Постанова № 76379343, 10.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/390/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Принцевської Н.М.

/склад суду змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи через перебування судді Ярош А.І. у відпустці/

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2018 року, прийняте суддею Ковалем Ю.М. у м.Миколаєві

у справі № 915/390/18

за позовом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області

до скаржника

про стягнення 5400 грн.,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2018 року Регіональна торгово-промислова палата (далі по тексту – РТПП) Миколаївської області звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу (далі – КЕВ) м. Миколаєва про стягнення заборгованість у розмірі 5 400,00 грн.. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1762,00 грн..

Підставою позовних вимог є невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором № 34-127 щодо оплати навчання спеціалістів у сфері здійснення публічних закупівель для працівників тендерного комітету відповідача у кількості трьох осіб.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2018 року позов РТПП Миколаївської області задоволено повністю, стягнуто з КЕВ м. Миколаєва 5 400,00грн. основного боргу, а також 1762,00грн на відшкодування витрат на оплату судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, КЕВ м. Миколаєва звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її задовольнити, скасувати оскаржене рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог РТПП Миколаївської області в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що він вважає рішення винесеним внаслідок неповного з`ясування та за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, стверджує про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Скаржник звертає увагу суду на те, що договір №34- не містить такого обов`язкового реквізиту, як дата його укладення і тому фактично є таким, що не укладений, оскільки дата та момент укладення договору є його суттєвою умовою. При цьому, на думку скаржника, відсутність вказаного реквізиту має ряд наслідків, зокрема, не можливо встановити набрання чинності вказаним договором та момент виникнення правовідносин, на які він розповсюджується, оскільки в самому договорі (п.7.1) встановлено, що «договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2017року». Таким чином, апелянт зазначає, що оскільки дата підписання договору залишається невизначеною, можна дійти висновку щодо того, що оскаржуваний договір не набрав чинності, а тому не може розцінюватись, як підстава виникнення бюджетних фінансових зобов`язань КЕВ м. Миколаєва.

Також КЕВ м. Миколаєва стверджує, що відповідно до п.2.2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України №309 від 02.03.2012р., розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов`язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання. При цьому, оплата за зобов`язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів, проводиться лише щодо зареєстрованих зобов`язань, а реєстрація відбувається на підставі відповідних договорів, оскільки в договорі №34-127 відсутня дата укладання, відповідно даний договір не був зареєстрований КЕВ м. Миколаїв в органах казначейства за місцем обслуговування, а відтак не встановлює бюджетні фінансові зобов`язання.

Скаржник зазначає про те, що він є бюджетною установою Міністерства оборони України, яка утримується за рахунок державного бюджету України. Відповідно до Бюджетного кодексу України, фінансова діяльність КЕВ м. Миколаїв здійснюється на підставі діючого законодавства. Будь-які зобов`язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов`язаннями.

Таким чином, КЕВ м. Миколаїв, як бюджетна установа МО України, не може, у порушення бюджетного законодавства витрачати кошти державного бюджету, які не були зареєстровані у встановленому законом порядку як бюджетні фінансові зобов`язання.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, стверджує, що договором чітко визначено строк його дії, а порушення відповідачем норм Бюджетного кодексу не може бути підставою для звільнення його від відповідальності, а тому просить залишити апеляційну скаргу КЕВ м. Миколаєва без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2018 року -без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, сторонами у 2017 році, на підставі письмової заявки КЕВ м. Миколаєва від 10.11.2017 року на навчання (підвищення) на курсах “Державні закупівлі” /а.с.5/, укладено договір № 34-127 /а.с.8,9/.

У відповідності до умов договору РТПП (виконавець) зобов’язалася, згідно письмової заявки КЕВ м. Миколаєва (замовника), надати останньому послугу з проведення навчання спеціалістів у сфері здійснення публічних закупівель для працівників тендерного комітету замовника в кількості 3 (трьох) осіб (слухачів) та у разі, зокрема успішного складання слухачами іспиту, видати останнім відповідні сертифікати встановленої форми, а замовник – забезпечити явку слухачів на навчання та виконання ними навчальної програми з письмовим складанням іспиту, надати виконавцю підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 3-х робочих днів з дня закінчення надання послуг та оплатити вартість навчання слухачів в сумі 1800,00 грн. з ПДВ за одного слухача, а загалом у сумі 5400,00 грн. з ПДВ, на розрахунковий рахунок виконавця у строк не пізніше 3 робочих днів з дня закінчення навчання (п.п. 1.1, 2.1, 2.3- 2.4, 3.1.4, 3.2.1-3.2.3 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що сторона, яка не в змозі виконати свої договірні зобов`язання, в термін двох робочих днів інформує іншу сторону письмово про початок та припинення дії вказаних обставин.

Відповідно до п.7.1 договору, він набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частинами першою статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

15.12.2017 року виконавцем було отримано від КЕВ м. Миколаєва гарантійний лист № 5140, в якому останній гарантував здійснити оплату наданих послуг з проведення навчання спеціалістів у сфері здійснення публічних закупівель за договором № 34-127 та акту приймання-передачі наданих послуг до нього в обсязі 5400,00 грн. протягом січня 2018 року (а.с. 6).

На виконання умов договору позивач (виконавець) у період 18-22.12.2017 року надавав послуги з проведення навчання спеціалістів у сфері здійснення публічних закупівель з навчальним часом 40 годин для працівників тендерного комітету замовника у кількості трьох осіб, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вартість і порядок надання якої, визначалися договором. Відповідно до умов договору виконавцем своє зобов`язання було виконано належним чином та в повному обсязі, що підтверджується відповідними Сертефікатами про навчання /а.с.17-19/, тестовими завданнями, складеними слухачами /а.с.20-31/, анкетами реєстрації слухачів /а.с.32-34/.

У відповідності до п. 2.4. Договору замовник зобов`язується здійснити оплату за договором протягом 3 робочих днів з дня проведення навчання. Таким чином, КЕВ м. Миколаєва повинен був сплатити обумовлені 5400,00 грн. не пізніше 28.12.2017 року, однак свої зобов`язання не виконав.

10.04.2018 року за вих. № 426/07 РТПП Миколаївської області направлено претензію на адресу КЕВ м. Миколаєва, в якій просила перерахувати на рахунок 5400,00 грн. за договором №34-127. (а.с. 7).

У відповіді на претензію від 18.04.2018 року вих. № 1351, КЕВ м. Миколаїв повідомило, що не може сплатити в добровільному порядку заборгованість за договором № 34-127, оскільки вказані зобов`язання виникли в 2017 році, тобто в минулому бюджетному періоді, та не підлягають взяттю на облік органами казначейства в 2018 році. Таким чином, КЕВ м. Миколаїв немає можливості добровільно сплатити кошти в сумі 5400,00 грн. в поточному бюджетному році. (а.с. 10).

За таких обставин, розглянувши спір по суті, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність та підтвердженість матеріалами справи позовних вимог щодо стягнення 5400,00 грн. основного боргу, оскільки відповідачем не виконано грошових зобов'язань з оплати вартості наданих йому РТПП Миколаївської області послуг за укладеним між ними договором.

Щодо твердження скаржника про неукладенність договору, колегія зазначає, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.ч. 1-3 ст. 180 ГПК України).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Таким чином, дата підписання договору не ототожнюється з поняттям момент укладання Договору.

У п. 7.1 договору передбачений строк виконання зобов`язання, а саме з дати підписання до 31.12.2017 року, а відповідно до п.1.1 предмет договору виникає згідно до письмової заявки замовника, яка ним підписана 10.11.2017, Отже, висновок суду про те, що договір діяв з 10.11.2017 до 31.12.2017, відповідає його умовам та чинному законодавству. Відсутність дати підписання договору у тексті самого договору не є підставою для визнання його неукладеним. Крім того, питання про неукладенність договору може ставитися сторонами лише на стадії його укладання, а не після виконання його умов.

Твердження скаржника про те, що він, як бюджетна установа МО України, не може витрачати кошти державного бюджету, які не були зареєстровані у встановленому законом порядку як бюджетні фінансові зобов`язання, судом відхиляються з огляду на те, що правовідносини КЕВ м. Миколаєва з органами Державної казначейської служби не стосуються суті правовідносин з РТПП Миколаївської області.

Твердження скаржника про те, що договір не був зареєстрований ним, як розпорядником бюджетних коштів, і тому він не є підставою виникнення фінансових зобов’язань є безпідставним, оскільки питання щодо пошуку фінансових ресурсів задля виконання взятих на себе зобов’язань за договором № 34-127 знаходиться поза межами правовідносин між позивачем та відповідачем та не стосується позивача.

Згідно з ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, суб’єкт господарювання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, відсутність коштів у відповідача для погашення заборгованості за договором через відсутність реєстрації даного зобов’язання в органах Державної казначейської служби не звільняє його від виконання зобов’язань за договором.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, винесеним з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування, а отже, апеляційну скаргу КЕВ м. Миколаєва залишає без задоволення.

Згідно із ст.ст. 129, 282 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2018 року у справі №915/390/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва – без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Постанову складено 10.09.2018 о 17.30.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Н.М. Принцевська