Луганської області з позовною заявою до Новоайдарської районної державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Новоайдарське районне комунальне підприємство технічної інвентаризації, Новоайдарська державна нотаріальна контора про визнання незаконним рішення виконкому Новоайдарської районної ради народних депутатів № 125 від 23.05.1989 року про визнання права власності на житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами, який розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1, Луганської області за ОСОБА_5, визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.04.2011р., виданого Новоайдарською районною державною адміністрацією на житловий будинок з надвірними побудовами і спорудами, розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1, Луганської області за ОСОБА_5, визнання за ним право на спадкування за законом 1/2 частки житлового будинку, з надвірними побудовами та спорудами, розташованого за адресою: будинок АДРЕСА_1, Луганської області.

Також, у межах вищезазначеного провадження до суду звертався ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 06 грудня 2011 року по справі № 1218/2-399/11 позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково, визнано за ОСОБА_3 право на спадкування за законом 1/5 частини житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно задоволено, визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/5 частину житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 що належав ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/5 частину житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 що належав ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначене рішенням набрало законної сили.

Також, відповідно до зазначеного рішення суду, судом було прийнято до уваги посилання представника Новоайдарської РДА на сплив строку позовної давності щодо частини заявлених вимог ОСОБА_3 та дійшов до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог в частині визнання рішення виконкому Новоайдарської районної ради народних депутатів № 125 від 23.05.1989 року про визнання права власності на житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами, який розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1, Луганської області за ОСОБА_5 незаконним та про визнання дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.04.2011р., виданого Новоайдарською районною державною адміністрацією на житловий будинок з надвірними побудовами і спорудами, розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 недійсним, оскільки позивач не є повноправним власником спірного житлового будинку або іншою особою чиє речове право порушено, а є суб'єктом спадкових правовідносин, тому правила ч. 1 п. 4 ст. 268 ЦК України на нього не розповсюджуються. Крім того, ані позивачем, ані його представником не заявлено вимоги про поновлення строку позовної давності.

Отже, рішення виконкому Новоайдарської районної ради народних депутатів № 125 від 23.05.1989 року вже було предметом розгляду в порядку цивільного судочинства, в задоволені яких було відмовлено через пропуск строку.

Крім того, суд зазначає, що рішення органу місцевого самоврядування у даному випадку стосувалось оформлення права власності на житловий будинок, отже, такі акти вичерпали свою дію шляхом їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За приписами ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 238, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, як представника ОСОБА_3 на рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 27 квітня 2018 р. у справі № 419/1719/16-а - задовольнити частково.

Рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 27 квітня 2018 р. у справі № 419/1719/16-а - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Новоайдарської районної державної адміністрації Луганської області, Чабанівської сільської ради, третя особа Новоайдарське районне комунальне підприємство технічної інвентаризації Луганської області про скасування рішення виконавчого комітету Чабанівської сільської Ради від 17.05.1989 року за №31 та рішення виконавчого комітету Новоайдарської районної Ради за №125 від 23 травня 1989 року в частині визнання права власності на житловий будинок мешканця с. Олександрівка Чабанівської сільської Ради, розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5- закрити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судове рішення проголошено та підписано колегією суддів 11 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова