Постанова № 76379312, 03.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/635/18Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.,

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Одеський апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання Бендерук Є.О.;

Від ТОВ "Пересувна механізована колона №19" - ОСОБА_1, довіреність № б/н, від: 24.05.18;

від Чорноморської міської ради Одеської області - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Чорноморської міської ради Одеської області, м.Чорноморськ

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2018 року

у справі №916/635/18

за позовом Чорноморської міської ради Одеської області, м.Чорноморськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19”, м.Херсон

про стягнення збитків у розмірі 1450830,52 грн., -

(суддя першої інстанції: Цісельський О.В., дата та місце прийняття рішення: 18.06.2018, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Щевченка, 29)

У квітні 2018 року Чорноморська міська рада Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19" (далі – ТОВ "ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19") збитків у розмірі 1450 830,52 грн.

Чорномоська міська рада Одеської області в позовній заяві зазначає, що ТОВ "ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19" користується земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м.Чорноморськ, вул.Віталія Шума, 4-А, без оформлення договору оренди землі, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Позивач зазначив, що фактичне використання земельних ділянок територіальних громад без відповідного оформлення договорів оренди землі є підставою для відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів від орендної плати за землю.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.04.2018 (суддя – Цісельський О.В.) у задоволенні позовних вимог Чорноморської міської ради Одеської області до ТОВ "ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19" про стягнення збитків у розмірі 1 450 830,52 грн. відмовлено в повному обсязі.

Суд першої інстанції, посилаючись на норми чинного законодавства України, зазначив, що користування спірною земельною ділянкою відбувається на підставі діючого договору оренди, з відповідною сплатою ТОВ «ЄВРОБУДТЕХ» орендних платежів.

Крім того, суд зазначив у рішенні, що між ТОВ «ЄВРОБУДТЕХ» та ТОВ "ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19" укладено договір суборенди земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Чорноморськ, вул.Віталія Шума, 4-А, з урахуванням чого суд дійшов висновків про відсутність збитків позивача в сумі 1450830,52 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Чорноморська міська рада Одеської області звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2018 року у справі №916/635/18 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити вимоги позивача в повному обсязі.

На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом не взято до уваги факт набуття права власності ТОВ "ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19" на торговельний центр, розташований на земельній ділянці площей 0,925 га за адресою: Одеська обл., м.Чорноморськ, вул.В.Шума 4-А.

Крім того, заявник апеляційної скарги звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у рішенні Господарського суду Одеської області по справі №916/2283/16 зазначено факт припинення відносин відповідно до договору оренди між Чорноморською міською радою Одеської області та ТОВ «ЄВРОБУДТЕХ» щодо зазначеної земельної ділянки.

Також Чорноморська міська рада Одеської області в апеляційній скарзі зазначає, що договір суборенди від 01.11.2016, укладений між ТОВ «ЄВРОБУДТЕХ» та ТОВ "ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19" є нікчемним та таким, що укладений з порушенням діючого законодавства України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 відкрито апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою Чорноморської міської ради Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2018 року у справі №916/635/18.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2018 апеляційну скаргу Чорноморської міської ради Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2018 року у справі №916/635/18 призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.09.2018.

В судовому засіданні 03.09.2018 представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції без змін, а скарги – без задоволення.

Представник Чороморської міської ради Одеської області в судове засідання не з’явився, однак, 03.09.2018 на електронну адресу Одеського апеляційного господарського суду від позивача надйшло клопотання про перенесення судового засідання по справі №916/635/18 на іншу дату, у зв’язку з поданням апелянтом скарги на дії державного реєстратора приватного нотаріуса ОСОБА_2

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відповідно до ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, відкладення судового розгляду є правом, а не обов’язком суду, а подання позивачем скарги на дії державного виконавця жодним чином не впливає на розгляд даної справи, колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні клопотання Чорноморської міської ради Одеської області про перенесення судового засідання у даній справі та з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представник відповідач, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюються сторонами наступні обставини.

17.07.2008 Чорноморською міською радою (Орендодавець) та ТОВ “Євробудтех” (Орендар) було укладено договір оренди землі, згідно умов п.1.1. якого, Орендодавець на підставі рішення сесії Іллічівської міської ради від 30.03.2007 №197/36-V надає, а Оренда приймає в строкове платне користування земельну ділянку, несільськогосподарського призначення, із земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, вул. Карла Маркса. (а.с.54-56)

Згідно п.2. Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,925 га, в тому числі 0,925 га – землі відведенні під будівництво.

Зазначений договір укладено строком на 49 років, належним чином зареєстровано у Одеській регіональній філії державного підприємства “Центр Державного земельного кадастру” при Державному комітеті України по земельних ресурсах від 20 червня 2008 року за №040850800087.

За актом прийому-передачі земельної ділянки, позивач передав, а ТОВ “ЄВРОБУДТЕХ” отримав в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,925 га, яка знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, вул. Карла Маркса, 4-А. (а.с.58)

З Виписки з протоколу №8 загальних зборів ТОВ «ЄВРОБУДТЕХ» від 10.09.2014 вбачається, що ТОВ «ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19» передано у якості статутного внеску нерухоме та інше майно, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, вул.Віталія Шума, 4-А, зокрема, будівля виставкового центру з торгівельними площами, загальнею площею 6277,5 кв.м. (а.с.93)

Згідно акту приймання-передачі майна ТОВ «ЄВРОБУДТЕХ» передало, а ТОВ «ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19» прийняло у якості внеску у статуний капітал наступне нерухоме та інше майно: об’єкто нерухомого майна – будівля виставкового центру з торгівельними площами, загальною площею 6277,5 кв.м., яка розташована за адресою: Одеська обл., м.Чорноморськ, вул.Віталія Шума, 4-А, складовими частинами якої є: ворота №1, огорожа №2, підпірні стіни №3, оглядові колодязі №4, дощоприймальники №5, покриття літ. І, ІІ. (а.с.94)

06.07.2016 ТОВ «ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19» звернулось до Чорноморської міської ради Одеської області із заявою про надання дозволу на продаж земельної ділянки площею 0,952 га за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, вул.Віталія Шума, 4-А для будівництва та обслуговування торговельного центру та про надання згоди авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки.

16.08.2016 до Чорноморської міської ради Одеської області надійшла заява ТОВ «ЄВРОБУДТЕХ» про розірвання договору оренди на зазначену земельну ділянку, у зв’язку з переходом прав власності на об’єкт нерухомості.

Рішенням Чорноморської міської ради Одеської області вирішено, зокрема, надати дозвіл на продаж земельної ділянки площею 0,952 га за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, вул.Віталія Шума, 4-А для будівництва та обслуговування торговельного центру, договору оренди на зазначену земельну ділянку з ТОВ «ЄВРОБУДТЕХ».

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від від 21.10.2016 у справі №916/2283/16 за позовом Чорноморської міської ради Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДТЕХ» відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі, розірванні договору оренди та повернення земельної ділянки.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 626, 628, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди (найму) одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу Україн визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частинами 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені ст. 141 Земельного кодексу України. Відповідно до п «е», частини 1 вказаної статті підставою припинення права користування земельною є, в тому числі, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Отже, вищезазначені положення норм діючого законодавства передбачають, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розташоване, у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Відтак, з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розташоване це майно у зв'язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною 2 статті 120 ЗК України. Тобто особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 №915/672/17.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі переходу права власності на майно, розташоване на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщено зазначене майно, у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника.

Як вже зазначалося раніше, рішенням Господарського суду Одеської області від від 21.10.2016 у справі №916/2283/16 за позовом Чорноморської міської ради Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДТЕХ» відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі, розірванні договору оренди та повернення земельної ділянки. Зазначеним рішенням встановлено, що «ТОВ «ЄВРОБУДТЕХ» увійшов до складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона№19» та в якості статунорго внеску передав нерухоме та інше майно, зокрема, будівлю виставкового центру з торгівельними площами, загальною площею 6277,5 кв.м. за адресою м.Іллічівськ, вул. Карла Маркса, 4-А, що підтверджується протоколами №8 та 20 загальних зборів засновників ТОВ «Пересувна механізована колона №19» від 10.09.2014. Також відповідачем надано копію свідоцтва про право власності ТОВ «Пересувна механізована колона №19» на вказане нерухоме майно від 14.10.2014.» Судом встановлено, що відносини щодо землекористування між сторонами (Чорноморською міською радою Одеської області та ТОВ «ЄВРОБУДТЕХ») припинилися з моменту переходу права власності на нерухоме майно до іншої особи.

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якрої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності установлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Судова колегія погоджується з доводами апелянта щодо припинення орендних правовідносин між позивачем та ТОВ «ЄВРОБУДТЕХ» за договором оренди від 17.05.2008 і цей факт встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 21.10.2016 у справі №916/2283/16.

Разом з тим, з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщено це майно, у зв'язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщено, згідно з ч. 2 ст. 120 Земемльного кодексу України. Тобто особа, яка набула права власності на таке майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщено, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

Враховуючи вищевказані норми діючого законодавства, відчуження ТОВ «ЄВРОБУДТЕХ» об’єктів нерухомості, розташованих на орендованій земельній ділянці призвело до припинення дії договору оренди щодо останнього як в частині прав, так і обов’язків за цим договором. Разом з тим, зазначений договір оренди діє на тих самих умовах щодо ТОВ «ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19», яке, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуло також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов’язки.

Позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 1450830,52 грн., в якості предмету позову зазначив збитки у вигляді неодержаних доходів за фактичне користування земельною ділянкою, а в якості підстави позову – користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди землі.

Загальні підстави позадоговірної відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність повного складу правопорушення, що включає такі елементи: протиправність поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливий результат такої поведінки - шкоду (збитки), їх наявність та розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вину особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, умовам договору, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В даному випадку відчуження об'єкта нерухомості ТОВ «ЄВРОБУДТЕХ» не припинило договору оренди в цілому, а відбулася заміна сторони у такому зобов'язанні на підставі частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", статті 120 Земельного кодексу України, що виключає стягнення збитків з відповідача.

З огляду на зазначене, судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку у відповідача та користування ТОВ "ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19" земельною ділянкою без оформлення договору оренди землі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом першої інстанції, 01.11.2016 ТОВ “ЄВРОБУДТЕХ” (Орендар) та ТОВ "ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19" (Суборендар) було укладено договір суборенди землі, згідно п.1.1. якого, Орендар надає, а Суборендар приймає в строкове платне користування частину земельної ділянки несільськогосподарського призначення категорії – землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Віталія Шума, 4-А.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не приймає до уваги вказаний договір суборенди, укладений ТОВ “ЄВРОБУДТЕХ” та ТОВ "ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19", оскільки на момент укладення зазначеного договору орендні правовідносини між Чорноморською міською радою Одеської області та ТОВ «ЄВРОБУДТЕХ» припинилися, у зв’язку з набуттям нерухомого майна відповідачем, з огляду на що доводи апелянта щодо нікчемності зазначеного договору суборенди є обгрунтованими.

Враховуючи вищевикледене, посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення на укладений ТОВ «ЄВРОБУДТЕХ» та ТОВ "ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19" договір суборенди земельної ділянки, як на підставу відмови в задоволенні позову, є помилковим.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача: протиправної поведінки останнього, збитків, причинно-наслідкового зв'язку, що свідчить про недоведеність позовних вимог та виключає стягнення визначеного позивачем розміру збитків.

Разом з тим, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновкому суду першої інстанції про незастосування строку позовної давності, з огляду на відмову в позові Чорноморської міської ради, оскільки застосування двох взаємовиключних підстав не допускається.

Позовна давність, за визначенням ст. 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах.

Судова колегія зазначає, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи відмову в задоволенні заявленого позову Чорноморської міської ради Одеської області його необгрунтованості, підстави для застосування строку позовної давності - відсутні.

Згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосуванням норм матеріального права: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У зв'язку з зазначеним, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, але з помилкових мотивів, у зв’язку з чим рішення суду підлягає зміні з викладенням мотивувальної частини рішення в редакції постанови суду апеляіційної інстанції.

З огляду на зазначене, апеляційна скарга Чорноморської міської ради Одеської області підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2018 року у справі №916/635/18 - зміні.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 281, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Чорноморської міської ради Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2018 року у справі №916/635/18 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2018 року у справі №916/635/18 змінити шляхом викладення мотивувальної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно зі ст. 282 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.09.2018 року.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

судді Г.І. Діброва

ОСОБА_3