Рішення № 76376426, 10.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 р. Справа№805/4760/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він, керуючись Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, був змушений залишити своє постійне місце проживання у м. Донецьку та перемістився до смт. Ялта Донецької області. 06.06.2018 позивачу надано довідку про те, що ОСОБА_1 дійсно працює в АТ «ДТЕК» на посаді провідного спеціаліста з 01.08.2016. 08.12.2015 Управлінням соціального захисту був поставлений на облік внутрішньо переміщених осіб.

01.12.2017 та 11.06.2018 звертався до відповідача з питанням призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на наступний період.

Відповідачем надана відповідь щодо відмови, оскільки позивач не працевлаштувався, оскільки відповідно до п. 7 Постанови КМУ №505 від 01.10.2014 року, якщо працездатна особа не працевлаштувалась протягом двох місяців з дня призначення допомоги, її розмір на наступні два місяці зменшується на 50%, а на наступний період припиняється. Однак вмотивоване рішення з цього приводу не приймалося.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та з урахуванням уточнень просить суд:

- визнати незаконною та протиправною бездіяльність Управління соціальної захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) адресної допомоги внутршіньо переміщеним особам на заяву від 01.12.2017 року про призначення адресної допомоги на наступний період шестимісячний період.

- зобов’язати Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) суму адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за шестимісячний період з 01.12.2017 року.

- визнати незаконною та протиправною бездіяльність Управління соціальної захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) адресної допомоги внутршіньо переміщеним особам на заяву від 11.06.2018 року про призначення адресної допомоги на наступний період шестимісячний період.

- зобов’язати Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) суму адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за шестимісячний період з 11.06.2018 року.

Позивач через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі на позовних вимогах наполягав.

Представник відповідача через канцелярію суду надав заперечення на позов, відповідно до якого зазначив, що управління діяло в межах та у спосіб передбаченим діючим законодавством України, просив суд відмовити у задоволені адміністративного позову.

Враховуючи положення частини 9 статті 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, громадянин України, паспорт серії ВА 094018, РНОКПП НОМЕР_1, з 08.12.2015 є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території, про що свідчить довідка № НОМЕР_2.

06.06.2018 позивачу надана довідка № 179 про те, що він працевлаштувався 01.08.2016 та працює на посаді провідного спеціаліста АТ «ДТЕК».

01.12.2017 та 11.06.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

13.12.2017 та 06.08.2018 на запит позивача, УСЗН повідомило ОСОБА_1, що він не працював, за період призначення допомоги інформації щодо працевлаштування не надавав, у зв’язку з чим розмір допомоги позивачу через 2 місяці було зменшено на 50 %, а на наступні два місці виплата допомоги позивачу припинилась відповідно до п.7 постанови КМУ №505.

З підстав викладеного позивачу допомога призначена не була.

Надаючи правову оцінку діям суб’єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 46 Конституції України, громадянам гарантовано право на соціальний захист.

Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 № 1706-VII встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає “Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 (надалі за текстом - Порядок №505).

Відповідно до пункту 2 Порядку №505 передбачено, що грошова допомога надається громадянам України, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Відповідно до пункту 3 Положення Порядку №505 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім’ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім’ї (далі - уповноважений представник сім’ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім’ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім’ї).

Загальна сума допомоги на сім’ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім’ї та не може перевищувати 2 400 гривень.

Якщо у складі сім’ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім’ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім’ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред’являє довідки всіх членів сім’ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Згідно з пунктом 7 Порядку №505, якщо у складі сім’ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім’ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

При цьому, суд зазначає, що пункт 3 Порядку № 505 не передбачає абсолютну заборону на призначення щомісячної адресної допомоги тим особам, яким вона була припинена відповідно до пункту 7 вказаного Порядку, а містить чітке і однозначне правило щодо не призначення допомоги саме на наступний строк, під яким слід розуміти один шестимісячний строк (оскільки на такий строк допомога призначається), що йде за тим, у якому виплату допомоги було припинено особі на підставі пункту 7 Порядку №505.

Як встановлено судом позивач 01.12.2017 та 11.06.2018 звернувся до відповідача із відповідними заявами про призначення щомісячної адресної допомоги та додав документ, що підтверджував його працевлаштування.

Суд звертає увагу, що з моменту припиненням УСЗН виплати позивачу грошової допомоги з підстав його не працевлаштуванням протягом двох місяців з дня призначення такої виплати, та до моменту звернення до відповідача із заявою про призначення адресної допомоги (у 2017 році) пройшло більш шість місяців так званої заборони на отримання грошових виплат.

Аналізуючи викладене, зі змісту п. 3, а також зі змісту вищенаведених п. 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги вбачається, що грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Таким чином, оскільки пункт 3 Порядку №505 вичерпав свою дію щодо позивача, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги за його заявою.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання грошової допомоги з дати звернення із відповідною заявою та повідомлення про обставину працевлаштування, а відповідачем було неправомірно відмовлено позивачеві у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі заяви від 01.12.2017 та 11.06.2018, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доходячи до такого висновку, суд також враховує, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року, відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі згідно зі статтею 139 КАС України, суд враховує задоволення позову та вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1409,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2,9,10,21,73-77,139,229, 241-246, 262-263, 292-293, 295, 297 КАС України, суддя -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати незаконною та протиправною бездіяльність Управління соціальної захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) адресної допомоги внутршіньо переміщеним особам на заяву від 01.12.2017 року про призначення адресної допомоги на наступний період шестимісячний період.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) суму адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за шестимісячний період з 01.12.2017 року.

Визнати незаконною та протиправною бездіяльність Управління соціальної захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) адресної допомоги внутршіньо переміщеним особам на заяву від 11.06.2018 року про призначення адресної допомоги на наступний період шестимісячний період.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) суму адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за шестимісячний період з 11.06.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області (87400, Донецька обл., Мангушський район, смт. Мангуш, вул. Поштова, буд. 65, код ЄДРПОУ 03197606) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії ВА 094016) суму судового збору у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) гривень 60 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 10 вересня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Галатіна О.О.