Ухвала суду № 76378445, 07.09.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" вересня 2018 р. м.Київ Справа № 911/1844/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Харченко О.М. розглянув у підготовчому засіданні матеріали

заяви голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства «Росава» ОСОБА_1

про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Росава» (09108, Київська обл., м.Біла Церква, вул.Леваневського, буд. 91, ідентифікаційний код 30253385)

У підготовчому засідання приймали участь:

заявник: ОСОБА_1А.(витяг з Єдиного державного реєструюридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.08.2018);

представники від боржника:ОСОБА_2 (довіреність №07-2018 від 06.09.2018); ОСОБА_3 (довіреність б/н від 14.05.2018);

арбітражний керуючий: ОСОБА_4 (паспорт серії АВ №983036)

ВСТАНОВИВ:

20.08.2018 до Господарського суду Київської області (далі – суд) звернувся голова ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства «Росава» (далі –ПрАТ «Росава») ОСОБА_1 (далі – заявник) у порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство) із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Росава» (боржник) у зв’язку із неможливістю останнього задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

На запит суду від 27.08.2018 автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, у справі №911/1844/18 визначено арбітражного керуючого ОСОБА_4 (свідоцтво №191 від 12.02.2013; адреса: 21000, м.Вінниця, вул. Миколи Оводова, 46).

Ухвалою суду від 27.08.2018 вказану заяву прийнято до розгляду, призначено проведення підготовчого засідання на 06.09.2018 та, зокрема, зобов'язано арбітражного керуючого ОСОБА_4 подати до суду заяву про згоду на участь у справі про банкрутство товариства відповідно до вимог Закону. Так, до початку підготовчого засідання до суду надійшла заява зазначеного арбітражного керуючого про згоду на участь у справі про банкрутство ПрАТ «Росава». Вказана заява долучена судом до матеріалів справи.

Разом з цим, до початку підготовчого засідання від арбітражних керуючих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також надійшли заяви про участь у справі про банкрутство боржника.

Під час судового засідання заявник та представники боржника підтримали заяву та надали пояснення аналогічні, викладеним у ній.

Розглянувши зазначену заяву, дослідивши оригінали документів, наданих заявником, та вислухавши пояснення представників боржника, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі – ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Частиною 6 ст. 12 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Із змісту заяви вбачається, що вона була подана в порядку ст.95 Закону про банкрутство.

Так, особливості банкрутства окремих категорій боржників визначається розділом VII Закону про банкрутство.

Згідно із ст. 84 Закону про банкрутство, відносини, пов'язані з банкрутством боржників, визначених у цьому розділі, регулюються Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Відповідно до приписів ст.16 Закону про банкрутство, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.

Так, ч. 3 ст. 11 Закону про банкрутство визначений перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються боржником до заяви про порушення справи про банкрутство.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із абз. 3 ч. 3 ст. 11 Закону про банкрутство, до заяви боржника про порушення провадження у справі про банкрутство додається перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.

Проте, відповідного переліку із відповідною інформацією заявником суду надано не було, а наявна інформація щодо кредиторів, яка міститься у самій заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, судом до уваги не приймається, оскільки абз. 3 ч. 3 ст. 11 Закону передбачає, що боржник зобов’язаний подати до суду окремий перелік кредиторів.

Водночас, як зазначив заявник, відповідні грошові зобов’язання у боржника виникли на підставі договорів поруки. Проте, як встановлено судом, до матеріалів заяви копії зазначених договорів не долучались та на огляд суду у підготовчому засіданні не надавались.

Абзацом 5 ч. 3 ст. 11 Закону про банкрутство передбачено, що до заяви боржника додаються також перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором.

Із доданих до заяви матеріалів вбачається, що заявником суду надано перелік майна боржника, сформованого станом на 04.07.2018, проте, із зазначеного переліку неможливо встановити, яке саме майно перебуває у заставі чи є обтяженим у інший спосіб. Водночас, суду також не було надано інформацію про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором.

За таких обставин, у суду відсутня можливість встановити, яке саме майно ПрАТ «Росава» та у яких кредиторів перебуває у заставі чи є обтяженим у інший спосіб.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, а у визначенні таких витрат слід враховувати необхідність виплати винагороди керуючому санацією у мінімальному розмірі не менше ніж за шість місяців його роботи, відшкодування витрат, пов’язаних з провадженням у справі про банкрутство та судового збору, сплаченого кредиторами.

Проте, заявником до заяви не надано належних та допустимих доказів наявності у боржника коштів, що можуть забезпечити покриття вищезазначених судових витрат.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявником виконано вимоги встановлені ст. 11 Закону про банкрутство лише частково.

Водночас, у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, що передбачена ст. 95 Закону про банкрутство випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто, ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного законодавства, а саме ст. 110 та 111 ЦК України, щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 ЦК України, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Із доданих до заяви матеріалів вбачається, що заявником надано суду перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником у кількості 21 особи, проте, суду не було надано доказів того, що ліквідатором вживались усі необхідні заходи щодо стягнення відповідної дебіторської заборгованості.

Наявні у матеріалах заяви вибіркові повідомлення дебіторів не є тими вимогами у розумінні ч. 1 ст. 111 ЦК України, які повинні заявлятись для стягнення відповідних грошових сум.

Разом з цим, під час підготовчого засідання заявником було повідомлено суду, що останній звертався до Господарського суду Київської області із позовною заявою до дебітора, проте, позов було повернуто з підстав не сплати судового збору. Вважаючи, що судова практика з цього питання сформувалась, останнім не подавались інші позови до суду про стягнення із дебіторів відповідної заборгованості.

Ураховуючи зазначене, суд вважає, що заявником не було виконано вимоги передбачені ч. 1 ст. 111 ЦК України.

Частиною 4 ст. 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Проте, до заяви не було надано суду усіх матеріалів проведеної інвентаризації активів і зобов'язань боржника, а також майна, що підтверджує корпоративні права ПрАТ «Росава» в інших юридичних особах.

Згідно із ч. 6 ст. 111 ЦК України, ліцензії, документи дозвільного характеру та інші документи, а також печатки та штампи, які підлягають поверненню органам державної влади, органам місцевого самоврядування, повертаються їм ліквідаційною комісією (ліквідатором).

Проте, доказів, виконання зазначеної вимоги закону заявником суду надано не було.

Абзацом 2 ч. 7 ст. 111 ЦК України передбачено, що до моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Проте, додані до заяви матеріали не містять відповідних належних та допустимих доказів того, що заявником було складено та подано до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Ураховуючи зазначене, у суду відсутні підстави вважати, що ліквідатором виконані усі вимоги встановлені ч. 1 ст. 111 ЦК України.

Крім того, судом встановлено, що матеріали заяви не містять доказів отримання ліквідатором боржника інформації з веб-сайтів Держархбудінспекції, Регістрової книги суден Регістру судноплавства України, Реєстру цивільних повітряних суден України, Реєстру організацій колективного управління, Державного реєстру України топографій інтегральних мікросхем, Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, Державного реєстру патентів України на корисні моделі, реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення, Державного реєстру патентів України на винаходи, Автоматизованого банку даних вантажних вагонів країн СНД, з метою встановлення наявності або відсутності у боржника відповідних ліцензій, суден, цивільних повітряних суден, корисних моделей, знаків на товари та послуги, винаходів, промислових зразків та інше.

У силу приписів ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зважаючи на положення ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ліквідатором не було вчинено усіх дій передбаченим чинним цивільним законодавством у порядку добровільної ліквідації, що є обов’язковою передумовою для звернення із відповідною заявою саме у порядку ст. 95 Закону про банкрутство та не подано суду усі відповідні докази, які необхідні для вставлення ознак неплатоспроможності ПрАТ «Росава» або її загрози.

Ураховуючи зазначене, суд не вбачає правових підстав для порушення справи про банкрутство ПрАТ «Росава».

Відповідно до ч.7 ст.16 Закону суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, зокрема, якщо, зокрема, заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.

Разом з цим, як зазначалось вище, заявником не було надано суду належних доказів того, яке саме майно та у яких кредиторів перебуває у заставі. Відтак, суд звертає увагу заявника на те що, якщо вимоги, визнаних боржником, кредиторів є повністю забезпеченими майном ПрАТ «Росава», то зазначена обставина є підставою для відмови у порушенні провадження у справі про банкрутство (абз. 2 ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство).

Відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Законом. (ч.8 ст.16 Закону).

З огляду на викладене, заяви арбітражних керуючих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про надання згоди на участь у даній справі залишаються судом без розгляду.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-80, 234-235 ГПК України, ст.ст. 11, 16, 95 Закону про банкрутство, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити ліквідатору ОСОБА_1 у порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Росава».

2. Заяви арбітражних керуючих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без розгляду.

3. Відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Законом.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 1 ст. 235 ГПК України негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст.ст. 255-257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Ухвалу підписано 10.09.2018.