Рішення № 76376203, 05.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 р. Справа№805/5144/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.,

при секретарі Скрипник К.О.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дії протиправними, скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2018 року позивач, ОСОБА_1 (місце реєстрації: 85302, Донецька область, м.Покровськ, вул. Карпатська, 21), звернувся до суду з позовною заявою до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м.Мирноград, вул. Центральна, 13) про визнання неправомірними дії щодо відмови в перерахунку пенсії, визнання протиправним та скасування рішення №1496/02/25 від 19.06.2018 року, зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.05.2018 року.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно не проведено йому перерахунок пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, як особі, яка брала участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, з огляду на те, що позивач не проходив дійсну строкову службу. Зазначає, що у період ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи проходив надстрокову службу в армії, у зв’язку з чим вважає, що відповідач таким чином порушує його право на отримання пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

11 липня 2018 року представником відповідача направлений до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що вимоги позивача суперечать чинному законодавству та не підлягають задоволенню та зазначає, що оскаржуване рішення є правомірним та обґрунтованим, а позов безпідставним. За доводами відповідача, позивач не має права на перерахунок пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не проходив дійсну строкову військову службу, тому просили в позові відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін та справу призначено до розгляду на 20 серпня 2018 року.

20.08.2018 року оголошено перерву по справі на 05.09.2018 року.

Позивач та його представник у судове засідання з’явився, підтримав позовну заяву та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надавав.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії А №144074 та копією вкладки від 11.11.2008 року №630163 с.

Як вбачається з посвідчення серії Б № 537085 від 09 грудня 2009 року, яке видане Куйбишевським управлінням праці та соціального захисту населення м.Донецька, позивач є також інвалідом 2 групи.

Позивач знаходиться на обліку в Покровському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію по інвалідності.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач проходив дійсну строкову військову службу з 05.11.1977 року по 15.10.1979 року, з 16.10.1979 року звільнений в запас, а з 12.12.1979 року по 02.08.1994 року проходив понадстрокову службу.

Згідно архівних довідок Центрального архіву внутрішніх військ № 3/31-П-1126 від 19.09.1997 року, №213 від 13.03.2013 року позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 06.05.1986 року по 08.06.1986 року.

З наданої довідки Обласної медико-соціальної експертної комісії та постанови Військово-лікарської комісії ГУ МВС України в Донецькій області позивач має другу групу інвалідності, через захворювання, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС.

Як вбачається з позовної заяви, позивач подав заяву до відповідача щодо проведення перерахунку йому пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Листом №1496/02/25 від 19.06.2018 року Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зазначило, що позивач, під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не проходив строкову службу, пенсія згідно Постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 15 листопада 2017 року №851 “Про внесення змін до Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не перераховується з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Не погодившись із листом №1496/02/25 від 19.06.2018 року Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відсутності підстав для перерахунку та виплаті пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі за текстом - Закон № 796-XII).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в чому йому було відмовлено листом Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 19.06.2018 року.

Відповідно до п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 23 листопада 2011 року №1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.

Зазначений Порядок № 1210 доповнено пунктом 9-1 згідно з Постановою Кабінету ОСОБА_3 України № 851 від 15 листопада 2017 року та застосовується з 01 жовтня 2017 року.

Цією ж Постановою Кабінету ОСОБА_3 України внесено зміни до Пункту 1 Порядку № 1210, а саме розширено перелік статей Закону № 796-XII, на які поширюється дія порядку, шляхом включення до нього ст.59 Закону №796-XII, зазначені зміни застосовуються з 01 жовтня 2017 року.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" ст. 59 Закону викладено в новій редакції, яка застосовується з 01 жовтня 2017 року.

Отже, всі зміни вищезазначених норм застосовуються з 01 жовтня 2017 року.

Статею 59 Закону № 796-XII в новій редакції, яка застосовується з 01 жовтня 2017 року встановлено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до ст. 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до ст. 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Суд вважає, що ч.3 ст.59 Закону № 796-XII необхідно застосовувати з урахуванням контекстного зв'язку з іншими її положеннями та положеннями ст. 10 Закону № 796-XII.

Так, статтею 10 Закону № 796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно до примітки до ст. 10 Закону № 796-XII тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Отже, зазначеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків ЧАЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Суд звертає увагу, що ст. 59 має назву “Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи”, отже її положеннями врегульовано порядок призначення пенсій особам, які брали участь у ліквідації наслідків ЧАЕС саме під час проходження військової служби.

Відповідно до матеріалів справи позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 06.05.1986 року по 08.06.1986 року. Разом із тим, надстрокову військову службу проходив у період з 12.12.1979 року по 02.08.1994 року, тобто, на момент участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, останній проходив дійсну надстрокову службу.

Таким чином, позивач відповідає критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася в період проходження ним дійсної надстрокової служби.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачеві у перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби.

Щодо вимоги позивача зобов'язати управління провести перерахунок та виплату пенсії, суд зазначає наступне.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету ОСОБА_3 Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону держорган може приймати різні рішення.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому позовні вимоги щодо зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 2 статті 9 КАС України суду надане право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, та те, що відповідач фактично відмовив в перерахунку пенсії позивачу, суд вважає за доцільне визнати протиправними дії Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в перерахунку пенсії з 22 травня 2018 року на підставі абз. 3 ст. 59 Закону України "Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", скасувати рішення Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №1496/02/25 від 19.06.2018 року та зобов'язати управління повторно розглянути заяву від 22 травня 2018 року про перерахунок пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи та згідно норм пенсійного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в даній справі позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: 85302, Донецька область, м.Покровськ, вул. Карпатська, 21) до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, місцезнаходження: 85700, Донецька область, м.Мирноград, вул. Центральна, 13) про визнання дії протиправними, скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з 22 травня 2018 року.

Скасувати рішення Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №1496/02/25 від 19.06.2018 року.

Зобов’язати Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 травня 2018 року про перерахунок пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи та згідно норм пенсійного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 вересня 2018 року. Повний текст судового рішення складено 10 вересня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Мозговая Н.А.