Рішення № 76378072, 29.08.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/60/17-15/59/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2018 Справа № 908/1761/17

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, при секретарі судового засідання Чернетенко А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5

до відповідача ОСОБА_1 міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206

про врегулювання розбіжностей та визнання укладеним договору оренди землі

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: не з’явився; в минулому судовому засіданні - ОСОБА_2, довіреність № 10-892/д від 20.12.2017;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №01/03-20/01526 від 15.06.2018.

Суть спору:

Постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 15.05.2018 скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 06.11.2017, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.2018 у справі № 908/1761/17, справу передано на новий розгляд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2018, справу № 908/1761/17 передано на новий розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 08.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито підготовче провадження у справі № 908/1761/17, присвоєно справі номер провадження 22/60/17-15/59/18. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 03.07.2018.

Ухвалою від 03.07.2018 підготовче засідання відкладено на 30.07.2018.

Ухвалою від 26.07.2018 розгляд справи № 908/1761/17 перенесено на 06.08.2018.

Ухвалою суду від 06.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/1761/17 до судового розгляду по суті на 29.08.2018.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно – апаратного комплексу «Оберіг».

Судове засідання 29.08.2018 здійснювалось в режимі відеоконференнції та фіксувалося за допомогою звукозаписувального пристрою системи “Оберіг”.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що рішенням ОСОБА_1 міської ради від 25.08.2016 № 93/133 поновлено ПАТ «Укрнафта» строком на 19 років договір оренди землі. Проте між сторонами не досягнуто згоди щодо редакції договору оренди землі, а з протоколом розбіжностей, направленим відповідачем ПАТ «Укрнафта» частково не погоджується та вважає, що ОСОБА_1 міською радою не дотримано типової форми договору, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, натомість запропоновано умови, які, на думку позивача, обмежують і порушують його права.

16.07.2018 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначалось, що правова позиція відповідача, з якої випливає обов'язок у договірних правовідносинах сторін застосовувати виключно рішення ОСОБА_1 міської ради від 18.05.2011№ 35 «Про затвердження зразка договору оренди землі у м. Запоріжжі» та від 26.06.2013 №29 «Про внесення змін до рішення ОСОБА_1 міської ради від 18.05.2011 № 35», всупереч положенням ст. 14 Закону України «Про оренду землі», ст. 179 Господарського кодексу України, п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України та положенням самої Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі», на думу позивача є помилковою. Просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 29.08.2018 не з’явився.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав зазначених у відзиві від 26.06.2018. В обґрунтування відзиву зазначив, що в межах м. Запоріжжя діють рішення ОСОБА_1 міської ради від 18.05.2011 № 3 «Про затвердження зразка договору оренди землі у м. Запоріжжі» та від 26.06.2013 № 29 «Про внесення змін до рішення ОСОБА_1 міської ради від 18.05.2011 № 35», які є чинними і підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

В судому засіданні 29.08.2018 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представника відповідача та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Рішенням 25 сесії 4 скликання ОСОБА_1 міської ради від 30.11.2005 № 29/84 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди землі площею 0,3513 га по вул. Юності, 149 Відкритому акціонерному товариству “Укрнафта”; вирішено передати в оренду строком на 10 років Відкритому акціонерному товариству “Укрнафта” земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:07:059:0028) загальною площею 0,3513 га (землі комерційного використання) по вул. Юності, 149 для розташування автозаправної станції, за рахунок земель ОСОБА_1 міської ради.

15.04.2006 між ОСОБА_1 міською радою та Відкритим акціонерним товариством “Укрнафта” укладений договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець (ОСОБА_1 міська рада) надає орендарю (Відкритому акціонерному товариству “Укрнафта”) у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,3513 га, кадастровий номер 2310100000:07:059:0028, для розташування автозаправної станції, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Юності, 149.

Договір був укладений на десять років, зареєстрований у ОСОБА_1 регіональній філії ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.05.2006 за № 040626100466.

Згідно акту прийому-передачі від 31.05.2006 р. вказана земельна ділянка передана орендодавцем орендарю.

Відповідно до статуту ПАТ “Укрнафта”, рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип та назву товариства з Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” на Публічне акціонерне товариство “Укрнафта”.

ПАТ “Укрнафта” звернулось до ОСОБА_1 міської ради з листом від 19.05.2015 про подовження терміну дії договору оренди земельної ділянки № 040626100466 від 31.05.2006 для розташування автозаправної станції за адресою: м. Запоріжжя, вул. Юності, 149.

У відповідь на зазначений лист, Управління з питань земельних відносин ОСОБА_1 міської ради зазначило, що вважає за можливе підготувати матеріали щодо поновлення договору оренди землі після надання згоди міської ради на розроблення відповідної документації.

Договором № 040626100466 не передбачено право на подовження терміну дії договору. Згідно з ст. 33 Закону України “Про оренду землі” по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Рішенням 8 сесії 7 скликання ОСОБА_1 міської ради від 25.08.2016 № 93/133 поновлено ПАТ “Укрнафта” строком на 19 років договір оренди землі (кадастровий номер 2310100000:07:059:0028) площею 0,3513 га по вул. Юності, 149 для розташування автозаправної станції, за рахунок земель ОСОБА_1 міської ради.

Пунктом 2 вказаного рішення зобов’язано ПАТ “Укрнафта” після прийняття даного рішення у чотиримісячний термін отримати витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, укласти з ОСОБА_1 міською радою договір оренди землі та здійснити державну реєстрацію права користування в установленому законодавством порядку.

Позивачем отримано витяг № 591/86-16 від 08.02.2016 з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 3513,00 кв.м по вул. Юності, 149 у м. Запоріжжі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки склала 5 839 132,95 грн.

Листом від 16.01.2017 № 03/02-32/00105, адресованим ПАТ “Укрнафта”, виконавчий комітет ОСОБА_1 міської ради зазначив про невиконання останнім рішення ОСОБА_1 міської ради від 25.08.2016 № 93/133 та неукладення договору оренди земельної ділянки.

Листом від 14.02.2017 ПАТ “Укрнафта” направило на адресу ОСОБА_1 міської ради підписані зі свого боку та скріплені печаткою три примірники договору оренди землі по вул. Юності, 149. Просило підписати та скріпити печаткою договір та повернути два примірники договору для подальшої реєстрації речового права оренди. Також у листі зазначено, що запропонований ОСОБА_1 міською радою проект договору оренди землі товариством не розглядався, оскільки на договорі були відсутні підпис та печатка ОСОБА_1 міської ради.

Листом від 07.03.2017 № 451/02-03, адресованим ПАТ “Укрнафта”, Управління з питань земельних відносин ОСОБА_1 міської ради зазначило, що надіслані листом від 14.02.2017 документи не можуть вважатися належними проектами договорів оренди землі, оскільки не містять всіх необхідних умов договору згідно рішення ЗМР № 29 від 26.06.2013 “Про внесення змін до рішення міської ради від 18.05.2011 № 35 “Про затвердження зразку договору оренди землі у м. Запоріжжя”, та підтверджених належними додатками до нього (витяги НГО та інші) суттєвих умов договору, а також не підписані уповноваженою особою з боку орендаря.

Листом від 03.07.2017 № 61 ПАТ “Укрнафта” направило на адресу ОСОБА_1 міської ради підписаний зі свого боку та скріплений печаткою проект договору оренди землі по вул. Юності, 149, який відповідає актуальній Типовій формі договору оренди землі, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 № 843. Просило підписати та скріпити печаткою договір та повернути два примірники договору для подальшої реєстрації речового права оренди.

ОСОБА_1 міська рада підписала проект договору оренди землі по вул. Юності, 149 площею 0,3513 га, скріпила його печаткою. Договір підписаний позивачем з протоколом розбіжностей.

У листі від 28.07.2017 № 1413/02-03 відповідач зазначив, що в ході перевірки проекту договору оренди землі управлінням з питань земельних відносин ОСОБА_1 міської ради було встановлено, що зазначений проект не відповідає формі зразку договору оренди землі, затвердженого рішенням ОСОБА_1 міської ради від 18.05.2011 № 35 “Про затвердження зразку договору оренди землі у м. Запоріжжі” (із змінами та доповненнями, внесеними на підставі рішення ОСОБА_1 міської ради від 26.06.2013 р. № 29), внаслідок чого складений протокол розбіжностей до договору оренди землі.

Позивач, у свою чергу, склав та підписав протокол узгодження розбіжностей до договору оренди землі (кадастровий номер 2310100000:07:059:0028), відповідно до якого включив до договору оренди землі майже всі запропоновані відповідачем пункти (згідно протоколу розбіжностей), окрім пунктів 34.17, 34.20, абзац 2 пп. 38.2 п. 38, 39.2, 47.

Протокол узгодження розбіжностей до договору оренди землі направив відповідачу листом від 23.08.2017. № 68 відповідач даний протокол не підписав.

Таким чином, умови пунктів 34.17, 34.20, абзацу 2 підпункту 38.2, пункту 38, пунктів 39.2 і 47 договору оренди землі залишилися сторонами неврегульованими, що стало підставою для звернення ПАТ «Укрнафта» з позовом до суду.

Приписами ч. 1, 2 ст. 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 8 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Спеціальним законом, який регулює відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» № 161-ХІУ від 06.10.1998.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 13 вказаного закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, укладення спірного договору є обов'язковим.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України , або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Окрім цього, стаття 179 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, не є імперативною і містить альтернативні можливості визначення сторонами змісту договору, а саме у п.п. 1 та 3 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, а також типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

В свою чергу, норма ч. 4 ст. 179 ГК України дозволяє конкретизувати умови типового договору без прив'язки до конкретної особи.

Саме тому, ґрунтуючись на вищезазначених нормах закону, ОСОБА_1 міська рада, як розпорядник земель в межах м. Запоріжжя власником яких є територіальна громада, з метою забезпечення раціонального та ефективного використання земельних ділянок, конкретизувала положення типову форму договору оренди землі, затверджену постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004.

Загальний порядок укладення договорів встановлений ст. 638 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Щодо незгоди позивача із п. 31.17 договору:

Позивач зазначає, що відповідно до положень законодавчих актів, як рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки так і рішення про встановлення ставки орендної плати є регуляторним актом, що має прийматися відповідно до алгоритму обов'язкових дій, визначених ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». При цьому, позивач вказує на свій практичний досвід, який вказує на те, що органи місцевого самоврядування часто нехтують вимогами вказаного Закону, а тому порядок прийняття та набрання чинності кожного регуляторного акту, який зачіпає інтереси позивача ретельно перевіряються останнім, зокрема шляхом направлення відповідних запитів про доступ до публічної інформації, відповідь на які потребує часу.

Однак відповідно до п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

На підставі ст. 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить у т.ч. податок на майно.

Згідно з ст. 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

30.06.2015 ОСОБА_1 міською радою було прийнято рішення № 6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)», яким було затверджено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності в межах міста Запоріжжя. Зазначене рішення було оприлюднене 14.07.2015 в газеті «ОСОБА_1 Січ» і набрало чинності з дня його офіційного оприлюднення, а ввелося в дію з 01.01.2016, а також рішення ОСОБА_1 міської ради № 7 від 30.06.2015, яким було затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Запоріжжя.

При цьому, вказані рішення пройшли регуляторну процедуру та певний порядок згідно чинного законодавства і є діючими на сьогоднішній день.

Отже, орендна плата за землю є місцевим податком, який безпосередньо надходить до місцевого бюджету.

Крім того, відповідно до положень п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Відповідно до п. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, рішення ОСОБА_1 міської ради № 6 та № 7 від 30.06.2015 є обов'язковими до виконання платникам податків з 01.01.2016 в межах м. Запоріжжя.

Також, позивач зазначає, що встановлення у договорі обов'язкового місячного строку для звернення Орендаря до Орендодавця із заявою про внесення змін, фактично обмежує право позивача перевірити законність прийняття таких рішень.

Однак, встановлення місячного терміну ні яким чином не порушує права позивача, з огляду на те, що, як вже зазначалося, п.п. 1 та 3 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено конкретизацію умов змісту типового договору, а тому орендодавець, як сторона при укладанні договору оренди землі, має таке ж право як і орендар щодо конкретизації умов змісту договору.

При цьому, ОСОБА_1 міська рада, як власник та розпорядник земель м. Запоріжжя, зазначила та взяла до уваги можливі та не можливі ризики та вказала певні застереження у вигляді в т.ч. встановлення місячного терміну.

Щодо незгоди позивача із п. 34.20 та п. 47 договору:

25.08.2016 було винесено рішення ОСОБА_1 міської ради за № 93/133, яким було поновлено позивачу строк дії договору оренди землі на земельну ділянку по вул. Юності, 149 у м. Запоріжжі та в якому було зазначено пункти п. п. 2, 2.1 та 2.2. У п.п. 2, 2.1 та 2.2 даного рішення зазначено обов'язки, які мав виконати позивач, а саме після прийняття даного рішення у чотирьохмісячний термін отримати витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки землі, укласти з ОСОБА_1 міською радою відповідний договір оренди землі та здійснити державну реєстрацію права користування в установленому законодавством порядку. Надіслати копію Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на адресу міської ради у місячний термін з дати реєстрації права користування.

При цьому, вказане рішення, на стадії проекту, було підписано сторонами, а саме, між ОСОБА_1 міською радою та ПАТ «Укрнафта» (позивачем), на що останній погоджуючись із зазначеними пунктами даного проекту рішення, поставив свій підпис та закріпив його офіційною мокрою печаткою свого товариства.

Отже, слід зазначити, що при ознайомленні із вказаними пунктами даного рішення, позивач підписуючи проект рішення на поновлення строку дії договору на вказану земельну ділянку не мав ні яких зауважень та заперечень, тобто повною мірою погодився із вказаними умовами.

При цьому, позивачем взагалі не оскаржувалося рішення міської ради № 93/133 від 25.08.2016, тим самим погодився із вказаними обов'язками та умовами у повному обсязі.

Щодо незгоди позивача із п. 38.2 договору, а саме, що фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії договору не є підставою для поновлення договору.

Слід зазначити, що основним завданням діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні є представництво інтересів певного адміністративно-територіального утворення чи територіальної громади.

Стаття 19 Конституції України та ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зобов'язують органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У певних випадках компетенція цих органів і зміст їх прав та обов'язків чітко визначені правовими нормами. В інших випадках органу місцевого самоврядування надається свобода у виборі діяти на власний розсуд - діяти чи утримуватися від певних дій, оцінюючи ситуацію або вибирати один із кількох варіантів дій чи один із варіантів можливих рішень.

Стаття 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження. Надане органу право діяти саме таким чином у теорії права прийнято називати дискреційними повноваженнями (дискреційним правом, дискреційною владою). Основні випадки застосування дискреційних повноважень можна спостерігати в діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб, проте досить часто ними користуються і органи місцевого самоврядування.

На даний момент визначення поняття «дискреційні повноваження» міститься в методичних рекомендаціях щодо проведення експертизи проектів нормативно-правових актів на наявність корупціогенних норм, затверджених наказом Міністерства юстиції № 1380/5 від 23.06.2010.

У пункті 1.6. методичних рекомендацій зазначається, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Також дискреційні повноваження органами місцевого самоврядування застосовуються при регулюванні земельних правовідносин. Із змісту статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Тобто, як і кожен власник, ці органи вправі на власний розсуд вирішувати питання щодо використання своїх правомочностей по володінню, користуванню та розпорядженню об'єктами державної та комунальної власності.

Таким чином, основним при укладанні договору оренди на вказану земельну ділянку є обов'язковість зазначення пунктів 34.17, 34.20, 39, 39.2, 38.2 та 47 з огляду на те, що станом на сьогоднішній день в межах м. Запоріжжя діють рішення ОСОБА_1 міської ради від 18.05.2011р. №35 «Про затвердження зразку договору оренди землі у м. Запоріжжя» та № 29 від 26.06.2013 «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.05.2011 № 35 «Про затвердження зразку договору оренди землі у м. Запоріжжя», які в свою чергу є діючими та ні ким не оскаржувані.

Щодо зауважень які викладені в постанові Верховного суду від 15.05.2018 року по справі № 908/1761/17 з приводу не з’ясування порушення прав ОСОБА_1 міської ради договором оренди землі у редакції позивача, необхідно зазначити, що відповідно до ст.ст. 142 – 145 Конституції України матеріальною основою органів місцевого самоврядування є, наряду з іншими об'єктами земля, що є у власності територіальних громад - міст, управління якою здійснюють територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Стаття 19 Конституції України та ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зобов'язують органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Згідно з приписами ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 затверджений Типовий договір оренди землі.

Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 18.05.2011 № 35, з метою конкретизації типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження типового договору оренди землі» від 03.03.2004 № 220, затверджений зразок договору оренди землі згідно з додатком. Згідно пункту 3 рішення, дане рішення набирає чинності з моменту його офіційного оприлюднення у встановленому законодавством порядку. З моменту набрання чинності даного рішення, укладення нових та поновлення договорів оренди землі державної та комунальної власності мають вчинятись згідно з затвердженим зразком договору оренди землі.

Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 26.06.2013 № 29 внесено зміни до зразку договору оренди землі у м. Запоріжжя, який затверджено рішенням міської ради від 18.05.2011 № 35, та викладено його в новій редакції. Вказане рішення опубліковано відповідачем у газеті «ОСОБА_1 Січ» № 146 та розміщено на офіційному порталі ОСОБА_1 міської влади в мережі Інтернет.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, ключовими є діючі на сьогоднішній день рішення ОСОБА_1 міської ради від 18.05.2011 № 35 «Про затвердження зразку договору оренди землі у м. Запоріжжя» та № 29 від 26.06.2013 «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.05.2011 №35 «Про затвердження зразку договору оренди землі у м. Запоріжжя», а також про затвердження нормативної грошової оцінки землі і ставок орендної плати визначених рішеннями ОСОБА_1 міської ради № 6 та № 7 від 30.06,2015 (вступили в силу з 01.01.2016).

За приписами ст. 144 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ОСОБА_1 міської ради від 18.05.2011 № 35, від 26.06.2013 № 29 підлягають обов'язковому виконанню землекористувачем, тобто позивачем.

Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ до відповідача ОСОБА_1 міської ради, м. Запоріжжя про врегулювання розбіжностей та визнання укладеним договору оренди землі - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 10 вересня 2018 року.

Суддя І. С. Горохов