Постанова № 76379560, 05.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/596/18Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.,

Суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Одеський апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Бендерук Є.О.;

За участі представників сторін:

Від Підприємство "ТОМАТЕКС" у вигляді ТОВ - ОСОБА_1, довіреність № 326569, від 11.07.18;

від Одеської міської ради - ОСОБА_2, довіреність № 43/вих-мр, від 20.02.18;

розглянувши апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2018 року

у справі №916/596/18

за позовом Одеської міської ради

до Підприємства “Томатекс” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Одеса

про стягнення заборгованості в загальній сумі 2690047,93 грн., -

(суддя першої інстанції: Петров В.С., дата та місце ухвалення рішення: 04.06.2018, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

ВСТАНОВИВ:

В червні 2018 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Підприємства „Томатекс” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (Підприємства „Томатекс” у вигляді ТОВ) про стягнення заборгованості в загальній сумі 260047,93 грн., у т.ч.: основного боргу – 232726,36 грн., 3% річних – 2069,00 грн., інфляційних втрат – 8585,42 грн., пені – 16667,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог Одеська міська рада зазначила, що відповідач, всупереч положень п. «в» ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України, ч.1 ст. 526, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського процесу України та п.4.3, 4.4 Договору, укладеного сторонами по справі, не сплачував орендну плату у розмірі, визначеному договором, за використання відповідної земельної ділянки внаслідок чого утворилась заборгованість Підприємства «Томатекс» у вигляді ТОВ, що складає 232726,36 грн.

Крім того, позивач, у зв’язку з невиконанням Підприємством «Томатекс» у вигляді ТОВ умов договору, нарахував відповідачу 3% річних за всеь час прострочення, що складає 2069,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.06.2018 (суддя – Петров В.С.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Одеської міської ради про стягнення заборгованості в загальній сумі 260047,93 грн. відмовлено.

Суд першої інстанції, проаналізувавши норми чинного законодавства України, дійшов висновку, що умови укладеного між сторонами по справі договору, а також норми чинного законодавства України передбачають можливість зміни розміру орендної плати орендодавцем, без укладання відповідної додаткової угоди.

Крім того, суд зазначив, що метою заявленого міськрадою позову є не захист порушених прав, а навпаки – нездійснення існуючого обов’язку щодо зміни розміру орендної плати відповідно до умов договору оренди та діючого законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Одеська міська рада звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2018 по справі – скасувати, та прийняти нове – про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що чинним законодавством не передбачено положень про зміну розміру орендної плати за користування орендованим майном з моменту прийняття законодавцем таких змін, а надається право стороні правовідносин ініціювати внесення відповідних змін до договору.

Заявник апеляційної скарги стверджує, що до моменту внесення змін до договору оренди, орендар зобов’язаний сплачувати орендну плату в розмірі, передбаченому чинним договором оренди.

Одеська міська рада зазначає, що прийняття нею рішення від 29.06.2016 №756-VII «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Одеси», яким затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель, не тягне за собою автоматичну зміну умов договору оренди в частині розміру орендної плати, а є лише підставою для внесення таких змін.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 відкрито апеляційне провадження по справі №916/596/18 за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2018.

16.07.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги, наполягає на залишенні рішення суду без змін, а скарги – без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2018 призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.08.2018.

В судовому засіданні 08.08.2018 оголошено перерву по справі №916/596/18 до 05.09.2018.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні та на скасуванні рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового рішення – про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 07.03.2008 Одеською міською радою (орендодавець) та Підприємством “Томатекс” у вигляді ТОВ (орендар) укладено договір оренди землі.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач, як орендодавець, на підставі Закону України “Про оренду землі” та рішення Одеської міської ради № 2255-V від 22.01.2008 передає, а відповідач, як орендар, приймає у строкове платне володіння, користування земельну ділянку площею 6136 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Червоних зір, 2-а (район 10-ої станції Великого Фонтану), згідно з планом земельної ділянки, який є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка площею 6136 кв.м для подальшого проектування, будівництва та експлуатації багатофункціонального берегозахисного комплексу з рятувальною станцією та туристичним дайвінговим центром, у тому числі по угіддях:

- під капітальною одноповерховою забудовою - 288 кв.м;

- під спорудами - 299 кв.м;

- під проїздами, проходами та площадками - 356 кв.м;

- інші - 5193 кв.м.

В п. 2.2 договору зазначено, що на земельній ділянці розташований об’єкт незавершеного будівництва, багатофункціонального берегозахисного комплексу із рятувальною станцією та туристично-дайвінговим центром, що належить Підприємству „Томатекс” у вигляді ТОВ на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого 29.12.2001 та постанови Одеського окружного адміністративного суду (справа № 2-а-2871/07 від 12.11.2007), право власності на який зареєстровано КП „ОМБТІ та РОН” 07.12.2007 в книзі 1нс-18 за номером запису 13.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період проектування та будівництва становить 1279854,24 грн., з урахуванням індексації за 2007 рік згідно витягу зі звіту про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 154-03/П від 22.10.2007, складеного управлінням земельних ресурсів у м.Одеса Головного управління земельних ресурсів в Одеській області Державного агентства земельних ресурсів України. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період експлуатації об’єкта становить 7463903,05 грн., з урахуванням індексації за 2007 рік згідно витягу зі звіту про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 153-03/П від 22.10.2007, складеного управлінням земельних ресурсів у м. Одеса Головного управління земельних ресурсів в Одеській області Державного агентства земельних ресурсів України.

В п. 3.1 договору вказано, що договір укладено терміном на 49 років (у тому числі на період проектування та будівництва терміном до 01.12.2008), зі зміною цільового призначення, для подальшого проектування, будівництва та експлуатації багатофункціонального берегозахисного комплексу з рятувальною станцією та туристичним дайвінговим центром.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що орендна плата за земельну ділянку площею 6136 кв.м розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає: 63992,71 грн. на рік (на період проектування та будівництва), з урахуванням індексації за 2007 рік; 373195,15 грн. на рік (на період експлуатації об’єкта) з урахуванням індексації за 2007 рік. Орендна плата сплачується орендарем у грошовій безготівковій формі.

Відповідно до п. 4.2 договору розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні.

За положеннями п. 4.4 договору умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід’ємними частинами цього договору, крім випадків:

- зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України;

- коригування “Грошової оцінки земель міста Одеси”, яка затверджується рішеннями Одеської міської ради;

- зміни функціонального призначення будівлі або її частини.

У цих випадках розмір орендної плати змінюється орендодавцем.

Пунктом 4.6 договору визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається згідно ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Пеня перераховується орендарем на рахунок, зазначений в п. 4.3 цього договору.

Відповідно до п. 12.1 договору зміна умов останнього здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Пунктом 12.2 договору передбачено, що цей договір може бути достроково розірвано за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов’язків, передбачених Законом України “Про оренду землі”, цим договором, у разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За умовами п. 13.1 договору орендар несе цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства згідно з законами України. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Відповідно до п. 13.3 договору за порушення інших умов цього договору орендар сплачує орендодавцеві штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 13.4 договору сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Пунктом 14.1 договору встановлено, що останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 07.03.2008 та зареєстровано в реєстрі за №859. Також вказаний договір був зареєстрований у Одеській регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.06.2008 за №040850500043.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 11.03.2008 позивач відповідач прийняв на підставі акту визначення меж земельної ділянки в натурі земельну ділянку площею 0,6136 га, за адресою: м. Одеса, вул. Червоних зір, 2-а (район 10-ої станції Великого Фонтану), в оренду терміном на 49 років (у тому числі на період проектування та будівництва терміном до 01.12.2008), для подальшого проектування, будівництва та експлуатації багатофункціонального берегозахисного комплексу з рятувальною станцією та туристичним дайвінговим центром. (а.с. 28)

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 року № 756-VII „Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси” з 01.01.2017 року була введена в дію нова нормативна грошова оцінка земель міста Одеси. (а.с. 82)

ОСОБА_4 комунальної власності Одеської міської ради №01-13/6393 від 27.12.2016 Підприємство “Томатекс” у вигляді ТОВ було проінформовано про введення в дію з 01.01.2017 р. нової нормативної грошової оцінки земель міста Одеси та про необхідність отримання витягу про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки. (а.с. 55)

Згідно отриманого Підприємством “Томатекс” у вигляді ТОВ витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси № 1533/86-17 від 06.02.2017, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер: 5110137500:55:001:0056, оренда якої є предметом укладеного між сторонами договору оренди землі від 07.03.2008, складає 10124856,04 грн. (а.с. 56-57)

На лист відповідача від 08.08.2017 № 59 щодо внесення змін до договору оренди землі в частині нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати за земельну ділянку ОСОБА_4 комунальної власності Одеської міської ради в листі № 01-18/1480-09-01 від 11.09.2017 надав відповідь про те, що ОСОБА_4 підготовлено проект рішення про внесення змін до укладеного між Одеською міською радою та Підприємством “Томатекс” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю договору оренди землі, який буде передано для узгодження, візування та подальшого винесення на розгляд чергової сесії Одеської міської ради, але остаточне рішення приймається Одеською міською радою. Також в листі зазначено, що з метою приведення наявної у Державному земельному кадастрі інформації про цільове призначення земельної ділянки (кадастровий 5110137500:55:001:0056) Підприємству “Томатекс” у вигляді ТОВ необхідно звернутися до Відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо узгодження коду КВПЦЗ, після внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру Підприємству необхідно повторно отримати витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та надати витяг до ОСОБА_4 комунальної власності. (а.с. 83-84)

Рішення щодо внесення змін до спірного договору оренди землі в частині нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати Одеською міською радою не прийнято, а оплата Підприємством «Томатекс» у вигляді ТОВ орендних платежів за новими ставками відповідно до нової нормативної оцінки земельної ділянки стало підставою для звернення Одеської міської ради до господарського суду з відповідним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи умови договору, укладеного сторонами по справі, суд апеляційної інстанції вважає, що даний договір за своєю природою є договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України “Про оренду землі”, ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України “Про оренду землі”.

Положеннями ст. 13 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України .

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності проводиться обов'язкова нормативна грошова оцінка земельних ділянок (ст. 13 Закону України “Про оцінку земель”).

За приписами ч. 2 ст. 18 Закону України “Про оцінку земель” передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

За результатами, зокрема, нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, яка, відповідно до ст. 23 Закону затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (ст. 20 Закону України “Про оцінку земель”).

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26, ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з приписами ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №916/2344/17, Верховного Суду України у справі №922/3871/14).

Так, згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 06.02.2017 №1533/86-17, який розроблено Управлінням Держгеокадастру у м. Одеса Одеської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 6136 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Червоних Зір, 2-а (район 10-ої станції Великого Фонтану), становить 10124856,04 грн., з огляду на що розмір орендної плати за орендовану Підприємством “Томатекс” у вигляді ТОВ земельну ділянку площею 6136 кв.м за вказаною вище адресою з урахуванням вимог чинного законодавства та п. 4.1 договору оренди, має складати 5% від вищевказаної нормативної грошової оцінки землі.

Рішення Одеської міської ради, яким змінено нормативну грошову оцінку земель міста Одеси, є чинним й у встановленому законом порядку незаконним не визнавалося, тому воно є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Крім того, як зазначалося раніше, п. 4.4 договору договору передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено за згодою обох сторін шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід’ємними частинами цього договору, крім випадків:

- зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України;

- коригування “Грошової оцінки земель міста Одеси”, яка затверджується рішеннями Одеської міської ради;

- зміни функціонального призначення будівлі або її частини.

У цих випадках розмір орендної плати змінюється орендодавцем.

Встановлене у п. 4.4 договору виключення з випадків зміни розміру орендної плати за згодою обох сторін в разі коригування “грошової оцінки земель м. Одеси” встановлює саме обов’язок орендодавця змінити (здійснити перерахунок) суми орендної плати.

Умови укладеного між сторонами договору передбачають можливість зміни розміру орендної плати орендодавцем, без укладання при цьому відповідних угод у випадку, зокрема, у випадку коригування "Грошової оцінки земель м. Одеси", яка затверджується рішеннями Одеської міської ради, у зв’язку з чим колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що розмір орендної плати змінються згідно п. 4.4 договору оренди землі у зв’язку з коригуванням „Грошової оцінки земель м. Одеси”, яка затверджується рішеннями Одеської міської ради, і у такому випадку розмір орендної плати змінюється орендодавцем без укладення відповідних додаткових угод.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України „Про оренду землі” органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено оренди на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до умов п.9.4.2. договору, орендар зобов’язаний самостійно, за даними Одеського міського управління земельних ресурсів, щороку обчислювати суму орендної плати за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подавати відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом.

У зв’язку з тим, що нормативна грошова оцінка землі, технічна документація щодо якої затверджена рішенням Одеської міської ради №756-VII від 29.06.2016, підлягає застосуванню з 01.01.2017 та те, що умовами укладеного між сторонами договору оренди землі встановлено можливість внесення змін у договір орендодавцем у випадку коригування „Грошової оцінки земель м. Одеси”, яка затверджується рішеннями Одеської міської ради, судова колегія погоджується звисновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач мав право очікувати самостійного внесення позивачем змін у договір оренди землі шляхом подання до контролюючого органу відповідної інформації до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Таким чином, у даному випадку внаслідок бездіяльності позивача та зволіканням зі зміною розміру орендної плати, відповідачем самостійно з 01.01.2017 обчислено суму орендної плати, виходячи з нової нормативної грошової оцінки землі та протягом всього 2017 здійснювалася сплата орендної плати саме в такому розмірі.

Умовами укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки, зокрема п.4.4, не передбачено, яким саме чином та у який спосіб мають вноситися зміни до договору у випадку коригування грошової оцінки земель міста Одеси. Натомість, позивач повідомив відповідача про зміну нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, у зв’язку з чим останній здійснив розрахунок орендної плати, яку Одеська міська рада отримувала без будь-яких зауважень. З огляду на що, судова колегія вважає, що таким сторонами по справі було досягнуто згоди щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати.

Враховуючи вищевикладене, судовою колегією розглянуто та відхилено доводи апеляційної скарги стосовно необхідності сплати відповідачем орендної плати в розмірі, передбаченому чинним договором оренди, до моменту внесення змін до договору оренди.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позовних вимог – відсутні, а висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог є вірним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Статтею 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Згідно ст. 230 Госодарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що вимога про нарахування штрафних санкцій є похідною від вимоги про стягнення орендної плати у заявленому позивачем розмірі, в задоволенні якої судом правомірно відмовлено, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності можливості в даному випадку застосування до відповідача такої міри відповідальності, як нарахування пені, 3% та інфляційних втрат.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи, доводи апеляційної скарги Одеської міської ради є необґрунтованими та таким, що спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Одеської міської ради задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2018 року у справі №916/596/18 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 -284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2018 року у справі №916/596/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2018 року у справі №916/596/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.09.2018 року

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

ОСОБА_5