Постанова № 76379086, 04.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2018 р. Справа№ 910/4158/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Котенко О.О.

за участю представників:

від позивача: Герасименко І.В.

від відповідача: Лабунська М.П.

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київсоюзшляхпроект"

на рішення господарського суду міста Києва

від 21.06.2018 (повний текст рішення складено 25.06.2018)

у справі №910/4158/18 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Публічного акціонерного товариства "Київсоюзшляхпроект"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті"

про стягнення 161590,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось із позовом до Публічного акціонерного товариства "Київсоюзшляхпроект" про стягнення 146721,41 грн. плати за скид стічних вод без отримання Умов на скид стічних вод за договором №9110/5-06 від 02.03.2001 на послуги водопостачання та водовідведення, 3364,54 грн. 3% річних, 11504,33 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України у період з 01.05.2014 по 31.03.2017 здійснював скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без дозволу на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована плата за скид без дозволу стічних вод у систему каналізації міста Києва, а також інфляційні втрати та 3% річних.

Заперечуючи проти позову, відповідач у наданих суду першої інстанції поясненнях вказував зокрема про те, що з 01.09.2005 він не є власником будинку по вул. Кудрявська, 3/5 у м. Києві (адреса точки обліку за умовами договору №9110/5-06 від 02.03.2001), право власності на будинок перейшло шляхом його передачі до статутного капіталу до ТОВ "Ініціатор-Ріелті"; відповідач неодноразово інформував ПАТ "АК "Київводоканал" про зміну власника будинку. Відповідач стверджував, що з 01.09.2005 він не користується послугами ПАТ "АК "Київводоканал" на холодне водопостачання та водовідведення і не несе будь-якої відповідальності за порушення Правил користування послугами позивача; окрім того, новий власник приміщення звертався до позивача з проханням переоформити договір на водопостачання та водовідведення, що можливо було здійснити шляхом заміни сторони у договорі або укладення нового договору, що ПрАТ "АК "Київводоканал" здійснено не було.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2018 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київсоюзшляхпроект" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" грошові кошти за скид стічних вод без умов на скид стічних вод у розмірі 146721 (сто сорок шість тисяч сімсот двадцять одну) грн. 41 коп., 2200 (дві тисячі двісті) грн. 82 коп. витрат зі сплати судового збору; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Київсоюзшляхпроект" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва у справі №910/4158/18 від 21.06.2018 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються заперечення на позов, аналогічні тим, які викладено у відзиві на позов.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Київсоюзшляхпроект" у справі №910/4158/18; призначено справу до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

30.07.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні за участю представників сторін з повідомленням (викликом) учасників справи.

Розглянувши дане клопотання, колегією суддів його задоволено, з огляду на те, що з урахуванням конкретних обставин справи, апеляційна скарга підлягає розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" (місцезнаходження юридичної особи: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, будинок 3/5). Оголошено в судовому засіданні перерву до 04.09.2018, про що повідомлено учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

27.08.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів про неправомочність підписів осіб, що підписали акти обстеження об'єкту від 23.01.2018 та 28.03.2017; в обґрунтування неможливості надання додаткових документів в суді першої інстанції відповідач зазначає про отримання вищевказаних актів обстеження вже після ухвалення оскаржуваного рішення суду.

В судове засідання апеляційної інстанції представник третьої особи не з'явився.

Оскільки явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення учасників справи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу у відсутність представника третьої особи.

В судовому засіданні 04.09.2018 представник відповідача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень про оплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" послуг водопостачання та водовідведення за договором №9110/5-06 від 02.03.2001.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

02.03.2001 між ДКО "Київводоканал" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"), як постачальником, та АТЗТ "Київсоюзшляхпроект", як абонентом, було укладено договір №9110/5-06 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого постачальник зобов'язався надати абоненту послуги з постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент - розрахуватись за вказані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65.

Відповідно до Інформації про укладення договору (додаток №2 до договору) позивач зобов'язався надавати послуги водопостачання та водовідведеня до будинку по вул. Кудрявська, 3/5 у м. Києві; визначено прилад обліку - лічильник, 1 шт.

За умовами п.5.1 договору, договір є безстроковим, діє на весь період надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до яких централізоване водовідведення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається відповідними Правилами, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190. Згідно з п. 1.4. вказаних Правил, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Пунктом 1.4 Правил приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення населених пунктів України здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1.4 Правил № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до статей 30, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; статей 1, 2, 35, 38, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями); статей 1 - 3, 5, 16, 19, 24, 31 - 35, 39 - 41, 47, 51, 68 - 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями); Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 N 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за N 403/6691; Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 N 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №402/6690; пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3 - 5, 11 - 15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627, та з метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод, в межах функцій органу місцевого самоврядування, Розпорядженням Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 №1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила №1879), які поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб-підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об'єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або не побутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб'єктів, що скидають стічні води технологічного та/або не побутового походження).

Згідно із п.2.4. Правил № 1879, абоненти зобов'язані, зокрема, отримати Умови на скид та відповідно до ст.19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" укласти договір з водоканалом.

Пунктом 3.3. Правил № 1879 передбачено, що абоненти зобов'язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2, які видаються на один рік.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" зазначає, що внаслідок неотримання відповідного дозволу на скид, ПАТ "Київсоюзшляхпроект" здійснює скид стічних вод без Умов на скид, внаслідок чого порушує п.8.1 Правил №1879, відповідно до якого абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

21.04.2017 позивач листом-попередженням, адресованим керівнику ПАТ "Київсоюзшляхпроект" повідомив про встановлення факту порушення Умов на скид стічних води та необхідність сплати 146721,41 грн. за послуги з водовідведення, розрахунок яких було додано до листа. Вказану вимогу, згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримано відповідачем 12.06.2017.

28.03.2017 позивачем складено акт обстеження об'єкту, що скидає стічні води у міську каналізацію відповідно до Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, в якому викладено припис та термін виконання: оформити документи згідно п.3.3 Правил, здійснити прочистку каналізації до 28.04.2017.

23.01.2018 позивачем складено акт обстеження об'єкту, що скидає стічні води у міську каналізацію відповідно до Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, в якому викладено припис та термін виконання: оформити паспорт водного господарства згідно п.2.4, п.3.3 Правил, здійснити прочистку каналізації до 28.04.2017; отримати умови на скид стічних вод згідно п.2.4 Правил; здійснити профілактичну прочистку згідно п.2.4 Правил.

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, плата за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів уноситься підприємствами згідно з розрахунками водоканалів та виставленими ними рахунками на розрахункові рахунки водоканалів у порядку та в терміни, передбачені договором.

Відповідно до пункту 8.6 Правил № 1879 при порушенні цих Правил та Правил користування № 190 водоканал: за період самовільного (при відсутності чинного договору) користування міською каналізацією виконує розрахунок обсягу стічних вод згідно з пунктом 7.8 розділу 7 цих Правил з моменту початку такого користування, але за період не більше трьох років і до усунення порушення; має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення, зокрема, у разі відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.

Як зазначає позивач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства України відповідач за період з 01.05.2014 по 31.03.2017 здійснював скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид стічних вод, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована плата у розмірі 146721,41 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача плату за скид без дозволу стічних вод у систему каналізації міста Києва у розмірі 146721,41 грн., та нараховані 11504,33 грн. інфляційних втрат та 3364,54 грн. 3 % річних за період з 23.06.2017 по 28.03.2018.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимога позивача про нарахування та стягнення з відповідача п'ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення без Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі - 146721,41грн., посилаючись на встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку щодо отримання Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва за період з 01.05.2014 по 31.03.2017, що є підставою для застосування до відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді застосування п'ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що відповідачем належними засобами доказування не доведено підстав звільнення від обов'язків оплати за отримані послуги, отримання Умов на скид у спірний період та покладення відповідальності у п'ятикратному розмірі тарифу за неотримання відповідного дозволу та самовільне водовідведення.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача про те, що з 01.09.2005 ПАТ "Київсоюзшляхпроект" не є власником будинку по вул. Кудрявська, 3/5 у м. Києві стосовно якого між позивачем та відповідачем був укладений договір №09110/5-06 від 02.03.2001; при цьому місцевий господарський суд зазначив, що підставою договірних відносин сторін є укладений між ПАТ "Київсоюзшляхпроект" та ПАТ "АК "Київводоканал" договір №9110/5-06 на послуги водопостачання та водовідведення від 02.03.2001; доказів розірвання, визнання недійсним договору №9110/5-06 на послуги водопостачання та водовідведення від 02.03.2001 суду не надано; матеріалами справи підтверджено, що відповідач є фактичним споживачем послуг у буд. 3/5 по вул. Кудрявська у м. Києві, що засвідчено актами про зняття показань з приладу обліку, в яких чітко зазначена адреса споживання: м. Київ, вул. Кудрявська, 3/5 у період з 01.05.2014 по 31.03.2017, які підписані абонентом, актами обстеження об'єкту від 23.01.2018 та 28.03.2017, підписані представником відповідача в яких зокрема зазначено, що відповідачу необхідно отримати умови на скид.

Проте, колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір №9110/5-06 на послуги водопостачання та водовідведення від 02.03.2001 за своєю правовою природою є договір про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до акту приймання-передачі від 01.09.2005 на підставі протоколу №1 Зборів засновників ТОВ "Ініціатор-Ріелті" від 18.08.2005 та Протоколу засідання Спостережної ради ЗАТ "Київсоюзшляхпроект" від 17.08.2005 внеском до статутного капіталу ТОВ "Ініціатор-Ріелті" з боку ЗАТ "Київсоюзшляхпроект" є нежилий будинок, розташований за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 3/5.

Листом №83 від 27.07.2016 ПАТ "Київсоюзшляхпроект" повідомляло позивача про заміну власника на це приміщення і просило переукласти договір №09110 від 02.03.2001 на холодне водопостачання та водовідведення на власника приміщення.

27.07.2016 та 27.07.2016 ТОВ "Ініціатор-Ріелті" зверталось до позивача з листами вих. №02 та №83 відповідно, в яких просило переукласти договір №09110 від 02.03.2001 на холодне водопостачання та водовідведення на власника приміщення.

Проте вказані листи залишилися без відповіді.

Як вбачається з пояснень представника відповідача послуги з водопостачання та водовідведення за договором №9110/5-06 від 02.03.2001 сплачуються ТОВ "Ініціатор-Ріелті", що підтверджується платіжними дорученнями №48 від 07.03.2017, №47 від 17.02.2017, №57 від 31.03.2017, №104 від 10.05.2017, №103 від 10.05.2017, №126 від 29.05.2017, №188 від 21.07.2017, №232 від 04.09.2017, №262 від 02.10.2017, №263 від 03.10.2017.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).

З огляду на викладене, враховуючи те, що ПАТ "Київсоюзшляхпроект" з 01.09.2005 не є власником нежитлового приміщення, та фактично не є споживачем послуги водопостачання та водовідведення за договором, що виключало необхідність на отримання відповідачем Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва за період з 01.05.2014 по 31.03.2017, а також враховуючи зволікання Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" по укладенню з новим власником приміщення договору на надання послуг, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем безпідставно нараховано Публічному акціонерному товариству "Київсоюзшляхпроект" плату за скид стічних вод без отримання умов на скид стічних вод за договором №9110/5-06 від 02.03.2001 на послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 146721,41 грн.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що надані позивачем акти про зняття показань з приладу обліку за період з вересня 2014 р. по березень 2017 р. та акти обстеження об'єкту від 23.01.2018 та 28.03.2017, на які позивач посилається як на доказ надання відповідачу послуг, не приймаються судом до уваги, оскільки вказані акти зі сторони відповідача підписані не уповноваженими особами (з пояснень відповідача вбачається, що зазначені в актах особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не є працівниками ПАТ "Київсоюзшляхпроект", не мають жодного відношення до товариства "Київсоюзшляхпроект").

Як встановлено судом апеляційної інстанції, сторони не узгоджували порядок складання актів в процесі зняття показань з приладу обліку та не визначали відповідальних осіб, уповноважених підписувати акти.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати боргу за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без Умов на скид стічних вод, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 11504,33 грн. інфляційних втрат та 3364,54 грн. 3 % річних за період з 23.06.2017 по 28.03.2018.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Стаття 625 розміщена в розділі I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити суму оперативно-господарської санкції не є зобов'язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, а тому до відповідних правовідносин не застосовуються положення частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15.11.2016 у справі №910/5837/16, від 02.08.2017 у справі № 910/18995/16.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 11504,33 грн. інфляційних втрат та 3364,54 грн. 3 % річних за період з 23.06.2017 по 28.03.2018 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині задоволення позовних вимог, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київсоюзшляхпроект" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі №910/4158/18 скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Викласти резолютивну частину в наступній редакції:

«В позові відмовити повністю.»

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Публічного акціонерного товариства "Київсоюзшляхпроект" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3635 (три тисячі шістсот тридцять п'ять) грн. 77 коп.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/4158/18 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко

(повний текст постанови складено 10.09.2018)