Постанова № 76377781, 10.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/796/7828/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 755/11267/18

10 вересня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- БорисовоїО.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2018 року про передачу справи за підсудністю до іншого суду, постановлену під головуванням судді Яровенко Н.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживача, -

в с т а н о в и в :

27 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживача, в якому просив: зобов'язати керівництво Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» розглянути його звернення від 02 липня 2018 року за його присутності та надати можливість уточнити свої вимоги, надати додаткові докази в обґрунтування своєї правової позиції щодо встановлення відповідачем пропорцій споживання електричної енергії згідно договору, укладеного між ним та іншим співвласником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4., а саме: 60 % вартості спожитої електроенергії сплачує він, а 40 %- ОСОБА_4 Також просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на його користь у відшкодування завданої моральної шкоди 5000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_2. Власником іншої 1/2 частини цієї квартири є ОСОБА_4. Квартира має один спільний електролічильник та спільну мережу електропроводки, які перебувають у спільній власності співвласників квартири. Посилається на те, що він має численні претензії до енергопостачальної компанії, а тому до вирішення спірних питань він за спожиту електроенергії платежів не здійснює. ОСОБА_4 спожиту ним електроенергії оплачує в повному обсязі і вчасно. 21 вересня 2017 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір про встановлення пропорцій споживання електричної енергії, холодної води та послуги з водовідведення. За умовами цього договору він визнає, що споживає 60 % електроенергії, ОСОБА_4. споживає 40 % електроенергії як споживачі послуг в квартирі АДРЕСА_3. Даний договір був надісланий відповідачу з проханням здійснити перерахунок спожитої електроенергії відповідно до досягнутої між співвласниками домовленості. При цьому у договорі було вказано, що оплату за електроенергії не здійснює ОСОБА_2, а ОСОБА_4 -сплачує за спожиту особисто ним електроенергію в повному обсязі. Відповідачу неодноразово надсилались акти звірки розрахунків між співвласниками, але перерахунок відповідачем здійснено не було, надавались суперечливі відповіді та попередження про можливе відключення квартири від електропостачання. Вважає такі дії відповідача протиправними, суперечать вимогам Закону України &q?вн; Про захист прав споживачів&q? У; та Закону України &q? п; Про звернення громадян&q?он; та просить захистити його права споживача послуг.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2018 року справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживачів передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 13 серпня 2018 року позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2018 року скасувати та направити справу за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва для вирішення по суті.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні дійсних обставин справи. Зазначає, що дана справа підсудна Дніпровському районному суду м. Києва, оскільки позови про захист прав споживача можуть пред'являтися також до суду за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача. Він є споживачем послуг і проживає та зареєстрований в АДРЕСА_6 , яка територіально відноситься до Дніпровського району м. Києва. Висновок суду першої інстанції про те, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України &q?ж ;Про звернення громадян&q?ко; і підсудність спору визначається за місцем знаходження відповідача - м. Київ, вул. Мельникова,31, а тому справа підсудна Шевченківському районному суд м. Києва є помилковим.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті &q?я ;Голос України&q?пу; повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно ч. 13 ст. 7, п. 9 ч. 1 ст. 353, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2018 року розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про направлення цивільної справи №755/11267/18 за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживача за підсудністю до Шевченківського районному суду міста Києва, суд першої інстанції посилався на те, що спір між сторонами виник саме на підставі відносин, які регулюються Законом України «Про звернення громадян» та Законом України «Про інформацію», а не Законом України «Про захист прав споживачів», підсудність таких спорів визначається за місцем знаходження відповідача. Відповідач у даній справі Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 31, що територіально відноситься до Шевченківського району м. Києва, а тому дана справа не підсудна Дніпровському районному суду м. Києва і підлягає направленню за підсудністю до Шевченківського районного суду м.Києва.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам процесуального права, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_2 посилається на те, що він є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_4, зареєстрований та проживає в даній квартирі. Власником іншої ? частини сказаної квартири є ОСОБА_4.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є споживачами комунальних послуг, які надає Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі».

21 вересня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір щодо встановлення пропорції споживання електроенергії, холодної води та послуги з водовідведення.

Договір від 21 вересня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надіслали Приватному акціонерному товариству «ДТЕК Київські електромережі» з проханням провести їм перерахунок спожитої енергії, відповідно до досягнутої між співвласниками домовленості.

07 березня 2018 року №42КД/012/к-9075 Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» направило ОСОБА_2 відповідь на його звернення в якій зазначило, що оскільки між ним та ОСОБА_4 досягнуто згоди щодо сплати за комунальні послуги, то запропонували їм самостійно розрахувати суму до сплати згідно з укладеним договором щодо встановлення пропорцій споживання електроенергії, холодної води та послуг з водовідведенням від 21 вересня 2017 року.

Супровідним листом від 27 березня 2018 року ОСОБА_2 надіслав на адресу відповідача підписаний ним та ОСОБА_4 акт-звірки розрахунків від 01 березня 2018 року.

Листом від 14 травня 2018 року №42КД/012/к-9075 Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» повідомило позивача, що інформацію щодо проведення звіряння розрахунків за спожиту електричну енергію між ним та іншим співвласником прийнята до уваги.

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» через свого працівника попередило споживачі про відключення електроенергії №54133 від 17.05.2018 року.

02 липня 2018 року ОСОБА_2 надіслав на адресу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» чергового листа з проханням провести розгляд його звернень компетентними особами за його особистої участі, посилаючись на те, що розгляд його звернень відбувається поверхнево.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_2 просив судзобов'язати керівництво Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» розглянути його звернення від 02 липня 2018 року за його присутності та надати можливість уточнити свої вимоги, надавши додаткові докази в обґрунтування своєї правової позиції щодо встановлення відповідачем пропорцій споживання електричної енергії згідно договору, укладеного між ним та іншим співвласником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4., а саме: 60 % вартості спожитої електроенергії сплачує він, а 40 %- ОСОБА_4 Також просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на його користь у відшкодування завданої моральної шкоди 5000, 00 грн.

Згідно вимог ст.1-1 Закону України «Про захист прав споживачів», цей закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Стаття 2 цього Закону визначає, що до законодавства про захист прав споживачів відноситься даний закон, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс та інші нормативно-правові акти, що містять положення про захист прав споживачів.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Аналіз вимог даного Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Аналізуючи вказані норми матеріального права, зміст позовних вимог та характер правовідносин, що склались між сторонами, колегія суддів вважає, що позивач у даному випадку є споживачем послуг, які надає відповідач, спір виник з приводу не встановлення відповідачем пропорцій споживання електричної енергії згідно договору, укладеного між співвласниками квартири АДРЕСА_5 та неналежного розгляду звернення позивача з цього питання.

Згідно ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Споживач ОСОБА_2 зареєстрований і проживає в АДРЕСА_7, що територіально відноситься до Дніпровського району м. Києва, а тому, відповідно до вимог ч.5 ст. 28 ЦПК України цивільна справа за його позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживача підсудна Дніпровському районному суду м.Києва, до якого, у встановленому законом порядку і звернувся ОСОБА_2.

Доводи апеляційної скарги про неправильність висновків суду першої інстанції про те, що правовідносини між сторонами регулюються Законом України &q?іс;Про звернення громадян&quін; та що підсудність даного позову визначається за місцем знаходження відповідача Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» - м. Київ, вул. Мельникова, 31, що територіально знаходиться в Шевченківському районі м.Києва, ґрунтуються на вимогах процесуального права та змісту позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обгрунтованими, ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2018 року про передачу за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва справи за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживача, постановлена з порушенням вимог процесуального права, без належної оцінки наявних у справі доказів, а тому підлягає скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2018 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: