Рішення № 76376103, 10.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 р. Справа№0540/6544/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Г. Сковороди, 57)

до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 21970814, 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 26)

про визнання дії та рішення від 4 липня 2018 року № 137 незаконними, зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій відповідача та рішення № 137 від 4 липня 2018 року в частині не зарахування усього періоду підземної роботи ОСОБА_1 до пільгового стажу, незаконними та зобов'язати відповідача при визначенні права на пенсію ОСОБА_1 зарахувати період його роботи з 29 грудня 1986 року по 27 травня 1987 року та 7 серпня 1989 року по 31 грудня 1997 року, з 1 січня 1998 року по 3 червня 2004 року в ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка» на посаді електрослюсар підземний з повним підземним робочим днем на гірничих дільницях будівництва шахт, з 1 червня 2013 року по 22 листопада 2013 року в ДВАТ «Шахтопрохідне управління №10» ДП ВАТ «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглезбуд» на посаді підземний механік повним робочим днем на підземних роботах, в пільговий стаж роботи за Списком №1.

Ухвалою суду від 8 серпня 2018 року було прийнято до провадження позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 0540/6544/18-а, задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 5 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Надав в управління повний пакет документів необхідний для призначення пенсій. Загальний стаж роботи становить понад 27 років, у тому числі пільговий за списком №1 — понад 15 років стажу. Відповідач зарахував до страхового стажу - 27 років 06 місяців 25 днів, в тому числі стаж за списком № 1 — 11 років 08 місяць, 24 дні, та повідомив своїм рішенням щодо обчислення пільгового стажу при призначенні пенсії за віком що ним не зараховані до пільгового стажу періоди роботи: з 29 грудня 1986 року по 27 травня 1987 року та з 7 серпня 1989 року по 31 грудня 1997 року в ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка», у зв’язку з тим що всі наведенні документи підлягають розгляду та перевірці з урахуванням пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1; з 1 січня 1998 року по 3 червня 2004 року в Шахтропрохідницькому будівельному управлінні № 9 ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка» зараховано до пільгового стажу згідно даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а саме в 1998 році - 12 місяців, 1999 році - 10 місяців 12 днів, 2000 році - 6 місяців 8 днів, 2001 році - 12 місяців, 2002 році — 12 місяців, 2003 році — 12 місяців, 2004 році - 5 місяців 3 дні; з 1 червня 2013 року по 22 листопада 2013 року в ДВАТ «Шахтопрохідне управління №10» ДП ВАТ «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглезбуд», так як підприємством не сплачено страхові внески, відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058 зі змінами та доповненнями. Позивач вважає дії відповідача щодо не зарахування зазначених періодів роботи до пільгового стажу незаконними.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що відповідачем була розглянута заява позивача від 5 квітня 2018 року № 1021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" за результатом чого було прийнято рішення від 4 липня 2018 року № 137 щодо обчислення пільгового стажу при призначенні пенсії за віком. Відповідач не зарахував до пільгового стажу періоди роботи: з 29 грудня 1986 року по 27 травня 1987 року та з 7 серпня 1989 року по 31 грудня 1997 року в ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка», у зв’язку з тим що всі наведенні документи підлягають розгляду та перевірці з урахуванням пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1; з 1 січня 1998 року по 3 червня 2004 року в Шахтропрохідницькому будівельному управлінні № 9 ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка» зараховано до пільгового стажу згідно даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а саме в 1998 році - 12 місяців, 1999 році - 10 місяців 12 днів, 2000 році - 6 місяців 8 днів, 2001 році - 12 місяців, 2002 році — 12 місяців, 2003 році — 12 місяців, 2004 році - 5 місяців 3 дні; з 1 червня 2013 року по 22 листопада 2013 року в ДВАТ «Шахтопрохідне управління №10» ДП ВАТ «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглезбуд», так як підприємством не сплачено страхові внески, відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058 зі змінами та доповненнями.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії ВВ № 830274, виданого Дзержинським МВ УМВС України в Донецькій області 22 червня 1999 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що записами у трудовій книжці серії БТ-І № 7200017 на ім’я ОСОБА_1 підтверджується, що 29 грудня 1986 року на підставі наказу від 30 грудня 1986 року № 86/к позивача було прийнято до в ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка» підземним слюсарем 3 розряду для проходження виробничої практики та 27 травня 1987 року відповідно до наказу від 27 травня 1987 року був звільнений у зв’яжу із закінчення виробничої практики. 7 серпня 1989 року відповідно до наказу від 7 серпня 1989 року № 71/к позивача було на теж підприємство підземним електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем під землею та 3 червня 2004 року звільнено відповідно до наказу від 3 червня 2004 року № 41/к. 25 жовтня 2010 року позивач був прийнятий до ДВАТ «Шахтопрохідне управління №10» ДП ВАТ «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглезбуд» підземним електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем під землею відповідно до наказу від 25 жовтня 2010 року № 206/к та 22 листопада 2013 року був звільнений з підприємства відповідно до наказу від 22 листопада 2013 року № 227/к.

5 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Дана заява була прийнята відповідачем 5 квітня 2018 року, зареєстрована за номером 1021, про що свідчить розписка-повідомлення.

Судом встановлено, що відповідачем була розглянута заява позивача від 5 квітня 2018 року № 1021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" за результатом чого було прийнято рішення від 4 липня 2018 року № 137 щодо обчислення пільгового стажу при призначенні пенсії за віком. У вказаному рішенні було зазначено, що позивачем були надані наступні документи: заява про призначення пенсії від 5 квітня 2018 року № 1021, копія трудової книжки від 26 травня 1986 року, серія БТ-І №7200017, довідка від 19 березня 2018 року № 263, видана Дзержинським гірничим технікумом, копія військового квітка НУ №9086951, довідки про підтвердження наявного трудового стажу від 29 січня 2018 року № 71/222, видані ДП «Торецькву гілля», довідки про підтвердження наявного трудового стажу від 13 лютого 2018 року № 02/18, видані ВАТ «Трест Донецькшахтонроходка», довідки про підтвердження наявного трудового стажу від 5 грудня 2013 року № 08, видані ДВАТ «Шахтопрохідне управління №10» ДТ ВАТ «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглезбуд», копія паспорта, копія картки платника податків. Зазначеним рішенням відповідач зарахував до страхового стажу - 27 років 06 місяців 25 днів, в тому числі стаж за списком № 1 — 11 років 08 місяць, 24 дні, та не зарахував до пільгового стажу періоди роботи: з 29 грудня 1986 року по 27 травня 1987 року та з 7 серпня 1989 року по 31 грудня 1997 року в ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка», у зв’язку з тим що всі наведенні документи підлягають розгляду та перевірці з урахуванням пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1; з 1 січня 1998 року по 3 червня 2004 року в Шахтропрохідницькому будівельному управлінні № 9 ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка» зараховано до пільгового стажу згідно даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а саме в 1998 році - 12 місяців, 1999 році - 10 місяців 12 днів, 2000 році - 6 місяців 8 днів, 2001 році - 12 місяців, 2002 році — 12 місяців, 2003 році — 12 місяців, 2004 році - 5 місяців 3 дні; з 1 червня 2013 року по 22 листопада 2013 року в ДВАТ «Шахтопрохідне управління №10» ДП ВАТ «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглезбуд», так як підприємством не сплачено страхові внески, відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058 зі змінами та доповненнями.

Судом також встановлено, що в підтвердження наявного пільгового стажу по зазначеним підприємствам позивачем до суду були надані довідка від 13 лютого 2018 року № 02/18 про підтвердження наявного трудового стажу на підприємстві ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка» за період з 29 грудня 1986 року по 3 червня 2004 року, наказ від 13 липня 1994 року № 64, від 18 лютого 2000 року № 9.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з нормами статті 114 зазначеного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Як встановлено судом раніше, позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах, окрім трудової книжки, були надані документи, що підтверджують факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Донецьк та місто Горлівка відносяться до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Абзац 7 пункту 20 Порядку № 637 доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1028 наступного змісту: в разі розміщення підприємств, установ, організацій на тимчасово окупованій території України або в районах проведення АТО можливе підтвердження спеціального стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території і не здійснили перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну України територію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі – Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах. З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 29 грудня 1986 року по 27 травня 1987 року та 7 серпня 1989 року по 31 грудня 1997 року, та з 1 січня 1998 року по 3 червня 2004 року у повному обсязі в ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка».

Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача період роботи з 1 червня 2013 року по 22 листопада 2013 року в ДВАТ «Шахтопрохідне управління №10» ДП ВАТ «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглезбуд», так як підприємством не сплачено страхові внески, відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058 зі змінами та доповненнями, суд зазначає наступне.

Відповідно до норм частини першої статті 24 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-XV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-XV.

Так, абзацом 1 частини першої статті 20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі

Відповідно до положень частини другої зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з нормами частини десятої вищенаведеної статті Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Нормами статті 106 Закону № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

За таких обставин, в силу вимог статті 24 Закону № 1058- XV суд доходить висновку про неправомірність не зарахування до страхового (пільгового) стажу періоду роботи позивача з 1 червня 2013 року по 22 листопада 2013 року в ДВАТ «Шахтопрохідне управління №10» ДП ВАТ «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглезбуд».

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 29 грудня 1986 року по 27 травня 1987 року та з 7 серпня 1989 року по 31 грудня 1997 року в ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка», з 1 січня 1998 року по 3 червня 2004 року в Шахтропрохідницькому будівельному управлінні № 9 ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка», з 1 червня 2013 року по 22 листопада 2013 року в ДВАТ «Шахтопрохідне управління №10» ДП ВАТ «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглезбуд», та як наслідок позовні вимоги позивача щодо визнання дій відповідача та рішення від 4 липня 2018 року № 137 незаконними в частині не зарахування усього періоду підземної роботи до пільгового стажу підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що позивач просив суд визнати рішення відповідача від 4 липня 2018 року № 137 незаконним, проте суд вважає, що більш ефективним захистом порушеного права позивача буде саме скасування зазначеного рішення, тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов, зокрема, шляхом скасуванням рішення відповідача від 4 липня 2018 року № 137.

Щодо позовної вимоги позивача зобов’язання відповідача зарахувати до пільгового стужу вищезазначені періоди його роботи, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов’язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 5 квітня 2018 року № 1021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоди роботи з 29 грудня 1986 року по 27 травня 1987 року та з 7 серпня 1989 року по 31 грудня 1997 року в ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка», з 1 січня 1998 року по 3 червня 2004 року в Шахтропрохідницькому будівельному управлінні № 9 ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка», з 1 червня 2013 року по 22 листопада 2013 року в ДВАТ «Шахтопрохідне управління № 10» ДП ВАТ «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглезбуд».

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. відповідно до квитанції від 16 липня 2018 року.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Г. Сковороди, 57) до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 21970814, 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 26) про визнання дії та рішення від 4 липня 2018 року № 137 незаконними, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування усього періоду підземної роботи ОСОБА_1 до пільгового стажу.

Скасувати рішення Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 4 липня 2018 року № 137 щодо обчислення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) пільгового стажу при призначенні пенсії за віком.

Зобов’язати Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 5 квітня 2018 року № 1021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоди роботи з 29 грудня 1986 року по 27 травня 1987 року та з 7 серпня 1989 року по 31 грудня 1997 року в ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка», з 1 січня 1998 року по 3 червня 2004 року в Шахтропрохідницькому будівельному управлінні № 9 ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка», з 1 червня 2013 року по 22 листопада 2013 року в ДВАТ «Шахтопрохідне управління № 10» ДП ВАТ «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглезбуд», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 650 грн. 40 коп.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 10 вересня 2018 року. Повне судове рішення складено 10 вересня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.