Ухвала суду № 76377953, 05.09.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

05.09.2018 Справа № 905/1058/18

Господарський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Мартинчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» про призначення у справі судової експертизи

у справі за позовом Національного банку України (01601, місто Київ, вулиця Інститутська, будинок № 9; код ЄДРПОУ - 00032106)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» (юридична адреса: 49044, місто Дніпро, узвіз Крутогірний, будинок № 14, адреса для листування: 49044, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок №32; код ЄДРПОУ - 33546549)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1-Д, адреса для листування: а/с 1800, місто Дніпро, 49027; код ЄДРПОУ – 14360570)

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №18-0014/33230 від 15.06.2018)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №14/08-2 від 14.08.2018)

від третьої особи: ОСОБА_3 (довіреність №412 від 22.06.2018)

В С Т А Н О В И В

Національний банк України звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» не сплачена заборгованість за кредитним договором №19 від 03.03.2009, що є підставою для звернення стягнення на майно, яке передано в іпотеку згідно Договору іпотеки №63 від 03.04.2009, яке розташоване за адресою: Донецька область, місто Добропілля, місто Білицьке, вулиця Леніна, будинок №15, та належать на праві приватної власності відповідачу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.06.2018 відкрито провадження по справі №905/1058/18, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження в закритому судовому засіданні, призначено підготовче судове засідання на 03.07.2018.

У судовому засіданні 03.07.2018 оголошено перерву до 24.07.2018.

У судовому засіданні 24.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено вирішення питання щодо зупинення провадження у справі, оголошено перерву до 28.08.2018.

28.08.2018 від відповідача надійшло клопотання про призначення судової оціночно - будівельної експертизи для визначення дійсної (реальної) ринкової вартості предмету іпотеки за іпотечним договором №62 від 24.03.2009.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається, що на момент укладання договору іпотеки № 63 від 04.03.2009 (в редакції зі змінами внесеними додатковим договором № 2 від 19.07.2011) сторони визначили у договорі вартість предмету іпотеки згідно оціночної вартості у загальному розмірі 881 478,00 гривень, однак в позовній заяві позивач зазначив про встановлення початкової ціни для реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у розмірі 188 628,00 гривень, відповідно до оцінки майна, здійсненої ТОВ «ЕССЕТ ЕКСПЕРТАЙЗ». Відповідач заперечує проти прийняття судом за основу наведеної позивачем вартості заставленого майна, оскільки не погоджується з вартістю предмета іпотеки, визначеною залученими позивачем суб’єктами оціночної діяльності та вважає її необґрунтованою, суттєво заниженою і такою, що не відповідає дійсній ціні предмета іпотеки. Відповідач наполягає, що звіт про оцінку майна на теперішній день не діє, оскільки з моменту складання такого звіту минуло більше 6 місяців. Рецензія звіту всупереч вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не проводилась.

У судовому засіданні 28.08.2018 відкладено вирішення питання щодо призначення у справі судової оціночно - будівельної експертизи, оголошено перерву до 05.09.2018.

05.09.2018 від відповідача до канцелярії суду повторно надійшло аналогічне за змістом клопотання про призначення судової оціночно - будівельної експертизи.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.09.2018 підтримав клопотання про призначення судової оціночно - будівельної експертизи у справі, просив його задовольнити.

Представники позивача та третьої особи у підготовчих засіданнях проти задоволення клопотання відповідача про призначення судової оціночно - будівельної експертизи у справі заперечили, просили суд в його задоволенні відмовити.

Представник відповідача у підготовчих засіданнях підтримав заяву про призначення судової оціночно - будівельної експертизи, просив її задовольнити.

Представники позивача та третьої особи у підготовчих засіданнях проти задоволення заяви відповідача про призначення судової оціночно - будівельної експертизи заперечили, просили суд в її задоволенні відмовити, надавали письмові заперечення проти задоволення клопотання про призначення судової експертизи.

03.03.2009 між Національним банком України (кредитор, позивач) та закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (після зміни організаційно-правової форми - публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк») (позичальник, Банк, третя особа) було укладено Кредитний договір №19 (кредитний договір).

За змістом п. 1.1 кредитного договору відповідно до Тимчасового положення про надання Національним банком України кредитів для підтримки ліквідності банків у разі реальної загрози стабільності банківської системи, затвердженого постановою Правління НБУ №459 від 25.12.2008, постанови Правління НБУ №92/БТ від 25.02.2009, кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (кредит), на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами до нього.

Протягом 2009-2016 років сторонами неодноразово укладалися додаткові договори №№1-82, якими, зокрема, змінювалися загальний розмір кредиту, процентна ставка, графіки погашення кредитної заборгованості тощо.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору в редакції додаткового договору №66 від 12.06.2014 за цим договором кредитор надає позичальнику кредит на загальну суму 7714900000,00 гривень на строк з 03.03.2009 по 23.12.2016. Загальна сума заборгованості за Кредитним договором складається з трьох частин (2031100000,00 гривень; 2968800000,00 гривень; 2715000000,00 гривень).

Пунктом 1.4 кредитного договору в редакції додаткового договору №42 від 26.01.2010 визначено, що в якості забезпечення позичальником виконання всіх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів, штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпечення заставою вимоги кредитор укладає з позичальником та/або майновими поручителями іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є об'єкти нерухомого майна, що належить на праві власності позичальнику (і/або майновим поручителям), договори застави (іпотеки), предметом застави (іпотеки) за якими є інше ніж нерухомість високоліквідне забезпечення, а також договори застави майнових прав, предметом застави за якими є майнові права за наданими позичальником кредитами, у тому числі такі, що забезпечені нерухомістю і земельними ділянками.

На виконання умов кредитного договору Національний банк України надав ПАТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти, а ПАТ КБ «Приватбанк» частково повернув такі кошти та сплачував за їх користування проценти, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

В якості забезпечення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором від 03.03.2009 №19, 04.03.2009 між Національним банком України (іпотекодержатель) та ТОВ «Приватофис» (іпотекодавець) було укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір №63, відповідного до якого визначено, що останній забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору № 19 від 03.03.2009.

Пунктом 5 іпотечного договору визначено, що в забезпечення виконання банком зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (предмет іпотеки) згідно опису, що міститься в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору, а саме - нежитлової будівлі, що знаходяться за адресою: Донецька область, місто Добропілля, місто Білицьке, вулиця Леніна, будинок №15, договірна вартість, а також ринкова вартість якого становить 881 478,00 гривень (з урахуванням додаткового договору № 2 від 09.08.2011).

За змістом п. 15.8 іпотечного договору з метою задоволення своїх вимог іпотекодержатель має право: звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані (п. 15.8.1); звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за Кредитним договором у випадках: порушення Банком зобов'язань, передбачених умовами Кредитним договором; порушення іпотекодавцем правил про заміну предмету іпотеки; порушення іпотекодавцем зобов'язань за цим договором; виявлення іпотекодержателем погіршення стану предмету іпотеки, або зменшення вартості предмету іпотеки понад нормального фізичного зносу, або фактичної часткової відсутності предмету іпотеки; порушення господарським судом справи про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом, чи про визнання недійсним його установчих документів, чи про скасування його державної реєстрації; прийняття власником або компетентним органом рішення про ліквідацію іпотекодавця; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в Кредитному договорі або в цьому договорі; ліквідації юридичної особи іпотекодавця; невиконання вимог п. 17.1 даного договору (п. 15.8.2).

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1, 3 та 4 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У відповідності до положень ст. 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

У відповідності до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду повинна бути зазначена початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Позивачем до матеріалів справи наданий звіт про оцінку нежитлової будівлі загальною площею 63,5 кв.м., яка належить відповідачу та знаходяться за адресою: Донецька область, місто Добропілля, місто Білицьке, вулиця Леніна, будинок №15,ТОВ «ЕССЕТ ЕКСПЕРТАЙЗ» від 12.12.2017, в якому зазначено: ринкова вартість (без ПДВ) нерухомого майна станом на 01.11.2017 – 188 628,00 гривень (без ПДВ); термін дії звіту: 12 місяців (при збереженні поточних ринкових умов), мета оцінки: визначення ринкової вартості об’єкту оцінки з метою переоцінки предмету застави/іпотеки, згідно умов відповідного кредитного договору, що знаходиться у заставі у Національного банку України. Звіт про оцінку підписаний оцінювачем ОСОБА_4 (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №10169 від 02.08.2013, Кваліфікаційні свідоцтва МІБ та ФДМУ ЦМК №10 від 31.05.2003 та МФ №176 від 31.05.2003) та затверджений директором департаменту оцінки та технічної експертизи ТОВ «ЕССЕТ ЕКСПЕРТАЙЗ» ОСОБА_5 та скріплений печаткою підприємства.

Доказів зміни поточних ринкових умов суду не надано.

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

У відповідності до п. 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2013 №1440 звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити в тому числі, у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2014 №358 «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» встановлено, що інформація зі звіту про оцінку майна, звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок (далі - звіт про оцінку), що складений для цілей оподаткування, вноситься безперешкодно та безоплатно до єдиної бази даних звітів про оцінку. Зазначена інформація складається за встановленою Фондом державного майна формою та є додатком до звіту. Строк дії звіту про оцінку, що становить не більш як шість місяців з дати оцінки, зазначається в такому звіті.

Оскільки мета оцінки згідно звіту про оцінку предмету іпотеки ТОВ «ЕССЕТ ЕКСПЕРТАЙЗ» – визначення ринкової вартості об’єкту оцінки з метою переоцінки предмету застави/іпотеки, суд вважає помилковим посилання відповідача в обґрунтування клопотання на Постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2014 №358 «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства».

Згідно ч. 6 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Ураховуючи зміст статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що ця норма регулює питання, пов'язані з оцінкою майна під час здійснення виконавчого провадження, а не під час розгляду судом справи про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, твердження відповідача, що строк дії звіту про оцінку іпотечного майна сплинув є помилковим.

У відповідності до п. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.

В даному випадку позивач разом з позичальником є замовниками звіту про оцінку майна, звіт складений за результатом даного замовлення позивачем не погоджувався, не затверджувався та не приймався, отже рецензування звіту про оцінку іпотечного майна не є обов’язковим. При цьому відповідач не був позбавлений права на замовлення рецензування звіту про оцінку майна, однак цим правом не скористався.

Щодо ухвал Печерського районного суду м. Києва по справі №757/15046/18-к від 29.03.2018 та по та по справі №757/15049/18-к від 29.03.2018 суд зазначає, що наявність зазначених ухвал не є підставами для сумніву в об’єктивності наданого позивачем звіту про оцінку нежитлової будівлі.

Доводи відповідача, що вартість іпотечного майна визначена в договорі іпотеки перевищує вартість зазначену у звіті про оцінку майна, а тому звіт про оцінку не може бути належним доказом у справі, не приймаються судом до уваги на підставі наступного.

Як зазначалось судом, у відповідності до іпотечного договору №63 від 04.03.2009 (з урахуванням змін до договору від 09.08.2011) сторони зазначили договірну вартість предмета іпотеки, яка дорівнюється ринковій вартості 881 478,00 гривень, а згідно звіту про оцінку нежитлової будівлі ТОВ «ЕССЕТ ЕКСПЕРТАЙЗ» ринкова вартість (без ПДВ) нерухомого майна станом на 01.11.2017 – 188 628,00 грн. (без ПДВ).

Однак, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м.Добропілля, м.Білицьке, Донецька область, де знаходиться нерухоме майно, яке передано в іпотеку. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

Розпорядженням КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. До переліку пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження не увійшло м.Добропілля, м.Білицьке.

Отже, суд зазначає, що об’єкт нерухомості оглядався оцінювачем.

Наказом Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України «Про початок операції Об’єднаних Сил із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей» 30.04.2018 оголошено про початок операції Об’єднаних Сил із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей.

На думку суду, тривалий проміжок часу та вищенаведені обставини, які відбулися за цей період, безпосередньо впливають на ринкову вартість нерухомого майна, яке передано в іпотеку та знаходиться на лінії зіткнення поблизу від зони проведення бойових дій, а тому відповідачем не доведено, що ринкова вартість іпотечного майна, що зазначена у звіті про оцінку нежитлової будівлі від 12.12.2017, не відповідає дійсності.

Крім того, що відповідач не представив суду інший звіт про оцінку предмету іпотеки.

Таким чином, відповідач, заявляючи клопотання про призначення судової оціночно - будівельної експертизи не надав належних доказів, які б ставили під сумнів або спростовували оціночну вартість предмету іпотеки, вказану у звіті про оцінку предмету іпотеки ТОВ «ЕССЕТ ЕКСПЕРТАЙЗ».

В той же час, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

На підставі вищевикладеного, клопотання відповідача про призначення судової експертизи задоволенню не підлягає, оскільки у суду відсутні підстави для її призначення. Окрім того, призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду.

Керуючись ст.ст. 99, 233-234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В

В задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» про призначення судової оціночно - будівельної експертизи - відмовити.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua.

В судовому засіданні 05.09.2018 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.09.2018.

Ухвала набрала чинності з моменту її проголошення – 05.09.2018 та оскарженню не підлягає.

Суддя С.М. Фурсова