Рішення № 76378327, 03.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2018Справа № 910/4400/18Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Астаповій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алдея", третя особа: ОСОБА_1 про стягнення 104 730,69 грн., за участю представника позивача - Ткаченка О.П., довіреність №29 від 20.11.2018 року, відповідача - Марушевського Д.Л., довіреність №04/2018 від 24.04.2018 року, третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року до господарського суду міста Києва звернувся позивач з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в розмірі 104 730,69 грн., завданої в дорожньо-транспортній пригоді на підставі ст. 1172 Цивільного кодексу України України.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05 грудня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів «Audi А6 AllRoad» д/н НОМЕР_1 (застрахований позивачем транспортний засіб) та «ЗАЗ Daewoo» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, який на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.05.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2018 року залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1.

16.05.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив, у якому відповідач просив відмовити в позові, оскільки ОСОБА_1 ніколи не перебував у трудових відносинах з відповідачем.

05.06.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано додаткові пояснення у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.09.2018 року.

03.09.2018 року представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Третя особа у справі була належним чином повідомлена про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправленя.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови Солом'янського районного суд м. Києва від 26.12.2016 року у справі № 760/21605/16-п, 05.12.2016 року о 16 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Шевченка, з'їзд з вул. В.Кільцева, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «ЗАЗ Daewoo», д/н НОМЕР_2, не виконав вимогу «Дати дорогу» та допустив зіткнення з автомобілем «Audi А6 AllRoad» д/н НОМЕР_1, який рухався по головній дорозі, в результаті чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Зазначеною постановою Солом'янського районного суд м. Києва від 26.12.2016 року у справі № 760/21605/16-п, 05.12.2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено штраф.

Пошкоджений автомобіль «Audi А6 AllRoad» д/н НОМЕР_1 був застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Брокбізнес" на підставі комплексного договору № 006-0468914/01НТ добровільного страхування наземного транспорту від 18.10.2016 року.

Як вбачається із рахунку № 2310227299-1 від 15.12.2016 року, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТ-М ЛЕПСЕ", вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi А6 AllRoad» д/н НОМЕР_1 складає 203 930,69 грн.

Зазначені кошти в загальному розмірі 204 530,69 грн. були виплачені позивачем на підставі страхового акту № 60399/1 від 10.01.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 6364 від 13.01.2017 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «ЗАЗ Daewoo», д/н НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Провідна" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/8330144, з лімітом страхування за шкоду, завдану майну, у сумі 100 000 грн.

Відповідно до регресної вимоги позивача, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" була відшкодована шкода, завдана автомобілю «Audi А6 AllRoad» д/н НОМЕР_1 в сумі 100 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

При цьому, з аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст.1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Так, ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст.1187 Цивільного кодексу України.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду України № 6-108 цс 13 від 06.11.2013 року та Постанові Верховного Суду у справі № 910/14685/17 від 05.05.2018 року.

Таким чином, на підставі правової позиції встановленої Верховним Судом та Верховним Судом України, можна констатувати, що для того щоб застосувати ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, необхідно щоб були дотримані наступні умови:

a) Особа, яка керувала транспортним засобом і з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода, має перебувати у трудових відносинах з власником транспортного засобу на підставі трудового договору або контракту.

b) Роботодавець особи, яка керувала транспортним засобом і з вини якої сталася дорожньо- транспортна пригода, має на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіти таким транспортним засобом.

c) Особа, з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода має виконувати свої трудові (службові) обов'язки в момент вчинення такої дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до витягу з централізованої бази даних Моторно-транспортного (страхового) бюро України, власником автомобіля «ЗАЗ Daewoo» д/н НОМЕР_2 є ОСОБА_5.

Доказів на підтвердження того, що особа, яка керувала транспортним засобом і з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода - ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем позивачем суду не надано.

Водночас, відповідачем надано суду довідку, що гр. ОСОБА_1 не перебуває та не перебував в трудових відносинах з відповідачем.

Згідно листа Державної податкової інспеції у Солом'янському районі міста Києва Головного управління ДФС у м. Києві від 25.06.2018 року №/З/26-58-13-01-10 інформація щодо подання повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_1 відповідачем з вересня 2015 року по травень 2018 року - відсутня.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, позивачем не доведено тих обставин, які є підставою позовних вимог, не підтверджено такі обставини належними доказами та не додано їх до матеріалів справи, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що його права, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, тому в позові про стягнення з відповідача 104 730,69 грн. слід відмовити.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 11.09.2018р.

Суддя С.О. Чебикіна