Ухвала суду № 76378934, 05.09.2018, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"05" вересня 2018 р. Справа № 9/83

Суддя Марач В. В.,при секретарі судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в матеріалах справи

за заявою трудового колективу Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів"

до боржника Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів"

про визнання банкрутом

заяви: Головного управління ДФС України у Рівненської області (вул. Відінська,12, м.Рівне, 33023) Управління виконавчої дирекції фонду у Рівненській області (вул.Кавказька, 2, м.Рівне, 33028), Приватного підприємства "Альфа-ЩТ" (вул.Гетьмана Мазепи, 4а/6а, офіс 304, м.Рівне, 33028), гр.ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 33024), гр.ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, 33028) гр.ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, 33016), гр. ОСОБА_5 (АДРЕСА_13), гр. ОСОБА_6 (АДРЕСА_4), гр.ОСОБА_7 (АДРЕСА_5,33000), гр.ОСОБА_8 (АДРЕСА_14), гр.ОСОБА_9 (АДРЕСА_6, м.Рівне), гр.ОСОБА_10 (АДРЕСА_15), гр. ОСОБА_11 (АДРЕСА_16), гр. ОСОБА_12, АДРЕСА_7, 33010, про визнання кредиторами

В судовому засіданні приймали участь:

від кредиторів: ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_12-представник ОСОБА_13; ГУ ДФС у Рівненській області ОСОБА_14; ПП "Альфа ЩТ", ОСОБА_5-представник ОСОБА_15; УВДФ у Рівненській області ОСОБА_16;

від ГТУЮ у Рівненській області ОСОБА_17;

від органу прокуратури:ОСОБА_18;

від боржника: ОСОБА_19;

від ліквідатора: ОСОБА_19.

від кредиторів: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11- не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Постановою від 26.09.2017 року визнано банкрутом ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів"(33021, м. Рівне-21, ІК 00235884). Відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Щербаня О.М.

06.10.2017 року від ТОВ "Фірми "Восток" до Господарського суду Рівненської області надійшла апеляційна скарга на постанову Господарського суду Рівненської області від 26.09.2017 року, у зв'язку із чим супровідним листом від 11 жовтня 2017 року № 9/83/1112/17 матеріали справи № 9/83 направлено до Рівненського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.10.2017 року відкладено вирішення питання про прийняття або повернення заяв з грошовими вимогами до боржника від ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та заяви про заміну кредитора правонаступником до повернення матеріалів справи до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.10.2017 року відкладено вирішення питання про прийняття або повернення заяви з грошовими вимогами до боржника від ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.11.2017 року відкладено вирішення питання про прийняття або повернення заяв гр. ОСОБА_21, гр. ОСОБА_5, ПП "Альфа-ЩТ" та гр. ОСОБА_23 з грошовими вимогами до боржника до повернення матеріалів справи до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.11.2017 року відкладено вирішення питання про прийняття або повернення заяв Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (Рівненське відділення), гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_24, гр. ОСОБА_12 та гр. ОСОБА_10 з грошовими вимогами до боржника до повернення матеріалів справи до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.11.2017 року відкладено вирішення питання про прийняття або повернення заяв Рівненського ОУПФ України у Рівненській області, гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_25 з грошовими вимогами до боржника до повернення матеріалів справи до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.11.2017 року відкладено вирішення питання про прийняття або повернення заяв гр. ОСОБА_26, гр. ОСОБА_27, арбітражного керуючого ОСОБА_28 та ГУ ДФС у Рівненській області з грошовими вимогами до боржника до повернення матеріалів справи до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.12.2017 року відкладено вирішення питання про прийняття або повернення заяв гр. ОСОБА_29, гр. ОСОБА_30 та ПАТ КБ "ПриватБанк" з грошовими вимогами до боржника до повернення матеріалів справи до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.12.2017 року відкладено вирішення питання про прийняття або повернення клопотання ГУ ДФС у Рівненській області про заміну кредитора у справі та долучення кредиторських вимог до повернення матеріалів справи до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.02.2018 року відкладено вирішення питання про прийняття або повернення заяв гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_24, гр. ОСОБА_12, гр. ОСОБА_10, гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з вимогами відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України до повернення матеріалів справи № 9/83 до Господарського суду Рівненської області.

19.07.2018 року матеріали справи №9/83 повернулись до господарського суду Рівненської області.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Рівненської області від 19.07.2018 року №01-04/83/2018 у зв'язку із закінченням повноважень з відправлення правосуддя судді Політики Н.А., відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 9/83.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу 9/83 передано на розгляд судді Марачу В.В..

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 25.07.2018 року справу №9/83 прийнято до свого провадження суддею Марачем В.В..

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.08.2018 року заяви кредиторів призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судове засідання не з"явились кредитори ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5. В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення зазначених кредиторів, що підтверджується поштовими повідомленнями.

В судове засідання не з"явився кредитор ОСОБА_9. До господарського суду повернулась ухвала суду про призначення заяви про визнання кредитором до розгляду з відміткою поштового відправлення "за закінченням терміну зберігання".

Господарський суд, заслухавши в судовому засіданні учасників провадження у справі, з"ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, встановив наступне.

Пунктом 2 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, здійснюється офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури було здійснене на веб-сайті Вищого господарського суду України за № 46197 від 27.09.2017р.

Абзацом 8 п. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У встановлений законом строк від дня офіційного оприлюднення оголошення про визнання Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" (далі ВАТ «РЗТА») банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури до господарського суду звернулися наступні кредитори:

1. Головне управління державної фіскальної служби в Рівненський області з грошовими вимогами на суму 4981377,21 грн., з яких: заборгованість по податкам та зборам в сумі 3036 633,85 грн., бюджетна позичка в сумі 1143767,99 грн., єдиний соціальний внесок в сумі 375 885,02 грн., фінансові санкції та пеня в розмірі 425090,35 грн.

В заяві при обґрунтуванні своїх вимог заявник посилається на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та на підтвердження грошових зобов'язань долучив відповідний пакет документів: копії виконавчих листів, копії постанов та рішень судів, що набрали законної сили, копії податкової звітність поданої боржником, картки по особових рахунках платника податків та зборів, тощо.

2. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненський області з грошовими вимогами на суму 5 286999,00 грн., що включає в себе заборгованість по страховим внескам до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 51 814,33 грн., заборгованість по страховим внескам до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в сумі 88404,73 грн. та капіталізаційні платежі в сумі 546779,94 грн..

В заяві при обґрунтуванні своїх вимог заявник посилається на норми чинного законодавства, та на підтвердження заявлених грошових зобов'язань долучив до заяви відповідний пакет документів в т.ч. копії звітів, що подавалась до фондів, копії первинних документів, що пов'язані з призначенням виплат потерпілим особам в результаті травм на виробництві (капіталізаційних платежів), розрахунок потреби в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим на виробництві, тощо.

3. Приватне підприємство «Альфа-ЩТ» з грошовими вимогами на суму 431 955,60 грн., що включає в себе заборгованість за надання послуг по охороні майна ВАТ «РЗТА».

В своїй заяві заявник посилається на п.п.11 п.1 ч.1 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і вважає , що дані грошові вимоги мають бути включені до реєстру вимог кредиторів.

4. ОСОБА_2 з грошовими вимогами на суму 28179,66 грн., що включає в себе компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 6 485,54 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 13 904,72 грн., інфляційні втрати від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 6 169,81 грн. та 3 % річних від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 1619,59 грн..

На підтвердження своїх вимог заявник посилається на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та на рішення Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/19850/14-ц від 11.03.2015 року.

5. ОСОБА_3 з грошовими вимогами на суму 140593,74 грн., що включає в себе компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 36845,40 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 53 642,90 грн., інфляційні втрати від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 44 011,61 грн. та 3 % річних від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 6 093,83 грн..

На підтвердження своїх вимог заявник посилається на Рішення Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/7787/15-ц від 19.10.2015 року та по справі №569/19317/14-ц від 24.12.2014 року.

6. ОСОБА_4 з грошовими вимогами на суму 82860,82 грн., що включає в себе компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 18096,42 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 38 231,23 грн. інфляційні втрати від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 22468,93 грн. та 3 % річних від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 4064,24 грн..

На підтвердження своїх вимог заявник посилається на Рішення Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/19572/14-ц від 23.03.2015 року та по справі №569/9281/15-ц від 22.07.2015 року.

7. ОСОБА_5 з грошовими вимогами на суму 2316706,45, що включає в себе 3200,00 грн. сплачений судовий збір, заборгованість по договорам цесії від 26.12.2009 року в сумі 1142475,43 грн., інфляційні втрати в сумі 983518,06 грн. та 3 проценти річних в сумі 193177,51 грн.

В своїй заяві заявник лише посилається на норми чинного законодавства щодо підстав виконання грошового зобов'язання боржником.

8. ОСОБА_31 з грошовими вимогами на суму 119854,80 грн., що включає в себе середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

На підтвердження своїх вимог заявник посилається на Рішення Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/5732/13-ц від 15.05.2013 року та по справі №569/14151/16-ц від 28.03.2017 року, долучає їх копії.

9. ОСОБА_7 з грошовими вимогами на суму 229 542,00 грн., що включає в себе компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 8302,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 125251,40 грн., та сума індексації заробітної плати в сумі 4155,00 грн..

На підтвердження своїх вимог заявник посилається на рішення Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/10252/15-ц від 17.08.2015 року.

10. ОСОБА_8 з грошовими вимогами на суму 148703,35 грн., що включає в себе компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 19644,80 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 98852,00 грн., та сума індексації заробітної плати в сумі 30206,55 грн..

На підтвердження своїх вимог заявник посилається на рішення Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/1803/14-ц від 17.06.2014 року та по справі №569/14859/16-ц від 06.06.2017 року.

11. ОСОБА_9 з грошовими вимогами на суму 181507,29 грн., що включає в себе компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 32321,62 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 118980,00 грн., та сума індексації заробітної плати в сумі 30205,67 грн..

На підтвердження своїх вимог заявник посилається на рішення Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/1803/14-ц від 17.06.2014 року та по справі №569/13808/16-ц від 30.11.2016 року.

12. ОСОБА_10 з грошовими вимогами на суму 495 573,96 грн., що включає в себе компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 146694,50 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 193752,00 грн., заборгованість по заробітній платі в сумі 21146,80 грн., інфляційні втрати від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 111262,11 грн. та 3 % річних від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 22718,55 грн..

На підтвердження своїх вимог заявник посилається на рішення Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/16615/13-ц від 23.09.2013 року, по справі №569/19577/14-ц від 03.03.2015 року, по справі № 569/10012/15-ц від 23.09.2015 року та по справі № 569/14363/17 від 05.12.2017 року.

13. ОСОБА_11 з грошовими вимогами на суму 154 445,45 грн., що включає в себе компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 39 887,84грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 64 842,02 грн., інфляційні витрати від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 41 569,23 грн. та 3 % річних від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 8 146,36 грн..

На підтвердження своїх вимог заявник посилається на рішення Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/19851/14-ц від 11.03.2015 року та по справі №569/9639/15-ц від 24.07.2015 року.

14. ОСОБА_12 з грошовими вимогами на суму 249 420,59 грн., що включає в себе компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 69210,64 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 91 493,60 грн., інфляційні втрати від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 77843,35 грн. та 3 % річних від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 10 873,00 грн..

Для підтвердження своїх вимог заявник посилається на рішення Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/19699/14-ц від 21.01.2015 року та по справі №569/7636/15-ц від 22.06.2015 року.

Представник ліквідатора як в судовому засіданні, так в наданих суду письмових поясненнях заперечив щодо заявлених кредиторами сум грошових вимог до боржника, у зв'язку з чим повідомила, що згідно до надісланих кредиторам повідомлень про результати розгляду їх заяв з грошовими вимогами, вимоги вказаних вище кредиторів до боржника визнаються частково, а саме визнано грошові вимоги: Головного управління державної фіскальної служби в Рівненський області в сумі 4471809,94 грн., Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненський області в сумі 5056031,81 грн., Приватне підприємство «Альфа-ЩТ» в сумі 404 670,80 грн., ОСОБА_2 в сумі 16 083,97 грн., ОСОБА_3 в сумі 58 070,26 грн., ОСОБА_4 в сумі 39 518,93 грн., ОСОБА_5 в сумі 936 101,28 грн., ОСОБА_31 в сумі 117 254,80 грн., ОСОБА_7 в сумі 37 572,00 грн., ОСОБА_8 в сумі 98 659,75 грн., ОСОБА_9 в сумі 119 774,95 грн., ОСОБА_10 в сумі 233 175,60 грн., ОСОБА_11 в сумі 75 150,94 грн., ОСОБА_12 в сумі 102 663,44 грн. Ліквідатором відмовлено у визнанні Головному управління державної фіскальної служби в Рівненський області грошових вимог на суму 512 767,27 грн., Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненський області грошових вимог на суму 230 967,19 грн., Приватному підприємству «Альфа-ЩТ» грошових вимог на суму 30 484,80 грн., ОСОБА_2 грошових вимог на 12095,69 грн., ОСОБА_3 грошових вимог на суму 82 523,48 грн., ОСОБА_4 грошових вимог на суму 43 341,89 грн., ОСОБА_5 грошових вимог на суму 1 353 605,17 грн., ОСОБА_31 грошових вимог на суму 2 600,00 грн., ОСОБА_7 грошових вимог на суму 191 970,00 грн., ОСОБА_8 грошових вимог на суму 50 043,60 грн., ОСОБА_9 з грошовими вимогами на суму 61732,34 грн., ОСОБА_10 грошових вимог на суму 262 398,36 грн., ОСОБА_11 грошових вимог на суму 79 294,51грн., ОСОБА_12 грошових вимог на суму 146757,15 грн.

Присутні представники кредиторів заперечили щодо результатів розгляду грошових вимог, які були надані в судовому засіданні представником ліквідатора, та щодо підстав відмови у визнанні частини грошових вимог. Натомість, подані заяви підтримали в повному обсязі та просили визнати суд грошові вимоги в розмірі, що були кредиторами заявлені в поданих заявах.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд, розглянувши заявлені грошові вимоги кредиторів до боржника, заслухавши думку представників кредиторів, представника ліквідатора, представника боржника та інших учасників провадження у справі, встановив наступне.

У відповідності до ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому:

1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату судового збору; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство, введення процедури санації, визнання боржника банкрутом; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому; вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією боржника або ліквідатора банкрута; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно, пов'язані з набуттям ним права регресної вимоги щодо зернового складу, - у розмірі всієї виплаченої ним суми відшкодування вартості зерна;

2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються: вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються: вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства; вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 5 відсотків обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів, майна, майнових прав), які на дату відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство перебували у третіх осіб; вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 3 відсотків обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів, які підлягають позачерговому задоволенню та віднесені до конкурсних згідно з цим Законом;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Щодо заявлених грошових вимог Головного управління державної фіскальної служби в Рівненський області в сумі 4981377,21 грн., що включають в себе заборгованість по податкам та зборам боржника та його філій в сумі 3 036 633,85 грн., бюджетну позичку в сумі 1143 767,99 грн., єдиний соціальний внесок в сумі 375 885,02 грн., фінансові санкції та пеня в розмірі 425090,35 грн. судом встановлено, що в заяві при обґрунтуванні своїх вимог кредитор посилається на копії виконавчих листів, постанов та рішень судів, що набрали законної сили, податкову звітність та інші документи, які долучені до матеріалів справи.

Зі змісту заяви кредитора вбачається, що грошові зобов'язання в сумі 3 837 609,22 грн. щодо ВАТ «РЗТА» виникли на підставі неналежного виконання зі сторони боржника податкового законодавства, що підтверджується не лише документами, які долучені до заяви, але і первинними даними бухгалтерського обліку боржника, у зв'язку з чим до даної суми заперечень зі сторони самого боржника немає.

Щодо заявленого боргу по бюджетній позичці в сумі 1 143 767,99 грн. суд зазначає, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 284 від 17 квітня 1995 року "Про надання фінансової допомоги окремим підприємствам" між Міністерством фінансів України та ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" 20 квітня 1995 року укладено договір № 3 про надання фінансової допомоги на зворотній основі. Згідно умов договору позивачу надано фінансову допомогу на зворотній основі за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України в сумі 50 млрд. крб. (500 000 грн.) з оплатою 30% облікової ставки НБУ за користування нею строком до 31.12.1995 року. Договір заставою майна підприємства не забезпечений. Дані обставини стверджені договором № 3 від 20.04.1995 року. По своїй суті це є бюджетна позичка, оскільки, згідно Положення про резервний фонд Кабінету Міністрів, затвердженого постановою Верховної Ради України 22 лютого 1996 року № 22, кошти резервного фонду Кабінету Міністрів України формуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

У травні 2004 р. Рівненська об'єднана державна податкова інспекція (правонаступником якої була Державна податкова інспекція у м. Рівне, а нині ГУ ДФС в Рівненській області) звернулась з позовом до ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» про стягнення суми заборгованості по бюджетній позичці в розмірі 1 143 788,93 гри. (з них: 189 864,54 грн. сума залишку позички, 251 271,64 гри. сума відсотків за користування позичкою, 702 642,75 грн. - сума пені).

Рішенням господарського суду Рівненської області по справі № 12/190 від 11.11.2008 року було позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» до Державного бюджету України 189864 грн. 54 коп. основного боргу, 251271 грн. 64 коп. відсотків за користування позичкою, 189864 грн. 54 коп. пені, всього 631000 грн. 72 коп. В решті позову відмовлено.

Законність та обґрунтованість даного судового рішення було підтверджено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2009 року.

Цивільний кодекс України ч. 5 ст. 11 закріплює норму про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. В даному випадку, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є рішення суду, яке набрало законної сили.

Відтак, судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою набуття, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. У зв'язку з цим, рішення суду може бути правоприпиняючим, правозмінюючим, правовідновлюючим. Сфера дії таких рішень суду універсальна, і тому може стосуватися як абсолютних прав (речової та інтелектуальної власності) і корпоративних прав, так і договірних та недоговірних зобов'язань.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.18 ГПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Таким чином, борг по бюджетній позичці, який заявлений кредитором підлягає визнанню частково в сумі 631 000,72 грн..

На підставі вищевикладеного, суд визнає грошові вимоги ГУ ДФС в Рівненській області в сумі 4 471 809,94 грн. з наступною черговістю погашення: 3200,00 грн. (сума сплаченого судового збору) - перша черга погашення; 375 885,02 грн. (заборгованість по єдиному соціальному внеску) - друга черга погашення; 3 036 633,85 грн. (заборгованість по основним платежам до бюджету) - третя черга погашення; 1056 091,07 грн. (бюджетна позичка, штрафні санкції та пеня) - шоста черга погашення. Відмовити у визнанні кредитору грошових вимог в сумі 512 67,27 грн. як безпідставні.

Щодо заявлених грошових вимог Управління виконавчої дирекції ФСС України в Рівненський області на суму 5286999,00 грн., що включає в себе заборгованість по страховим внескам до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 51 814,33 грн., по страховим внескам до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в сумі 88 404,73 грн. та капіталізаціні платежі в сумі 5146 779,94 грн., що підтверджується як відповідною звітністю, що подавалась до фондів, так первинними документами, що пов'язані з призначенням виплат потерпілим особам в результаті травм на виробництві (капіталізаціних платежів) судом встановлено, що в заяві при обґрунтуванні своїх вимог кредитор посилається на норми чинного законодавства та на підтвердження наявності даної заборгованості долучив до заяви відповідний пакет документів.

Зі змісту заяви кредитора вбачається, що зобов'язання в сумі 5146779,94 грн. - загальна сума платежів, що підлягає капіталізації. Оскільки, на ВАТ «РЗТА» стались страхові випадки щодо 20 осіб, які перераховані в заяві, про що було складено акти про нещасні випадки та винесено постанови про визнання потерпілим, у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань» банкрут зобов'язаний відшкодувати шкоду завдану життю та здоров'ю осіб, що постраждали.

Однак, при розгляді заяви судом встановлено, що кредитор пред'явив до банкрута не лише капіталізацію, яка виникла із зобов'язань боржника, але і капіталізаційні платежі в сумі 230518,01 грн., що виникли із зобов'язань Дочірнього підприємства «Служба капітального будівництва і побуту» ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів».

Стосовно правомірності та підставності пред'явлення даної суми до банкрута суд зазначає, що ДП «Служба капітального будівництва та побуту» ВАТ «РЗТА» згідно до статуту та вимог чинного законодавства з дня проведення держаної реєстрації є окремою юридичною особою, яка самостійно відповідає за своїми правами та обов'язками, в т. ч. і за своїми зобов'язаннями, які виникають в ході господарської діяльності. Відтак, засновник не несе жодних зобов'язань по відношенню до зобов'язань, які виникли в ході здійснення господарської діяльності суб'єкта створеного за його участю.

Судом також встановлено, що крім капіталізаційних платежів, які виникли із зобов'язань Дочірнього підприємства, що вказане вище, заявник заявив і заборгованість останнього по страховим платежам до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в сумі 449,18 грн..

На підставі вказаного вище, за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами судом визнаються грошові вимоги Управління виконавчої дирекції ФСС в Рівненській області в сумі 5056031,81грн. з черговістю погашення друга. Суд відмовляє у визнанні грошових вимог в сумі 230 967,19 грн., як безпідставно заявлені.

Щодо заявлених грошових вимог ПП «Альфа-ЩТ» на суму 431955,60 грн. суд встановив, що в своїй заяві кредитором пред'явило до ВАТ «РЗТА» грошові зобов'язання, які виникли у зв'язку з тим, що ПП «Альфа-ЩТ» в період з жовтня 2014 року по вересень 2015 року надавало послуги охорони майна ВАТ «РЗТА» на підставі Договорів.

Відповідно до п. 3 ст.. 23 Закону про банкрутство визначено, що заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, які підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, які додаються до заяви.

Таким чином приписами п. 3 вищевказаної статті Закону про банкрутство визначено, що до заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

Однак, до заяви, що подана до суду вказаного пакету документів не містить.

Відповідно до п. 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.10.2014 року було укладено між ВАТ «РЗТА» (замовник) та ПП «Альфа-ЩТ» (охоронна фірма) договір про охорону виробничих (господарських) об'єктів згідно до якого замовник доручає, а охоронна фірма бере під охорону наступні об'єкти: рухоме та нерухоме майно ВАТ «РЗТА», згідно до Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього догорову (п.1.1).

Пунктом 1.7. даного Договору було визначено, що Вартість послуг розраховується з розрахунку надання послуг за одну годину охорони одним охоронником, що визначається додатком до даного договору.

Відповідно до п. 1.9. даного Договору оплата за надані послуги здійснюється щомісячно авансом до 15 числа та до останнього числа кожного місяця на підставі виставлених рахунків у безготівковому порядку.

Згідно до п. 5.1. даного Договору визначено, що строк його дії з 01.10.2014 року по 31.12.2014 року. Однак, додатковою угодою від 01.01.2015 року строк дії договору було продовжено до 01.02.2015 року.

В подальшому, 30.01.2015 року було укладено між ВАТ «РЗТА» та ПП «Альфа-ЩТ» договір про охорону виробничих (господарських) об'єктів, який повністю дублював умови визначені договором від 01.10.2014 року.

Про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. Обов'язок замовника - оплатити надану послугу (ст. 901 Цивільного кодексу). В свою чергу чинним законодавством не передбачено будь-яких типових документів для оформлення операцій із надання/отримання послуг. Однак, у загальноприйнятій практиці документом, що оформляє господарські операції з надання/отримання послуг, є акт.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Також відповідно до п. 44.1 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів… Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, первинні документи є підтвердженням факту здійснення господарської операції, що мала місце в діяльності підприємства, тому надаючи послуги суб'єкту господарювання охоронна фірма має їх документально оформити.

Висновками Вищого адміністративного суду України, що висвітлена в постанові від 12.07.2016 року у справі № К/800/13578/16 визначено, що виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Отже, підтвердженням наданих послуг є акт виконаних робіт, який підписується в останній день місяця надання послуг як замовником так і виконавцем робіт.

В підтвердження факту надання послуг по вищевказаним договорам сторонами було підписано наступні акти, в саме: акт № ОУ-0000022 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за жовтень 2014 року до договору від 01.10.2014 року за на суму 56 210,00 грн., акт № ОУ-0000023 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за листопад 2014 року до договору від 01.10.2014 року на суму 56 210,00 грн., акт № ОУ-0000031 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2014 року до договору від 01.10.2014 року на суму 56 210,00 грн., акт № ОУ-0000004 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за січень 2015 року до договору від 30.01.2015 року на суму 41 639,20 грн., акт № ОУ-0000008 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий 2015 року до договору від 30.01.2015 року на суму 37 960,00 грн., акт № ОУ-0000011 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за березень 2015 року до договору від 30.01.2015 року на суму 41 639,20 грн.., акт № ОУ-0000023 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за квітень 2015 року до договору від 30.01.2015 року на суму 36 792,00 грн., акт № ОУ-0000029 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за травень 2015 року до договору від 30.01.2015 року на суму 38 018,40 грн., акт № ОУ-0000034 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за червень 2015 року до договору від 30.01.2015 року на суму 36 792,00 грн..

Згідно до даних актів ПП «Альфа-ЩТ» надало ВАТ «РЗТА» послуг на суму 168 630,00 грн. по договору від 01.10.2014 року, що також підтверджується і актом звірки розрахунків, та на суму 232 840,80 грн. по договору від 30.01.2015 року.

Враховуючи дане, за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами судом визнаються грошові вимоги ПП «Альфа-ЩТ» в сумі 404 670,80 грн. в т.ч. 3 200,00 грн. (сума сплаченого судового збору) - перша черга погашення; - 401470,80 грн. (оплата послуг згідно до договорів)- четверта черга погашення. Суд відмовляє у визнані грошових вимог в сумі 30 484,80 грн. за їх безпідставністю.

Щодо заявлених грошових вимог ОСОБА_2 на суму 28 179,66 грн., що включає в себе компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 6 485,54 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 13 904,72 грн., інфляційні витрати від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 6 169,81 грн. та 3-ри % річних від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 1 619,56 грн., судом встановлено, що в заяві при обґрунтуванні своїх вимог кредитор посилався на те, що заборгованість в сумі 16 083,97 грн. ( компенсація втрати частини догоду в розмірі 2179,25 грн. та середній заробіток в на суму 13 904,72 грн.) підтверджується Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/19850/14-ц від 11.03.2015 року та у зв'язку з тим, що вищевказане судове рішення не виконано, кредитор самостійно донарахував компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків виплати середнього заробітку середній заробіток, інфляційні втрати та 3-ри % річних в порядку ст. 625 ЦК України за невиконання вищевказаного рішення суду.

Таким чином, зі змісту заяви кредитора вбачається, що зобов'язання в сумі 16 083,97 грн. щодо ВАТ «РЗТА» виникли на підставі рішення суду, що винесене в межах цивільної справи порушеної за заявою ОСОБА_2, яке станом на сьогоднішній день не виконані.

Щодо заявленої компенсації втрати доходу у зв'язку з порушенням строків виплати середньої заробітної плати за рішеннями судів в суму 4 306,29 грн. суд враховує те, що відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Нарахування компенсації за затримку виплати заробітної плати здійснюється на підставі Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159, пунктом 3 котрого визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», яка дублюється і ч. 1 ст. 94 КЗпП України, встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Таким чином, в розумінні вищевказаних нормативно-правових актів, компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати нараховується лише на грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Тобто обов'язковою умовою для грошового доходу, щоб на нього можна було нарахувати компенсації є те, що він не має носити разовий характер.

В свою чергу кредитором компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати нарахована на суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а не на саму заборгованість по заробітній платі, чи інший платіж, що має періодичний характер, та з якого проводяться утримання податків та зборів.

Верховний Суд України дійшов висновку, що ст..ст. 116, 117 КЗпП України структурно віднесені до розд. VII «Оплата праці» указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку. (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 14.11.2012р. у справі № 6-139цс12).

Таким чином, за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційними виплатами за порушення права на оплату праці, та не є заробітною платою визначеною як періодичний платіж і законодавством про працю строки його виплати не визначені, тому компенсація, передбачена ст.34 Закону України «Про оплату праці» на середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні не нараховується. Дана правова позиція підтверджується постановою Верховного суду по справі № 569/10725/17 від 04.07.2018 року.

Щодо вимоги про включення до реєстру вимог кредиторів інфляційних втрат в сумі 6 169,81 грн. та 3-х % річних в сумі 1 619,59 грн., що заявником нараховані на суми, які виникли на підставі судового рішення суд зазначає, що відповідно до ст.. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену ст..625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20.04.2015 року по справі № 569/19850/14-ц стосуються трудових правовідносин та виносилось на підставі норм законодавства, що регулює вищевказану сферу правовідносин.

Таким чином передбачена ст.. 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст.. 625 ЦК України).

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного суду України від 20.01.2016 року у справі № 6-2759цс15.

На підставі вказаного вище, за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами судом визнаються грошові вимоги ОСОБА_2 в сумі 16083,97 грн., як вимоги 1 черги задоволення, що підтверджуються судовим рішенням. Суд відмовляє у визнанні грошових вимог в сумі 12 095,69 грн. за їх безпідставністю.

Щодо заявлених грошових вимог ОСОБА_3 на суму 140 593,74 грн., що включає в себе компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 36 845,40 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 53 642,90 грн., інфляційні витрати від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 44 011,61 грн. та 3-ри % річних від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 6 093,83 грн.. судом встановлено, що в заяві при обґрунтуванні своїх вимог кредитор посилався на те, що заборгованість в сумі 14354,13 грн. ( компенсація втрати частини догоду в розмірі 4427,36 грн. та середній заробіток в на суму 9926,80 грн.) підтверджується Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/7787/15-ц від 19.10.2015 року, заборгованість в сумі 43716,10 грн. підтверджується Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі №569/19317/14-ц від 24.12.2014 року та у зв'язку з тим, що вищевказане судове рішення не виконано, кредитор самостійно донарахував компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків виплати середнього заробітку, інфляційні втрати та 3 % річних в порядку ст.. 625 ЦК України за невиконання вищевказаних рішень суду.

Таким чином, зі змісту заяви кредитора вбачається, що зобов'язання в сумі 58 070,26 грн. щодо ВАТ «РЗТА» виникли на підставі рішень суду, що винесені в межах цивільних справ порушених за заявами ОСОБА_32 ., які станом на сьогоднішній день не виконані.

Щодо заявленої компенсації втрати доходу у зв'язку з порушенням строків виплати середньої заробітної плати за рішеннями судів а суму 32 418,04 грн. суд зазначає, що ч. 5 ст. 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. В даному випадку, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є рішення суду, яке набрало законної сили.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01.12.2017 року по справі № 569/11079/17 за позовом кредитора до ВАТ «РЗТА» про стягнення компенсації втрати частити грошового доходу у зв'язку з невиплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, було відмовлено в задоволенні даного позову в повному обсязі. Правомірність відмови було підтверджено Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 25.01.2018 року.

Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою набуття, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. У зв'язку з цим, рішення суду може бути правоприпиняючим, правозмінюючим, правовідновлюючим. Сфера дії таких рішень суду універсальна, і тому може стосуватися як абсолютних прав (речової та інтелектуальної власності) і корпоративних прав, так і договірних та недоговірних зобов'язань.

Оскільки, відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.18 ГПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, то керуючись наявним судовим рішенням правових підстав для визнання даної суми судом не має.

Щодо вимоги про включення до реєстру вимог кредиторів інфляційних втрат в сумі 44 011,61 грн. та 3-х % річних в сумі 6 093,83 грн., що заявником нараховані на суми, які виникли на підставі судових рішень суд зазначає, що відповідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену ст..625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24.12.2014 року по справі № 569/19317/14-ц, від 14.09.2015 року по справі № 569/7787/15-ц стосуються трудових правовідносин та виносились на підставі норм законодавства, що регулює вищевказану сферу правовідносин.

Таким чином передбачена ст.. 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст.. 625 ЦК України).

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного суду України від 20.01.2016 року у справі № 6-2759цс15.

На підставі вказаного вище, за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами судом визнаються грошові вимоги ОСОБА_3 в сумі 58 070,26 грн., як вимоги 1 черги задоволення, що підтверджуються судовим рішенням. Суд відмовляє у визнанні грошового зобов'язання в сумі 82 523,48 грн. за його безпідставністю.

Щодо заявлених грошових вимог ОСОБА_4 на суму 82 860,82 грн., що включає в себе компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 18 096,42 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 38 231,23 грн. інфляційні витрати від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 22 468,93 грн. та 3-ри % річних від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 4064,24 грн.. судом встановлено, що в заяві при обґрунтуванні своїх вимог кредитор посилався на те, що заборгованість в сумі 37972,59 грн. ( компенсація втрати частини догоду в розмірі 1287,70 грн. та середній заробіток в на суму 36694,89 грн.) підтверджується Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/19572/14-ц від 23,03.2015 року, заборгованість в сумі 1536,34 грн. підтверджується Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі №569/9281/15-ц від 22.07.2015 року та у зв'язку з тим, що вищевказане судове рішення не виконано, кредитор самостійно донарахував компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків виплати середнього заробітку середній заробіток, інфляційні втрати та 3 % річних в порядку ст.. 625 ЦК України за невиконання вищевказаного рішення суд.

Тому, зі змісту заяви кредитора вбачається, що зобов'язання в сумі 39518,93 грн. щодо ВАТ «РЗТА» виникли на підставі рішень суду, що винесені в межах цивільних справ порушених за заявами ОСОБА_33, які станом на сьогоднішній день не виконані.

Щодо заявленої компенсації втрати доходу у зв'язку з порушенням строків виплати середньої заробітної плати за рішеннями судів а суму 16808,72 грн. суд враховує той факт, що Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16.11.2017 року по справі № 569/10725/17 за позовом ОСОБА_4 до ВАТ «РЗТА» про стягнення компенсації втрати частити грошового доходу у зв'язку з невиплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, було відмовлено в задоволенні даного позову в повному обсязі. Правомірність відмови було підтверджено Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 13.02.2018 року та постановою Верховного суду від 04.07.2018 року.

Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою набуття, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. У зв'язку з цим, рішення суду може бути правоприпиняючим, правозмінюючим, правовідновлюючим. Сфера дії таких рішень суду універсальна, і тому може стосуватися як абсолютних прав (речової та інтелектуальної власності) і корпоративних прав, так і договірних та недоговірних зобов'язань.

Оскільки, відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.18 ГПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. За нормами ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Враховуючи дане, правові підстави для визнання даного грошового зобов'язання в суду відсутні.

Стосовно заявленої суми інфляційних втрат та 3-ри % річних нарахованих в порядку ст.. 625 ЦК України за невиконання вищевказаних рішень суду суд керуючись вищевказаною правовою позицією, що висвітлені по відношенню до таких кредиторів як ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка дублюється з правовою позицією висвітленою в постанові Верховного суду України від 20.01.2016 року у справі № 6-2759цс15, також не вбачає правових підстав для визнання даних грошових зобов'язань, та щодо включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Відтак, за результатами розгляду судом визнаються грошові вимоги ОСОБА_4 в сумі 39518,93 грн., як вимоги 1 черги задоволення, що підтверджуються судовим рішенням. Суд відмовляє у визнанні грошової вимоги в сумі 43341,89грн., як безпідставно заявленої.

Щодо заявлених грошових вимог ОСОБА_5 на суму 2 316 706,45, судом встановлено, що в заяві при обґрунтуванні своїх вимог кредитор посилався на те, що заборгованість в сумі 764188,00 грн. підтверджується Рішенням господарського суду Рівненської області по справі № 15/158 від 24.11.2009 року згідно до якого з ВАТ «РЗТА» на користь Фізичної-особи підприємця ОСОБА_5 було стягнуто заборгованість по Договорах відступлення права вимоги (цесії) від 31.08.2009 року, що було укладено з ПП «Альфа-Сек'юріті» та з ТОВ «Позавідомча Центральна Служба Охорони».

Також, кредитор в своїй заяві пред'явив вимогу щодо стягнення боргу в сумі 378 287,43 грн., що включав в себе заборгованість в сумі 143 172,00 грн., яка виникла на підставі договору відступлення права вимоги від 26.12.2009 року, заборгованість в сумі 221 531,00 грн., яка виникла на підставі договору відступлення права вимоги від 26.02.2010 року з врахуванням змін внесених договором від 26.04.2010 року.

Щодо даної заборгованості суд встановив, що в 2011 році Фізична-особа підприємець ОСОБА_5 звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом до ВАТ «РЗТА» щодо стягнення заборгованості по вищевказаним договорам уступки вимоги від 26.12.2009 року та від 26.02.2010 року з врахуваннями внесених змін.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.11.2011 р. у справі № 4/17 в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" 200 932,00 грн. збитків, стягнуто з ПП "Альфа-ЩТ" на користь ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" 174 535,00 грн. збитків.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2012 р. рішення Господарського суду Рівненської області від 18.11.2011 р. у справі № 4/17 скасовано, прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено: стягнуто з ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 364.703,00 грн. боргу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2012 року було касаційні скарги Першого заступника прокурора Рівненської області та Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2012 р. у справі № 4/17 в частині задоволення первісного позову про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 364 703,00 грн. боргу, 3 647,03 грн. витрат з оплати державного мита, 236,00 грн. витрат з оплати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 823,52 грн. витрат з оплати судового збору за подачу апеляційної скарги скасовано. В цій частині залишили в силі рішення Господарського суду Рівненської області від 18.11.2011 р. у справі № 4/17, яким у задоволенні первісного позову відмовлено. В решті постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2012 р. у справі № 4/17 залишити без змін.

Відповідно до 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи дане, правові підстави для визнання даних грошових вимог з врахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, що були нараховані заявником на них, в суду відсутні.

Щодо інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих на заборгованість в сумі 764 188,00 грн. суд зазначає, що ОСОБА_5 проведено розрахунок інфляційних та 3-х відсотків річних за період з 26.12.2009 року по 25.09.2017 року.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11).

Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова ВСУ від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс1 1).

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Нормами ст.. 257 та ст.. 258 ЦК України визначено, що загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено строком в один рік.

Таким чином, на інфляційні та 3 % річних поширюється загальний строк позовної давності, що становить три роки. В своїй заяві кредитор зазначив, що борг в сумі 764188,00 грн. виник з 26.12.2009 року, однак дана інформація є недостовірною так як судове рішення щодо стягнення вказаної суми боргу датоване 24.11.2009 року.

Рішенням господарського суду Рівненської області по справі № 15/158 від 24.11.2009 року встановлено, що заборгованість в сумі 764188,00 грн. включає в себе борг по договору цесії укладений 31.08.2009 року, та борг по договору цесії укладений 01.09.2009 року.

Тому, враховуючи загальний термін позовної давності у кредитора є право вимагати сплати 3-х процентів річних за період з 01.09.2009 року по 01.09.2012 року по заборгованості, що виникла на підставі договору цесії від 31.08.2009 року, та за період з 02.09.2009 року по 02.09.2012 року по заборгованості, що виникла на підставі договору цесії від 01.09.2009 року. Тоді як кредитором було розраховано 3-ри проценти річних за період з 27.12.2009 року по 25.09.2015 року, що перевищує строк позовної давності, в сумі 131 900,94 грн.

Таким чином кредитор пред'являє вимогу про стягнення 3-х відсотків річних за період з 26.12.2009 року по 25.09.2015 року, що є більшим за термін позовної давності та не включає до свого складу 116 днів строку позовної давності на який має право кредитор у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання зі сторони боржника.

Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заяви кредиторів розглядаються в межах заявлених вимог, і самостійно без відповідної заяви кредитор ні суд, ні боржник немає право включати кредиторські вимоги. Тому згідно до заявленої вимоги 3-ри проценти річних підлягають визнанню частково в сумі 61 490,96 грн.

Розділом 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою ст.. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

До вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України).

Враховуючи дане, та той факт, що борг ВАТ «РЗТА» перед даним кредитором в сумі 764 188,00 виник у вересні 2009 року, то враховуючи термін позовної давності, індексація підлягає нарахуванню лише за період з 01.10.2009 року по 01.10.2012 року. В свою чергу кредитор заявив індексацію, яка розрахована за період з 26.12.2009 року по 25.09.2015 року, у зв'язку з цим визнанню підлягає індексація за період з 01.01.2010 року по 01.10.2012 року в сумі 99 344,44 грн.

На підставі вказаного вище, за результатами розгляду заяви судом визнаються грошові вимоги ОСОБА_5 в сумі 936 101,28 грн. в т.ч. 932 901,28 грн. (7 877,88 грн. + 925 023,40 грн.) як вимоги 4 черги задоволення та 3200,00 грн. сплачений судовий збір як вимога 1 черги задоволення. Суд відмовляє у визнані грошових вимог в сумі 1380605,17 грн. як безпідставно заявлених.

Щодо заявлених грошових вимог ОСОБА_31 з грошовими вимогами на суму 119 854,80 грн., що включає в себе середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні судом встановлено, що зобов'язання в сумі 101 854,80 грн. виникли на підставі рішень Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/5732/13-ц від 15.05.2013 року та по справі №569/14151/16-ц від 28.03.2017 року. Також заявником було самостійно донараховано середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.11.2016 року по 16.11.2017 року в сумі 18 000,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Частиною 1 ст. 117 КЗпЗ України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу підприємства здійснювати компенсацію працівникам втрати частини доходу заробітної плати у випадку порушення встановлених строків її виплати.

Згідно до вищевказаного кредитором в поданій заяві було розраховано розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 17.11.2016 року) по 16.112017 в сумі 18 000,00 грн. (1500,00 грн. * 12 місяців затримки).

Однак, відповідно до абз. 3 п. 1 ст. 38 Закону про банкрутство визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Враховуючи дане, заявник мав право обраховувати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні лише за період з 17.11.2016 року по 25.09.2017 року. У зв'язку з чим визнанню підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 15 400,00 грн.

Враховуючи дане, за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами судом визнаються грошові вимоги ОСОБА_31 в сумі 117 254,80 грн., як вимоги 1 черги задоволення, що підтверджуються судовим рішенням. Суд відмовляє у визнанні грошового зобов'язання в сумі 2 600,00 грн. як безпідставно заявлене.

Щодо заявлених грошових вимог ОСОБА_7 на суму 229 542,00 грн., судом встановлено, що 06.10.2017 року було отримано Заяву про грошові вимоги від кредитора датовану 29.09.2017 року на суму 390 535,49 грн., що включала в себе компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 10 677,43 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 379 858,06 грн.

За результатами розгляду якої боржником було відмовлено ОСОБА_7 у визнанні грошового зобов'язання в повному обсязі з підстав, що викладені в повідомлення копія якого міститься в матеріалах справи.

12.07.2018 року через канцелярію суду надійшла заява від кредитора про зменшення кредиторських вимог. Вимоги в даній заяві зі сторони кредитора базуються на тому, що на суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підтверджується судовим рішенням, ОСОБА_7 пред'явила вимогу про визнання останньої кредитором у справі на суми 229 452,00 грн., що включає в себе суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, що нарахована на середній заробіток, суму індексації заробітної плати, що також нарахована на середній заробіток та середній заробіток за період з травня 2015 року по вересень 2017 року.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Рівненського міського суду у справі № 569/10252/15-ц від 17.08.2015 року з ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» стягнуто на користь позивача компенсацію за затримку виплати заробітної плати в розмірі 10677,43 грн. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 59496 грн. за період з вересня 2012 року по 1 квітня 2014 року.

З пояснень представника позивача встановлено, що заборгованість за вищевказаним рішенням виплачена в травні 2015 року.

У відповідності до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 квітня 2014 року по 1 травня 2015 року, що становить 40708,20 грн. ( 3131,40 грн. х 13 місяців ).

Однак, враховуючи, що суд згідно правил ст.11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог, до задоволення підлягає заявлена позивачем сума 37572 грн.

Відповідно до. 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_7 виплачено у травні 2015 року, то остання має право в силу ст. 117 КЗпП України стягувати з ВАТ «РЗТА» заборгованість по середньому заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по 01.05.2015 року, а не по вересень 2017 року, крім того рішення суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по 01.05.2015 року в кредитора наявне, а отже, подальше пред'явлення вимоги щодо середнього заробітку є безпідставним.

Стосовно сум заявленої компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, суд зазначає, що відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Нарахування компенсації за затримку виплати заробітної плати здійснюється на підставі Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159, пунктом 3 котрого визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», яка дублюється і ч. 1 ст. 94 КЗпП України, встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

В розумінні вищевказаних нормативно-правових актів, компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати нараховується лише на грошові доходи, що одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

В свою чергу ОСОБА_7 компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати нарахована на суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а не на заробітну плату, чи інший платіж, що має періодичний характер.

Верховний Суд України дійшов висновку, що статті 116, 117 КЗпП України структурно віднесені до розд. VII «Оплата праці» указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку. (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 14.11.2012р. у справі № 6-139цс12).

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку та не є заробітною платою визначеною як періодичний платіж і законодавством про працю строки його виплати не визначені, тому компенсація, передбачена ст.34 Закону України «Про оплату праці» на середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні не нараховується. Дана правова позиція підтверджується постановою Верховного суду по справі № 569/10725/17 від 04.07.2018 року.

Стосовно суми індексації невиплаченої заборгованості по заробітній платі в сумі 4 155,00 грн. судом встановлено, що відповідно абз. 1 ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 даного закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в т.ч. оплата праці (грошове забезпечення).

В свою чергу п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМ України від 17.07.2003 №1078, встановлено, що «індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення». Тобто індексується не загальна заробітна плата, а лише її частина. Якщо ж індексація роботодавцем вчасно не нараховувалася, то суми індексації, щодо стягнення яких буде ухвалено судове рішення, також підлягатимуть компенсації відповідно до законодавства (абз.7 п.4 постанови №1078).

Порядок розрахунку сум визначений законом «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ, який набрав чинності з 1 січня 2001 року. Згідно зі ст.3 цього акта «сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу».

У відповідності до абз. 7 п. 4 Порядку, так і ст.. 10 даного Закону визначено, що індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи. Отже, індексації заробітної плати має проводити роботодавець в період коли особа перебувала в трудових відносинах, і лише в разі коли працівник доведе, що заробітна плата не індексувалась роботодавцем, то він має право звернутись до суду з позовом про стягнення даної індексації, але лише в межах того періоду в який мала бути проведена індексації, але не була проведена. А отже, нарахування індексації за період з листопада 2015 року по вересень 2017 року є неправомірним, бо дана особа в трудових відносинах з ВАТ «РЗТА» не перебувала, і не перебуває.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку і не є заробітною платою, визначеною як періодичний платіж, строки виплати якого чинним законодавством не встановлені, а тому індексація, передбачена ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», на середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні не нараховується.

На підставі вказаного вище, за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами з врахуванням обставин викладених в заяві про зменшення грошових вимог судом визнаються грошові вимоги ОСОБА_7 в сумі 37572,00 грн., як вимоги 1 черги задоволення, що підтверджуються судовим рішенням у справі № 569/10252/15-ц. Суд відмовляє у визнанні грошоввих вимог в сумі 191 970,00, за їх безпідставністю.

Щодо заявлених грошових вимог ОСОБА_8 на суму 148 703,35 грн., що включає в себе компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 19 644,80 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 98 852,00 грн., та сума індексації заробітної плати в сумі 30206, 55 грн., судом встановлено, що в заяві при обґрунтуванні своїх вимог кредитор посилався на те, що заборгованість в сумі 26 398,08 грн. підтверджується Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/1803/14-ц від 17.06.2014 року, заборгованість в сумі 26 272,00 грн. підтверджується Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі №569/14859/16-ц від 06.06.2017 року та у зв'язку з тим, що вищевказане судове рішення не виконано, кредитор самостійно донарахував середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з липня 2017 року по вересень 2017 року.

Таким чином, зі змісту заяви кредитора вбачається, що зобов'язання в сумі 93 242,08 грн. щодо ВАТ «РЗТА» виникли на підставі рішень суду, що винесені в межах цивільних справ порушених за заявою ОСОБА_8, які станом на сьогоднішній день не виконані.

Відповідно до вимог частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Частиною 1 статті 117 КЗпЗ України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу підприємства здійснювати компенсацію працівникам втрати частини доходу заробітної плати у випадку порушення встановлених строків її виплати.

Згідно до вищевказаного кредитором в поданій заяві було розраховано розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з липня 2017 року (01.07.2017 року) по вересень 2017 року (30.09.2017 року) в сумі 5 730,00 грн. (1910,00 грн. * 3 місяців затримки).

Однак, відповідно до абз. 3 п. 1 ст. 38 Закону про банкрутство визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Враховуючи дане, заявник мав право обраховувати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні лише за період з 01.07.2017 року по 25.09.2017 року. У зв'язку з чим визнанню підлягає донарахований середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5411,67 грн.

Також, 12.07.2018 року через канцелярію суду від кредитора надійшла заява про збільшення грошових вимог, вимоги в якій базувалися на тому, що на суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, кредитором за період з 01.10.2014 року по 30.09.2017 року було нараховано додаткового суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та суму індексації заробітної плати, в розмірі 49 725,37 грн.

Щодо сум заявленої компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та індексації, суд керуючись правовою позицією, що висвітлені по відношенню до таких кредиторів як ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, також не вбачає правових підстав для визнання даних грошових зобов'язань та щодо включення їх до реєстру вимог кредиторів. У зв'язку з тим., що відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсація втрати частини заробітної плати не є доходом на який можуть бути нараховані вказані компенсаційні суми.

На підставі вказаного вище, за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами суд визнає грошові вимоги ОСОБА_8 в сумі 98 659,75 грн., як вимоги 1 черги задоволення, що підтверджуються судовим рішеннями. Суд відмовляє у визнанні грошового зобов'язання в сумі 50 043,60 грн. як безпідставно заявленого.

Щодо заявлених грошових вимог ОСОБА_9 на суму 181 507,29 грн., що включає в себе компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 32 321,62 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 118 980,00 грн., та індексацію заробітної плати в сумі 30 205,67 грн.. судом встановлено, що в заяві при обґрунтуванні своїх вимог кредитор посилався на те, що заборгованість в сумі 38 108,28 грн. підтверджується Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/1803/14-ц від 17.06.2014 року, заборгованість в сумі 58 000,00 грн. підтверджується Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі №569/13808/16-ц від 30.11.2016 року та у зв'язку з тим, що вищевказане судове рішення не виконано, кредитор самостійно донарахував середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року в сумі 24 000,00 грн.

Таким чином, зі змісту заяви кредитора вбачається, що зобов'язання в сумі 96 108,28 грн. щодо ВАТ «РЗТА» виникли на підставі рішень суду, що винесені в межах цивільних справ порушених за заявою ОСОБА_9, які станом на сьогоднішній день не виконані.

Відповідно до вимог частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Частиною 1 статті 117 КЗпЗ України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу підприємства здійснювати компенсацію працівникам втрати частини доходу заробітної плати у випадку порушення встановлених строків її виплати.

Згідно до вищевказаного кредитором в поданій заяві було розраховано розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з жовтня 2016 року (01.10.2016 року) по вересень 2017 року (30.09.2017 року) в сумі 24 000,00 грн. (2000,00 грн. * 12 місяців затримки).

Однак, відповідно до абз. 3 п. 1 ст. 38 Закону про банкрутство визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Враховуючи дане, заявник мав право обраховувати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні лише за період з 01.10.2016 року по 25.09.2017 року. У зв'язку з чим визнанню підлягає донарахований середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 23 666,66 грн.

Також, 12.07.2018 року через канцелярію суду від кредитора надійшла заява про збільшення грошових вимог, Вимоги в якій базувалися на тому, що на суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, кредитором за період з 01.06.2014 року по 30.09.2017 року було нараховано додаткового суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та суму індексації заробітної плати, в розмірі 61 339,00 грн.

Щодо сум заявленої компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та індексації, суд керуючись правовою позицією, що висвітлені по відношенню до таких кредиторів як ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, також не вбачає правових підстав для визнання даних грошових зобов'язань та щодо включення їх до реєстру вимог кредиторів. У зв'язку з тим., що відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсація втрати частини заробітної плати не є доходом на який можуть бути нараховані вказані компенсаційні суми.

На підставі вказаного вище, за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами суд визнає грошові вимоги ОСОБА_9 в сумі 119 774,95 грн., як вимоги 1 черги задоволення, що підтверджуються судовим рішенням. Суд відмовляє у визнанні грошових вимог в сумі 61737,34 грн. за їх безпідставністю.

Щодо заявлених грошових вимог ОСОБА_10 суму 495 573,96 грн., що включає в себе компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 146 694,50 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 193752,00 грн., заборгованість по заробітній платі в сумі 21146,80 грн., інфляційні витрати від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 111262,11 грн. та 3-ри % річних від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 22718,55 грн.. судом встановлено, що в заяві при обґрунтуванні своїх вимог кредитор посилався на те, що заборгованість в сумі 1353,88 грн. підтверджується Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/16615/13-ц, заборгованість в сумі 116 778,07 грн. підтверджується Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі №569/19577/14-ц та заборгованість в сумі 33506,35 грн. підтверджується Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/10012/16-ц.

Таким чином, зі змісту заяви кредитора вбачається, що зобов'язання в сумі 151 638,30 грн. щодо ВАТ «РЗТА» виникли на підставі рішень суду, що винесені в межах цивільних справ порушених за заявами ОСОБА_10., які станом на сьогоднішній день не виконані.

Щодо заявленої компенсації втрати доходу у зв'язку з порушенням строків виплати середньої заробітної плати за рішеннями судів на суму 122 282,22 грн. суд зазначає, що ч. 5 ст. 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. В даному випадку, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є рішення суду, яке набрало законної сили.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05.12.2017 року по справі № 569/14363/17 за позовом ОСОБА_10. до ВАТ «РЗТА» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частити грошового доходу у зв'язку з невиплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, було відмовлено в задоволенні даного позову в частині стягнення компенсації втрати частити грошового доходу у зв'язку з невиплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Також, правомірність даної відмови було підтверджено і Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 08.02.2018 року.

Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою набуття, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. У зв'язку з цим, рішення суду може бути правоприпиняючим, правозмінюючим, правовідновлюючим. Сфера дії таких рішень суду універсальна, і тому може стосуватися як абсолютних прав (речової та інтелектуальної власності) і корпоративних прав, так і договірних та недоговірних зобов'язань.

Оскільки, відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.18 ГПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. За нормами ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Враховуючи дане, правові підстави для визнання судом даного грошового зобов'язання відсутні.

Щодо заявленого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.09.2015 р. по 16.11.2017 року на суму 87 672,78 грн. суд встановив, що відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/14363/17 від 05.12.2017 року стягнуто з ВАТ «РЗТА» на користь заявника середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19.09.2015 р. по 25.09.2017 р. в розмірі 81537,30 грн., у зв'язку з тим., що з в силу ст.. 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Стосовно заявленої суми інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України за невиконання вищевказаних рішень суду, то суд, керуючись правовою позицією, що висвітлена по відношенню до вимог таких кредиторів як ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка дублюється з правовою позицією висвітленою в постанові Верховного суду України від 20.01.2016 року у справі № 6-2759цс15, також не вбачає правових підстав для визнання даних грошових вимог та щодо включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином за результатами розгляду судом визнаються грошові вимоги ОСОБА_10 в сумі 233175,60 грн., як вимоги 1 черги задоволення, що підтверджуються судовим рішенням. Суд відмовляє у визнанні грошової вимоги в сумі 262 398,38 грн., як безпідставно заявлену.

Щодо заявлених грошових вимог ОСОБА_11 на суму 154 445,45 грн., що включає в себе компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 39 886,84грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 64 842,02 грн., інфляційні витрати від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 41 569,23 грн. та 3 % річних від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 8146,36 грн. судом встановлено, що заборгованість в сумі 66 394,95 грн. ( компенсація втрати частини догоду в розмірі 8184,49 грн. та середній заробіток в на суму 58210,46 грн.) підтверджується Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/19851/14-ц від 11.03.2015 року, заборгованість в сумі 8755,99 грн. ( компенсація втрати частини догоду в розмірі 2124,43 грн. та середній заробіток в на суму 6631,56 грн.) підтверджується Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі №569/9639/15-ц від 24.07.2015 року.

Зі змісту заяви кредитора вбачається, що зобов'язання в сумі 75150,94 грн. щодо боржника виникли на підставі рішень суду, що винесені в межах цивільних справ порушених за заявами ОСОБА_34 спадкоємцем якого є заявник, які станом на сьогоднішній день не виконані.

Щодо заявленої компенсації втрати доходу у зв'язку з порушенням строків виплати середньої заробітної плати за рішеннями судів в сумі 29 578,92 грн. суд враховує те, що відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Нарахування компенсації за затримку виплати заробітної плати здійснюється на підставі Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159, пунктом 3 котрого визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», яка дублюється і ч. 1 ст. 94 КЗпП України, встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Таким чином, в розумінні вищевказаних нормативно-правових актів, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати нараховується лише на грошові доходи, одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Тобто обов'язковою умовою для грошового доходу, щоб на нього можна було нарахувати компенсації є те, що він не має носити разовий характер.

В свою чергу кредитором компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати нарахована на суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а не на саму заборгованість по заробітній платі, чи інший платіж, що має періодичний характер, та з якого проводяться утримання податків та зборів.

Верховний Суд України дійшов висновку, що ст..ст. 116, 117 КЗпП України структурно віднесені до розд. VII «Оплата праці» указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку. (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 14.11.2012р. у справі № 6-139цс12).

Отже, за своєю суттю як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційними виплатами за порушення права на оплату праці, та не є заробітною платою визначеною як періодичний платіж і законодавством про працю строки його виплати не визначені, тому компенсація, передбачена ст.34 Закону України «Про оплату праці» на середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні не нараховується. Дана правова позиція підтверджується постановою Верховного суду по справі № 569/10725/17 від 04.07.2018 року.

Щодо вимоги про включення до реєстру вимог кредиторів інфляційних втрат в сумі 41 569,23 грн. та 3-х % річних в сумі 8 146,36 грн., що заявником нараховані на суми, які виникли на підставі судових рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену ст..625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11.03.2015 року по справі № 569/19851/14-ц, від 25.07.2015 року по справі № 569/9636/15-ц стосуються трудових правовідносин та виносились на підставі норм законодавства, що регулює вищевказану сферу правовідносин.

Таким чином передбачена ст. 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст.. 625 ЦК України).

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного суду України від 20.01.2016 року у справі № 6-2759цс15.

На підставі сказаного вище, за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами суд визнає грошові вимоги ОСОБА_11 в сумі 75150,94 грн., як вимоги 1 черги задоволення, що підтверджуються судовим рішенням. Суд відмовляє у визнанні грошових вимог в сумі 79 294,51 грн. за їх безпідставністю.

Щодо заявлених грошових вимог ОСОБА_12 на суму 249420,59 грн., що включає в себе компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 69210,64 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 91493,60 грн., інфляційні витрати від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 77 843,35 грн. та 3 % річних від простроченого грошового зобов'язання через невиконання судових рішень в сумі 10 873,00 грн.. судом встановлено, що заборгованість в сумі 85491,21 грн. ( компенсація втрати частини догоду в розмірі 5 068,01 грн. та середній заробіток в на суму 80 423,20 грн.) підтверджується Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/19699/14-ц від 21.01.2015 року, заборгованість в сумі 17172,23 грн. ( компенсація втрати частини догоду в розмірі 6 101,83 грн. та середній заробіток в на суму 11 070,40 грн.) підтверджується Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі №569/7636/15-ц від 22.06.2015 року.

Таким чином, зі змісту заяви кредитора вбачається, що зобов'язання в сумі 102 663,44 грн. щодо ВАТ «РЗТА» виникли на підставі рішень суду, що винесені в межах цивільних справ порушених за заявою ОСОБА_12., які станом на сьогоднішній день не виконані.

Враховуючи дане, вказана сума в розмірі 102663,44 грн. підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

Щодо заявленої компенсації втрати доходу у зв'язку з порушенням строків виплати середньої заробітної плати за рішеннями судів а суму 58040,80 грн. суд зазначає, те що Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14.11.2017 року по справі № 569/12154/17 за позовом ОСОБА_12 до ВАТ «РЗТА» про стягнення компенсації втрати частити грошового доходу у зв'язку з невиплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, було відмовлено в задоволенні даного позову в повному обсязі. Також, правомірність відмови було підтверджено і Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 16.01.2018 року.

Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою набуття, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. У зв'язку з цим, рішення суду може бути правоприпиняючим, правозмінюючим, правовідновлюючим. Сфера дії таких рішень суду універсальна, і тому може стосуватися як абсолютних прав (речової та інтелектуальної власності) і корпоративних прав, так і договірних та недоговірних зобов'язань.

Оскільки, відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.18 ГПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. За нормами ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Таким чином відсутні правові підстави для визнання даної грошової вимоги.

Стосовно заявленої суми інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України за невиконання вищевказаних рішень суду, то суд керуючись правовою позицією, що висвітлена по відношенню до вимог таких кредиторів як ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка дублюється з правовою позицією висвітленою в постанові Верховного суду України від 20.01.2016 року у справі № 6-2759цс15, також не вбачає правових підстав для визнання даних грошових вимог та щодо включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином за результатами розгляду судом визнаються грошові вимоги ОСОБА_12 в сумі 102 663,44 грн., як вимоги 1 черги задоволення, що підтверджуються судовим рішенням. Суд відмовляє у визнанні грошової вимоги в сумі 146751,15 грн. за її безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 23, 38, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

1.Визнати Головне управління ДФС України у Рівненської області (вул. Відінська,12, м.Рівне, 33023) кредитором у справі №9/83 про банкрутство ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" з грошовими вимогами в сумі 4 471809,94 грн. з наступною черговістю погашення: 3200,00 грн.-перша черга погашення, 375885,02грн - друга черга погашення; 3 036 633,85 грн. - третя черга погашення; 1 056091,07 грн. - шоста черга погашення. Відмовити у визнанні кредитором з грошовими вимогами у сумі 512767,27 грн..

2. Визнати Управління виконавчої дирекції фонду у Рівненській області (вул. Кавказька, 2, м. Рівне, 33028) кредитором у справі №9/83 про банкрутство ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" з грошовими вимогами в сумі 5 056 031,81 грн. з наступною черговістю погашення - друга черга погашення. Відмовити у визнанні кредитором з грошовими вимогами у сумі 230 967,19 грн..

3.Визнати Приватне підприємство "Альфа-ЩТ" (вул.Гетьмана Мазепи, 4а/6а, офіс 304, м. Рівне, 33028) кредитором у справі №9/83 про банкрутство ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" з грошовими вимогами в сумі 404 670,80 грн. з наступною черговістю погашення 3200,00 грн.- перша черга погашення, 401 470,8 грн.- четверта черга погашення. Відмовити у визнанні кредитором з грошовими вимогами у сумі 30 484,80 грн..

4. Визнати гр.ОСОБА_2 (АДРЕСА_8 33024) ) кредитором у справі №9/83 про банкрутство ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" з грошовими вимогами в сумі 16083,97 грн. з наступною черговістю погашення -перша черга погашення. Відмовити у визнанні кредитором з грошовими вимогами у сумі 12095,69 грн..

5. Визнати гр.ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, 33028) кредитором у справі №9/83 про банкрутство ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" з грошовими вимогами в сумі 58 070,26 грн. з наступною черговістю погашення -перша черга погашення. Відмовити у визнанні кредитором з грошовими вимогами у сумі 82523,48 грн..

6. Визнати гр.ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, 33016) кредитором у справі №9/83 про банкрутство ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" з грошовими вимогами в сумі 39518,93 грн. з наступною черговістю погашення -перша черга погашення. Відмовити у визнанні кредитором з грошовими вимогами у сумі 43 341,89 грн..

7. Визнати гр. ОСОБА_5 (АДРЕСА_13) кредитором у справі №9/83 про банкрутство ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" з грошовими вимогами в сумі 936101,28 грн. з наступною черговістю погашення 3200,00 грн.-перша черга погашення, 932901,28 грн.-четверта черга погашення. Відмовити у визнанні кредитором з грошовими вимогами у сумі 1353 605,17 грн..

8. Визнати гр. ОСОБА_6 (АДРЕСА_9) кредитором у справі №9/83 про банкрутство ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" з грошовими вимогами в сумі 117 254,8 грн. з наступною черговістю погашення -перша черга погашення. Відмовити у визнанні кредитором з грошовими вимогами у сумі 2600,00 грн..

9. Визнати гр. ОСОБА_7 (АДРЕСА_10,33000) кредитором у справі №9/83 про банкрутство ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" з грошовими вимогами в сумі 37572,00 грн. з наступною черговістю погашення -перша черга погашення. Відмовити у визнанні кредитором з грошовими вимогами у сумі 191 970,00 грн..

10. Визнати гр. ОСОБА_8 (АДРЕСА_14) кредитором у справі №9/83 про банкрутство ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" з грошовими вимогами в сумі 98659,75 грн. з наступною черговістю погашення -перша черга погашення. Відмовити у визнанні кредитором з грошовими вимогами у сумі 50037,70 грн..

11. Визнати гр. ОСОБА_9 (АДРЕСА_11) кредитором у справі №9/83 про банкрутство ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" з грошовими вимогами в сумі 119774,95 грн. з наступною черговістю погашення -перша черга погашення. Відмовити у визнанні кредитором з грошовими вимогами у сумі 61672,33 грн..

12. Визнати гр.ОСОБА_10 (АДРЕСА_15) кредитором у справі №9/83 про банкрутство ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" з грошовими вимогами в сумі 233175,60 грн. з наступною черговістю погашення -перша черга погашення. Відмовити у визнанні кредитором з грошовими вимогами у сумі 262398,38 грн..

13. Визнати гр. ОСОБА_11 (АДРЕСА_16) кредитором у справі №9/83 про банкрутство ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" з грошовими вимогами в сумі 75150,94 грн. з наступною черговістю погашення -перша черга погашення. Відмовити у визнанні кредитором з грошовими вимогами у сумі 79 294,51 грн..

14. Визнати гр. ОСОБА_12 (АДРЕСА_12, 33010) кредитором у справі №9/83 про банкрутство ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" з грошовими вимогами в сумі 102 663,44 грн. з наступною черговістю погашення -перша черга погашення. Відмовити у визнанні кредитором з грошовими вимогами у сумі 146 757,15 грн..

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного господарського суду, через місцевий суд, що її постановив, протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвалу направити всім учасникам провадження у справі.

Повний текст ухвали складено та підписано 11.09.2018 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Суддя Марач В.В.