Постанова № 76379303, 05.09.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2018 р. Справа № 907/68/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Малех І.Б.

суддів Гриців В. М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк” м. Київ в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ОСОБА_2, вих.№08/6083 від 03.04.2018 року

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 16.03.2018 року (суддя: Йосипчук О.С.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Таурус Проперті” №07-03/18 від 07.03.2018 про забезпечення позову

у справі №907/68/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Таурус Проперті”, м. Київ

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк” м. Київ в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ОСОБА_2, м. Київ

до відповідача-2: Реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції, смт. Міжгір’я

за участі третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: Пилипецької сільської ради, с. Пилипець Міжгірського району

про визнання права власності на земельну ділянку та зобов’язання Реєстраційної служби вчинити певні дії

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_3

від відповідача-1 (скаржника) – ОСОБА_4

від відповідача-2 – не з’явився

від третьої особи – не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2018 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Таурус Проперті” про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено Реєстраційній службі Міжгірського районного управління юстиції (с.м.т.Міжгір'я, вул.Шевченка, 159) вносити зміни до реєстру у вигляді зміни власника та/або приймати рішення про державну реєстрацію прав за іншим власником на земельну ділянку загальною площею 1 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл.. Міжгірський район, с.Пилипець, ур. Шипіт лазок, кадастровий номер 2122485201:01:00:0024, належну ПАТ “Всеукраїнський акціонерний банк” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т); кадастровий номер 2122485201:01:00:0024 на період розгляду спору у суді.

Заборонено іншим особам вчиняти будь-які дії, щодо предмета спору, а саме - земельної ділянки, загальною площею 1 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл.. Міжгірський район, с.Пилипець, ур. Шипіт лазок, кадастровий номер 2122485201:01:00:0024, належну ПАТ “Всеукраїнський акціонерний банк” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т); кадастровий номер 2122485201:01:00:0024.

В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство “Всеукраїнський акціонерний банк” м. Київ в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ОСОБА_2, вих.№08/6083 від 03.04.2018 року, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2018 року у справі №907/68/18, в частині задоволення заяви про забезпечення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю . При цьому, скаржник зазначив, що часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову порушує права держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Також зазначив, що відсутні належні докази, які підтверджують існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив проти її задоволення, при цьому зазначив, що на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розміщена інформація про продаж належного відповідачу 1 - ПАТ “ВіЕйБі Банк” майна. Оскільки існує висока ймовірність відчуження на користь інших осіб і предмету спору – земельної ділянки з кадастровим номером 2122485201:01:00:0024, що може утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, в разі ухвалення його на користь позивача, просить суд вжити заходів забезпечення позову в означений ним спосіб.

В судове засідання з’явився представник апелянта, який у своїх поясненнях, підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити.

Представник позивача в свою чергу заперечив доводи апелянта, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Представники відповідача 2 та третьої особи не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомленні про місце та час судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштової кореспонденції.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав:

Питання забезпечення позову, підстави його застосування та заходи врегульовано приписами Глави 10 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Приписами ст. 137 ГПК України встановлено перелік заходів забезпечення позову та закріплено право суду застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Поряд з цим, частина 7 вказаної статті визначає, що не допускається забезпечення позову у справах, відповідачем у яких є неплатоспроможний банк або Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом:

1) накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

2) заборони відповідачу, його посадовим особам вчиняти певні дії.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, подана позивачем заява містить вимогу про вжиття трьох самостійних заходів забезпечення позову, при цьому два перші заходи, обрані позивачем для забезпечення позову стосуються саме неплатоспроможного банку - відповідача1 у справі.

Тому, з огляду на пряму заборону закону вживати заходи забезпечення позову стосовно відповідача 1, який є неплатоспроможним банком, саме в обраний позивачем спосіб ( шляхом накладення арешту на належну йому земельну ділянку та заборони відповідачу 1 вчиняти будь-які дії), в задоволенні заяви позивача в цій частині належить відмовити.

Що стосується третього заходу забезпечення позову - заборони іншим особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо предмету спору - земельної ділянки кадастровий номер 2122485201:01:00:0024, суд констатує наступне.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову судового рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Рішення суду безумовно має бути виконаним і що його невиконання загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі – Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі – Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Обставини викладені в заяві про забезпечення позову та докази надані в їх підтвердження вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову. Факт продажу, належних відповідачу 1 – ПАТ “ВіЕйБі Банк” активів, підтверджено доданими роздруківками з сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Оскільки спірна земельна ділянка також належить до активів відповідача 1, є ймовірність її відчуження.

За таких обставин, виходячи із наявних матеріалів, колегія суддів вважає, що обрані ним засоби забезпечення позову є розумними, обґрунтованими і адекватними щодо забезпечення позову. Окрім того, такі заходи будуть забезпечувати збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та містять зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а відтак - є спроможний забезпечити

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 240, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк” м. Київ в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ОСОБА_2, вих.№08/6083 від 03.04.2018 року залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 16.03.2018 року у справі №907/68/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

4. Матеріали справи №907/68/18 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлений 10.09.2018 р.

Головуючий суддя Малех І.Б.

судді Гриців В. М.

ОСОБА_1